Київ, 17 листопада 2004 - Сьогодні в Україні відзначають День студента. На думку багатьох аналітиків, внесок українського студентства в демократичний розвиток України є чималим. Саме студентські рухи змусили у 90 році піти у відставку уряд Масола. Ціною цього були масові голодування студентів. Тоді вони були своєрідним барометром суспільно-політичної атмосфери і очікування в суспільстві. Щоправда потім, впродовж 90-х років конформізм став масовою рисою молодого покоління. Нове політичне пробудження студентства як політичної сили відбулося під час касетного скандалу. Потім повторилося на парламентських виборах значною мірою. І лише сьогодні студентство знову активізувалося і стало виразником демократичних настроїв і зростання громадянської свідомості .
Один із лідерів студентського руху 90-х років Олесь Доній каже, що українське студентство є винятковим на пострадянському просторі, оскільки в жодній пострадянській країні студентство не мало такої ваги, такого внеску у здобуття незалежності. Це, за словами пана Донія, був найбільший успіх української молоді.
Олесь Доній: “У 1990 році саме завдяки студентам вперше під тиском демократичних сил поступилася тодішня комуністична влада. Це безперечно велетенський плюс. Не було більше прецедентів, щоб застрайкували всі університети в столиці, як це було в Києві, як це було підтримано страйком, багатьох технікумів, шкіл, ПТУ і не тільки в Києві, а в інших містах. Це безперечно був найбільший успіх молоді.
Але мушу сказати, що всі ті здобутки незабуті. Протягом всіх цих років неодноразово молодіжний студентський рух України намагався використовувати і досвід попередників, тобто наш досвід 90-го року. Саме тому влада значною мірою остерігається студентства в Україні.
Саме тому зараз під тиском подій в Сумах, під тиском сумських студентів Леонід Кучма, незважаючи на те, що не в його звичках скасовувати власні укази, визнавати власні помилки, то він пішов на те, що скасував власний указ і скорився фактично вимогам сумських студентів.
Тобто влада в Україні трохи все-таки побоюється студентства. Тому, очевидно, приємно, що в останніх подіях навіть передвиборних українське студентство не сидить склавши руки. Зараз організовуються нові молодіжні структури, які намагаються в свій спосіб демократизувати виборчий процес і спрямувати його в русло демократії, не скорюватися фальсифікаціям, які відбуваються з боку влади”.
Яскравим прикладом цьому є масові акції активістів “Пори”, членами якої є виключно молоді люди. Політолог Вадим Карасьов додає до сказаного, що нинішня влада боїться студентства не менше, ніж у 90-му минулого століття, і що молодіжні рухи є наразі рушієм позитивних змін у політичному і демократичному процесах України.
Вадим Карасьов: “Взагалі в Україні це авангард сучасного політичного, і якщо можна так говорити електорального руху. Якщо уважно придивитися на специфіку нинішньої президентської предвиборчої кампанії в Україні, то розкол іде не тільки по лінії влада-опозиція, влада-суспільство, влада-народ, але має і демографічний аспект, (слово нерозбірливо) вимір, коли розкол і розбіжності є між поколіннями.
Молодь підтримує кандидата, якого підтримує більшість суспільства. А ось другий кандидат значно підняв свій рейтинг за рахунок масованої виплати пенсії, апеляції до старих слоїв (без образи) у демографічному і соціальному сенсі. Цей пенсійний рейтинг дав змогу підняти загальний електоральний рейтинг одного з кандидатів.
Ми бачимо сьогодні, що в деякій мірі сучасний вибір України є заручником старшого покоління, яке живе бідно, яке вистраждало, але все ж таки, яке вимірює свій голос не майбутнім, а сучасним сьогоденням.
В цьому чесні молодь більш динамічна, більш дивиться в майбутнє, більш орієнтується на громадянські і громадські цінності, більш європейські цінності. Без перебільшення вона є і буде рушієм позитивних змін в Україні в цьому вирішальному електоральному політичному і демократичному процесі України”.
Один із лідерів студентського руху 90-х років Олесь Доній каже, що українське студентство є винятковим на пострадянському просторі, оскільки в жодній пострадянській країні студентство не мало такої ваги, такого внеску у здобуття незалежності. Це, за словами пана Донія, був найбільший успіх української молоді.
Олесь Доній: “У 1990 році саме завдяки студентам вперше під тиском демократичних сил поступилася тодішня комуністична влада. Це безперечно велетенський плюс. Не було більше прецедентів, щоб застрайкували всі університети в столиці, як це було в Києві, як це було підтримано страйком, багатьох технікумів, шкіл, ПТУ і не тільки в Києві, а в інших містах. Це безперечно був найбільший успіх молоді.
Але мушу сказати, що всі ті здобутки незабуті. Протягом всіх цих років неодноразово молодіжний студентський рух України намагався використовувати і досвід попередників, тобто наш досвід 90-го року. Саме тому влада значною мірою остерігається студентства в Україні.
Саме тому зараз під тиском подій в Сумах, під тиском сумських студентів Леонід Кучма, незважаючи на те, що не в його звичках скасовувати власні укази, визнавати власні помилки, то він пішов на те, що скасував власний указ і скорився фактично вимогам сумських студентів.
Тобто влада в Україні трохи все-таки побоюється студентства. Тому, очевидно, приємно, що в останніх подіях навіть передвиборних українське студентство не сидить склавши руки. Зараз організовуються нові молодіжні структури, які намагаються в свій спосіб демократизувати виборчий процес і спрямувати його в русло демократії, не скорюватися фальсифікаціям, які відбуваються з боку влади”.
Яскравим прикладом цьому є масові акції активістів “Пори”, членами якої є виключно молоді люди. Політолог Вадим Карасьов додає до сказаного, що нинішня влада боїться студентства не менше, ніж у 90-му минулого століття, і що молодіжні рухи є наразі рушієм позитивних змін у політичному і демократичному процесах України.
Вадим Карасьов: “Взагалі в Україні це авангард сучасного політичного, і якщо можна так говорити електорального руху. Якщо уважно придивитися на специфіку нинішньої президентської предвиборчої кампанії в Україні, то розкол іде не тільки по лінії влада-опозиція, влада-суспільство, влада-народ, але має і демографічний аспект, (слово нерозбірливо) вимір, коли розкол і розбіжності є між поколіннями.
Молодь підтримує кандидата, якого підтримує більшість суспільства. А ось другий кандидат значно підняв свій рейтинг за рахунок масованої виплати пенсії, апеляції до старих слоїв (без образи) у демографічному і соціальному сенсі. Цей пенсійний рейтинг дав змогу підняти загальний електоральний рейтинг одного з кандидатів.
Ми бачимо сьогодні, що в деякій мірі сучасний вибір України є заручником старшого покоління, яке живе бідно, яке вистраждало, але все ж таки, яке вимірює свій голос не майбутнім, а сучасним сьогоденням.
В цьому чесні молодь більш динамічна, більш дивиться в майбутнє, більш орієнтується на громадянські і громадські цінності, більш європейські цінності. Без перебільшення вона є і буде рушієм позитивних змін в Україні в цьому вирішальному електоральному політичному і демократичному процесі України”.