Український варіант виборів Президента: такого ще світ не бачив.

Кореспондент Радіо Свобода Сергій Собуцький розмовляє з народним депутатом Іваном Плющем та членом ЦВК Андрієм Магерою

Сергій Собуцький: Підводні течії, фальсифікації завжди були на виборах в Україні, інша справа, що цього разу протизаконня чинилися настільки відкрито і зухвало, що це вразило більшість населення держави. Чому це могло статися у незалежній демократичній Україні?

Андрій Магера: Багато запитань, які на сьогодні для мене є риторичними. Ніхто не передбачав, що Віктор Ющенко набере у другому турі на Донеччині менше голосів, ніж у першому, причому майже у півтора рази. Ніхто не чекав що так масово будуть виводити членів дільничних комісій напередодні дня голосування, ніхто не чекав, що так цинічно будуть поводитися з офіційними спостерігачами в низці областей, зокрема, в таких як Донецька, Луганська, Харківська, Сумська, Кіровоградська. Їх масово не допускали на виборчі дільниці, не давали навіть просто проголосувати. Мотивували це так – закінчилися бюлетені.

Іван Плющ: Ви знаєте, ми і в Радянській Україні голосували, але ми не вибирали, а от уже з 1989 року, обираючи ВР Союзу РСР, ми вже обирали на альтернативній основі. А в 1990 році ми обирали ВР Української РСР 12-го скликання як першу Раду незалежну на альтернативній основі. Так от з 1989 року по 2004 рік у Донецькій та Луганській областях активність виборців фіксувалася на рівні не більше 60 відсотків. І раптом ми повернулися на явку 95-97 відсотків. Причому з великою поправкою, тому що на час закриття дільниць цей показник був значно менший. Десь на рівні 78-80 відсотків. Мабуть, згадали радянські часи, коли голосували до 24 години, і за цей час підтягнули явку на 16-17, а в окремих округах і більше 20 відсотків.

Ви знаєте, коли такий діяч як керівник виборчого штабу Януковича, Сергій Тигипко наперед сказав, що його кандидат випередить Ющенка десь на три відсотки, я думав, ну хто він знахар чи хто? Як це можливо вгадати? І це при тому, що різні екзит-поли називали зовсім інши цифри і на користь Ющенка.

Я хочу підкреслити, що це не були вибори, це була боротьба влади з народом. І такого в світі ще не було, щоб народ не переміг того, кому він делегував владу. Він просто забирає свої делеговані повноваження.

Сергій Собуцький: Зараз часто з боку провладних аналітиків звучить думка, що саме опозиція спровокувала акцію громадянського спротиву.

Іван Плющ: Є така поговірка, що не робиться – на краще. Ми не провокували цих подій. До цих подій український народ спровокувала влада, яка в черговий раз цинічно зґвалтувала волевиявлення народу. Народу залишилось одне – захистити свій вибір. Ми говоримо, що демократія починається із свободи слова, а потім уже із свободи дій. Так от: єдине джерело влади – це народ. І коли у нас забирають це право, делегувати свій голос, що нам залишається, крім акції протесту? І це привело до того, що на Майдан вийшло стільки людей, що їх не чекали. Людей стільки, що ми вже говоримо, що слід встановити вахту. Це – тільки початок того протесту, який український виборець готовий виразити теперішній владі за те, що у нас украли наш голос.

Андрій Магера: Я хотів би спинитися на розгляді порушень під час виборів у Верховному Суді. Суд може витребувати будь-які документи, які вважатиме за потрібне дослідити. А фактів порушень дуже багато. От я виходець із Західної України і можу навести Вам приклад з голосування у Львові. На дільниці спостерігач зі Сходу почуває себе на дільниці як господар. Найбільше порушення, зафіксоване ним, це в кабінку одночасно зайшли дві особи. Це в той час, коли мені телефонують з Донецька і благають: Рятуйте! Вбивають! Я думаю, що про порушення в Донецькій та Луганській областях ще треба і треба говорити. Верховному Суду роботи вистачить.