Нью-Йорк, 19 січня 2005 - Аналітики американських розвідувальних служб розробили на замовлення Конгресу Сполучених Штатів кілька варіантів з прогнозами розвитку світової спільноти. В жодному з тих сценаріїв Росія як впливова міжнародна сила не фігурує.
Скорочений виклад прогнозів світового розвитку на найближчі 15 років Росію називає важливим партнером Заходу насамперед як джерело енергоносіїв, але не як політичного важковаговика, так би мовити. Причини – складна демографічна ситуація внаслідок низького рівня системи охорони здоров’я та у зв’язку з поширенням епідемії хвороби СНІД, а також нестабільність півдня країни, кавказького регіону, ісламський екстремізм і як наслідок його – етнічні конфлікти.
Що ж до політичного розвитку Росії, то аналітичний прогноз під назвою “Глобальні риси майбутнього” цю державу не розглядає в такому аспекті. Цим займаються коментатори. Наприклад, ліберальний оглядач “Нью-Йорк Таймс” Ніколас Кристофф вважає, що президент Путін веде Росію до фашизму. “Путін замулив очі Заходові, - пише Кристофф. – Він зовсім не є тверезим варіантом Єльцина. Він радше є Піночетом чи Франко у російському варіанті. І він веде Росію не до демократії та вільного ринку, а до фашизму”.
Щоправда, оглядач підкреслює, що навіть фашистська Росія значно краща, ніж Росія комуністична, і пояснює: “Комунізм був невдалим економічним ладом, тоді як Іспанія за Франциско Франко, Чілі за генерала Піночета... відрізнялися солідним економічним зростанням”.
Кристофф пише, що Путін перетворив Росію з лівої диктатури на праву диктатуру. Діячі правиці - Мусоліні, Франко, Піночет, Пак Джон Гі та Путін появилися тоді, коли їхні країни було охоплено економічним та політичним хаосом. Вони зміцнили свою владу насамперед завдяки тому, що навели порядок. За них поїзди та літаки прибували за розкладом.
“Ось чому в Путіна в Росії досі високий рейтинг популярності. Він досягнув успіху в економіці, вона за його влади зростала на 5-10% щороку. В Росії родючий грунт для путінізму. За опитуваннями громадської думки, 70% росіян вважає, що сильний вождь краще здатний вирішити їхні проблеми, аніж демократичний лад”, - пише Кристофф у “Нью-Йорк Таймс”. Інший оглядач – гарвардський історик Найджел Фергюсон погоджується з Кристофом, але з одним застереженням. Росія, каже він, не Іспанія і не Чілі. Ті країни ніколи не загрожували Заходові. А Росія - друга ядерна держава світу і теоретично може загрожувати існуванню Америки.
На погляд Фергюсона, Росія нагадує Веймарську Німеччину. Народжена 1919 року після принизливої поразки у Першій світовій війні, Веймарська республіка пережила занепад, гіперінфляцію, примарний бум і поступово сповзала до авторитаризму. За 14 років такий розвиток привів до влади Гітлера 1933 року. Російська Федерація народилася 1991-го року після принизливої поразки у холодній війні. Вона пережила занепад, гіперінфляцію, а нині переживає бум завдяки подорожчанню нафти. Відколи Путін прийшов до влади, Росія сповзає до авторитаризму. 14-річний період розвитку закінчується наприкінці цього року. Чи прийде диктатура? Істрик вважає цей варіант цілком ймовірним.
Скорочений виклад прогнозів світового розвитку на найближчі 15 років Росію називає важливим партнером Заходу насамперед як джерело енергоносіїв, але не як політичного важковаговика, так би мовити. Причини – складна демографічна ситуація внаслідок низького рівня системи охорони здоров’я та у зв’язку з поширенням епідемії хвороби СНІД, а також нестабільність півдня країни, кавказького регіону, ісламський екстремізм і як наслідок його – етнічні конфлікти.
Що ж до політичного розвитку Росії, то аналітичний прогноз під назвою “Глобальні риси майбутнього” цю державу не розглядає в такому аспекті. Цим займаються коментатори. Наприклад, ліберальний оглядач “Нью-Йорк Таймс” Ніколас Кристофф вважає, що президент Путін веде Росію до фашизму. “Путін замулив очі Заходові, - пише Кристофф. – Він зовсім не є тверезим варіантом Єльцина. Він радше є Піночетом чи Франко у російському варіанті. І він веде Росію не до демократії та вільного ринку, а до фашизму”.
Щоправда, оглядач підкреслює, що навіть фашистська Росія значно краща, ніж Росія комуністична, і пояснює: “Комунізм був невдалим економічним ладом, тоді як Іспанія за Франциско Франко, Чілі за генерала Піночета... відрізнялися солідним економічним зростанням”.
Кристофф пише, що Путін перетворив Росію з лівої диктатури на праву диктатуру. Діячі правиці - Мусоліні, Франко, Піночет, Пак Джон Гі та Путін появилися тоді, коли їхні країни було охоплено економічним та політичним хаосом. Вони зміцнили свою владу насамперед завдяки тому, що навели порядок. За них поїзди та літаки прибували за розкладом.
“Ось чому в Путіна в Росії досі високий рейтинг популярності. Він досягнув успіху в економіці, вона за його влади зростала на 5-10% щороку. В Росії родючий грунт для путінізму. За опитуваннями громадської думки, 70% росіян вважає, що сильний вождь краще здатний вирішити їхні проблеми, аніж демократичний лад”, - пише Кристофф у “Нью-Йорк Таймс”. Інший оглядач – гарвардський історик Найджел Фергюсон погоджується з Кристофом, але з одним застереженням. Росія, каже він, не Іспанія і не Чілі. Ті країни ніколи не загрожували Заходові. А Росія - друга ядерна держава світу і теоретично може загрожувати існуванню Америки.
На погляд Фергюсона, Росія нагадує Веймарську Німеччину. Народжена 1919 року після принизливої поразки у Першій світовій війні, Веймарська республіка пережила занепад, гіперінфляцію, примарний бум і поступово сповзала до авторитаризму. За 14 років такий розвиток привів до влади Гітлера 1933 року. Російська Федерація народилася 1991-го року після принизливої поразки у холодній війні. Вона пережила занепад, гіперінфляцію, а нині переживає бум завдяки подорожчанню нафти. Відколи Путін прийшов до влади, Росія сповзає до авторитаризму. 14-річний період розвитку закінчується наприкінці цього року. Чи прийде диктатура? Істрик вважає цей варіант цілком ймовірним.