Белград, 21 сiчня 2005 – Бiляна Плавшич добровiльно здалася Гаазькому трибуналовi на початку 2001 року. Була це сенсацiя. Та ще бiльшою сенсацiєю згодом стала згода її адвокатiв iз судом. Вона зiзналася в провинi, висловила каяття та просила пробачення у всiх, котрим боснiйськi серби заподiяли лихо в час коли вона була членом керiвництва. Через це її судили без процесу: суддi розглянули обвинувачувальний акт та її зiзнання й винесли вирок – одинадцять рокiв. Строк вона, за власним бажанням, вiдбуває в шведськiй в’язницi Гiнсеберґ.
Не меншою сенсацiєю стали спогади 75-лiтньої панi Плавшич, котрi цими днями вийшли в Банялуцi, головному мiстi сербської республiки в Боснiї i Герцеговинi. В книзi пiд заголовком “Свiдчу” вона пише про подiї, що вiдбувалися вiд 1990 до кiнця 1992 року. Вона у вступному словi урочисто присягає, що пише правду й лише правду. Плавшич твердить, що сербський лiдер Радован Караджич беззастережно пiдтримував кожне слово президента Сербiї Слободана Мiлошевича та що iмiтував його у всьому. За її словами, Караджич був спiвробiтником – точнiше: донощиком – сербської служби безпеки. Вона додає, що колишнiй сербський вождь спiвпрацює i з Гаазьким трибуналом. Плавшич уточнює, що її в Гаазi показали документи, яких не було в державних архiвах коли вона стала президенткою. На її думку, такi документи мiг до прокуратури направити лише Караджич, котрий був її попередником на посадi. У зв’язку з цим слiд нагадати, що Караджича розшукують уже дев’ять рокiв. Окремi сербськi оглядачi час вiд часу припускали, що його взагалi не розшукують, оскiльки вiн мiг би стати свiдком в процесi над Мiлошевичем.
Плавшич стала президенткою Республiки Сербської пiсля пiдписання Дейтонських угод 1995 року. Вiд того часу вона рiшучо виступала за збереження єдиної Боснiї i Герцеговини та за примирення її народiв. Книжку видали її тодiшнi спiвробiтники, котрi наразi перебувають в опозицiї. Плавшич, на думку оглядачiв, своїми спогадами прагне виправдатися перед земляками та одночасно надати пiдтримку своїм полiтичним однодумцям. Другий том її спогадiв мав би вийти найближчим часом.
Не меншою сенсацiєю стали спогади 75-лiтньої панi Плавшич, котрi цими днями вийшли в Банялуцi, головному мiстi сербської республiки в Боснiї i Герцеговинi. В книзi пiд заголовком “Свiдчу” вона пише про подiї, що вiдбувалися вiд 1990 до кiнця 1992 року. Вона у вступному словi урочисто присягає, що пише правду й лише правду. Плавшич твердить, що сербський лiдер Радован Караджич беззастережно пiдтримував кожне слово президента Сербiї Слободана Мiлошевича та що iмiтував його у всьому. За її словами, Караджич був спiвробiтником – точнiше: донощиком – сербської служби безпеки. Вона додає, що колишнiй сербський вождь спiвпрацює i з Гаазьким трибуналом. Плавшич уточнює, що її в Гаазi показали документи, яких не було в державних архiвах коли вона стала президенткою. На її думку, такi документи мiг до прокуратури направити лише Караджич, котрий був її попередником на посадi. У зв’язку з цим слiд нагадати, що Караджича розшукують уже дев’ять рокiв. Окремi сербськi оглядачi час вiд часу припускали, що його взагалi не розшукують, оскiльки вiн мiг би стати свiдком в процесi над Мiлошевичем.
Плавшич стала президенткою Республiки Сербської пiсля пiдписання Дейтонських угод 1995 року. Вiд того часу вона рiшучо виступала за збереження єдиної Боснiї i Герцеговини та за примирення її народiв. Книжку видали її тодiшнi спiвробiтники, котрi наразi перебувають в опозицiї. Плавшич, на думку оглядачiв, своїми спогадами прагне виправдатися перед земляками та одночасно надати пiдтримку своїм полiтичним однодумцям. Другий том її спогадiв мав би вийти найближчим часом.