Нью-Йорк, 25 січня 2005 - У Сполучених Штатах преса й телебачення широко висвітлюють вступ Віктора Ющенка на посаду Президента України. Коментарі здебільшого позитивні.
Інаугурація нового Президента України привернула значну увагу в Америці з декількох причин. Хоча американці назагал не дуже цікавляться європейськими справами, цього разу йшлося про появу на європейській сцені нового впливового діяча, який обстоює свободу й демократію. Крім того, американці вболівали за Віктора Ющенка, можна сказати, за спортивною традицією. Вони часто-густо вболівають за underdog, тобто за спортсмена, який на початках не має ніби шансів на успіх, але володіє тим, що називається “the killer instinct”- це воля до перемоги навіть за несприятливих обставин. А бар”єри, штучно створені для Ющенка в українських президентських перегонах усім відомі: шахрайство владних кіл, маніпуляції з підрахунком голосів, спроба отруєння кандидата опозиції.
Американці були настільки вражені тією спробою, що один сатирик навіть провів паралель із італійською історією епохи Ренесансу, коли для владних сімейств Медичі та Борджиа отрута була знаряддям політичної боротьби. Отож, спотворене діоксином обличчя Ющенка з”явилося на перших сторінках газет, у сюжетах телевізійних новин, і диктори навіть навчилися вимовляти його прізвище, таке важке в англійській транслітерації – аж чотири приголосні підряд –Yushchenko.
Спочатку вимовляли як “Юшенко”, але згодом прийшла правильна вимова, бо це прізвище звучало дедалі частіше, довелося навчитись. Американцям імпонувала Помаранчева революція, яка показала прагнення громадськості мати чесний, демократичний уряд, відповідальний перед народом. Канали провідних американських телекомпаній показували виступ Ющенка на майдані Незалежності 23-го січня і його московський візит 24-го. До речі, Джим Лерер, ведучий аналітичної програми новин PBS, громадського телебачення, звернув увагу на тактичний відступ Ющенка у Москві, де новий Президент України, зустрічаючись із Путіним, залишив удома помаранчевий колір, певно, щоб не дратувати російського президента.
Далі йшли кадри прибуття Ющенка до Москви і водночас – прибуття поїзду з Києва. У цьому поїзді приїхало на заробітки багато українських робітників.
Газета “Нью-Йорк Таймс”, яка примістила фотографію Ющенка на першій сторінці, пише, що в інаугураційному виступі Ющенко був, з одного боку, викличним, обіцяв боротися з корупцією, а з другого боку - примирливим. Він явно намагався знайти спільну мову з тими, хто голосував проти нього, з населенням східних областей, так званого іржавого поясу України, з його нерентабельними, застарілими заводами й шахтами.
Столична “Вашингтон Таймс”, близька до Білого дому, порівнює Помаранчеву революцію з Оксамитовою революцією у Празі 1989 року та рухом “Солідарності” в Польщі й радить адміністрації президента Джорджа Буша на гаячи часу і допомогти Україні у побудові нового вільного й демократичного суспільства. Білий дім, пише газета, повинен сприяти вступові України до Світової торговельної організації, скасувати торговельні обмеження поправки Джексона-Веника, допомогти приєднанню України до Європейського Союзу, розширити співробітництво НАТО з Києвом і запропонувати Україні кредити для здійснення економічної перебудови.
Інаугурація нового Президента України привернула значну увагу в Америці з декількох причин. Хоча американці назагал не дуже цікавляться європейськими справами, цього разу йшлося про появу на європейській сцені нового впливового діяча, який обстоює свободу й демократію. Крім того, американці вболівали за Віктора Ющенка, можна сказати, за спортивною традицією. Вони часто-густо вболівають за underdog, тобто за спортсмена, який на початках не має ніби шансів на успіх, але володіє тим, що називається “the killer instinct”- це воля до перемоги навіть за несприятливих обставин. А бар”єри, штучно створені для Ющенка в українських президентських перегонах усім відомі: шахрайство владних кіл, маніпуляції з підрахунком голосів, спроба отруєння кандидата опозиції.
Американці були настільки вражені тією спробою, що один сатирик навіть провів паралель із італійською історією епохи Ренесансу, коли для владних сімейств Медичі та Борджиа отрута була знаряддям політичної боротьби. Отож, спотворене діоксином обличчя Ющенка з”явилося на перших сторінках газет, у сюжетах телевізійних новин, і диктори навіть навчилися вимовляти його прізвище, таке важке в англійській транслітерації – аж чотири приголосні підряд –Yushchenko.
Спочатку вимовляли як “Юшенко”, але згодом прийшла правильна вимова, бо це прізвище звучало дедалі частіше, довелося навчитись. Американцям імпонувала Помаранчева революція, яка показала прагнення громадськості мати чесний, демократичний уряд, відповідальний перед народом. Канали провідних американських телекомпаній показували виступ Ющенка на майдані Незалежності 23-го січня і його московський візит 24-го. До речі, Джим Лерер, ведучий аналітичної програми новин PBS, громадського телебачення, звернув увагу на тактичний відступ Ющенка у Москві, де новий Президент України, зустрічаючись із Путіним, залишив удома помаранчевий колір, певно, щоб не дратувати російського президента.
Далі йшли кадри прибуття Ющенка до Москви і водночас – прибуття поїзду з Києва. У цьому поїзді приїхало на заробітки багато українських робітників.
Газета “Нью-Йорк Таймс”, яка примістила фотографію Ющенка на першій сторінці, пише, що в інаугураційному виступі Ющенко був, з одного боку, викличним, обіцяв боротися з корупцією, а з другого боку - примирливим. Він явно намагався знайти спільну мову з тими, хто голосував проти нього, з населенням східних областей, так званого іржавого поясу України, з його нерентабельними, застарілими заводами й шахтами.
Столична “Вашингтон Таймс”, близька до Білого дому, порівнює Помаранчеву революцію з Оксамитовою революцією у Празі 1989 року та рухом “Солідарності” в Польщі й радить адміністрації президента Джорджа Буша на гаячи часу і допомогти Україні у побудові нового вільного й демократичного суспільства. Білий дім, пише газета, повинен сприяти вступові України до Світової торговельної організації, скасувати торговельні обмеження поправки Джексона-Веника, допомогти приєднанню України до Європейського Союзу, розширити співробітництво НАТО з Києвом і запропонувати Україні кредити для здійснення економічної перебудови.