Белград, 31 сiчня 2005 – Церемонiя в Освенциму збіглась з днем святого Сави, єпископа, котрий в ХIII столiттi проголосив автокефальнiсть Сербської православної церкви. В Сербiї це свято вiдзначають з окремою урочистiстю. Через це в Белградi вiдбулася лише скромну принагiдна програма, присвячена пам’ятi загиблих в нацистському таборi. Влаштували її єврейська громада в країнi та iнформацiйне агентство Тан’юг.
Служба iнформацiї президента державного об’єднання Светозара Маровича повiдомила, що вiн не поїхав до Освенцима через особистi причини. Замiсть нього мав їхати мiнiстр оборони Првослав Давинич, котрий залишився в Белградi – через дефект лiтака. Свiчку до могили жертв Освенцима поклали посол Сербiї i Чорногорiї у Варшавi та представники євреїв iз Сербiї.
Повiдомляючи, що до Освенцима поїхали президенти iнших країн екс-Югославiї – Хорватiї, Словенiї, Боснiї i Герцеговини тощо, деякi белградськi оглядачi вiдсутнiсть сербських урядовцiв назвали доказом їхньої крайньої байдужостi. Адже до таборiв смертi депортовано приблизно 50 тисяч євреїв iз Сербiї. Депортували їх як окупанти, так i марiонетковий уряд генерала Милана Недича.
Факт, що на церемонiї в Освенциму не було представникiв Сербiї столичне радiо “Б 92” називає логiчним. На думку коментатора, злочини в нацистських таборах смертi нагадують масовi лiквiдацiї в Сребреницi та iнших мiстах, скоєнi сербськими силами в дев’яностi роки. В коментарi зазначається: “Коли бачите, скiльки антиєврейських книг друкують в Сербiї та коли знаєте, що в радах таких видавництв є академiки, урядовцi та владики, все стає зрозумiлим”.
Президент Сербiї Борис Тадич 27 сiчня, коли вiдбувалася церемонiя в Освенциму, закiнчував триденний вiзит до Лiвiї. Вiн каже: “Коли б я знав, що нiхто не поїде до Освенцима, я поїхав би туди прямо з Африки.”
Деякi оглядачi попереджають, що скандал мiг би мати й полiтичні наслiдки. Адже офiцiйний Белград ще раз продемонстрував, що вiн байдужий до всього, що вiдбувається в Європi. В Белградi, нагадують оглядачi, урядовцi промовисто мовчали і коли демократичний свiт вiдзначав 50-ту рiчницю перемоги над фашизмом.
Служба iнформацiї президента державного об’єднання Светозара Маровича повiдомила, що вiн не поїхав до Освенцима через особистi причини. Замiсть нього мав їхати мiнiстр оборони Првослав Давинич, котрий залишився в Белградi – через дефект лiтака. Свiчку до могили жертв Освенцима поклали посол Сербiї i Чорногорiї у Варшавi та представники євреїв iз Сербiї.
Повiдомляючи, що до Освенцима поїхали президенти iнших країн екс-Югославiї – Хорватiї, Словенiї, Боснiї i Герцеговини тощо, деякi белградськi оглядачi вiдсутнiсть сербських урядовцiв назвали доказом їхньої крайньої байдужостi. Адже до таборiв смертi депортовано приблизно 50 тисяч євреїв iз Сербiї. Депортували їх як окупанти, так i марiонетковий уряд генерала Милана Недича.
Факт, що на церемонiї в Освенциму не було представникiв Сербiї столичне радiо “Б 92” називає логiчним. На думку коментатора, злочини в нацистських таборах смертi нагадують масовi лiквiдацiї в Сребреницi та iнших мiстах, скоєнi сербськими силами в дев’яностi роки. В коментарi зазначається: “Коли бачите, скiльки антиєврейських книг друкують в Сербiї та коли знаєте, що в радах таких видавництв є академiки, урядовцi та владики, все стає зрозумiлим”.
Президент Сербiї Борис Тадич 27 сiчня, коли вiдбувалася церемонiя в Освенциму, закiнчував триденний вiзит до Лiвiї. Вiн каже: “Коли б я знав, що нiхто не поїде до Освенцима, я поїхав би туди прямо з Африки.”
Деякi оглядачi попереджають, що скандал мiг би мати й полiтичні наслiдки. Адже офiцiйний Белград ще раз продемонстрував, що вiн байдужий до всього, що вiдбувається в Європi. В Белградi, нагадують оглядачi, урядовцi промовисто мовчали і коли демократичний свiт вiдзначав 50-ту рiчницю перемоги над фашизмом.