Доступність посилання

ТОП новини

“Інтернет-Майдан”: "Екстрема в Павутині": вбивство Аслана Масхадова; Електроні віруси у Глобальній Павутині.


Андрій Охрімович

Аудіозапис програми:

Київ, 14 березня 2005 року.

Андрій Охрімович

Шановні слухачі, вітаю вас!

В ефірі “Інтернет-Майдан”. Перед мікрофоном автор та ведучий програми Андрій Охрімович.

Помаранчева революція перемогла і відтепер “всьо чотко”. Таке телепатичне повідомлення транслюється в голови пересічних громадян.

Втім, громадяни українські – категорія по букві своїй вже непересічна, а отже, навіювання ій же, публіці, стали до лампади. Громадяни українські вдивляються в український державний простір і тримають в полі зору усі його патетичні булькання та загрозливі шипіння.

Жовтий дім нашого з вами буття пішов ще далі. Він стурбований дотриманням християнської заповіді «Не сотвори собі кумира» і в політикумі українському піддає сумніву все, що ворушиться.

Тим більше, що ворушиться там багато чого: трусить міліцію, трусить футбол, трусить співаків та співачок, розвалюються залишки попередніх організованих політугруповань, а на їхньому місці утворюються нові пропрезидентські, проєвропейські, ніби то проукраїнські.

Усе то те твориться з того ж матеріалу, що й у попередні роки. А вони, роки попередні, навчили: скінчилися президентські вибори – думай про парламентські, а скінчилися парламентські – думай про президентські. І так доки держава не закінчиться.

З хаосу цього раптом виринула абревіатура НСНУ. Літери ці видалися відвідувачам сайту «Майдан.Орг» настільки магічними, що вони оголосили конкурс на найкращу розшифровку.

Як не викручувалися пацієнт, нічого кращого від «Ні Собі, Ні Україні» в голову не влізло.

“Люди, що робиться?” - гукає піпл, ну, а відповідь на вигук має тільки санітар рубрики “Палата № 6” Віктор Недоступ.

Віктор Недоступ

На форум «Української правди» такий собі Ронін з Росії запустив панічний крик: «Українці! Що у вас відбувається? Це ж якийсь кошмар!»

На що такий собі Критикан відповів благодушно: «Ти, Ронін, не переживай. У нас все нормально відбувається. І Олежка Рибачук у своєму репертуарі. Ніяк від Майдану не відійде. І бандитів ловлять. Виявляється, і міліція може займатися своє справою. І поправки до бюджету готові. І бізнес уряду слухається. Це ж до чого дійшли – імпортерам доручено готувати проекти урядових рішень зі спрощення проходження митниці. Так що ти за нас не пукай! І не переймайся!»

На форумі «Майдану» дещо інші настрої.

«У нас часом не епідемія?» - турбується такий собі ОК з приводу самогубства з мисливської рушниці колишнього голови Баштанської райадміністрації Володимира Артеменка.

Зрозуміло, балачка перейшла на покійного генерала Кравченка. Підозрілим видалося, що самогубцю за офіційною версією відспівували православні попи, яким заборонено ховати самогубців.

Дописувач Сергій Кабуд аналізує ситуацію Кравченка. «Що він міг чекати? Два варіанти. По-перше, якщо буду мовчати – здадуть інші, плюс записи Мельниченка є. Тоді тюрма. По-друге, якщо буду говорити – здам Кучму і, може, домовлюся, щоб відпустили.

Начебто варіант № 2 непоганий… То чому ж він його не обрав, а кінчив життя (припустимо, це таки самогубство), бо знав, що Кучма замочить рідних? Бо знав, що це не лише Кучма, а й Путін, і тоді кілери точно замочать? Чи, може, тому, що знав, що Ющенко не збирається садити Кучму, навіть якщо Кравченко дасть свідчення (тому й не вірив, що слідство дасть йому відмазку)?» - ставить питання Сергій Кабул. І додає: «Кучма за нього сам все вирішив».

Тим часом, тема «Міліції з народом» на цьому не вичерпалася.

Видання “Обком” оприлюднило новину: міліція, винна у побитті людей під стінами ЦВК, знайдена і буде давати свідчення.

«Ганьба! - завила “Палата № 6”. – Мало того, що з погромом напартачили, так ще й до того погромників «кинули через коліно»: обіцяли по п’ятсот, а заплатили по триста зелених на рило».

На форумі видання «Про-Ю-Ей» відвідувач за підписом Сільверіор підсумовує загальний скепсис: «Мені це нагадує “ловлю бліх на дупі в собаки”. А коли сяде сам брат Клюєва? Схоже, що ніколи. Як ніколи не сяде Кідалов, Льовочкін, Медведчук і, що найголовніше, Кучма! Харош народ смикати з приводу всякої дрібної дурні! Бандити поки що все одно на свободі”.

Андрій Охрімович

Що відбувається наразі в Україні? Проста зміна людей при владі? Народна революція? “Зачистка” владних коридорів від конкурентів однією з фінансово-політичних груп? Чи ще щось, що не вписується у традиційні політологічні канони? Йдеться зовсім не про академічні питання. Від того, чи буде знайдена правильна відповідь на них, залежить вибір засобів і методів діяльності як нової влади, так і громадянського суспільства.

Занурившись по вуха в Інтернет, проблему цю побачив раптом мій колега Сергій Грабовський.

Сергій Грабовський

“Майдан закінчився!” – оголосив недавно з трибуни установчого з‘їзду “Народного союзу Наша Україна” один із чільних діячів цієї партії Юрій Єхануров групі незадоволених делегатів.

“У такому разі не уряд буде діяти, а знову говоритимуть майдани,” - заявила 13-го березня прем‘єр Юлія Тимошенко на прес-конференції у відповідь на запитання про дії уряду у разі провалу змін до бюджету у Верховній Раді.

Отож, як бачимо, у середовищі нової влади немає однозначного погляду на те, чи закінчилася українська революція, чи ні. Хоча в тому, що відбулася саме революція, сумніву немає.

Цікаво, що цих сумнівів немає й у полум‘яного комуніста Юрія Соломатіна, але він вважає, що справедливий протест народу під час помаранчевої революції був використаний певними олігархічними й націоналістичними групами на свою користь, отже, на черзі масове народне розчарування і, слід думати, нова революція.

Чи не єдині, хто взагалі заперечує факт революції і наслідки, які звідти випливають, - це прихильники так званого “ринкового фундаменталізму”, котрі вважають: досить приватизувати всю державну промисловість, як усе стане на свої місця, економіка чудово запрацює, а уряду залишиться тільки збирати податки. На думку цієї публіки, відбулася тільки зміна влади, отже, неминучої у разі революції зміни соціально-економічних стосунків не буде.

Звучить пісня

Ех, хорошо в стране советской жить, Ех, хорошо страной любимым быть...

Сергій Грабовський

Ось тут ми і підходимо до ключового питання: чи є чинна кланово-олігархічна економіка з її найбільшою у Центрально-Східній Європі диференціацією між багатими і бідними, із злиднями більшості населення і неефективним управлінням власністю скоробагатьками, із відсутністю підтримки національної культури наче національним капіталом – чи є вона такою, що потребує лише косметичних змін, а чи еволюційних трансформацій під орудою нового політичного проводу, а чи тотальної руйнації людьми під червоними прапорами? В Інтернеті, втім, можна знайти ще один варіант відповіді на всі ті сакраментальні запитання: “національна революція”.

При цьому у це поняття кожен вкладає свій зміст. Одні – що слід усіх “неукраїнців” поставити на місце, інші – що українцями є всі, хто щиро любить Україну, її землю і культуру, що цей люд має право переулаштувати свою країну так, щоб у ній жилося гідно й вільно.

Звучить пісня

Марширують вже повстанці, Як давно колись стрільці...

Андрій Охрімович

Важко відкараскатися від думки, що історія таки повторюється.

Кілька днів у офісі я чіплявся оком за рекламний плакат фільму “Нескорений”, присвячений пам’яті легендарного “главкома” УПА Романа Шухевича.

Він загинув у підпільній хаті села Білогорща, в бою з енкаведистами далекого 1950-го року. Далекого...

Але ось, легкий порух “миші”, і на екрані монітора виникає інтернетівське повідомлення: “8-го березня, в селищі Толстой-Юрт, спецназом ФСБ забито президента Ічкерії Аслан Масхадов...”

Теж “криївка” під житловим будинком, теж, за однією із версій, вибух гранати, теж “спецоперація”, як і в Білогорщі. І теж в березні, трохи не день у день, хоча й з різницею у 55 років.

Така ось інформація до роздумів мого колеги Павла Вольвача у рубриці “Екстрема в Павутині”.

Звучить пісня

Вже не буде ворог лютий Розпинати нам братів, Не вливатиме отрути В серця чисті юнаків...

Павло Вольвач

Вбивство Аслана Масхадова, безумовно ж, найбільша новина нинішнього політичного життя. І чергове рукотворне свято Росії, принаймні, її правлячої еліти. Та й не лише її, судячи з натхненних коментарів багатьох російських ЗМІ. Певна річ, і електронних.

Так сайт “Дні.Ру” урочисто звітує, що в Чечні відтепер настає трохи не суцільне благоденствіє: відкриватимуться школи, прийме пацієнтів нова поліклініка, і навіть грозненський “Терек” буде грати в супер-лізі.

“Більше немає Масхадова, а з ним і бандитської Ічкерії, – знакують “Дні. Ру”. – Спецназівці поставили крапку в історії цієї страхітливої країни”.

Втім, такого захоплення не поділяє дуже багато політиків, політологів та журналістів, в тому числі й російських.

Скажімо, Анна Політковська вважає, що, навпаки, вбивство Масхадова не зупинить війну в Чечні, а лише заплутає її.

“Федеральні власті знищили Масхадова, щоб назавжди закрити питання про переговори і воювати до закінчення віку,” – вважає лідер Демократичного союзу Росії Валерія Новодворська.

Представник Аслана Масхадова в Європі вважає, що цей акт призведе до сплеску тероризму не лише в Чечні, а й по всій Росії.

А як дивляться на ситуацію українські політологи? На думку Олександра Хоменка, знищення Аслана Масхадова свідчить про постійні намагання перевести чеченську боротьбу в потрібну для Росії площину: кримінальну, середньовічну, аби врешті-решт, визвольна боротьба, а відповідно й історія завершилися, якщо не “в конвоє єво імпєраторскава вєлічєства”, як було на початку ХХ сторіччя, так на ринку підмосковного міста Хімкі. А відтак:

Олександр Хоменко

Чеченці мають зрозуміти, що перемогти модерну структуру імперії не можна сенсами 12-го століття, не можна сенсами Арабського халіфату.

Чеченці тепер мають довести також свою інтелектуальну витривалість. Якщо вони це доведуть, власне, справа чеченської перемоги буде реалізована, якщо ні, власне, це буде спосіб архаїчної відповіді на модерний виклик, який наперед приречений на поразку.

Андрій Охрімович

Світ віртуальний наздоганяє і переганяє так званий матеріальний світ за кількістю крадіжок, хвороб та інших радостей буття...

Розробники сучасних електронних технологій б’ють на сполох. У Глобальній Павутині крадуть усе підряд: від приватних листів до новітніх промислових розробок, від проектів “майкрософтівських” програм до “бізнес – планів” окремих підприємців і міжнародних корпорацій.

Сайт “EuroNews.com” нагадує, що, крім цілеспрямованих “зламів”, електронними сітками блукають безконтрольні віруси, чергове жахіття людського розуму, так би мовити.

Богдана Костюк залізла в Павутину і, розгинаючи дівочими руками липкі нитки і канати Мережі, кинулась на пошуки способів боротьби з мерзотниками. І усе це не сама, а вкупі з провідними розробниками спеціальних електронних програм.

Богдана Костюк

Електронні віруси – цей витвір фанатичних радикальних хакерів – намагаються ліквідувати по черзі або й єдиним фронтом то Кашперський та його “бійці”, то Білл Гейтс і його “елітні менеджерські війська”.

Тим часом фахівці анти-вірусної компанії “СОФОС” посипали віртуальні рани борців з електронними вірусами справжнісінькою сіллю, віднайшовши черговий “жахливий подарунок”.

Це програма, яка намагається нейтралізувати “майкрософтівську” новинку, засіб для пошуку “шпигунських програм” Microsoft AntiSpyware.

Цей “проти-шпигунський” монстр став першою програмою подібного типу, і тим більш прикро її розробникам бачити зазіхання чужих на своє створіння.

І це спонукає електронників розробляти нові і модифікувати діючі антивіруси, аби захистити свою продукцію і підтримати своє реноме.

Про електронні віруси і боротьбу з ними розповідає програміст Андрій Антоненко.

Андрій Антоненко

Найбільш актуальною стає проблема захисту комп’ютерів та інформації у них, тобто періодичність комп’ютерних епідемій і комп’ютерних вірусів сприяє розвитку програм, які перешкоджають цьому.

З приводу цього існує дуже багато лабораторій комп’ютерних вірусів, які розробляють програмні пакети, а також обновлення до цих пакетів. Це дозволяє користувачам досить ефективно протистояти вірусам.

Богдана Костюк

А отже, електронні “епідемії” підштовхують розробників програм до нових ідей і. Відповідно, до створення досконаліших комп’ютерних технологій.

Андрій Охрімович

І на завершення Сергій Набока з віршем “Больнічка”.

“О лікарняна лункосте чобіт В геометричній тиші коридорів! Повільні тіні схрещених запорів Дожовують неквапом білий світ – І вже думки зриваються з орбіт, І мертво сліпнуть вікна вічно хворі, І воля, слабнучи, лютує в непокорі, Й розпочинається сумний перелік літ – І сором так пече! Виходять із кутків, Оточують мене можливих справ примари... І що мені той суд? Тюрма? Той брязкіт, нари? Коли я сам себе вже засудив, Коли я вже відбув усі можливі кари... Спокутую гріхи незнаних праотців”.

На цьому все в київській студії разом зі мною працював Сергій Балабанов. Всього вам доброго. Зустрінемось через тиждень.

Андрій Охрімович. Радіо “Свобода”. Київ.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ

ВИБІР ЧИТАЧІВ

ФОТО ТА ВІДЕО

XS
SM
MD
LG