Прага, 22 березня 2005 – На українське телебачення приходить уже третій журналіст із Росії, і вже третій – на телеканал ICTV. Цього разу це буде Савик Шустер – після Владислава Флярковского, який кілька років тому вів там новини, і нинішнього керівника інформаційної служби каналу Дмитра Кисельова. Савика Шустера запрошено вести велике щотижневе інтерактивне ток-шоу в прямому етері.
Телекомпанія пояснює, що канал ICTV хоче посилити своє суспільно-політичне мовлення за найвищими стандартами західної ліберальної журналістики. А сам Савик Шустер пояснив свою позицію на прес-конференції.
За словами Савика Шустера, до думки попрацювати в Україні його підштовхнули останні українські події: «Я подумав, що для будь-якого журналіста те, що відбувається в Україні, – це певний професійний виклик: це цікаво, це ризиковано – сьогодні всі вимоги до нашого фаху, всі чинники, всі критерії якось зосередилися в Україні». До того ж, сказав журналіст, становище зі свободою слова в Україні нині набагато краще, ніж у Росії.
Про своє бажання попрацювати в політичній журналістиці в Україні Савик Шустер якось розповів ще в Москві Борисові Немцову; Немцова ж, нагадаю, нещодавно призначено радником президента України Віктора Ющенка: «Я сів навпроти й кажу йому: Борисе Єфимовичу, я маю таку ось ідею: спробувати якось попрацювати в Україні журналістом. Йому аж мову перехопило».
Як каже Шустер, він із Немцовим дійшли висновку, що суспільно-політичне ток-шоу, яке він хотів би вести, найкраще придатне до приватного телеканалу: «І, сидячи там, Борис Єфимович зателефонував Вікторові Михайловичу, вони поговорили, я взяв слухавку й ми домовилися про зустріч, я приїхав до Києва, ми дуже довго говорили й зрозуміли одне одного, мені зробили пропозицію й я на неї пристав».
Віктор Михайлович – це Пінчук, власник телеканалу ICTV і зять колишнього президента України Леоніда Кучми. Але Савика Шустера політичні уподобання власника каналу не цікавлять: «Я висловив йому своє розуміння журналістської етики й редакторської незалежності, й ми дійшли спільної мови, ми не мали розбіжностей».
Савик Шустер має з’явитися на екранах ICTV у вересні цього року. Раніше він працював на російському телебаченні НТВ, де, зокрема, протягом якогось часу вів передачу «Свобода слова», а ще раніше був головним редактором московського б’юра радіо “Свобода”.
Деякі українські коментатори в зв’язку з близькою появою на українському телеекрані вже третього журналіста з Росії вбачають у цьому прояви комплексу меншовартості. Ось як в інтерв’ю для радіо “Свобода” охарактеризувала своє бачення ситуації головний редактор журналу «Телекритика» Наталя Лігачова:
«Я вважаю, що якийсь момент поблажливого ставлення власників та менеджерів телеканалів до українських журналістів, можливо, й справді є, бо вони вважають, що в Україні не може знайтись такого ж ґатунку професіоналів і, – що, можливо, навіть важливіше – такого ж рівня розкручених телевізійних особистостей. Із іншого ж боку, я могла б зробити також закид і до самих українських журналістів, бо можливо, що менеджери і власники українських телеканалів шукають у російських журналістах людей, які мислять самостійніше, які мають власну позицію, які можуть відстоювати її і які можуть виступати, власне, навіть партнерами менеджерів та власників телеканалів. На жаль, серед українських журналістів таких, які не виконують замовлення, а інколи й нав’язують свою думку власникам телеканалів, дуже й дуже мало».
Телекомпанія пояснює, що канал ICTV хоче посилити своє суспільно-політичне мовлення за найвищими стандартами західної ліберальної журналістики. А сам Савик Шустер пояснив свою позицію на прес-конференції.
За словами Савика Шустера, до думки попрацювати в Україні його підштовхнули останні українські події: «Я подумав, що для будь-якого журналіста те, що відбувається в Україні, – це певний професійний виклик: це цікаво, це ризиковано – сьогодні всі вимоги до нашого фаху, всі чинники, всі критерії якось зосередилися в Україні». До того ж, сказав журналіст, становище зі свободою слова в Україні нині набагато краще, ніж у Росії.
Про своє бажання попрацювати в політичній журналістиці в Україні Савик Шустер якось розповів ще в Москві Борисові Немцову; Немцова ж, нагадаю, нещодавно призначено радником президента України Віктора Ющенка: «Я сів навпроти й кажу йому: Борисе Єфимовичу, я маю таку ось ідею: спробувати якось попрацювати в Україні журналістом. Йому аж мову перехопило».
Як каже Шустер, він із Немцовим дійшли висновку, що суспільно-політичне ток-шоу, яке він хотів би вести, найкраще придатне до приватного телеканалу: «І, сидячи там, Борис Єфимович зателефонував Вікторові Михайловичу, вони поговорили, я взяв слухавку й ми домовилися про зустріч, я приїхав до Києва, ми дуже довго говорили й зрозуміли одне одного, мені зробили пропозицію й я на неї пристав».
Віктор Михайлович – це Пінчук, власник телеканалу ICTV і зять колишнього президента України Леоніда Кучми. Але Савика Шустера політичні уподобання власника каналу не цікавлять: «Я висловив йому своє розуміння журналістської етики й редакторської незалежності, й ми дійшли спільної мови, ми не мали розбіжностей».
Савик Шустер має з’явитися на екранах ICTV у вересні цього року. Раніше він працював на російському телебаченні НТВ, де, зокрема, протягом якогось часу вів передачу «Свобода слова», а ще раніше був головним редактором московського б’юра радіо “Свобода”.
Деякі українські коментатори в зв’язку з близькою появою на українському телеекрані вже третього журналіста з Росії вбачають у цьому прояви комплексу меншовартості. Ось як в інтерв’ю для радіо “Свобода” охарактеризувала своє бачення ситуації головний редактор журналу «Телекритика» Наталя Лігачова:
«Я вважаю, що якийсь момент поблажливого ставлення власників та менеджерів телеканалів до українських журналістів, можливо, й справді є, бо вони вважають, що в Україні не може знайтись такого ж ґатунку професіоналів і, – що, можливо, навіть важливіше – такого ж рівня розкручених телевізійних особистостей. Із іншого ж боку, я могла б зробити також закид і до самих українських журналістів, бо можливо, що менеджери і власники українських телеканалів шукають у російських журналістах людей, які мислять самостійніше, які мають власну позицію, які можуть відстоювати її і які можуть виступати, власне, навіть партнерами менеджерів та власників телеканалів. На жаль, серед українських журналістів таких, які не виконують замовлення, а інколи й нав’язують свою думку власникам телеканалів, дуже й дуже мало».
