Київ, 28 березня 2005 - Сьогодні в Києві відбулася презентація книжки журналіста російської газети “Комерсант” Андрія Колесникова “Перший український. Записки з передової”, присвяченої подіям Помаранчевої революції. Андрій Колесников – політичний оглядач видавничого дому “Комерсант”. За підсумками 2003 року він був нагороджений премією Спілки журналістів Росії “Золоте перо”. А за статті про Беслан став номінантом премії імени Андрія Сахарова “За журналістику як вчинок”.
У цій понад 400-сторінковій книжці з помаранчевими обкладинками, багато ілюстрованій фотоматеріалами з революційного Києва, автор використав свої репортажі про виборчу кампанію в Україні, а також матеріали, написані протягом останніх кількох років під час його відряджень в Україну.
Одна з найцікавіших частин цієї книжки - інтерв''ю з Президентом України Віктором Ющенком під назвою “Такого болю не було ніколи”. Процитую цей уривок:
“Я знову у Відні. Десь на 7-й день я відчув, що в мене відбирає одну сторону тіла. Я пам''ятаю, що о пів на сьому ранку я відчув якусь скутість у тілі, якої раніше не було, по-перше, в міміці обличчя. А потім виникли побоювання, що це може бути початком паралічу. Негайно викликаємо лікарів... Я їду на діагностику “на тачці”, молюся. Один наш товариш, Микола Миколайович, зазвичай такий азартний, жартівник, багатослівний, а тут я бачу: як води в рот набрав. Ну, думаю: все, хлопцю каюк. Це я про себе думаю. Все, починається фінал... Паралельно - проблема болю. Антибіотики, знеболювачі, які я приймав, мало рятували. Я просив, щоб вони щось дали, щоб я міг спати вночі. Вони все це робили через систему крапельниць і через уколи. Почали колоти вени на ногах, тому що всі вени на руках були сколоті... І я пам''ятаю, просив і просив жінок, лікарів з реанімації: “Help me, help me...” (“допоможіть мені”).
Журналіст зазначив, що порадив би Президентові Росії прочитати книжку “Перший український. Записки з передової”, оскільки: “мова йде про історію поразки Володимира Путіна ось цим літом і восени, і взимку”.
На запитання, хто є його “улюбленим персонажем” Помаранчевої революції, Андрій Колесников сказав: “А я знаю, якої відповіді ви від мене чекаєте, і я її дам: Юлія Тимошенко. – Чому? – Тому”.
Андрій Колесников пожалкував, що йому не вдалося взяти постреволюційне інтерв’ю в Юлії Тимошенко, а також Віктора Януковича. Він припускає, що це зможе виправити в наступних виданнях – може, трохи під іншою назвою: “Другий український” чи, навіть, “Третій український”.
У цій понад 400-сторінковій книжці з помаранчевими обкладинками, багато ілюстрованій фотоматеріалами з революційного Києва, автор використав свої репортажі про виборчу кампанію в Україні, а також матеріали, написані протягом останніх кількох років під час його відряджень в Україну.
Одна з найцікавіших частин цієї книжки - інтерв''ю з Президентом України Віктором Ющенком під назвою “Такого болю не було ніколи”. Процитую цей уривок:
“Я знову у Відні. Десь на 7-й день я відчув, що в мене відбирає одну сторону тіла. Я пам''ятаю, що о пів на сьому ранку я відчув якусь скутість у тілі, якої раніше не було, по-перше, в міміці обличчя. А потім виникли побоювання, що це може бути початком паралічу. Негайно викликаємо лікарів... Я їду на діагностику “на тачці”, молюся. Один наш товариш, Микола Миколайович, зазвичай такий азартний, жартівник, багатослівний, а тут я бачу: як води в рот набрав. Ну, думаю: все, хлопцю каюк. Це я про себе думаю. Все, починається фінал... Паралельно - проблема болю. Антибіотики, знеболювачі, які я приймав, мало рятували. Я просив, щоб вони щось дали, щоб я міг спати вночі. Вони все це робили через систему крапельниць і через уколи. Почали колоти вени на ногах, тому що всі вени на руках були сколоті... І я пам''ятаю, просив і просив жінок, лікарів з реанімації: “Help me, help me...” (“допоможіть мені”).
Журналіст зазначив, що порадив би Президентові Росії прочитати книжку “Перший український. Записки з передової”, оскільки: “мова йде про історію поразки Володимира Путіна ось цим літом і восени, і взимку”.
На запитання, хто є його “улюбленим персонажем” Помаранчевої революції, Андрій Колесников сказав: “А я знаю, якої відповіді ви від мене чекаєте, і я її дам: Юлія Тимошенко. – Чому? – Тому”.
Андрій Колесников пожалкував, що йому не вдалося взяти постреволюційне інтерв’ю в Юлії Тимошенко, а також Віктора Януковича. Він припускає, що це зможе виправити в наступних виданнях – може, трохи під іншою назвою: “Другий український” чи, навіть, “Третій український”.