Угорщина, 30 березня 2005 – Зелене світло ввімкнули британські роботодавці для водіїв з Угорщини, які хочуть найнятися працювати У Великобританії. Платитимуть їм, звісно, за англійським мінімальним тарифом – 4,5-6 фунтів стерлінгів на годину. Втішає угорських шоферів хіба те, що така погодинна оплата праці все одно в чотири рази вища від угорської.
Доходи угорських водіїв аж ніяк не порівняти до зарплатні їхніх українських колег. В Угорщині шофер міського маршрутного автобуса, наприклад, отримує в середньому 93 тисячі форинтів на місяць, або близько 500 доларів в перерахунку. Тобто українським шоферам, як кажуть, ще гнатися й гнатися за такими грішми. І все ж в Угорщині у масі своїй водії страшенно незадоволені своїми статками, і, скажімо, у лютому працівники столичної транспортної компанії БКВ навіть хотіли страйкувати. Але потім їхні роботодавці уклали з водіями компромісну угоду, і акція не відбулася.
Нещодавно Великобританія відкрила свій ринок робочої сили для заробітчан із країн Центральної Європи, прийнятих торік до Євросоюзу. Цим без зволікань скористалося приблизно 120 водіїв із Угорщини, але бажаючих податися за так званим довгим англійським фунтом аж ніяк не бракує. Умови роботодавців із Південної Англії чи Шотландії їх цілком задовольняють. Іноземний шофер повинен мати бодай піврічний стаж роботи на транспортному засобі і мінімальне знання англійської мови. Зараз британські автомобільні компанії згаданих регіонів мають велику потребу у водіях. Зарплата шофера становить там близько двох тисяч доларів. Ці гроші дедалі менше задовольняють англійських водіїв, але, іноземці залюбки погоджуються на таку зарплату. Як зазначає угорська щоденна газета “Світова економіка – Világgazdaság”, лише з травня до листопада минулого року на таку роботу влаштувалося 123 тисячі заробітчан із Центральної Європи. Без проблем, щоправда, наймають тільки угорців, словаків, чехів, поляків, жителів країн Балтії та деяких інших держав, що є членами ЄС.
Англійські роботодавці, згідно з газетними повідомленнями, досить терпимо ставляться до своїх найманих робітників із-за кордону, адже вони досить витривалі, не вередують і з радістю погоджуються гарувати за мінімальну погодинну оплату, яка вже давно не приваблює тамтешніх водіїв.
Доходи угорських водіїв аж ніяк не порівняти до зарплатні їхніх українських колег. В Угорщині шофер міського маршрутного автобуса, наприклад, отримує в середньому 93 тисячі форинтів на місяць, або близько 500 доларів в перерахунку. Тобто українським шоферам, як кажуть, ще гнатися й гнатися за такими грішми. І все ж в Угорщині у масі своїй водії страшенно незадоволені своїми статками, і, скажімо, у лютому працівники столичної транспортної компанії БКВ навіть хотіли страйкувати. Але потім їхні роботодавці уклали з водіями компромісну угоду, і акція не відбулася.
Нещодавно Великобританія відкрила свій ринок робочої сили для заробітчан із країн Центральної Європи, прийнятих торік до Євросоюзу. Цим без зволікань скористалося приблизно 120 водіїв із Угорщини, але бажаючих податися за так званим довгим англійським фунтом аж ніяк не бракує. Умови роботодавців із Південної Англії чи Шотландії їх цілком задовольняють. Іноземний шофер повинен мати бодай піврічний стаж роботи на транспортному засобі і мінімальне знання англійської мови. Зараз британські автомобільні компанії згаданих регіонів мають велику потребу у водіях. Зарплата шофера становить там близько двох тисяч доларів. Ці гроші дедалі менше задовольняють англійських водіїв, але, іноземці залюбки погоджуються на таку зарплату. Як зазначає угорська щоденна газета “Світова економіка – Világgazdaság”, лише з травня до листопада минулого року на таку роботу влаштувалося 123 тисячі заробітчан із Центральної Європи. Без проблем, щоправда, наймають тільки угорців, словаків, чехів, поляків, жителів країн Балтії та деяких інших держав, що є членами ЄС.
Англійські роботодавці, згідно з газетними повідомленнями, досить терпимо ставляться до своїх найманих робітників із-за кордону, адже вони досить витривалі, не вередують і з радістю погоджуються гарувати за мінімальну погодинну оплату, яка вже давно не приваблює тамтешніх водіїв.