Близько шостої години вечора білий дим із Сікстинської Капели у Ватикані і трохи згодом дзвони у базиліці Святого Петра повідомили світу про обрання нового Папи.
Площа Святого Петра почала швидко наповнюватися людьми. Коли на балкон головної католицької церкви світу вийшов кардинал Хосе Артуро Медина, його зустрічали вигуки багатотисячного натовпу. Але на мить запанувала тиша. Люди затамували подих, щоб почути слова: “Сповіщаю вам добру новину: маємо Папу”. Ним вперше за останні майже тисячу років став німецький кардинал Йозеф Рацінґер, який обрав ім’я Бенедикта ХVI.
Невдовзі на тому ж балконі у білому папському вбранні з’явився і сам новий Папа. За традицією, він звернувся до вірних італійською мовою: “Дорогі брати і сестри! Після великого Папи Івана Павла ІІ кардинали обрали мене, простого та покірливого робітника у винограднику Господньому”.
Напередодні конклаву коментатори називали Йозефа Рацінґера серед найімовірніших кандидатів на престол Святого Петра, однак після оголошення вони не могли приховати свого здивування. Кардинал- консерватор, традиціоналіст, “панцирний кардинал”, як його називали оглядачі, дуже схожий на попереднього Папу і водночас дуже відмінний від нього. Так само, як Іван Павло ІІ, він готовий захищати доктрини церкви, але йому бракує харизми попереднього понтифіка. Його вважають скоріше вченим, ніж проповідником, який може стати духовним лідером.
Бенедикт ХVI поведе свою майже мільярдну паству у важкі для церкви часи. Кількість католиків скорочується у розвинутих країнах Європи та у Сполучених Штатах. Багато з тих, хто залишилися у церкві, вимагають змін жорсткої церковної моралі щодо ролі жінок, контрацепції та розлучень.
Але Бенедикт ХVI уже дав зрозуміти, що він буде триматися традиційних поглядів. Він виступив проти “диктатури релятивізму”, захищаючи цінності, які церква традиційно вважає абсолютною істиною.