Прага, 30 квітня 2005 року
Аудіозапис програми:
Зиновій Фрис
На хвилях української служби передача “Листи на Свободу”.
Слухач
Де ви тепер, кати мого народу, Майстри охмурювання мас?
Слухач
Мудрі наші державники, давайте відсвяткуємо ще один раз цей сумний день – день перемоги та почнемо руйнувати комуністичні міфи, якими політичні шулери перенаситили нашу історію.
Валерій Коновалюк
Для мене, і багато людей в цьому починають переконуватися, що змінилась влада, сутність влади залишилась.
Зиновій Фрис
Вільна трибуна слухачів “Свободи”, сповіді про наболіле, про радощі і тривоги і про все те, про що вони не хочуть і не можуть більше мовчати. Все це в передачі “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном Зиновій Фрис.
Вітаю вас, дорогі слухачі.
Слухач
Я, Куликов Георгій Іванович, місто Сніжне Донецької області.
Я хочу звернутися до пана президента. Шановний Вікторе Андрійовичу, коли я обирав Вас президентом, то я був переконаний, що обираю лідером держави діяча, який поведе за собою суспільство, який являтиме собою гідного державника і політика, у якого слова не розбігаються із справами, який розвине національну ідею самостійності, незалежності та історичної правди і справедливості.
За 60 років після закінчення війни на території Німеччини і 40 років від виголошення 9 травням Днем перемоги я ще не бачив і чув такого потужного наступу комуністичних міфів про Другу світову війну.
Із комуністичних нафтолінових чуланів витягли і розвісили народні телеканали найогідніші брехні, які тільки могли народитися в ідеологічних відділах ЦК КПРС, політуправліннях радянської армії та КДБ.
Використовується для поширення цієї брехні і наші державні теле- і радіоканали. Різномасна публіка комуністичного і взагалі антиукраїнського ґатунку в день і вночі робить свою справу. Трибуна ВР перетворена на комуністичний рупор. Ветеранські організації очолювані генералом Герасимовим і засмічені комуністами паплюжать, оббріхують і переслідують тих, хто не поділяє їхньої точки зору.
Комуністи обвинувачують вояків УПА у зраді, співпраці з німецькими фашистами. Вони, мовляв, стріляли у спину, не визнали радянську владу.
Я бачу за всім тим лише одне – намагання комуністів і керованих ними ветеранських організацій приховати свої власні злочини, перекласти їх на вояків національно-визвольного руху.
Якби комуністи Тельмана не зблокувалися в свій час з націонал-соціалістами Німеччини, то Гітлер не прийшов би до влади. Відразу для підтримки Гітлера з голодоморної України пішли потяги з українським хлібом в Німеччину. Потім німецькі льотчики і танкісти почали масово прибувати для навчання на наших військових полігонах в Липецьку. Потім був таємний пакт Молотова-Рібентропа, потім знищення Польщі і парад переможців у Бресті. Парад приймали німецькі та радянські генерали.
І ось почалася Друга світова війна. Якби СРСР не (слово нерозбірливо), не привів би до влади, не підтримав би Гітлера, не співпрацював би з ним, мабуть, і не було тих би подій.
Та хто ж співпрацював з Гітлером!? “Вояки УПА стріляли нам в спину”, це твердження комуністів. Пане президент, вояки УПА не мали такої звички. Таку звичку стріляти в спини і потилиці мали зовсім інші. Ви знаєте хто. Це спеціалісти НКВД.
Докази тому лежать по ямах у Катині, Львові, Золочеві, Харкові, Артемівськові. Досі ще не підраховано скільки ж їх тих доказів. Чи просто мільйони, чи десятки мільйонів.
Було намагання перекласти свої злочини на німців або вояків УПА. Використовувалися для цього провокації, розповсюдження брехливих заяв, підміна доказів, терор.
Коли на Волині народилась і сформувалась УПА, то терміново туди був перекинутий літаками загін спецназу НКВС під командою Медвєдєва, полковника НКВС. Загін був добре укомплектований, озброєний, одягнений. Мав зв’язок з Москвою, офіційну підтримку.
“Перлиною” цього загону був Микола Кузнєцов, справжнє прізвище невідоме, агентурне Буг, офіцер НКВС, холоднокровний і винахідливий кілер. Головним завданням цього загону була не боротьба з німцями, а дискредитація національно-визвольного руху, фізичне знищення керівників УПА, загонів УПА, терор над місцевим населенням, особливо над поляками, який проводили НКВС Медвєдєва під виглядом вояків УПА.
Микола Кузнєцов вдало провів кілька гучних терактів, залишаючи при цьому докази німцям, ніби це все скоєне організацією УПА. Але діяльності одного загону Медвєдєва було замало. Національна боротьба на Західній Україні росла. Тоді в ті райони були скеровані потужні з’єднання Ковпака, Шкрябача, Дуки, а згодом Вершигори. Ціль та сама: дискредитація і знищення національного руху.
В 1939 році Західна Україна з радістю зустрічали Червону армію, але за Червоною армією завжди приходили війська НКВС і починали совєтизацію. Люди зрозуміли, що їх не визволили, а поневолили, зробили кріпаками, та ще й фізично знищують.
Чи можна звинуватити людину, яка заради волі, заради збереження своїх дітей, батьків, свого народу, своєї рідної землі взялася за зброю?
Радянська пропаганда завжди підтримувала національно-визвольні рухи, але тільки не на власній території і тільки не спрямовані проти комуністичного панування. Тому вся пропагандистська машина спрямувала свої сили на паплюження, дискредитацію УПА, що в свідомості багатьох людей досі закладене викривлене уявлення про УПА.
Галичани, волинці, буковинці не прийшли зі зброєю в руках у Вологодську, Московську область. Вони боронили свої оселі, свої родини, свою Україну. Вони герої національно-визвольного руху. Такими вони повинні бути визнані не учасниками Другої світової війни, а саме національно-визвольного руху.
Мудрі наші державники, давайте відсвяткуємо ще раз цей сумний день – день перемоги і почнемо руйнувати комуністичні міфи, якими політичні шулери перенаситили нашу історію. Давно вже пора.
Дякую вам “Свободо”, бажаю всього доброго! З наступаючим святим днем Воскресіння! Доброго вам здоров’я!
До побачення.
Зиновій Фрис
Це були лише фрагменти нашого слухача Георгія Куликова з міста Сніжне на Донеччині. Я підкреслюю, що лише фрагменти, бо весь звуковий лист приблизно на 13 хвилин. Ми не можемо, на жаль, в такій короткій передачі дати весь лист.
Тому, шановні слухачі, якщо ви хочете, щоб ваш звуковий лист пролунав повністю, то давайте домовимося, що він не перевищуватиме 3-4 хвилин.
Слухач
Звучить вірш у виконанні слухача
Валерій Коновалюк
Для мене, і багато людей в цьому починають переконуватися, що змінилась влада, сутність влади залишилась.
Зиновій Фрис
Так вважає новий лідер партії “Трудова Україна” Валерій Коновалюк.
Валерій Коновалюк
Влада нова не повинна витрачати сили сьогодні на ці переслідування. Треба ці сили направити на вирішення чисельних проблем: на те, як об’єднати націю, як об’єднати людей. Тому, що жодних заходів, які б посилювали об’єднавчі процеси нема і мене це дуже хвилює.
Віктор Янукович (переклад)
Я ще раз повторюю, що ніякої революції не було. Був шлях замовний, профінансований, який готувався багато років.
Слухач
Звучить вірш у виконанні слухача
Слухачка
Івано-Франківська область, місто Коломия, пл. Відродження 1, ТЗО фірма “Молодь”.
У 1996 році, як почалася мала приватизація, то нам не дали приватизувати наше приміщення, таскали нас по судах. Ми вже 9 років судимося, та ми ніяк не змогли відсудити своє приміщення, усе судять.
Спочатку 2 рішення були в нашу користь, а потім пішли вже ті рішення. За кучмівської влади ми нічого не могли добитись. На кінець з Вищого господарського суду ми звернулися в європейську раду.
Але з Вищого господарського суду 2 листопада 2004 року прийшла постанова суду, щоб задовольнити нам частково, не виселяти нас з цього приміщення, так як не вирішена ще справа в європейській раді.
В європейській раді справа відкрита вже 2 роки. Ми все долучаємо до них всі папери. Але 24 січня нас перепродують взагалі в треті руки. Нас не повідомляли, без виконавчої служби, без рішення суду приїжджає приватна фірма “Щит” і нас силоміць виганяють на двір за Боже пошиття.
Ми подали в суд. У нас у Коломиї відкрита кримінальна справа і є справа цивільна про розірвання договору купівлі-продажу, але відкладається ця справа вже другий раз і ще на місяць.
Нас 10 жінок переважно без чоловіків і мають на утриманні дітей. Ми четвертий місяць не працюємо. В мене дитина-інвалід хоче їсти, треба лікувати, я не маю за що абсолютно. Куди ми йдемо, то просто непробивна стіна.
Ми хотіли поїхати в Київ, але просто не маємо за що. Ми не розуміємо, що нам робити. У нас тут така корупція, такий бандитизм, ми не одні такі. У нас є дуже багато цього. Просто не можемо розібратись. Ніхто не вирішує нашої цієї справи, щоб покласти крапку над цим питанням.
10 років судової справи. Просто ми вже не витримуємо. Просимо у міської влади. У нас викрадені штампи, печатки. Наша фірма не ліквідована. Тепер не податки не сплачуємо, нічого.
Цей новий власник Копильців усе у нас викрав. Ми зробили ремонт. Принесли з дому останні гроші, які мали, бо він все-все знищив. Там буквально в центрі міста робиться, я не можу вам об’яснити, просто тюрма. У нас дуже гарний центр міста. Над нами стоїть прокуратура, з другого боку інвентар-бюро, а напроти нас міська влада.
Вони ні до чого ніхто не вмішується. Вони там поклали цю “Альфу-щит” приватну фірму, прийшли серед ночі о 2 годині, розбили вітринне вікно велике і знову вдерлися із пістолетами до голови, били дубинками. Всіх нас беззахисних жінок просто вивели на двір, вивели за Боже пошиття. Просто, як голівудське кіно.
Ніхто, ні міліція не йшла. А потім вони кажуть, чому ми так пізно прийшли за годину, коли ми так напудилися, у нас діти вдома. Просто ніхто ні на що не реагує.
4 місяці не працювати ми просто не в силі. Ніяких ні допомог, нічого немає. Я просто не знаю, що ми маємо далі робити. Просимо у міської влади, щоб дали нам якесь приміщення, щоб хоч тимчасово стали. Трудові книжки нам не вертають.
Я там 23 роки пропрацювала, у мене маленька дитина 4,5 роки. Я її того року в Америку відвезла на лікування, щоб зробили їй операцію на серці. Зробили безкоштовно, а в нашій державі ми нічого не можемо добитися, нічого абсолютно.
Ми скільки пишемо до Литвина, до Тимошенко, до всіх пишемо. Просто формальні відписки, розібратися на місці. На місці діють тільки гроші. Більше нічого не діє у нас. Одні бандити зробили це місто, як маленьку Сицилію, мафія одна, усі знають, але ніхто нічого не робить.
Я вас дуже прошу розберіться у нашому питанні.
Зиновій Фрис
Ось такого звукового листа надіслала до редакції з Коломиї на Івано-Франківщині Галина Мондрик. У п’ятницю 29 квітня цьому звуковому листу ми присвятили “Вечірню Свободу” у прямому ефірі. Ось, що сказали гості про цю справу.
Тетяна Мунтян
Це суцільна байдужість до маленького українця. Розумієте, не може Ющенко, не може радіо “Свобода”, не можуть ЗМІ допомагати всім разом.
Звичайно, можна допомогти комусь конкретно, розголос зробити одній якісь справі, особливо “бєзпрєдєльні” якісь такі, як зараз. Але, як казав сантехнік з відомого анекдоту: “Тут всю систему міняти треба”.
Треба робити так, щоб людям не доводилося бігати, заганяти Ющенка за помаранчеві прапорці на Банковій, щоб людям не доводилося звертатися на радіо, на телебачення, в газети, щоб людина могла прийти в суд і швидко вирішити свою проблему законно.
І щоб на рішення суддів не плювали, як в цьому випадку, подумаєш, якась там ухвала якогось там Вищого господарського суду, а ми прийшли вночі і всіх викинули “пінками”.
Щоб рішення суду було святе, виконувати його будуть тільки в тому випадку, якщо ці рішення матимуть авторитет в суспільстві. А наші суди так себе дискредитували за роки кучмізму, що не завжди можна зрозуміти, яке рішення справедливе, в яке ні люди не вірять, і не можна сказати, що ось рішення суду – це святе.
Тому у нас таке ставлення і до рішень суддів, і до людей в судах. Поки ця влада не займеться всерйоз судовою системою, маленькі українці будуть бігати по радіо, по телебаченням і по Банковій. А коли вони цим займуться я не знаю, вже втомилися їх закликати, а поки що рухів ніяких.
Зиновій Фрис
Василь Онопенко, депутат, фракція БЮТ, голова комітету з правової політики, міністр юстиції 1992-1995 рр., голова Української соціал-демократичної партії бачить такий розвиток справи, про який повідомила до редакції Галина Мондрик з Коломиї.
Василь Онопенко
Якщо конкретно, то передати, скажімо, ці матеріали до нас в Комітет з питань правової політики на моє ім’я. Я зроблю депутатський запит, зроблю це до Генпрокурора. Якщо треба, я зроблю запити відповідні в інші органи влади, щоб вони відреагували.
Я думаю, що після цього просто такого байдужого ставлення до цієї проблеми не буде.
Зиновій Фрис
Ми відстежуватимемо справу 10 працівниць з Коломиї на Івано-Франківщині. Ми дуже сподіваємося на справедливий, законний розгляд справи, бо не може такого бути, щоб справа розглядалася 10 років.
Слухачка
Вас турбує постійна ваша слухачка Олійник Світлана з міста Вінниці.
Вітаю всіх працівників “Свободи” з Великоднем, зичу всіляких гараздів і щоб ваша свобода завжди стояла на позиціях правди, об’єктивності, віри і незламності вашого духу.
Хочу підтримати у цей передвеликодний вечір нашу народну владу. Ще не було такого на Україні, що вся інформація, газети, радіо, телебачення іде не заангажовано для людей. Усі промахи і поразки влади люди чують з перших вуст. Так повинно бути і хай так повинно бути завжди.
Бачу, що так працювати відверто і щиро працювати владі дуже важко. Певні поразки приносять розчарування. Та це правильна позиція. Знаємо, коли нам важко і легше зрозуміти, що все рівно буде краще. Бо тільки правдивість, об’єктивність допомагає не розслаблятися.
Низький уклін нашому народному президенту, що теплим словом підтримує таку тендітну жінку прем’єра Юлію Тимошенко. Такій хватці такого прем’єра може позаздрити любий чоловік. Це справжній прем’єр. Вона уболіває за весняні роботи. Болить у неї душа за непомірно вирослі ціни.
Як та риба об лід б’ється, не звертає увагу на так звану реформовану опозицію і втілює свою програму з першого дня “На зустріч людям”.
“Її ніщо не може збити з мети”, - чую часто в місцевому транспорті. Люди розмовляють між собою: “Тільки побачила по телевізору Юлю, зразу сили в мене беруться”.
“Так, така жінка заслуговує на повагу. Така не зійде з ціле направленої мети. Така ніколи не зрадить народ. Із такою, нарешті, нам стало легше, спокійніше, затишніше”. Це голос народу.
Хай запам’ятають Чорновіл, Шуфрич, Шульга, Соломатін, Симоненко, Кравчук, що народ її також не зрадить. Годі вже пускати брехливі утки, що Юля до літа. Так, до літа, але ще не одне літо пройде. Ця влада народна і вона з народом. Роботу уряду наш президент оцінив на самий високий бал на “5”.
Звучить вірш у виконанні слухачки
Світлана Олійник з Вінниці.
Всім вам радісних свят, зичу добра. Хай живе Україна!
Зиновій Фрис
Дорогі слухачі, цією великодневою піснею у виконанні Оксани Білозір я закінчую передачу “Листи на Свободу”.
Бажаю вам веселих радісних свят, смачної Пасхи, здоров’я, щастя, успіхів у всьому і Божої благодаті!
Хай вам щастить, хай щастить Україні!
Аудіозапис програми:
Зиновій Фрис
На хвилях української служби передача “Листи на Свободу”.
Слухач
Де ви тепер, кати мого народу, Майстри охмурювання мас?
Слухач
Мудрі наші державники, давайте відсвяткуємо ще один раз цей сумний день – день перемоги та почнемо руйнувати комуністичні міфи, якими політичні шулери перенаситили нашу історію.
Валерій Коновалюк
Для мене, і багато людей в цьому починають переконуватися, що змінилась влада, сутність влади залишилась.
Зиновій Фрис
Вільна трибуна слухачів “Свободи”, сповіді про наболіле, про радощі і тривоги і про все те, про що вони не хочуть і не можуть більше мовчати. Все це в передачі “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном Зиновій Фрис.
Вітаю вас, дорогі слухачі.
Слухач
Я, Куликов Георгій Іванович, місто Сніжне Донецької області.
Я хочу звернутися до пана президента. Шановний Вікторе Андрійовичу, коли я обирав Вас президентом, то я був переконаний, що обираю лідером держави діяча, який поведе за собою суспільство, який являтиме собою гідного державника і політика, у якого слова не розбігаються із справами, який розвине національну ідею самостійності, незалежності та історичної правди і справедливості.
За 60 років після закінчення війни на території Німеччини і 40 років від виголошення 9 травням Днем перемоги я ще не бачив і чув такого потужного наступу комуністичних міфів про Другу світову війну.
Із комуністичних нафтолінових чуланів витягли і розвісили народні телеканали найогідніші брехні, які тільки могли народитися в ідеологічних відділах ЦК КПРС, політуправліннях радянської армії та КДБ.
Використовується для поширення цієї брехні і наші державні теле- і радіоканали. Різномасна публіка комуністичного і взагалі антиукраїнського ґатунку в день і вночі робить свою справу. Трибуна ВР перетворена на комуністичний рупор. Ветеранські організації очолювані генералом Герасимовим і засмічені комуністами паплюжать, оббріхують і переслідують тих, хто не поділяє їхньої точки зору.
Комуністи обвинувачують вояків УПА у зраді, співпраці з німецькими фашистами. Вони, мовляв, стріляли у спину, не визнали радянську владу.
Я бачу за всім тим лише одне – намагання комуністів і керованих ними ветеранських організацій приховати свої власні злочини, перекласти їх на вояків національно-визвольного руху.
Якби комуністи Тельмана не зблокувалися в свій час з націонал-соціалістами Німеччини, то Гітлер не прийшов би до влади. Відразу для підтримки Гітлера з голодоморної України пішли потяги з українським хлібом в Німеччину. Потім німецькі льотчики і танкісти почали масово прибувати для навчання на наших військових полігонах в Липецьку. Потім був таємний пакт Молотова-Рібентропа, потім знищення Польщі і парад переможців у Бресті. Парад приймали німецькі та радянські генерали.
І ось почалася Друга світова війна. Якби СРСР не (слово нерозбірливо), не привів би до влади, не підтримав би Гітлера, не співпрацював би з ним, мабуть, і не було тих би подій.
Та хто ж співпрацював з Гітлером!? “Вояки УПА стріляли нам в спину”, це твердження комуністів. Пане президент, вояки УПА не мали такої звички. Таку звичку стріляти в спини і потилиці мали зовсім інші. Ви знаєте хто. Це спеціалісти НКВД.
Докази тому лежать по ямах у Катині, Львові, Золочеві, Харкові, Артемівськові. Досі ще не підраховано скільки ж їх тих доказів. Чи просто мільйони, чи десятки мільйонів.
Було намагання перекласти свої злочини на німців або вояків УПА. Використовувалися для цього провокації, розповсюдження брехливих заяв, підміна доказів, терор.
Коли на Волині народилась і сформувалась УПА, то терміново туди був перекинутий літаками загін спецназу НКВС під командою Медвєдєва, полковника НКВС. Загін був добре укомплектований, озброєний, одягнений. Мав зв’язок з Москвою, офіційну підтримку.
“Перлиною” цього загону був Микола Кузнєцов, справжнє прізвище невідоме, агентурне Буг, офіцер НКВС, холоднокровний і винахідливий кілер. Головним завданням цього загону була не боротьба з німцями, а дискредитація національно-визвольного руху, фізичне знищення керівників УПА, загонів УПА, терор над місцевим населенням, особливо над поляками, який проводили НКВС Медвєдєва під виглядом вояків УПА.
Микола Кузнєцов вдало провів кілька гучних терактів, залишаючи при цьому докази німцям, ніби це все скоєне організацією УПА. Але діяльності одного загону Медвєдєва було замало. Національна боротьба на Західній Україні росла. Тоді в ті райони були скеровані потужні з’єднання Ковпака, Шкрябача, Дуки, а згодом Вершигори. Ціль та сама: дискредитація і знищення національного руху.
В 1939 році Західна Україна з радістю зустрічали Червону армію, але за Червоною армією завжди приходили війська НКВС і починали совєтизацію. Люди зрозуміли, що їх не визволили, а поневолили, зробили кріпаками, та ще й фізично знищують.
Чи можна звинуватити людину, яка заради волі, заради збереження своїх дітей, батьків, свого народу, своєї рідної землі взялася за зброю?
Радянська пропаганда завжди підтримувала національно-визвольні рухи, але тільки не на власній території і тільки не спрямовані проти комуністичного панування. Тому вся пропагандистська машина спрямувала свої сили на паплюження, дискредитацію УПА, що в свідомості багатьох людей досі закладене викривлене уявлення про УПА.
Галичани, волинці, буковинці не прийшли зі зброєю в руках у Вологодську, Московську область. Вони боронили свої оселі, свої родини, свою Україну. Вони герої національно-визвольного руху. Такими вони повинні бути визнані не учасниками Другої світової війни, а саме національно-визвольного руху.
Мудрі наші державники, давайте відсвяткуємо ще раз цей сумний день – день перемоги і почнемо руйнувати комуністичні міфи, якими політичні шулери перенаситили нашу історію. Давно вже пора.
Дякую вам “Свободо”, бажаю всього доброго! З наступаючим святим днем Воскресіння! Доброго вам здоров’я!
До побачення.
Зиновій Фрис
Це були лише фрагменти нашого слухача Георгія Куликова з міста Сніжне на Донеччині. Я підкреслюю, що лише фрагменти, бо весь звуковий лист приблизно на 13 хвилин. Ми не можемо, на жаль, в такій короткій передачі дати весь лист.
Тому, шановні слухачі, якщо ви хочете, щоб ваш звуковий лист пролунав повністю, то давайте домовимося, що він не перевищуватиме 3-4 хвилин.
Слухач
Звучить вірш у виконанні слухача
Валерій Коновалюк
Для мене, і багато людей в цьому починають переконуватися, що змінилась влада, сутність влади залишилась.
Зиновій Фрис
Так вважає новий лідер партії “Трудова Україна” Валерій Коновалюк.
Валерій Коновалюк
Влада нова не повинна витрачати сили сьогодні на ці переслідування. Треба ці сили направити на вирішення чисельних проблем: на те, як об’єднати націю, як об’єднати людей. Тому, що жодних заходів, які б посилювали об’єднавчі процеси нема і мене це дуже хвилює.
Віктор Янукович (переклад)
Я ще раз повторюю, що ніякої революції не було. Був шлях замовний, профінансований, який готувався багато років.
Слухач
Звучить вірш у виконанні слухача
Слухачка
Івано-Франківська область, місто Коломия, пл. Відродження 1, ТЗО фірма “Молодь”.
У 1996 році, як почалася мала приватизація, то нам не дали приватизувати наше приміщення, таскали нас по судах. Ми вже 9 років судимося, та ми ніяк не змогли відсудити своє приміщення, усе судять.
Спочатку 2 рішення були в нашу користь, а потім пішли вже ті рішення. За кучмівської влади ми нічого не могли добитись. На кінець з Вищого господарського суду ми звернулися в європейську раду.
Але з Вищого господарського суду 2 листопада 2004 року прийшла постанова суду, щоб задовольнити нам частково, не виселяти нас з цього приміщення, так як не вирішена ще справа в європейській раді.
В європейській раді справа відкрита вже 2 роки. Ми все долучаємо до них всі папери. Але 24 січня нас перепродують взагалі в треті руки. Нас не повідомляли, без виконавчої служби, без рішення суду приїжджає приватна фірма “Щит” і нас силоміць виганяють на двір за Боже пошиття.
Ми подали в суд. У нас у Коломиї відкрита кримінальна справа і є справа цивільна про розірвання договору купівлі-продажу, але відкладається ця справа вже другий раз і ще на місяць.
Нас 10 жінок переважно без чоловіків і мають на утриманні дітей. Ми четвертий місяць не працюємо. В мене дитина-інвалід хоче їсти, треба лікувати, я не маю за що абсолютно. Куди ми йдемо, то просто непробивна стіна.
Ми хотіли поїхати в Київ, але просто не маємо за що. Ми не розуміємо, що нам робити. У нас тут така корупція, такий бандитизм, ми не одні такі. У нас є дуже багато цього. Просто не можемо розібратись. Ніхто не вирішує нашої цієї справи, щоб покласти крапку над цим питанням.
10 років судової справи. Просто ми вже не витримуємо. Просимо у міської влади. У нас викрадені штампи, печатки. Наша фірма не ліквідована. Тепер не податки не сплачуємо, нічого.
Цей новий власник Копильців усе у нас викрав. Ми зробили ремонт. Принесли з дому останні гроші, які мали, бо він все-все знищив. Там буквально в центрі міста робиться, я не можу вам об’яснити, просто тюрма. У нас дуже гарний центр міста. Над нами стоїть прокуратура, з другого боку інвентар-бюро, а напроти нас міська влада.
Вони ні до чого ніхто не вмішується. Вони там поклали цю “Альфу-щит” приватну фірму, прийшли серед ночі о 2 годині, розбили вітринне вікно велике і знову вдерлися із пістолетами до голови, били дубинками. Всіх нас беззахисних жінок просто вивели на двір, вивели за Боже пошиття. Просто, як голівудське кіно.
Ніхто, ні міліція не йшла. А потім вони кажуть, чому ми так пізно прийшли за годину, коли ми так напудилися, у нас діти вдома. Просто ніхто ні на що не реагує.
4 місяці не працювати ми просто не в силі. Ніяких ні допомог, нічого немає. Я просто не знаю, що ми маємо далі робити. Просимо у міської влади, щоб дали нам якесь приміщення, щоб хоч тимчасово стали. Трудові книжки нам не вертають.
Я там 23 роки пропрацювала, у мене маленька дитина 4,5 роки. Я її того року в Америку відвезла на лікування, щоб зробили їй операцію на серці. Зробили безкоштовно, а в нашій державі ми нічого не можемо добитися, нічого абсолютно.
Ми скільки пишемо до Литвина, до Тимошенко, до всіх пишемо. Просто формальні відписки, розібратися на місці. На місці діють тільки гроші. Більше нічого не діє у нас. Одні бандити зробили це місто, як маленьку Сицилію, мафія одна, усі знають, але ніхто нічого не робить.
Я вас дуже прошу розберіться у нашому питанні.
Зиновій Фрис
Ось такого звукового листа надіслала до редакції з Коломиї на Івано-Франківщині Галина Мондрик. У п’ятницю 29 квітня цьому звуковому листу ми присвятили “Вечірню Свободу” у прямому ефірі. Ось, що сказали гості про цю справу.
Тетяна Мунтян
Це суцільна байдужість до маленького українця. Розумієте, не може Ющенко, не може радіо “Свобода”, не можуть ЗМІ допомагати всім разом.
Звичайно, можна допомогти комусь конкретно, розголос зробити одній якісь справі, особливо “бєзпрєдєльні” якісь такі, як зараз. Але, як казав сантехнік з відомого анекдоту: “Тут всю систему міняти треба”.
Треба робити так, щоб людям не доводилося бігати, заганяти Ющенка за помаранчеві прапорці на Банковій, щоб людям не доводилося звертатися на радіо, на телебачення, в газети, щоб людина могла прийти в суд і швидко вирішити свою проблему законно.
І щоб на рішення суддів не плювали, як в цьому випадку, подумаєш, якась там ухвала якогось там Вищого господарського суду, а ми прийшли вночі і всіх викинули “пінками”.
Щоб рішення суду було святе, виконувати його будуть тільки в тому випадку, якщо ці рішення матимуть авторитет в суспільстві. А наші суди так себе дискредитували за роки кучмізму, що не завжди можна зрозуміти, яке рішення справедливе, в яке ні люди не вірять, і не можна сказати, що ось рішення суду – це святе.
Тому у нас таке ставлення і до рішень суддів, і до людей в судах. Поки ця влада не займеться всерйоз судовою системою, маленькі українці будуть бігати по радіо, по телебаченням і по Банковій. А коли вони цим займуться я не знаю, вже втомилися їх закликати, а поки що рухів ніяких.
Зиновій Фрис
Василь Онопенко, депутат, фракція БЮТ, голова комітету з правової політики, міністр юстиції 1992-1995 рр., голова Української соціал-демократичної партії бачить такий розвиток справи, про який повідомила до редакції Галина Мондрик з Коломиї.
Василь Онопенко
Якщо конкретно, то передати, скажімо, ці матеріали до нас в Комітет з питань правової політики на моє ім’я. Я зроблю депутатський запит, зроблю це до Генпрокурора. Якщо треба, я зроблю запити відповідні в інші органи влади, щоб вони відреагували.
Я думаю, що після цього просто такого байдужого ставлення до цієї проблеми не буде.
Зиновій Фрис
Ми відстежуватимемо справу 10 працівниць з Коломиї на Івано-Франківщині. Ми дуже сподіваємося на справедливий, законний розгляд справи, бо не може такого бути, щоб справа розглядалася 10 років.
Слухачка
Вас турбує постійна ваша слухачка Олійник Світлана з міста Вінниці.
Вітаю всіх працівників “Свободи” з Великоднем, зичу всіляких гараздів і щоб ваша свобода завжди стояла на позиціях правди, об’єктивності, віри і незламності вашого духу.
Хочу підтримати у цей передвеликодний вечір нашу народну владу. Ще не було такого на Україні, що вся інформація, газети, радіо, телебачення іде не заангажовано для людей. Усі промахи і поразки влади люди чують з перших вуст. Так повинно бути і хай так повинно бути завжди.
Бачу, що так працювати відверто і щиро працювати владі дуже важко. Певні поразки приносять розчарування. Та це правильна позиція. Знаємо, коли нам важко і легше зрозуміти, що все рівно буде краще. Бо тільки правдивість, об’єктивність допомагає не розслаблятися.
Низький уклін нашому народному президенту, що теплим словом підтримує таку тендітну жінку прем’єра Юлію Тимошенко. Такій хватці такого прем’єра може позаздрити любий чоловік. Це справжній прем’єр. Вона уболіває за весняні роботи. Болить у неї душа за непомірно вирослі ціни.
Як та риба об лід б’ється, не звертає увагу на так звану реформовану опозицію і втілює свою програму з першого дня “На зустріч людям”.
“Її ніщо не може збити з мети”, - чую часто в місцевому транспорті. Люди розмовляють між собою: “Тільки побачила по телевізору Юлю, зразу сили в мене беруться”.
“Так, така жінка заслуговує на повагу. Така не зійде з ціле направленої мети. Така ніколи не зрадить народ. Із такою, нарешті, нам стало легше, спокійніше, затишніше”. Це голос народу.
Хай запам’ятають Чорновіл, Шуфрич, Шульга, Соломатін, Симоненко, Кравчук, що народ її також не зрадить. Годі вже пускати брехливі утки, що Юля до літа. Так, до літа, але ще не одне літо пройде. Ця влада народна і вона з народом. Роботу уряду наш президент оцінив на самий високий бал на “5”.
Звучить вірш у виконанні слухачки
Світлана Олійник з Вінниці.
Всім вам радісних свят, зичу добра. Хай живе Україна!
Зиновій Фрис
Дорогі слухачі, цією великодневою піснею у виконанні Оксани Білозір я закінчую передачу “Листи на Свободу”.
Бажаю вам веселих радісних свят, смачної Пасхи, здоров’я, щастя, успіхів у всьому і Божої благодаті!
Хай вам щастить, хай щастить Україні!
