Белград, 5 травня 2005 – Група македонцiв пiшки подолала чотириста кiлометрiв, щоби на день смертi вшанувати пам’ять улюбленого маршала. Тисячi громадян вiд ранку стояли в черзi перед так званим Домом квiтiв в Белградi, в якому знаходиться могила колишнього президента. Квiти до могили поклали вдова та внуки Йосипа Броза, вiдтак делегацiї його шанувальникiв та ветеранiв вiйни з Хорватiї, Боснiї i Герцеговини, Македонiї, Словенiї... Деякi оглядачi кажуть, що вiдновлюється – тiтоманiя.
Поки вiн був главою держави та генеральним секретарем партiї, Тiта величали офiцiйнi пропагандисти. Так було й кiлька рокiв пiсля його смертi. Та коли до влади в Сербiї прийшов Слободан Мiлошевич, Тiта стали називати диктатором й ворогом сербського народу. В Сербiї знесли майже усi його пам’ятники, змiнили назви “його” мiст, вулиць та майданiв. Деякi полiтичнi дiячi навiть вимагали перенести тлiннi останки Тiта до Хорватiї, оскiльки вiн був хорватом за нацiональнiстю.
Пiсля скинення режиму Мiлошевича ставлення до Тiта в Сербiї знову змiнилося. Його часи громадяни згадують з ностальгiєю: адже, були це часи розбудови, часи коли Югославiю поважали за кордоном, так, що з її паспортом було можна без вiз їхати до понад ста країн. З чвертстолiтньої вiдстанi тi часи виглядають ще кращими...
Через це 4 травня майже усi газети надрукували матерiали про Тiта та спогади його спiвробiтникiв. Наразi нiхто не говорить про червоного диктатора чи сувору владу компартiї. В народнiй пам’ятi Тiто залишився добрягою, дотепником та, зокрема, справедливою людиною. Дружинi та синам вiн не залишив жодного майна. В його часи не було мiльйонерiв, не було масового безробiття, державнi та партiйнi функцiонери не були в змозi багатiти як сьогоднi. У порiвнаннi з нинiшнiми карликами на полiтичнiй аренi, кажуть люди, Тiто був справжнiм велетнем.
Поки вiн був главою держави та генеральним секретарем партiї, Тiта величали офiцiйнi пропагандисти. Так було й кiлька рокiв пiсля його смертi. Та коли до влади в Сербiї прийшов Слободан Мiлошевич, Тiта стали називати диктатором й ворогом сербського народу. В Сербiї знесли майже усi його пам’ятники, змiнили назви “його” мiст, вулиць та майданiв. Деякi полiтичнi дiячi навiть вимагали перенести тлiннi останки Тiта до Хорватiї, оскiльки вiн був хорватом за нацiональнiстю.
Пiсля скинення режиму Мiлошевича ставлення до Тiта в Сербiї знову змiнилося. Його часи громадяни згадують з ностальгiєю: адже, були це часи розбудови, часи коли Югославiю поважали за кордоном, так, що з її паспортом було можна без вiз їхати до понад ста країн. З чвертстолiтньої вiдстанi тi часи виглядають ще кращими...
Через це 4 травня майже усi газети надрукували матерiали про Тiта та спогади його спiвробiтникiв. Наразi нiхто не говорить про червоного диктатора чи сувору владу компартiї. В народнiй пам’ятi Тiто залишився добрягою, дотепником та, зокрема, справедливою людиною. Дружинi та синам вiн не залишив жодного майна. В його часи не було мiльйонерiв, не було масового безробiття, державнi та партiйнi функцiонери не були в змозi багатiти як сьогоднi. У порiвнаннi з нинiшнiми карликами на полiтичнiй аренi, кажуть люди, Тiто був справжнiм велетнем.