Київ, 24 травня 2005 - Сімейні сварки, суперечки, конфлікти трапляються, мабуть, у кожній родині і самі по собі – не такі вже й страшні, - вважають психологи. Все залежить від нашого до них ставлення, а також від того, чи шукаємо ми шляхів до примирення.
Молода колега, яка нещодавно вийшла заміж, поскаржилася мені, що часто свариться з чоловіком через дрібниці. Ну що ж, це цілком можна пояснити, так би мовити, установчим періодом. А днями я побувала на золотому весіллі. І, дивлячись на оточених дітьми і дорослими онуками щасливих „молодят”, замислилась: а чи сваряться вони? Тож наважилася звернутись з цим запитанням до подружжя. „Звичайно, буває, що і сваримося, і сперечаємося, - всміхнулася молода, - адже це – життя.”
І справді, мабуть, немає родини, в якій би час від часу не виникали суперечки, сварки, конфлікти. Адже всі ми такі різні, у кожного – свої звички, погляди, вподобання. Повна відсутність суперечностей може свідчити і про повну байдужість. А це також не кращий варіант подружнього життя.
Отже, погодьмося, що різноманітні конфлікти – невід’ємний атрибут нашого існування і як такі - річ не така вже й страшна. Але багато залежить від того, як ми до них ставимося, - вважають психологи. Дуже важливо не надавати дрібним суперечкам надмірного значення, не зациклюватися на них. Не менш важливою є і форма. Як б ми не сердилися, варто все ж тримати себе в руках, не опускатися до криків і скандалу, не ображати і не принижувати один одного. Саме ці взаємні образи найбільше засмучують людей, вони можуть давно забути про першопричину сварки, а дошкульні слова надовго лишаються в пам’яті і не дають спокою.
Часом буває і так, що люди сваряться не з якоїсь конкретної причини, а тому, що погано себе почувають, втомлені, розстроєні неприємностями на роботі. От і вихлюпують своє роздратування і негативні емоції на близьких. Це, звичайно, не дуже схвально. Але уважний і розумний партнер у такій ситуації не буде вправлятися у дотепах, кпинах та іронії на адресу іншого, а постарається зрозуміти причину поганого настрою, поспівчувати, заспокоїти. Та іноді дрібні побутові сварки без особливих зовнішніх причин можуть бути лише приводом, проявом якихось серйозніших і глибших конфліктів у родині. І тоді вже варто замислитись, пошукати причин внутрішніх у собі самому, спробувати відверто поговорити з подружжям.
І ще один дуже суттєвий момент: не бійтеся, не соромтеся визнати себе неправим, вибачитися, зробити перший крок до примирення. Це зовсім не принизить, навпаки, піднесе вас в очах інших. Втім, інколи значно важче буває саме пробачити. Є люди, які просто не вміють прощати, і тоді життя стає нестерпним, в першу чергу, для них самих.
Сімейне життя, стверджують мудрі люди, вимагає постійної праці, терпіння, постійного пошуку компромісу. Так само, як і вміння прощати, лишати в минулому всі сварки, помилки, конфлікти. Але всім цим речам ми вчимося, мабуть, усе подружнє життя. Аж до самого золотого весілля.
Молода колега, яка нещодавно вийшла заміж, поскаржилася мені, що часто свариться з чоловіком через дрібниці. Ну що ж, це цілком можна пояснити, так би мовити, установчим періодом. А днями я побувала на золотому весіллі. І, дивлячись на оточених дітьми і дорослими онуками щасливих „молодят”, замислилась: а чи сваряться вони? Тож наважилася звернутись з цим запитанням до подружжя. „Звичайно, буває, що і сваримося, і сперечаємося, - всміхнулася молода, - адже це – життя.”
І справді, мабуть, немає родини, в якій би час від часу не виникали суперечки, сварки, конфлікти. Адже всі ми такі різні, у кожного – свої звички, погляди, вподобання. Повна відсутність суперечностей може свідчити і про повну байдужість. А це також не кращий варіант подружнього життя.
Отже, погодьмося, що різноманітні конфлікти – невід’ємний атрибут нашого існування і як такі - річ не така вже й страшна. Але багато залежить від того, як ми до них ставимося, - вважають психологи. Дуже важливо не надавати дрібним суперечкам надмірного значення, не зациклюватися на них. Не менш важливою є і форма. Як б ми не сердилися, варто все ж тримати себе в руках, не опускатися до криків і скандалу, не ображати і не принижувати один одного. Саме ці взаємні образи найбільше засмучують людей, вони можуть давно забути про першопричину сварки, а дошкульні слова надовго лишаються в пам’яті і не дають спокою.
Часом буває і так, що люди сваряться не з якоїсь конкретної причини, а тому, що погано себе почувають, втомлені, розстроєні неприємностями на роботі. От і вихлюпують своє роздратування і негативні емоції на близьких. Це, звичайно, не дуже схвально. Але уважний і розумний партнер у такій ситуації не буде вправлятися у дотепах, кпинах та іронії на адресу іншого, а постарається зрозуміти причину поганого настрою, поспівчувати, заспокоїти. Та іноді дрібні побутові сварки без особливих зовнішніх причин можуть бути лише приводом, проявом якихось серйозніших і глибших конфліктів у родині. І тоді вже варто замислитись, пошукати причин внутрішніх у собі самому, спробувати відверто поговорити з подружжям.
І ще один дуже суттєвий момент: не бійтеся, не соромтеся визнати себе неправим, вибачитися, зробити перший крок до примирення. Це зовсім не принизить, навпаки, піднесе вас в очах інших. Втім, інколи значно важче буває саме пробачити. Є люди, які просто не вміють прощати, і тоді життя стає нестерпним, в першу чергу, для них самих.
Сімейне життя, стверджують мудрі люди, вимагає постійної праці, терпіння, постійного пошуку компромісу. Так само, як і вміння прощати, лишати в минулому всі сварки, помилки, конфлікти. Але всім цим речам ми вчимося, мабуть, усе подружнє життя. Аж до самого золотого весілля.