Доступність посилання

ТОП новини

“Українці у світі. Люди і долі”: Композитор Леонід Грабовський.


Людмила Литовченко

Прага, 27 травня 2005 р.

21-го травня в Києві, в Національній музичній академії України імені Чайковського відбувся камерний концерт, присвячений 70-тиліттю композитора Леоніда Грабовського, який вже 15 років мешкає в Сполучених Штатах Америки.

Ім’я композитора Леоніда Грабовського більше відоме поколінню так званих шістдесятників, представникам творчої інтеліґенції України, діяльність яких не вписувалася в рамки тодішньої офіційної політики від мистецтва.

На початку 60-тих років Леонід Грабовський разом з Валентином Сильвестровим та іншими сформували групу музикантів, пізніше відому як “Київський авангард”.

Через розходження з ретроградними тенденціями офіційних музичних кіл колишнього Радянського Союзу члени “Київського авангарду” зазнавали різного роду утисків, що врешті решт призвело до розпаду цієї групи.

Тоді, власне, і почалися пошуки умов для виживання, які привели Леоніда Грабовського спершу до Москви, де композитор, за його словами, шукав виходу за межі всіх перемігшого соціалізму, намагався знайти людські умови для життя і творчості. В Москві для українського музиканта таких умов не знайшлося, і 90-го року на запрошення українського музичного товариства він їде до Сполучених Штатів Америки.

Леонід Грабовський

З інформаційного вакууму, в якому ми всі перебували, в абсолютному чи відносному, не завжди дуже відчутному, я опинився на цілковитій вільній волі, де можна було діставати, отримувати і розповсюджувати будь-яку інформацію без всяких перешкод та без значних матеріальних витрат. Це бібліотеки, це фонотеки, це все оточення, це телевізія, це радіо, безкінечна кількість інформації, яка ринула звідусіль, не зважаючи на всі негаразди.

Звичайно, нова країна, не все так просто в ній, вона не чекає вас з розпростертими обіймами, але водночас вона і не ставить заздалегідь встановлених апріорі перепон чи якихось заборон. Все є можливе.

Людмила Литовченко

Існує думка, що в чужому світі творча людина позбавлена спілкування з рідною землею, творити не може. Леонід Грабовський вважає це дуже відносною істиною.

Можливо тому, що так звана залізна завіса не опустилася за ним назавжди, зв’язок композитора з Україною ніколи не переривався. Відчуття того, що він пов’язаний з Україною, навіть з далекої відстані давало музикантові наснагу, що він недаремно проживає свої дні.

Пане Грабовський, а Ви зараз пишете?

Леонід Грабовський

Бачите в чому справа. Це питання не є просте, тому що я не випадково торкнув питання інформації. Ми тут в нашому залізному мішку ідеологічному, комуністичному були позбавлені (я маю на увазі композиторів) жодної можливості ввійти в контакт з електронною та комп’ютерною музикою, яка бурхливо розвивалася на Заході на той час. І тому ми дуже сильно відстали, поки там все йшло вперед, точилося, а ми тут сиділи на місці і не мали ні до чого доступу.

Людмила Литовченко

Тут я дозволю собі перебити пана Грабовського і переповісти випадок, що стався з ним ще 64-го року. Молодий композитор Леонід Грабовський підійшов до відомого академіка Глушкова із запитанням, чи можна в Інституті Кібернетики в Києві, де він був директором, робити спроби поєднати кібернетику з мистецтвом, бо Грабовський тоді серйозно займався тим, що тепер називають комп’ютерною музикою.

Академік Глушков відсахнувся від нього, як від людини несповна розуму. Відомому вченому навіть говорити про це було суворо заборонено, оскільки кібернетика працювала тільки на військове відомство і на КДБ.

Леонід Грабовський

Коли я дістав той доступ до всіх цих реалій музики, яка мене завжди дуже лукавила, то я побачив, що мені багато треба, довго і наполегливо вчитися, щоб все це надолужити. І тому цей процес триває і ще продовжується. Це період, який я називаю творчістю без творів.

І без того дуже один важливий чинник, це формування правдивого спіріталістичного світогляду, який у мене був у зародковому стані, поки я не потрапив туди.

Звичайно, якісь прозріння у цей світ у мене були, але багато більше я отримав за цей час, що я знаходився там. І, власне, енергія і роздуми потрібні для того, щоб все це привести до якоїсь єдності, до якоїсь інтеграції, це теж великі зусилля і багато витрачених душевних сил. Це все не марна витрата часу.

Людмила Литовченко

21-го травня в Національній музичній академії України відбувся концерт творів Леоніда Грабовського, присвячений 70-тиліттю композитора. У зв’язку з цим – моє наступне запитання.

Пане Леоніде, наступні 70 років як Ви збираєтеся прожити?

Леонід Грабовський

Я наступні 70 років свого життя думаю, що буду наполегливо працювати над тим, якщо це матиме якесь значення для моєї нації, продовжуватиму своїм мистецтвом допомагати Україні ставати собою і повертатися до своїх духовних і життєвих джерел.

Людмила Литовченко

Нагадаю, це був український композитор Леонід Грабовський, який зараз мешкає в Сполучених Штатах Америки.
XS
SM
MD
LG