Днями у Дніпропетровську перебувала група студентів з вищих учбових закладів Сполучених Штатів Америки. Мета цього візиту була дещо несподіваною. Американські студенти хотіли пересвідчитися у тому, що розповсюджувана у Сполучених Штатах інформація про агресивний і поширений антисемітизм в Україні відповідає дійсності.

Дніпропетровськ, 1 червня 2005 - Зустріч відбулася у приміщенні центру “Вікно в Америку”, відкритому у Дніпропетровській науковій бібліотеці. З українського боку у зустрічі взяли участь журналісти українських і єврейських видань, місцеві аналітики політики, активісти єврейських організацій. Було повідомлене, що у Дніпропетровську, де видається найстаріша в Україні єврейська газета і щотижня по телебаченню транслюється годинна єврейська програма, преса подає інформацію про життя єврейської громади міста нарівні з інформацією про інші національні громади. Координатор єврейської громади зі зв’язків з засобами масової інформації і автор щотижневої єврейської телепрограми Олег Ростовцев повідомив, що за останнє десятиріччя у Дніпропетровську були лише поодинокі слабкі прояви антисемітизму і тенденція суспільних процесів щодо антисемітизму у місті оптимістична.

Редактор двох єврейських газет і депутат міської ради двох скликань Михайло Каршенбаум підтримав Олега Ростовцева і зазначив, що аґресивного антисемітизму у місті немає. Останнім подібним проявом у Дніпропетровську був єврейський погром сто років тому, коли Дніпропетровськ ще мав назву Катеринослав. Він нагадав про наявність вогнища антисемітизму у Києві – Міжрегіональної Академії управління персоналом. Олег Ростовцев сказав, що видання МАУП і інша антисемітська література у Дніпропетровську не користуються попитом. Антисемітську російську газету “Завтра” у Дніпропетровську можна купити тільки у одному місці біля вокзалу. На тиждень продаються два-три її примірники. “З тих трьох примірників два купують євреї, один з тих євреїв я” - сказав Олег Ростовцев. Було зазначено що сумнозвісний “Лист ста” жодної реакції у місті не викликав.

Голова громадської організації “Асоціація аналітиків політики” Владислав Романов, розповівши про історичні і суспільні корені антисемітських настроїв в Україні, сказав, що сьогодні передумов для антисемітизму в Україні не існує. Ті прояви, які є – це побутовий антисемітизм, залишок антисемітських настроїв давнього минулого, чому сприяє і відсутність аналітичної і історичної літератури про історію українських євреїв та заповнювання цього вакууму псевдоаналітикою і псевдоісторією. Наше суспільство стає більш терпимим і більш відкритим, сказав Владислав Романов і зазначив, що завдяки помаранчевій революції Україна не зіслизнула на небезпечний шлях розпалювання ксенофобії, на який її штовхали політтехнологи штабу Януковича, намагаючись розпалити міжнаціональну ворожнечу. “Ми мусимо бути уважними, щоб не допустити розігрування ксенофобської карти на наступних виборах” - сказав Владислав Романов.

Були згадані і конкретні випадки антисемітських провокацій, які не мали успіху, зокрема, випадок з розкидуванням антисемітських летючок у 1990 році, написаних українською мовою з помилками, які могла зробити тільки людина, котра українську мову не вивчала. Тоді напруга була знята щойно створеною організацією Народного Руху. Євреям було роз’яснено, що це провокація, вчинена, очевидно, аґентурою КҐБ. Була висловлена думка, що більшість сучасних антисемітських провокацій в Україні є привнесеними ззовні, зокрема, з Росії, політичне керівництво якої зацікавлене у створенні специфічного інформаційного простору, у якому Росія не виглядатиме єдиною антисемітською державою серед пострадянських країн. Звідти походить і інформація про аґресивний антисемітизм в Україні, чому за кордоном, на жаль, вірять.

Керівник групи американських студентів директор громадських служб організації “Адвокати на захист прав євреїв Росії, України, Балтійських країн і Євразії” Леслі Вайс, прослухавши сказане, висловила певну недовіру і здивування: “Усе, що ми почули, звучить дуже позитивно, але це не відповідає інформації, яку ми чуємо у Вошингтоні. Ми отримуємо інформацію від джерел з Києва.”

На що Олег Ростовцев відповів, що існують два марґінальні напрями - професійні антисеміти, котрі за свою роботу отримують гроші і професійні борці з антисемітизмом, котрі теж отримують гроші. І перші і другі зацікавлені у перебільшенні фактів і навіть у створенні прецедентів антисемітизму. На щастя, тих професіоналів обмаль, сказав Олег Ростовцев. Михайло Каршенбаум додав:

“Якщо ваші джерела інформації спілкувалися виключно з людьми з МАУП, нічого дивного у тому, що ви таку інформацію отримуєте, немає”.

Після зустрічі один з американських студентів сказав: “Підчас цієї зустрічі я узнав більше про ситуацію з антисемітизмом в Україні і, зокрема, у Дніпропетровську. Я узнав те, чого не знав раніше, узнав більше про цю проблему. І зараз я більше поінформований”.