Аудіозапис програми:
Прага, 11 червня 2005
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, шановні слухачі!
Слухач
Пан Піскун говорить на всю Україну не зовсім вірні факти відносно справи Гонгадзе.
Слухач
Я народ, я основний носій влади, її джерело, а користуватися цією владою мені ніколи, треба якось виживати, тому я обираю таку собі людину, яка зветься народний депутат.
Слухачка
Шановні пани нардепи, вже пора вгамуватися і повірити, що нова влада прийшла в Україну законно і надовго.
Слухач
Хочу попросити В.А.Ющенка, щоб він негайно заблокував політреформу, а О.Мороз повинен іти в опозицію. Це, до речі, цілком природно, коли ліві знаходяться в опозиції до правих.
Слухач
Сьогодні підписував конверт листа сестрі, яка мешкає в Ружині, Житомирської області. Рука не підіймається писати вул.Леніна.
Петро Кагуй
Вже цей анонс телефонних дзвінків свідчить про широку палітру політичних тем, що їх порушують наші слухачі. А розпочну передачу “Листи на Свободу” невеликим фрагментом із послання Михайла Баканчука із Тернополя.
“На жаль українська Феміда не знаходить конституційних важелів, а може й рішучості для того щоб своєчасно зупинити знахабнілий антиукраїнський шабаш ворожих проявів часто з кримінальним забарвленням так званою опозиції”, - пише пан Баканчук.
“Відомо, що значна частина найактивніших опозиціонерів - це правопорушники законів України, злодії та грабіжники із вчорашніх можновладців, які на економічних, злочинних оборудках та шахрайській приватизації стали мільйонерами. Тепер, коли їхньою злочинною діяльністю зацікавилися правоохоронні органи, вони називають себе жертвами політичних репресій.
Так злодій хоче стати поборником чеснот. Злочинець, що нехтував законом, кривдячи український народ, стає правозахисником і лжепатріотом...
Сподіваємося, що наші надії, які ми винесли з майдану, не стануть розчаруванням. Щоб наш народний Президент Віктор Ющенко був непохитним у захисті національних інтересів України. А відповідні служби прокуратури, МВС і СБУ - щоб не залишили непоміченими злочинні вчинки та їхніх виконавців, котрі мають понести відповідальність за заподіяне згідно із законами України”.
Слухач
9 червня радіо “Свобода” вела програму тему подвійного громадянства і російської мови. Я хочу запротестувати проти постійного підношення цього питання в радіо “Свобода”. Як радіо “Свобода” хоче допомогти Україні, то повинно цю тематику зняти з порядку денного в своїй програмі, а не постійно повертати до неї.
Треба ігнорувати противників українського народу, які завзято борються за подвійне громадянство, тобто російське і подвійну мову, тобто російську мову. Ведуча постійно якось окликувалася на якісь висновки з досліджень Центру Разумкова і стверджувала, що більшість населення України хоче російського громадянства і мови. Це велика дурниця. Хіба та пані не знає настроїв населення українського.
Дякую за увагу.
Називаюся Микола Галапа, мешкаю на Західній Україні.
Слухач
Шановна редакція “Свободи”, я вас у довгі найтемніші роки сприймав як щось світле у нашому житті, але сьогодні ви, “Свобода”, “5 канал” і взагалі наше українське ЗМІ неначе взялися нищити Україну, знищити її духовність до тла.
Порушуються теми абсолютно якісь дріб’язкові, виводяться на арену герої нікому не потрібні, наші вороги, про яких Ющенко сказав, що з зеками, тюремнками і розкрадачами не треба говорити, а вони у нас сьогодні герої на екранах, герої на радіо. Я не розумію, для чого все це робиться сьогодні в нашій країні.
Вчорашня передача на “Свободі” про дослідження Центру Разумкова, що 54% за впровадження російської мови як другої мови в Україні. Слухайте, люди добрі, ми 3 місяці як тому здобули помаранчеву революцію, ми 350 років стогнали під ярмом. Сьогодні навіть перша сесія ВР 1991 року поставила умови протесту, що райони, цілі регіони України, кожному дала по 5, 10, 15 років і вони будуть українізовані.
Сьогодні все це забувається. Забулися, що 350 років топталися по Україні. Забувають про укази валуєвські. Сьогодні комусь надумано захотілося російської мови. Хто санкціонує дослідження Центру Разумкова? Чому вони гуляють по всіх ЗМІ? Вчора ви заговорили, сьогодні говорять по всій Україні.
Це що треба розхитати наш народ, це треба посіяти в ньому зневіру, треба знищити духовність всього українського народу? В якій державі, в Росії, Грузії, де ви бачили, щоб йшлося на державному рівні, досліджувалося про те, чи бути чи не бути національній мові в державі? Про це треба взагалі криком кричати, навколо мови гуртувати, а мова то є та основна національна ідея.
А ми дискутуємо, що там Центр Разумкова десь проявив дослідження. Навіщо нам їх нав’язують, навіщо наш український народ, пробачте, в оце блудство вводять? Та ви ж покликані будувати сьогодні Україну – ви “Свобода”, ви повинні шукати все найкраще, звертатися до розуму, до серця українського народу і творити цю українську духовність і культуру, економіку, політику, боротися з ворогами, застерігати їх, шукати все те, що могло б сприяти розвитку нашої національної ідеї.
Навіщо розум народу, який так усміхнувся в роки помаранчевої революції, навіщо зараз ми цей народ розколихуємо, розмагнічуємо, вселяємо в нього зневіру, недовір’я? Що ми робимо? Для чого ми це робимо?
Я прошу, шановні друзі, давайте що-небудь робити, щоб єднати народ, гуртувати навколо Ющенка, Тимошенко. Якщо вони помиляються, то допомогти їм. А зараз я слухаю це в нашій програмі. Знаєте, в мене у письменника, заслуженого діяча мистецтв руки опускаються, то давайте думати про Україну. Хочете творити, давайте творити, давайте її любити як Шевченко любив.
Спасибі.
Слухач
Добрий день!
Я дзвоню із Львова. Мене звати Сергій. Я хочу звернутися до керівництва і журналістів радіо “Свобода”.
От слухав передачу з Генпрокурором Піскуном. Як на мене, то передача не витримує ніякої критики. Пан Піскун говорить на всю Україну не зовсім вірні факти відносно справи Гонгадзе. От він говорить про те, що уже вбивці знайдені, вони призналися в тому, що вбили Гонгадзе. Вибачте, це ж немає права говорити прокурор, що вбивці знайдені. Тільки може суд казати, що вони винуваті.
У нас часті випадки, що люди під тортурами давали всі свідчення, які потрібні прокуратурі. Тому слова Піскуна, що вбивці знайдені не відповідає юридичній дійсності.
Далі. Піскун говорив, що не звітує комісія Григорія Омельченка, тому що прокуратура веде справу. Вся справа в тому, що комісія ВР ніякого відношення до прокуратури немає, вона не підзвітна Піскунові, а що тормошиться звіт, то це тому що це вигідно вищому керівництву держави. Звіт повинен відбутися.
Друге, чому не передаються документи Піскуну цією комісію? Тому що не було звіту. Якщо буде звіт, то тільки тоді комісія має право передати Піскуну. А Піскун говорить, що комісія не хоче передавати. Знову неправда.
Я в свій час керівництву і журналістам говорив, що дискусію має проводити юрист з Піскуном, чи то Омельченко, чи то Шишкін, чи то Головатий. От якщо Головатий зійдеться в дискусії з Пискуном, то тоді буде цікава дискусія.
“Висилаю Вам своє бачення політичного сьогодення України”, - це слова із листа Павла Заблодського з міста Енергодара Запорізької області, який пише про зростання невдоволення стосовно Жовтогарячої революції.
“У багатьох прибічників цієї революції захоплення поступово змінюється на розчарування, бо нова влада перед оскалом старої влади якось невпевнено діє... маючи установку на так звану “злагоду”, а не на революційну справедливість”, - зауважує пан Заблодський.
“Влада якась квола, бо, здається, що їй більше до вподоби пристосуватися до старої влади, ніж її швидко замінити. Після перемоги, Ющенко, озираючись на злодійську міць старої влади, відкинув атрибути Жовтогарячої революції, дозволяючи старій владі поглинати нову. Одна річ - бути геніальним економістом, а інша – Президентом повсталого народу. Мабуть тому в Україні й досі немає гучних судових справ. Також не затребувані герої України. Багато з тих, хто активно підтримував революцію на місцях, зараз покинуті напризволяще: владі вони вже не потрібні, вона не має ані бажання, ані мети згуртувати їх, щоб працювати разом із народом. Широка народна глибинка залишається недосягненою для нової влади. Поки що там люди залишаються беззахисними перед представниками старої влади.
Ганебно було чути, як президент українського народу сказав, щоб герої Української Повстанської Армії, які віддавали життя за волю України, самі домовлялися про своє визнання із катами України з лав КДБ. Тож, хіба це українська революційна влада?
Нова влада поки що квола. У неї слабкий навіть голос. Інколи вона сором’язливо вибачається перед представниками старої влади, але найчастіше мовчить. Вона майже нічого не каже про руїну, що її залишила стара влада, і які у неї першочергові завдання. У нової влади навіть немає такого інформаційного органу, котрий би лунав постійно... , - зазначає Павло Заблодський із Запорізької області.
Однак, - продовжує він, Юлія Тимошенко – тендітна, зморена працею жінка – достойно тягне величезний тягар змін на краще. Без неї президент Ющенко виглядав би дуже непривабно.
Тим часом триває штовханина біля усіляких годівниць. Найжахливішим може стати те, якщо під гаслом так званої “злагоди” революціонери підуть на змову із реакціонерами – ворогами України. А народу цього не потрібно, бо він бажає не “злагоди”, а відновлення справедливості, від якої у “кучмо-януковичів” тряслись би бороди. Вони такі, що кожного затримуй – є за що. Про це треба розповідати: розмагнічувати ту негативну свідомість щодо Революції, котру вони залишили у великої частини населення, особливо у східних і південних областях України.
Треба викривати і деструктивну сутність “вітренківців” та “симоненківців”, які видають себе за соціалістів та комуністів.
Нова влада прийшла на хвилі революції, й тому повинна діяти належним чином. Було б добре, якби президент з’являвся на телебаченні перед “лицем нації” регулярно, у визначений час. Хоча б один раз на місяць зі звітно-програмною промовою. Це сильно підтримувало б революційний дух нації.
Звичайно, можна зрозуміти, що після руїни, залишеної старим режимом, новій владі дуже тяжко. Але вона повинна про це розповідати, бо на неї покладають великі надії.
Тоді як представники старої влади, маючи великі гроші, активно діють: з одного боку, вони швидко проникають у нову владу, а з іншого – обливають її брудом, оголосивши себе опозицією. Але, нехай краще буде бандитська опозиція, аніж бандитська влада, як це було до цього.
Нинішня “опозиція” багата, нахабна і безпринципна. Заради отримання влади, вона здатна на все”, - наголошує Павло Заблодський з міста Енергодара Запорізької області.
Слухач
Володимир Осипчук, Вінниця.
В державі накопичилося маса проблем, які дісталися в спадок від олігархічно-бандитсько корумпованої влади, яку очолювали Кучма, Медведчук, Янукович та їх підручники. Дуже повільно йдуть зміни на краще, ростуть ціни на ліки і продукти, на одяг і помешкання. Роботи в багатьох як не було, так і немає, а ті хто обікрав державу несамовито захищаються всілякими дозволеними і недозволеними методами, тобто, як кажуть, проблем гора.
Але серед них я хотів би виділити одну: це залишки суттєві комуністичної системи. Що я маю на увазі? Це назви міст, сіл, вулиць, площі іменами людей, які нічого до України не мали, а навпаки були її катами чи поневолювачами.
Ось у Вінниці один з районів називається Ленінським, є вулиця Свердлова, Карла Маркса, Енгельса і т.д. Сьогодні підписував конверт листа сестрі, яка мешкає в Ружині, Житомирської області. Рука не підіймається писати вул.Леніна.
Проїжджаючи селами Поділля, а це не Східна Україна і не Крим, то всюди в центрі вулиці також Леніна і ще стоять пам’ятники цьому більшовицькому ідолові. Гадаю, що слухачі можуть назвати сотні і тисячі подібних назв по всій Україні.
Тому в мене запитання, чи вже назавжди увіковічнені ці назви, а чи є ще надія, що вони будуть замінені на наші українські, милі серцю і душі назви міст, сіл, вулиць, площ?
Володимир Осипчук, Вінниця.
Слухач
Доброго дня, шановна редакція радіо “Свобода”!
Мене звати Олександр, місто Знамянка, Кіровоградська область. Я є постійним вашим слухачем.
Я вирішив зателефонувати з приводу висловлювань Анатолія Кінаха стосовно політичної реформи. Я цілком згодний з Анатолієм Кінахом і вважаю, що політичну реформу проводити дуже недоцільно в нинішній політичній ситуації.
У зв’язку з цим я вважаю і хочу попросити В.А.Ющенка, щоб він негайно заблокував політреформу, а О.Мороз повинен іти в опозицію. Це, до речі, цілком природно, коли ліві знаходяться в опозиції до правих.
Звичайно, я можу помилятися. В зв’язку з цим мені б дуже хотілося, щоб Олександр Мороз прийшов в студію радіо “Свободи” і відповів на такі питання: як можна зменшувати повноваження президента на користь ВР, в якій буде багато політичних партій, які будуть між собою сваритися? Як можна збільшувати повноваження ВР, в якій наприклад, будуть такі політичні сили, які взагалі не хочуть незалежності України?
Олександр, місто Знамянка, Кіровоградська область.
Слухач
Якось я почув, що утримання ВР коштує кілька мільярдів гривень. багато це чи мало не знаю. Ефективність роботи парламенту дуже низька.
Я народ, я основний носій влади, її джерело, а користуватися цією владою мені ніколи, треба якось виживати, тому я обираю таку собі людину, яка зветься народний депутат. Я делегую йому свою владу, на що він з великою охотою погоджується.
Я проти, щоб мого депутат били головою об стіну чи то стіною по голові, я проти, щоб його палили живцем, спрямовували на нього КАМАЗи, або порушуючи його честь і гідність затягували у ліжко, прикувавши до себе наручниками. Я проти аби він жив злиденно, рахуючи кожного спаленого сірника і мав би маленьку споживчу торбиночку дефіцитну на вітаміни і фосфор.
Але якось так відбувається, що як тільки посилившись у ВР, мій депутат про мене якось забуває і втрачає зі мною зв’язок, на мої листи не відповідає, зустрітися зі мною йому численні помічники не дають, свято охороняючи його від спілкування зі мною.
З першого ж дня він опікується своїм забезпеченням, приймаючи закони, що от він призначає себе жити в комунізмі. Від себе по можливостям, а собі по потребі. А ще він складає присягу з кількох слів про рідну Україну і любий йому народ.
Я колись складав військову присягу, яка колись складалася грізним попередженням мені в разі її порушення: “Пусть меня постігнет суровая кара трудового народа”. Вироки трибуналів були не завжди справедливим, але не завжди безжальними. Депутатська присяга нічого подібного з депутата не вимагає, не тільки сурової кари, а навіть відкликання, якщо він нехтує своїми обов’язками.
А він, дорогенький депутат, саме нехтує: він не з’являється на засідання, вештається коридорами ВР під час обговорення важливих питань, теревенить по мобілках, голосує за багатьох, трощить мікрофони і комп’ютери, які народ йому купив, аби він працював, він лобіює чиїсь інтереси, тільки не мої, він полюбляє піарити, вигороджувати від відповідальності шахраїв і розкрадачів держави, конструює такі закони із шпаринками, за якими можна витягнути не тільки якесь пароплавство чи то криворізький комплекс, але й цілу державу, він полюбляє закордонні розваги, які чомусь звуться відрядженнями, тривалі депутатські канікули, робота у виборчих округах, де він працює, мабуть, під шапкою невидимкою, полюбляє хворіти на струс мозку, діагноз він собі ставить сам, коли щось у нього не витанцьовується, галасувати про права людини, свободу слова, політичну розправу, хоча ще півроку тому трощив журналістам голови, своїм конкурентам щелепи, розсилав темники і гигикав, почувши щось про права людини.
Мій любий депутат, я не буду особисто звертати увагу на те, що ви згадуєте про мене тільки напередодні виборів або і зовсім не згадуєте. Відчуйте лише, що ви народний депутат, ви делегат не на толковищі або сходку, а делегат на віче для служіння народу, яке витрачає на вас мільярди своїх гривень.
А до вашої присяги згадайте щось про вашу відповідальність. Не хочете відкликання, то якесь вже там попередження чи то вже там догану якусь.
Георгій Куликов, місто Сніжне, Донецьк.
До побачення.
Слухачка
Доброго дня, дорога радіо “Свобода”!
Вас турбує постійна слухачка і шанувальниця ваших передач Світлана Олійник із Вінниці.
За президентства Кучми наш український народ слідкував із цікавістю за роботою опозиції. Кожне слово лідера опозиції, а нині президента було виважене, правдиве, підкріплене фактами. Скільки прийшлося пройти їм тернистих доріг: вибори в Мукачево, вбивство Олександрова, Гонгадзе, переслідування, незаконний арешт Юлії Тимошенко, в кінці кінців ганебний і страшний факт отруєння Ющенка. Це тавро минулої ганебної брехливої влади до нині лежить на обличчі нашого народного президента.
А от в даний час опозиція працює за лаштунками брехні, лицемірства, просто соромно дивитися і слухати Шуфрича і Прошкуратову. Вони влаштували шоу не тільки проти влади, а й проти власного народу. Зміненим до бескети голосом пані Прошкуратова у ВР на Біблії клялася, що відстоює права людини, проявляє свою сердечність і турботу.
Тільки де була та сердечність, коли Юлю без суду і слідства кинули в каземат. Пані Прошкуратова за семи мурами заховала тоді свою турботу і сердечність.
Шановні пани нардепи, вже пора вгамуватися і повірити, що нова влада прийшла в Україну законно і надовго.
Народ не проти опозиції, але смішити себе і український народ уже годі, краще приймайте гарні закони, захищайте права бідного знедоленого селянина, працівника, а не олігархів. Прийде черга до Медведчука. Народ бажає цього. Ви знову будете себе заковувати в наручники, щоб захистити злодіїв, які закупили півУкраїни, усі чарівні куточки Карпат і стали їхніми вотчинами. Народ усе бачить, його не обманеш.
Світлана Олійник з Вінниці.
Петро Кагуй
Це все на сьогодні, шановні слухачі. Час передачі “Листи на Свободу” вичерпано. З Вами був Петро Кагуй. Я готуватиму огляд Ваших телефонних дзвінків та листів і протягом двох наступних тижнів.
На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.
Прага, 11 червня 2005
Петро Кагуй
В ефірі передача “Листи на Свободу”.
Перед мікрофоном у празькій студії Петро Кагуй.
Вітаю Вас, шановні слухачі!
Слухач
Пан Піскун говорить на всю Україну не зовсім вірні факти відносно справи Гонгадзе.
Слухач
Я народ, я основний носій влади, її джерело, а користуватися цією владою мені ніколи, треба якось виживати, тому я обираю таку собі людину, яка зветься народний депутат.
Слухачка
Шановні пани нардепи, вже пора вгамуватися і повірити, що нова влада прийшла в Україну законно і надовго.
Слухач
Хочу попросити В.А.Ющенка, щоб він негайно заблокував політреформу, а О.Мороз повинен іти в опозицію. Це, до речі, цілком природно, коли ліві знаходяться в опозиції до правих.
Слухач
Сьогодні підписував конверт листа сестрі, яка мешкає в Ружині, Житомирської області. Рука не підіймається писати вул.Леніна.
Петро Кагуй
Вже цей анонс телефонних дзвінків свідчить про широку палітру політичних тем, що їх порушують наші слухачі. А розпочну передачу “Листи на Свободу” невеликим фрагментом із послання Михайла Баканчука із Тернополя.
“На жаль українська Феміда не знаходить конституційних важелів, а може й рішучості для того щоб своєчасно зупинити знахабнілий антиукраїнський шабаш ворожих проявів часто з кримінальним забарвленням так званою опозиції”, - пише пан Баканчук.
“Відомо, що значна частина найактивніших опозиціонерів - це правопорушники законів України, злодії та грабіжники із вчорашніх можновладців, які на економічних, злочинних оборудках та шахрайській приватизації стали мільйонерами. Тепер, коли їхньою злочинною діяльністю зацікавилися правоохоронні органи, вони називають себе жертвами політичних репресій.
Так злодій хоче стати поборником чеснот. Злочинець, що нехтував законом, кривдячи український народ, стає правозахисником і лжепатріотом...
Сподіваємося, що наші надії, які ми винесли з майдану, не стануть розчаруванням. Щоб наш народний Президент Віктор Ющенко був непохитним у захисті національних інтересів України. А відповідні служби прокуратури, МВС і СБУ - щоб не залишили непоміченими злочинні вчинки та їхніх виконавців, котрі мають понести відповідальність за заподіяне згідно із законами України”.
Слухач
9 червня радіо “Свобода” вела програму тему подвійного громадянства і російської мови. Я хочу запротестувати проти постійного підношення цього питання в радіо “Свобода”. Як радіо “Свобода” хоче допомогти Україні, то повинно цю тематику зняти з порядку денного в своїй програмі, а не постійно повертати до неї.
Треба ігнорувати противників українського народу, які завзято борються за подвійне громадянство, тобто російське і подвійну мову, тобто російську мову. Ведуча постійно якось окликувалася на якісь висновки з досліджень Центру Разумкова і стверджувала, що більшість населення України хоче російського громадянства і мови. Це велика дурниця. Хіба та пані не знає настроїв населення українського.
Дякую за увагу.
Називаюся Микола Галапа, мешкаю на Західній Україні.
Слухач
Шановна редакція “Свободи”, я вас у довгі найтемніші роки сприймав як щось світле у нашому житті, але сьогодні ви, “Свобода”, “5 канал” і взагалі наше українське ЗМІ неначе взялися нищити Україну, знищити її духовність до тла.
Порушуються теми абсолютно якісь дріб’язкові, виводяться на арену герої нікому не потрібні, наші вороги, про яких Ющенко сказав, що з зеками, тюремнками і розкрадачами не треба говорити, а вони у нас сьогодні герої на екранах, герої на радіо. Я не розумію, для чого все це робиться сьогодні в нашій країні.
Вчорашня передача на “Свободі” про дослідження Центру Разумкова, що 54% за впровадження російської мови як другої мови в Україні. Слухайте, люди добрі, ми 3 місяці як тому здобули помаранчеву революцію, ми 350 років стогнали під ярмом. Сьогодні навіть перша сесія ВР 1991 року поставила умови протесту, що райони, цілі регіони України, кожному дала по 5, 10, 15 років і вони будуть українізовані.
Сьогодні все це забувається. Забулися, що 350 років топталися по Україні. Забувають про укази валуєвські. Сьогодні комусь надумано захотілося російської мови. Хто санкціонує дослідження Центру Разумкова? Чому вони гуляють по всіх ЗМІ? Вчора ви заговорили, сьогодні говорять по всій Україні.
Це що треба розхитати наш народ, це треба посіяти в ньому зневіру, треба знищити духовність всього українського народу? В якій державі, в Росії, Грузії, де ви бачили, щоб йшлося на державному рівні, досліджувалося про те, чи бути чи не бути національній мові в державі? Про це треба взагалі криком кричати, навколо мови гуртувати, а мова то є та основна національна ідея.
А ми дискутуємо, що там Центр Разумкова десь проявив дослідження. Навіщо нам їх нав’язують, навіщо наш український народ, пробачте, в оце блудство вводять? Та ви ж покликані будувати сьогодні Україну – ви “Свобода”, ви повинні шукати все найкраще, звертатися до розуму, до серця українського народу і творити цю українську духовність і культуру, економіку, політику, боротися з ворогами, застерігати їх, шукати все те, що могло б сприяти розвитку нашої національної ідеї.
Навіщо розум народу, який так усміхнувся в роки помаранчевої революції, навіщо зараз ми цей народ розколихуємо, розмагнічуємо, вселяємо в нього зневіру, недовір’я? Що ми робимо? Для чого ми це робимо?
Я прошу, шановні друзі, давайте що-небудь робити, щоб єднати народ, гуртувати навколо Ющенка, Тимошенко. Якщо вони помиляються, то допомогти їм. А зараз я слухаю це в нашій програмі. Знаєте, в мене у письменника, заслуженого діяча мистецтв руки опускаються, то давайте думати про Україну. Хочете творити, давайте творити, давайте її любити як Шевченко любив.
Спасибі.
Слухач
Добрий день!
Я дзвоню із Львова. Мене звати Сергій. Я хочу звернутися до керівництва і журналістів радіо “Свобода”.
От слухав передачу з Генпрокурором Піскуном. Як на мене, то передача не витримує ніякої критики. Пан Піскун говорить на всю Україну не зовсім вірні факти відносно справи Гонгадзе. От він говорить про те, що уже вбивці знайдені, вони призналися в тому, що вбили Гонгадзе. Вибачте, це ж немає права говорити прокурор, що вбивці знайдені. Тільки може суд казати, що вони винуваті.
У нас часті випадки, що люди під тортурами давали всі свідчення, які потрібні прокуратурі. Тому слова Піскуна, що вбивці знайдені не відповідає юридичній дійсності.
Далі. Піскун говорив, що не звітує комісія Григорія Омельченка, тому що прокуратура веде справу. Вся справа в тому, що комісія ВР ніякого відношення до прокуратури немає, вона не підзвітна Піскунові, а що тормошиться звіт, то це тому що це вигідно вищому керівництву держави. Звіт повинен відбутися.
Друге, чому не передаються документи Піскуну цією комісію? Тому що не було звіту. Якщо буде звіт, то тільки тоді комісія має право передати Піскуну. А Піскун говорить, що комісія не хоче передавати. Знову неправда.
Я в свій час керівництву і журналістам говорив, що дискусію має проводити юрист з Піскуном, чи то Омельченко, чи то Шишкін, чи то Головатий. От якщо Головатий зійдеться в дискусії з Пискуном, то тоді буде цікава дискусія.
“Висилаю Вам своє бачення політичного сьогодення України”, - це слова із листа Павла Заблодського з міста Енергодара Запорізької області, який пише про зростання невдоволення стосовно Жовтогарячої революції.
“У багатьох прибічників цієї революції захоплення поступово змінюється на розчарування, бо нова влада перед оскалом старої влади якось невпевнено діє... маючи установку на так звану “злагоду”, а не на революційну справедливість”, - зауважує пан Заблодський.
“Влада якась квола, бо, здається, що їй більше до вподоби пристосуватися до старої влади, ніж її швидко замінити. Після перемоги, Ющенко, озираючись на злодійську міць старої влади, відкинув атрибути Жовтогарячої революції, дозволяючи старій владі поглинати нову. Одна річ - бути геніальним економістом, а інша – Президентом повсталого народу. Мабуть тому в Україні й досі немає гучних судових справ. Також не затребувані герої України. Багато з тих, хто активно підтримував революцію на місцях, зараз покинуті напризволяще: владі вони вже не потрібні, вона не має ані бажання, ані мети згуртувати їх, щоб працювати разом із народом. Широка народна глибинка залишається недосягненою для нової влади. Поки що там люди залишаються беззахисними перед представниками старої влади.
Ганебно було чути, як президент українського народу сказав, щоб герої Української Повстанської Армії, які віддавали життя за волю України, самі домовлялися про своє визнання із катами України з лав КДБ. Тож, хіба це українська революційна влада?
Нова влада поки що квола. У неї слабкий навіть голос. Інколи вона сором’язливо вибачається перед представниками старої влади, але найчастіше мовчить. Вона майже нічого не каже про руїну, що її залишила стара влада, і які у неї першочергові завдання. У нової влади навіть немає такого інформаційного органу, котрий би лунав постійно... , - зазначає Павло Заблодський із Запорізької області.
Однак, - продовжує він, Юлія Тимошенко – тендітна, зморена працею жінка – достойно тягне величезний тягар змін на краще. Без неї президент Ющенко виглядав би дуже непривабно.
Тим часом триває штовханина біля усіляких годівниць. Найжахливішим може стати те, якщо під гаслом так званої “злагоди” революціонери підуть на змову із реакціонерами – ворогами України. А народу цього не потрібно, бо він бажає не “злагоди”, а відновлення справедливості, від якої у “кучмо-януковичів” тряслись би бороди. Вони такі, що кожного затримуй – є за що. Про це треба розповідати: розмагнічувати ту негативну свідомість щодо Революції, котру вони залишили у великої частини населення, особливо у східних і південних областях України.
Треба викривати і деструктивну сутність “вітренківців” та “симоненківців”, які видають себе за соціалістів та комуністів.
Нова влада прийшла на хвилі революції, й тому повинна діяти належним чином. Було б добре, якби президент з’являвся на телебаченні перед “лицем нації” регулярно, у визначений час. Хоча б один раз на місяць зі звітно-програмною промовою. Це сильно підтримувало б революційний дух нації.
Звичайно, можна зрозуміти, що після руїни, залишеної старим режимом, новій владі дуже тяжко. Але вона повинна про це розповідати, бо на неї покладають великі надії.
Тоді як представники старої влади, маючи великі гроші, активно діють: з одного боку, вони швидко проникають у нову владу, а з іншого – обливають її брудом, оголосивши себе опозицією. Але, нехай краще буде бандитська опозиція, аніж бандитська влада, як це було до цього.
Нинішня “опозиція” багата, нахабна і безпринципна. Заради отримання влади, вона здатна на все”, - наголошує Павло Заблодський з міста Енергодара Запорізької області.
Слухач
Володимир Осипчук, Вінниця.
В державі накопичилося маса проблем, які дісталися в спадок від олігархічно-бандитсько корумпованої влади, яку очолювали Кучма, Медведчук, Янукович та їх підручники. Дуже повільно йдуть зміни на краще, ростуть ціни на ліки і продукти, на одяг і помешкання. Роботи в багатьох як не було, так і немає, а ті хто обікрав державу несамовито захищаються всілякими дозволеними і недозволеними методами, тобто, як кажуть, проблем гора.
Але серед них я хотів би виділити одну: це залишки суттєві комуністичної системи. Що я маю на увазі? Це назви міст, сіл, вулиць, площі іменами людей, які нічого до України не мали, а навпаки були її катами чи поневолювачами.
Ось у Вінниці один з районів називається Ленінським, є вулиця Свердлова, Карла Маркса, Енгельса і т.д. Сьогодні підписував конверт листа сестрі, яка мешкає в Ружині, Житомирської області. Рука не підіймається писати вул.Леніна.
Проїжджаючи селами Поділля, а це не Східна Україна і не Крим, то всюди в центрі вулиці також Леніна і ще стоять пам’ятники цьому більшовицькому ідолові. Гадаю, що слухачі можуть назвати сотні і тисячі подібних назв по всій Україні.
Тому в мене запитання, чи вже назавжди увіковічнені ці назви, а чи є ще надія, що вони будуть замінені на наші українські, милі серцю і душі назви міст, сіл, вулиць, площ?
Володимир Осипчук, Вінниця.
Слухач
Доброго дня, шановна редакція радіо “Свобода”!
Мене звати Олександр, місто Знамянка, Кіровоградська область. Я є постійним вашим слухачем.
Я вирішив зателефонувати з приводу висловлювань Анатолія Кінаха стосовно політичної реформи. Я цілком згодний з Анатолієм Кінахом і вважаю, що політичну реформу проводити дуже недоцільно в нинішній політичній ситуації.
У зв’язку з цим я вважаю і хочу попросити В.А.Ющенка, щоб він негайно заблокував політреформу, а О.Мороз повинен іти в опозицію. Це, до речі, цілком природно, коли ліві знаходяться в опозиції до правих.
Звичайно, я можу помилятися. В зв’язку з цим мені б дуже хотілося, щоб Олександр Мороз прийшов в студію радіо “Свободи” і відповів на такі питання: як можна зменшувати повноваження президента на користь ВР, в якій буде багато політичних партій, які будуть між собою сваритися? Як можна збільшувати повноваження ВР, в якій наприклад, будуть такі політичні сили, які взагалі не хочуть незалежності України?
Олександр, місто Знамянка, Кіровоградська область.
Слухач
Якось я почув, що утримання ВР коштує кілька мільярдів гривень. багато це чи мало не знаю. Ефективність роботи парламенту дуже низька.
Я народ, я основний носій влади, її джерело, а користуватися цією владою мені ніколи, треба якось виживати, тому я обираю таку собі людину, яка зветься народний депутат. Я делегую йому свою владу, на що він з великою охотою погоджується.
Я проти, щоб мого депутат били головою об стіну чи то стіною по голові, я проти, щоб його палили живцем, спрямовували на нього КАМАЗи, або порушуючи його честь і гідність затягували у ліжко, прикувавши до себе наручниками. Я проти аби він жив злиденно, рахуючи кожного спаленого сірника і мав би маленьку споживчу торбиночку дефіцитну на вітаміни і фосфор.
Але якось так відбувається, що як тільки посилившись у ВР, мій депутат про мене якось забуває і втрачає зі мною зв’язок, на мої листи не відповідає, зустрітися зі мною йому численні помічники не дають, свято охороняючи його від спілкування зі мною.
З першого ж дня він опікується своїм забезпеченням, приймаючи закони, що от він призначає себе жити в комунізмі. Від себе по можливостям, а собі по потребі. А ще він складає присягу з кількох слів про рідну Україну і любий йому народ.
Я колись складав військову присягу, яка колись складалася грізним попередженням мені в разі її порушення: “Пусть меня постігнет суровая кара трудового народа”. Вироки трибуналів були не завжди справедливим, але не завжди безжальними. Депутатська присяга нічого подібного з депутата не вимагає, не тільки сурової кари, а навіть відкликання, якщо він нехтує своїми обов’язками.
А він, дорогенький депутат, саме нехтує: він не з’являється на засідання, вештається коридорами ВР під час обговорення важливих питань, теревенить по мобілках, голосує за багатьох, трощить мікрофони і комп’ютери, які народ йому купив, аби він працював, він лобіює чиїсь інтереси, тільки не мої, він полюбляє піарити, вигороджувати від відповідальності шахраїв і розкрадачів держави, конструює такі закони із шпаринками, за якими можна витягнути не тільки якесь пароплавство чи то криворізький комплекс, але й цілу державу, він полюбляє закордонні розваги, які чомусь звуться відрядженнями, тривалі депутатські канікули, робота у виборчих округах, де він працює, мабуть, під шапкою невидимкою, полюбляє хворіти на струс мозку, діагноз він собі ставить сам, коли щось у нього не витанцьовується, галасувати про права людини, свободу слова, політичну розправу, хоча ще півроку тому трощив журналістам голови, своїм конкурентам щелепи, розсилав темники і гигикав, почувши щось про права людини.
Мій любий депутат, я не буду особисто звертати увагу на те, що ви згадуєте про мене тільки напередодні виборів або і зовсім не згадуєте. Відчуйте лише, що ви народний депутат, ви делегат не на толковищі або сходку, а делегат на віче для служіння народу, яке витрачає на вас мільярди своїх гривень.
А до вашої присяги згадайте щось про вашу відповідальність. Не хочете відкликання, то якесь вже там попередження чи то вже там догану якусь.
Георгій Куликов, місто Сніжне, Донецьк.
До побачення.
Слухачка
Доброго дня, дорога радіо “Свобода”!
Вас турбує постійна слухачка і шанувальниця ваших передач Світлана Олійник із Вінниці.
За президентства Кучми наш український народ слідкував із цікавістю за роботою опозиції. Кожне слово лідера опозиції, а нині президента було виважене, правдиве, підкріплене фактами. Скільки прийшлося пройти їм тернистих доріг: вибори в Мукачево, вбивство Олександрова, Гонгадзе, переслідування, незаконний арешт Юлії Тимошенко, в кінці кінців ганебний і страшний факт отруєння Ющенка. Це тавро минулої ганебної брехливої влади до нині лежить на обличчі нашого народного президента.
А от в даний час опозиція працює за лаштунками брехні, лицемірства, просто соромно дивитися і слухати Шуфрича і Прошкуратову. Вони влаштували шоу не тільки проти влади, а й проти власного народу. Зміненим до бескети голосом пані Прошкуратова у ВР на Біблії клялася, що відстоює права людини, проявляє свою сердечність і турботу.
Тільки де була та сердечність, коли Юлю без суду і слідства кинули в каземат. Пані Прошкуратова за семи мурами заховала тоді свою турботу і сердечність.
Шановні пани нардепи, вже пора вгамуватися і повірити, що нова влада прийшла в Україну законно і надовго.
Народ не проти опозиції, але смішити себе і український народ уже годі, краще приймайте гарні закони, захищайте права бідного знедоленого селянина, працівника, а не олігархів. Прийде черга до Медведчука. Народ бажає цього. Ви знову будете себе заковувати в наручники, щоб захистити злодіїв, які закупили півУкраїни, усі чарівні куточки Карпат і стали їхніми вотчинами. Народ усе бачить, його не обманеш.
Світлана Олійник з Вінниці.
Петро Кагуй
Це все на сьогодні, шановні слухачі. Час передачі “Листи на Свободу” вичерпано. З Вами був Петро Кагуй. Я готуватиму огляд Ваших телефонних дзвінків та листів і протягом двох наступних тижнів.
На все добре, до наступних зустрічей в ефірі.
