Вашингтон, 21 липня 2005 року - Премія Свободи Національного прес-клубу США у міжнародній категорії була присуджена цього року усім незалежним українським журналістам, які сприяли викриттю фальсифікації президентських виборів в Україні. Показовими прикладами сміливості українських журналістів, на думку організації, були редактор інтернет-видання “Українсьска Правда” Олена Притула та сурдоперекладач каналу УТ-1 Наталя Дмитрук.
За словами президента Національного прес-клубу Ріка Данхема, він та його колеги розглянули багато мужніх журналістських розслідувань в інших державах світу за минулий рік, але саме дії українських журналістів вони вважають тріумфом незалежної преси.
Національний прес-клуб присуджує Премію Свободи вже десять років. За словами президента цієї журналістської організації Ріка Данхема, метою нагороди є визнання тих журналістів, які своєї діяльністю захистили чи зміцнили свободу преси. Він каже, що Україна традиційно належала до найбільших порушників журналістських свобод. Тому, відстоюювання українськими журналістами своїх професійних прав та відмова багатьох підкорятися цензурі під час президентських виборів заслуговує на міжнародне визнання: “Для нас це було приємною несподіванкою. В Україні завжди було ризиковано для журналістів проявляти незалежність. Людей залякували, були випадки вбивств та викрадень. Ті, хто займаються у США журналістикою, не стоять перед такими ризиками. Зараз наприклад у Вашингтоні журналіст знаходиться у в’язниці, але це найгірше, що може статися з нами тут. Українські журналісти ризикували власним життям та добробутом, і ми справді це поважаємо.”
Ув’язнена американська журналістка Джудіт Міллер з газети “Нью Йорк Таймз”, про яку згадав Рік Данхем, також отримала цьогорічну Премію Свободу. Вона опинилися за гратами через відмову назвати суду ім’я посадовця, який на засадах анонімності розголосив інфомацію, що містила державну таємницю. Цей випадок, за словами Данхема, характеризує складність відносин держави та преси у бідь-якій державі світу. Водночас, на його думку, останні обвинувачення вищих українських посадовців на адресу інтернет-видання “Українська Правда” у публікації ніби-то замовних матеріалів, свідчить, що нова влада не розуміє роль преси у суспільстві: “Якщо журналісти критикували стару владу, то це не означає, що вони автоматично опиняться у кишені нової влади. Журналісти завжди мають скептично ставлення до осіб чи політичних сил при владі. Однак, ми знаємо, що в Україні були випадки публікації замовних матеріалів у минулому, тому такі обвинувачення на адресу журналістів з боку влади можуть мати в Україні нищівні наслідки.”
Рік Данхем переконаний, що журналісти здатні змусити владу реагувати на викривальні публікації та припинити безпідставні обвинувачення щодо преси. Але для цього вони повинні проявити корпоративну солідарність: “Необхідно мати достатньо сильної та незалежної преси, щоб не можна було від неї втікти. Іншими словами, про це не повинно писати лише одне видання. Якщо ви виступатимите разом, у кількості зажди буде сила. А решта залежатиме від того, як швидко люди призвичаються до незалежної преси і як швидко преса здобуде довіру в людей. Оскільки у вас довгий час не було незалежної преси, до медіа ставляться із недовірою. Тому зараз журналісти повинні бути особливо сильними і чинити спротив будь-якому тиску.”
За словами президента Національного прес-клубу Ріка Данхема, саме зараз, в умовах відносної свободи, журналісти повинні зробити все, щоб критика на їхню адресу з боку влади не перетворилася, згдом, у нову державну цензуру. А американський Національний прес-клуб, за твердженням президента, готовий українським журналістам у цьому допомогти.
За словами президента Національного прес-клубу Ріка Данхема, він та його колеги розглянули багато мужніх журналістських розслідувань в інших державах світу за минулий рік, але саме дії українських журналістів вони вважають тріумфом незалежної преси.
Національний прес-клуб присуджує Премію Свободи вже десять років. За словами президента цієї журналістської організації Ріка Данхема, метою нагороди є визнання тих журналістів, які своєї діяльністю захистили чи зміцнили свободу преси. Він каже, що Україна традиційно належала до найбільших порушників журналістських свобод. Тому, відстоюювання українськими журналістами своїх професійних прав та відмова багатьох підкорятися цензурі під час президентських виборів заслуговує на міжнародне визнання: “Для нас це було приємною несподіванкою. В Україні завжди було ризиковано для журналістів проявляти незалежність. Людей залякували, були випадки вбивств та викрадень. Ті, хто займаються у США журналістикою, не стоять перед такими ризиками. Зараз наприклад у Вашингтоні журналіст знаходиться у в’язниці, але це найгірше, що може статися з нами тут. Українські журналісти ризикували власним життям та добробутом, і ми справді це поважаємо.”
Ув’язнена американська журналістка Джудіт Міллер з газети “Нью Йорк Таймз”, про яку згадав Рік Данхем, також отримала цьогорічну Премію Свободу. Вона опинилися за гратами через відмову назвати суду ім’я посадовця, який на засадах анонімності розголосив інфомацію, що містила державну таємницю. Цей випадок, за словами Данхема, характеризує складність відносин держави та преси у бідь-якій державі світу. Водночас, на його думку, останні обвинувачення вищих українських посадовців на адресу інтернет-видання “Українська Правда” у публікації ніби-то замовних матеріалів, свідчить, що нова влада не розуміє роль преси у суспільстві: “Якщо журналісти критикували стару владу, то це не означає, що вони автоматично опиняться у кишені нової влади. Журналісти завжди мають скептично ставлення до осіб чи політичних сил при владі. Однак, ми знаємо, що в Україні були випадки публікації замовних матеріалів у минулому, тому такі обвинувачення на адресу журналістів з боку влади можуть мати в Україні нищівні наслідки.”
Рік Данхем переконаний, що журналісти здатні змусити владу реагувати на викривальні публікації та припинити безпідставні обвинувачення щодо преси. Але для цього вони повинні проявити корпоративну солідарність: “Необхідно мати достатньо сильної та незалежної преси, щоб не можна було від неї втікти. Іншими словами, про це не повинно писати лише одне видання. Якщо ви виступатимите разом, у кількості зажди буде сила. А решта залежатиме від того, як швидко люди призвичаються до незалежної преси і як швидко преса здобуде довіру в людей. Оскільки у вас довгий час не було незалежної преси, до медіа ставляться із недовірою. Тому зараз журналісти повинні бути особливо сильними і чинити спротив будь-якому тиску.”
За словами президента Національного прес-клубу Ріка Данхема, саме зараз, в умовах відносної свободи, журналісти повинні зробити все, щоб критика на їхню адресу з боку влади не перетворилася, згдом, у нову державну цензуру. А американський Національний прес-клуб, за твердженням президента, готовий українським журналістам у цьому допомогти.
