Прага, 21 липня 2005 року - Чи не досить дивний збіг обставин? Якраз у ці дні виповнилося 60 років від дня написання гітлерівського літературного опусу “Майн кампф”, в якому були прояви поділу на “наших” і “ваших” та заклики “до молодих сердець”.
І в цей же час ми спостерігаємо активізацію “героїко-патріотичного”, як пише незалежна російська преса, руху в Росії. Одним з проявів котрого кремлівські політтехнологи називають табір “Наших” на берегах російського озера Селіґер, що на північний захід від Москви.
Багато оглядачів пов’язують цей і подібні йому табори в Росії та Білорусі зі страхом перед популярними на пострадянському просторі кольоровими революціями, на кшталт тих, що відбулися в Грузії, Україні, Киргизстані.
Деякі російські засоби інформації побачили в цьому активному “контрреволюційному тренінґу” понад 3 тисячі молодих російських хлопців на Селіґері і певні, так би мовити, українські ознаки. І не лише ознаки впливу українських подій.
Де тут правда, а де вигадка?
Фахівці етнопсихологи зауважують, що для росіян “Калінка” не просто танцювальна чи народна весільна мелодія, під її звуки на великих російських просторах відбувалися бунти, революції, контрреволюції, погроми.
Тобто, ця мелодія служить для багатьох в Росії чимось на зразок патріотичного позивного. Тому й не дивно, що звучала ця мелодія й на озері Селіґер.
Табір “Наших” створено, як пишуть оглядачі, не просто для фізичного загартування 3 тисяч молодих хлопців з багатьох реґіонів Росії. А і для політичних лекцій, дискусійних столів, психологічних тренінґів.
І ось уже перший прояв українського сліду. Знайоме багатьом прізвище російського політтехнолога Ґліба Павловського, котрий світився й на українських президентських виборах, і під час Помаранчевої революції в Києві.
І на Селіґері він один із головних. Ось як Павловський пояснює необхідність таких таборів: "Ми все ще не стабільна країна, і цих хлопчиків необхідно тренувати, вчити їх. Що вони будуть робити у випадку спроби, аналогічної серпневій 1991 року, при спробі скинути Путіна? Сидіти і лекції слухати?"
Вони повинні вставати і йти на вулиці, зупиняти путч. Виходить, вони повинні вміти це робити. Вони мусять вміти зупинити і розігнати фашистську демонстрацію. Розігнати силою. Як інакше?
І тут уже чіткий поділ – “наші” і фашисти. Все відразу стає ясним і зрозумілим для молодих сердець. А коли почуєте заклики одного з негласних, як пишуть в російській пресі, організаторів табору “Наших”, заступника глави адміністрації Володимира Путіна в Кремлі Владислава Суркова “захистити російську молодь від маніпуляцій Заходу”, то вже не дивний голос одного з селіґерських нашистів: "Молоде покоління - справжнє майбутнє Росії. Якщо зараз не створювати якісь патріотичні погляди молодого покоління, якщо всі будуть виїздити в Америку чи щось на цей кшталт, то Росія довго не протримається".
Після цього стає зрозумілішим, чому кремлівський уряд Михаїла Фрадкова створив державну програму “Патріотичного виховання громадян Російської федерації” на 2006 – 2010 роки і виділив для цього понад 17 мільйонів доларів державних коштів. Мабуть, революції можуть обходитися й дорожче?
Західних дипломатів, зокрема, посла США в Росії Александра Вершбоу, подібне піклування про захист молоді від впливу Заходу не лише дивує: "Я чую подібні заяви все частіше і частіше. І тому жаль, бо наше враження було таким, що пострадянська Росія хотіла бути разом із Заходом. І стратегія адміністрації Єльцина, і стратегія адміністрації Путіна – це інтеґрація Росії в світове співтовариство. І такі заяви про захист молоді від Заходу - це дуже дивно звучить".
І ще про український слід на Селіґері. Російські газети, зокрема, інтернет-сайт “Ґазета.Ру”, написали про те, що ніби-то лекції для російських “Наших” читав не хто інший, як українець Дмитро Корчинський. Ми розпитували його про ці “чутки”.
Пане Корчинський, ми прочитали сьогодні в пресі і на різних, так би мовити, інформаційних сайтах про те, що Ви на Селіґері були. Чи Ви тепер ще перебуваєте там?
Дмитро Корчинський: "Ні. Я в Києві".
А на озері Селіґер – це якась “качка” інформаційна?
Дмитро Корчинський: "Так, це інформаційна “качка”. Тобто, насправді я колись бував на цьому озері, але це було дуже давно, і це інформаційна “качка”. Чомусь вирішили, що найкращий спосіб дискредитації мене – це пов’язати мене з нашими російськими братами.
Але з нашими російськими братами ми спілкуємося десь з року 93-го. Правда, раніше я більше спілкувався з радикальними, екстремістськими російськими угрупованнями, а зараз більше з політичною, з політтехнологічною науковою тусовкою кремлівською і навколокремлівською. Але це більше контакти такого теоретичного наукового плану".
Бо я тут читаю, що пан Никонов Вас представляв хлопцям у таборі на Селіґері і сказав, що Ви не екстреміст, а дуже близький до минулої української влади.
Дмитро Корчинський: "Насправді я був дуже далекий до минулої української влади. Тому що якби я був близький, по-справжньому близький до влади, то я думаю, події були б інакші. Не трапилося б Помаранчевої революції, трапилася б революція якогось іншого кольору".
Ви дійсно не були? Ви це спростовуєте? Ви не були на Селіґері 16 липня?
Дмитро Корчинський: "Ні, я не маю до цих подій жодного стосунку".
Пане Корчинський, як Ви вважаєте, тренування низів для протистояння революції - це виправдовує себе?
Дмитро Корчинський: "Для Росії це ефективний спосіб. Вулиця має протистояти вулиці, а влада має забезпечувати правопорядок. Тобто, я так розумію, що росіяни не хочуть довести до ситуації, коли правоохоронні органи будуть протистояти натовпу, такого не має бути, це завжди виглядає погано. Це перше.
А по-друге, росіяни не збираються здавати країну американцям і оплаченій американцями опозиції. Скажемо, для бюрократичного інтернаціоналу буде більш складне завдання розхитувати РФ.
Втім, я думаю, що розхитають, тому що в Росії багато в адміністрації талановитих людей, але вони всі тонуть в бюрократичному тлі. Тобто, я пророкую, що наступним президентом Росії теж буде американська маріонетка, як і в нас".
Не знати, чи читав пан Корчинський лекції молодим російським контрреволюціонерам на Селіґері, але його російський прогноз щодо революції в Росії навряд би їм сподобався.
І в цей же час ми спостерігаємо активізацію “героїко-патріотичного”, як пише незалежна російська преса, руху в Росії. Одним з проявів котрого кремлівські політтехнологи називають табір “Наших” на берегах російського озера Селіґер, що на північний захід від Москви.
Багато оглядачів пов’язують цей і подібні йому табори в Росії та Білорусі зі страхом перед популярними на пострадянському просторі кольоровими революціями, на кшталт тих, що відбулися в Грузії, Україні, Киргизстані.
Деякі російські засоби інформації побачили в цьому активному “контрреволюційному тренінґу” понад 3 тисячі молодих російських хлопців на Селіґері і певні, так би мовити, українські ознаки. І не лише ознаки впливу українських подій.
Де тут правда, а де вигадка?
Фахівці етнопсихологи зауважують, що для росіян “Калінка” не просто танцювальна чи народна весільна мелодія, під її звуки на великих російських просторах відбувалися бунти, революції, контрреволюції, погроми.
Тобто, ця мелодія служить для багатьох в Росії чимось на зразок патріотичного позивного. Тому й не дивно, що звучала ця мелодія й на озері Селіґер.
Табір “Наших” створено, як пишуть оглядачі, не просто для фізичного загартування 3 тисяч молодих хлопців з багатьох реґіонів Росії. А і для політичних лекцій, дискусійних столів, психологічних тренінґів.
І ось уже перший прояв українського сліду. Знайоме багатьом прізвище російського політтехнолога Ґліба Павловського, котрий світився й на українських президентських виборах, і під час Помаранчевої революції в Києві.
І на Селіґері він один із головних. Ось як Павловський пояснює необхідність таких таборів: "Ми все ще не стабільна країна, і цих хлопчиків необхідно тренувати, вчити їх. Що вони будуть робити у випадку спроби, аналогічної серпневій 1991 року, при спробі скинути Путіна? Сидіти і лекції слухати?"
Вони повинні вставати і йти на вулиці, зупиняти путч. Виходить, вони повинні вміти це робити. Вони мусять вміти зупинити і розігнати фашистську демонстрацію. Розігнати силою. Як інакше?
І тут уже чіткий поділ – “наші” і фашисти. Все відразу стає ясним і зрозумілим для молодих сердець. А коли почуєте заклики одного з негласних, як пишуть в російській пресі, організаторів табору “Наших”, заступника глави адміністрації Володимира Путіна в Кремлі Владислава Суркова “захистити російську молодь від маніпуляцій Заходу”, то вже не дивний голос одного з селіґерських нашистів: "Молоде покоління - справжнє майбутнє Росії. Якщо зараз не створювати якісь патріотичні погляди молодого покоління, якщо всі будуть виїздити в Америку чи щось на цей кшталт, то Росія довго не протримається".
Після цього стає зрозумілішим, чому кремлівський уряд Михаїла Фрадкова створив державну програму “Патріотичного виховання громадян Російської федерації” на 2006 – 2010 роки і виділив для цього понад 17 мільйонів доларів державних коштів. Мабуть, революції можуть обходитися й дорожче?
Західних дипломатів, зокрема, посла США в Росії Александра Вершбоу, подібне піклування про захист молоді від впливу Заходу не лише дивує: "Я чую подібні заяви все частіше і частіше. І тому жаль, бо наше враження було таким, що пострадянська Росія хотіла бути разом із Заходом. І стратегія адміністрації Єльцина, і стратегія адміністрації Путіна – це інтеґрація Росії в світове співтовариство. І такі заяви про захист молоді від Заходу - це дуже дивно звучить".
І ще про український слід на Селіґері. Російські газети, зокрема, інтернет-сайт “Ґазета.Ру”, написали про те, що ніби-то лекції для російських “Наших” читав не хто інший, як українець Дмитро Корчинський. Ми розпитували його про ці “чутки”.
Пане Корчинський, ми прочитали сьогодні в пресі і на різних, так би мовити, інформаційних сайтах про те, що Ви на Селіґері були. Чи Ви тепер ще перебуваєте там?
Дмитро Корчинський: "Ні. Я в Києві".
А на озері Селіґер – це якась “качка” інформаційна?
Дмитро Корчинський: "Так, це інформаційна “качка”. Тобто, насправді я колись бував на цьому озері, але це було дуже давно, і це інформаційна “качка”. Чомусь вирішили, що найкращий спосіб дискредитації мене – це пов’язати мене з нашими російськими братами.
Але з нашими російськими братами ми спілкуємося десь з року 93-го. Правда, раніше я більше спілкувався з радикальними, екстремістськими російськими угрупованнями, а зараз більше з політичною, з політтехнологічною науковою тусовкою кремлівською і навколокремлівською. Але це більше контакти такого теоретичного наукового плану".
Бо я тут читаю, що пан Никонов Вас представляв хлопцям у таборі на Селіґері і сказав, що Ви не екстреміст, а дуже близький до минулої української влади.
Дмитро Корчинський: "Насправді я був дуже далекий до минулої української влади. Тому що якби я був близький, по-справжньому близький до влади, то я думаю, події були б інакші. Не трапилося б Помаранчевої революції, трапилася б революція якогось іншого кольору".
Ви дійсно не були? Ви це спростовуєте? Ви не були на Селіґері 16 липня?
Дмитро Корчинський: "Ні, я не маю до цих подій жодного стосунку".
Пане Корчинський, як Ви вважаєте, тренування низів для протистояння революції - це виправдовує себе?
Дмитро Корчинський: "Для Росії це ефективний спосіб. Вулиця має протистояти вулиці, а влада має забезпечувати правопорядок. Тобто, я так розумію, що росіяни не хочуть довести до ситуації, коли правоохоронні органи будуть протистояти натовпу, такого не має бути, це завжди виглядає погано. Це перше.
А по-друге, росіяни не збираються здавати країну американцям і оплаченій американцями опозиції. Скажемо, для бюрократичного інтернаціоналу буде більш складне завдання розхитувати РФ.
Втім, я думаю, що розхитають, тому що в Росії багато в адміністрації талановитих людей, але вони всі тонуть в бюрократичному тлі. Тобто, я пророкую, що наступним президентом Росії теж буде американська маріонетка, як і в нас".
Не знати, чи читав пан Корчинський лекції молодим російським контрреволюціонерам на Селіґері, але його російський прогноз щодо революції в Росії навряд би їм сподобався.
