Варшава, 16 серпня 2005 - Відомий польський політик, колишній міністр оборони Польщі Броніслав Коморовський у статті “Путіну потрібен Лукашенка” намагається зрозуміти, чи випадковим є те, що у Москві невідомі стали нападати на польських дипломатів та журналістів, а одночасно в Білорусі режим Лукашенка повів фронтальну атаку проти місцевої організації польської нацменшини?
Коморовський переконаний, що все це заздалегідь спланована акція. Її мета - це, зокрема, спровокувати Польщу на адекватні дії у відповідь і тим самим осмішити її в очах партнерів з Європейського союзу, який все більше зацікавлений розвитком відносин зокрема з Україною, яку Кремль і сьогодні хоче вважати територією виключно своїх впливів. Москва надзвичайно занепокоєна таким розвитком подій, пише Коморовський.
На сторінках щоденника “Ґазета Виборча” Коморовський з центроправої Громадянської Платформи пише, що на нинішнє загострення у стосунках Польщі з Росією та Білоруссю слід дивитися з широкої перспективи. І зокрема, на його думку, не слід втрачати з поля зору факту провалу політики Кремля на західноєвропейському відтинку.
Нещодавно, пише Коморовський, зазнала повного краху концепція двополюсної Європи, яку Путін намагався будувати разом з лідерами Німеччини та Франції. Ця концепція зокрема передбачала, що Москва збереже основний вплив у країнах колишнього СРСР, а Західна Європа не буде втручатися у розвиток подій в цій частині континенту. При такому консенсусі уся трійка ( або ширше - Росія та ЄС) спільним зусиллям могла б будувати послідовну коаліцію, спрямовану проти Сполучених Штатів. Тільки нещодавно, за словами Коморовського, стало зрозуміло, що цей план зазнав невдачі. Це мусило вкрай схвилювати росіян.
Росія, зауважує польський політик, в принципі не була проти поширення Європейського союзу на колишні соціалістичні країни з центральної Європи, проте вона не передбачила, що після вступу такі держави, як зокрема Польща, здобуватимуть все більший вплив на східну політику Брюсселя, а Польща, як відомо, зацікавлена у подальшому розширенні ЄС на схід і у першу чергу - на Україну.
По-друге, зазначає Коморовський, Кремль не передбачив української Помаранчевої революції, яка різко і боляче для росіян обмежила вплив Москви на політику Києва.
І, нарешті, по-третє, російські стратеги не врахували, що для українців чи білорусів державна модель, яку вибрали поляки чи словаки, набагато привабливіша, ніж перспективи реінтеграції пострадянських країн, або будування соціалістичного заповідника за білоруським зразком.
Президент Лукашенка, наляканий можливістю чергової кольорової революції на пострадянському просторі, намагається тепер запобігти подібному розвиткові подій у себе вдома. У свою чергу Росія, скоординувавши свої дії з Мінськом, зробила спробу дискредитувати Польщу в очах її партнерів з Європейського союзу, сподіваючись, що це обмежить її можливості впливати на східну політику ЄС, а ширше - взагалі схилить ЄС обережніше поводитись у стосунках з такими державами, як Україна і Польща.
На думку Коморовського, дотепер польська влада не пішла на цю явну провокацію і прагне залучитися у цьому протистоянні підтримкою з боку чиновників з Єврокомісії. Проте, додає він, незабаром у Польщі відбудуться президентські та парламентські вибори, а відтак поміняється влада, яка, ймовірно, знову перейде до рук центроправих. Це, на його думку, теж одна з причин, чому загострення у відносинах з Мінськом та Кремлем сталося саме тапер. Адже каламутність політичної ситуації могла сприяти непродуманим діям з боку Варшави.
Таким чином, вважає Коморовський, Білорусь та Росія об’єднали зусилля, щоб зупинити процес демократизації колишніх радянських республік, процес, який неодмінно веде до обмеження впливів Росії в колишньому СРСР, а у випадку президента Лукашенка може коштувати йому втратою влади.
Як стало відомо з конфіденційних джерел, Польща, Україна та деякі інші держави збираються незабаром виступити зі спільною заявою у зв’язку з подіями в Білорусі і зокрема у зв’язку з фактами переслідування представників польської національної меншини в цій країні.
Коморовський переконаний, що все це заздалегідь спланована акція. Її мета - це, зокрема, спровокувати Польщу на адекватні дії у відповідь і тим самим осмішити її в очах партнерів з Європейського союзу, який все більше зацікавлений розвитком відносин зокрема з Україною, яку Кремль і сьогодні хоче вважати територією виключно своїх впливів. Москва надзвичайно занепокоєна таким розвитком подій, пише Коморовський.
На сторінках щоденника “Ґазета Виборча” Коморовський з центроправої Громадянської Платформи пише, що на нинішнє загострення у стосунках Польщі з Росією та Білоруссю слід дивитися з широкої перспективи. І зокрема, на його думку, не слід втрачати з поля зору факту провалу політики Кремля на західноєвропейському відтинку.
Нещодавно, пише Коморовський, зазнала повного краху концепція двополюсної Європи, яку Путін намагався будувати разом з лідерами Німеччини та Франції. Ця концепція зокрема передбачала, що Москва збереже основний вплив у країнах колишнього СРСР, а Західна Європа не буде втручатися у розвиток подій в цій частині континенту. При такому консенсусі уся трійка ( або ширше - Росія та ЄС) спільним зусиллям могла б будувати послідовну коаліцію, спрямовану проти Сполучених Штатів. Тільки нещодавно, за словами Коморовського, стало зрозуміло, що цей план зазнав невдачі. Це мусило вкрай схвилювати росіян.
Росія, зауважує польський політик, в принципі не була проти поширення Європейського союзу на колишні соціалістичні країни з центральної Європи, проте вона не передбачила, що після вступу такі держави, як зокрема Польща, здобуватимуть все більший вплив на східну політику Брюсселя, а Польща, як відомо, зацікавлена у подальшому розширенні ЄС на схід і у першу чергу - на Україну.
По-друге, зазначає Коморовський, Кремль не передбачив української Помаранчевої революції, яка різко і боляче для росіян обмежила вплив Москви на політику Києва.
І, нарешті, по-третє, російські стратеги не врахували, що для українців чи білорусів державна модель, яку вибрали поляки чи словаки, набагато привабливіша, ніж перспективи реінтеграції пострадянських країн, або будування соціалістичного заповідника за білоруським зразком.
Президент Лукашенка, наляканий можливістю чергової кольорової революції на пострадянському просторі, намагається тепер запобігти подібному розвиткові подій у себе вдома. У свою чергу Росія, скоординувавши свої дії з Мінськом, зробила спробу дискредитувати Польщу в очах її партнерів з Європейського союзу, сподіваючись, що це обмежить її можливості впливати на східну політику ЄС, а ширше - взагалі схилить ЄС обережніше поводитись у стосунках з такими державами, як Україна і Польща.
На думку Коморовського, дотепер польська влада не пішла на цю явну провокацію і прагне залучитися у цьому протистоянні підтримкою з боку чиновників з Єврокомісії. Проте, додає він, незабаром у Польщі відбудуться президентські та парламентські вибори, а відтак поміняється влада, яка, ймовірно, знову перейде до рук центроправих. Це, на його думку, теж одна з причин, чому загострення у відносинах з Мінськом та Кремлем сталося саме тапер. Адже каламутність політичної ситуації могла сприяти непродуманим діям з боку Варшави.
Таким чином, вважає Коморовський, Білорусь та Росія об’єднали зусилля, щоб зупинити процес демократизації колишніх радянських республік, процес, який неодмінно веде до обмеження впливів Росії в колишньому СРСР, а у випадку президента Лукашенка може коштувати йому втратою влади.
Як стало відомо з конфіденційних джерел, Польща, Україна та деякі інші держави збираються незабаром виступити зі спільною заявою у зв’язку з подіями в Білорусі і зокрема у зв’язку з фактами переслідування представників польської національної меншини в цій країні.
