Угорщина, 26 серпня 2005 року – У Будапешті й Києві майже одночасно відлунали залпи святкових салютів з нагоди державних свят: в Угорщині відзначали День Св. Іштвана, першого монарха уґрів, який заклав підвалини Угорського королівства, а в Україні святкували 14-ту річницю державної незалежності. Цими днями в небі над Будапештом упродовж 30 хвилин розірвалося 40 тис. феєрвекових зарядів, запаливши над містом дивовижної краси зірниці. За святковими спалахами спостерігало на вулицях понад 1 млн. осіб, тішачись цим рукотворним фестивалем вогнів. Щоправда, обійшовся святковий феєрверк державній скарбниці у півмільйона доларів.
Не всім угорцям прийшовся до душі такий щедрий жест рідного уряду. Пуритани від політики бурчать, кажучи, що гроші просто викинули в повітря, особливо, якщо порахувати і денне авіашоу та міжнародне змагання учбово-тренувальних літаків над Дунаєм, яке спонсорувала відома мультинаціональна компанія з виробництва напоїв “Red Bull”. Під час свят на обох набережних Дунаю яблуку не було де покотитися.
За карколомними польотами вітчизняних та закордонних асів спостерігали, затамувавши подих, 1 млн. 200 тис. будапештців та гостей міста. Всі вони по-своєму відчували святковість поточного моменту, як і ті угорські громадяни, котрі прийшли на головну площу країни майдан імені Лайоша Кошута, де відбувались святкові церемонії з нагоди державного свята.
Очевидно, ці люди ніколи не погодяться з буркунами в тому, що події такого масштабу слід відзначати десь тихенько у вузькому колі на кухні чи на дачі. Заклики економити народні кошти лунали в Угорщині й раніше. Однак до них не дуже прислухалися в демократичних урядах Угорщини, пояснюючи чималі видатки на проведення свята тим, що нація повинна відчути свою єдність, любов до рідної землі і культурних досягнень етносу. Звичайно, погоджувалися вони, кожне свято має свою ціну.
Та одне діло пускати гроші на безплатні обіди, одежу для неімущих і здешевлення товарів широкого вжитку на короткий час, і зовсім інше – дати людям відчути радість від справжнього свята й гордість за свою країну. Серед угорців доволі популярним є прислів’я, що мовляв, з одного дерева можна виготовити різні речі. Це може бути хрест, а можна склепати й грубу лопату. Власне, в цій немудрящій народній алегорії йдеться про два способи мислення – стратегічне й тактичне. Адже можна й проїсти зекономлені гроші і знову відчувати голод. Водночас є нагода використати гроші так, щоб вони сприяли серед громадян підвищенню духовності, моралі й любові.
Першими усвідомили це жителі древньої Індії, а за ними шумери, єгиптяни, греки, римляни та інші народи. Духовну велич нації вони підносили завдяки величним храмовим спорудам, обеліскам, скульптурам і офіційним церемоніям. Сучасні філософи й історики кажуть, що в цьому був глибинний сенс – він підсвідомо орієнтував націю на виживання, ставив перед нею стратегічну мету.
Зараз серед угорців багато дискутують про те, що було головним історичним фактором, який сприяв збереженню угорського етносу в той час, як з історичної арени відійшли у небуття племена половців, печенігів, обрів, хазарів, скіфів. Хтось скаже, що зіграли свою роль економічні, політичні і не в останню чергу релігійні складові, і не помилиться, тому що це і є тим самим стратегічним мисленням великої групи людей, якого, можливо, бракувало іншим колінам періоду великого переселення народів.
Не всім угорцям прийшовся до душі такий щедрий жест рідного уряду. Пуритани від політики бурчать, кажучи, що гроші просто викинули в повітря, особливо, якщо порахувати і денне авіашоу та міжнародне змагання учбово-тренувальних літаків над Дунаєм, яке спонсорувала відома мультинаціональна компанія з виробництва напоїв “Red Bull”. Під час свят на обох набережних Дунаю яблуку не було де покотитися.
За карколомними польотами вітчизняних та закордонних асів спостерігали, затамувавши подих, 1 млн. 200 тис. будапештців та гостей міста. Всі вони по-своєму відчували святковість поточного моменту, як і ті угорські громадяни, котрі прийшли на головну площу країни майдан імені Лайоша Кошута, де відбувались святкові церемонії з нагоди державного свята.
Очевидно, ці люди ніколи не погодяться з буркунами в тому, що події такого масштабу слід відзначати десь тихенько у вузькому колі на кухні чи на дачі. Заклики економити народні кошти лунали в Угорщині й раніше. Однак до них не дуже прислухалися в демократичних урядах Угорщини, пояснюючи чималі видатки на проведення свята тим, що нація повинна відчути свою єдність, любов до рідної землі і культурних досягнень етносу. Звичайно, погоджувалися вони, кожне свято має свою ціну.
Та одне діло пускати гроші на безплатні обіди, одежу для неімущих і здешевлення товарів широкого вжитку на короткий час, і зовсім інше – дати людям відчути радість від справжнього свята й гордість за свою країну. Серед угорців доволі популярним є прислів’я, що мовляв, з одного дерева можна виготовити різні речі. Це може бути хрест, а можна склепати й грубу лопату. Власне, в цій немудрящій народній алегорії йдеться про два способи мислення – стратегічне й тактичне. Адже можна й проїсти зекономлені гроші і знову відчувати голод. Водночас є нагода використати гроші так, щоб вони сприяли серед громадян підвищенню духовності, моралі й любові.
Першими усвідомили це жителі древньої Індії, а за ними шумери, єгиптяни, греки, римляни та інші народи. Духовну велич нації вони підносили завдяки величним храмовим спорудам, обеліскам, скульптурам і офіційним церемоніям. Сучасні філософи й історики кажуть, що в цьому був глибинний сенс – він підсвідомо орієнтував націю на виживання, ставив перед нею стратегічну мету.
Зараз серед угорців багато дискутують про те, що було головним історичним фактором, який сприяв збереженню угорського етносу в той час, як з історичної арени відійшли у небуття племена половців, печенігів, обрів, хазарів, скіфів. Хтось скаже, що зіграли свою роль економічні, політичні і не в останню чергу релігійні складові, і не помилиться, тому що це і є тим самим стратегічним мисленням великої групи людей, якого, можливо, бракувало іншим колінам періоду великого переселення народів.
