Святковий феєрверк влетів угорським сплатникам податків у копієчку.

Угорщина, 26 серпня 2005 року – У Будапешті й Києві майже одночасно відлунали залпи святкових салютів з нагоди державних свят: в Угорщині відзначали День Св. Іштвана, першого монарха уґрів, який заклав підвалини Угорського королівства, а в Україні святкували 14-ту річницю державної незалежності. Цими днями в небі над Будапештом упродовж 30 хвилин розірвалося 40 тис. феєрвекових зарядів, запаливши над містом дивовижної краси зірниці. За святковими спалахами спостерігало на вулицях понад 1 млн. осіб, тішачись цим рукотворним фестивалем вогнів. Щоправда, обійшовся святковий феєрверк державній скарбниці у півмільйона доларів.

Не всім угорцям прийшовся до душі такий щедрий жест рідного уряду. Пуритани від політики бурчать, кажучи, що гроші просто викинули в повітря, особливо, якщо порахувати і денне авіашоу та міжнародне змагання учбово-тренувальних літаків над Дунаєм, яке спонсорувала відома мультинаціональна компанія з виробництва напоїв “Red Bull”. Під час свят на обох набережних Дунаю яблуку не було де покотитися.

За карколомними польотами вітчизняних та закордонних асів спостерігали, затамувавши подих, 1 млн. 200 тис. будапештців та гостей міста. Всі вони по-своєму відчували святковість поточного моменту, як і ті угорські громадяни, котрі прийшли на головну площу країни майдан імені Лайоша Кошута, де відбувались святкові церемонії з нагоди державного свята.

Очевидно, ці люди ніколи не погодяться з буркунами в тому, що події такого масштабу слід відзначати десь тихенько у вузькому колі на кухні чи на дачі. Заклики економити народні кошти лунали в Угорщині й раніше. Однак до них не дуже прислухалися в демократичних урядах Угорщини, пояснюючи чималі видатки на проведення свята тим, що нація повинна відчути свою єдність, любов до рідної землі і культурних досягнень етносу. Звичайно, погоджувалися вони, кожне свято має свою ціну.

Та одне діло пускати гроші на безплатні обіди, одежу для неімущих і здешевлення товарів широкого вжитку на короткий час, і зовсім інше – дати людям відчути радість від справжнього свята й гордість за свою країну. Серед угорців доволі популярним є прислів’я, що мовляв, з одного дерева можна виготовити різні речі. Це може бути хрест, а можна склепати й грубу лопату. Власне, в цій немудрящій народній алегорії йдеться про два способи мислення – стратегічне й тактичне. Адже можна й проїсти зекономлені гроші і знову відчувати голод. Водночас є нагода використати гроші так, щоб вони сприяли серед громадян підвищенню духовності, моралі й любові.

Першими усвідомили це жителі древньої Індії, а за ними шумери, єгиптяни, греки, римляни та інші народи. Духовну велич нації вони підносили завдяки величним храмовим спорудам, обеліскам, скульптурам і офіційним церемоніям. Сучасні філософи й історики кажуть, що в цьому був глибинний сенс – він підсвідомо орієнтував націю на виживання, ставив перед нею стратегічну мету.

Зараз серед угорців багато дискутують про те, що було головним історичним фактором, який сприяв збереженню угорського етносу в той час, як з історичної арени відійшли у небуття племена половців, печенігів, обрів, хазарів, скіфів. Хтось скаже, що зіграли свою роль економічні, політичні і не в останню чергу релігійні складові, і не помилиться, тому що це і є тим самим стратегічним мисленням великої групи людей, якого, можливо, бракувало іншим колінам періоду великого переселення народів.