Угорщина, 8 вересня 2005 – Один із найстаріших угорських вузів у м. Пейч на півдні країни започаткував тримісячні курси політичної грамоти для широкого кола бажаючих з числа народних депутатів, партійних функціонерів та державних службовців. Курси підвищення кваліфікації політиків єдині у своєму роді не тільки в Угорщині, але й по всій Центральній Європі.
Влаштувати такі курси в університеті м. Пейч групу викладачів підштовхнув невисокий рейтинг угорських політиків серед населення країни. Справа в тому, що згідно з соціологічними опитуваннями, поганої думки про них 84 відсотки респондентів. До речі, один психоаналітик і філософ, відомий на теренах посткомуністичного простору, якось зауважив, що роль сучасного політика нерідко зводиться до посередництва між вовками та вівцями. Першим він обіцяє, що ніколи не залишить їх голодними, а сам нишком по одному вбиває сіроманців; вівцям політик бреше, що захищатиме їх від вовків – насправді ж непомітно для отари підкормлює хижаків бараниною.
З 1989 року в угорських виборців назбиралось чимало претензій до рідних політиків. Водночас росте кількість громадян, які все менше довіряють державним мужам. Організатори курсів в Пейчському університеті вважають, що така ситуація склалася внаслідок того, що тутешні політики не обізнані з професійною грамотою, мовляв, через це деякі з них здатні за короткий час наколоти немало дров. Доцент Чаба Горват, керівник проекту, сказав, що в Пейчі передусім чекають на курси охочих з середовища угорських парламентарів та депутатів регіональних зборів. Водночас будуть раді займатися і з активом політичних партій Угорщини. Тримісячні курси включають теоретичні та практичні заняття. Серед інших навчальних дисциплін слухачі ближче ознайомляться з основним законом Угорщини, основами парламентаризму, місцевого самоврядування, веденням складного державного господарства, збиранням податків, політичною культурою та етикою, матимуть уяву про діяльність мас-медій, вивчатимуть інформатику та політичний маркетинг.
Чаба Горват заявляє про повний політичний нейтралітет викладачів курсів. Якщо експеримент матиме успіх, то такі навчання відбуватимуться в Пейчі на постійній основі а слухачі вчитимуться довше, наприклад, 2,5 року плюс заочне відділення, оптимістично повідомив доцент. Проте деяким скептикам нової справи одразу спали на думку колишні партійні школи, в яких кували кадри для райкомів і обкомів партії та радянських виконкомів. В Угорщині таких шкіл до 1989 року аж ніяк не бракувало. Деякі їхні випускники зараз обіймають солідні посади в ліво-центристських політичних об’єднаннях країни. Звичайно, єдиної думки щодо запровадження так званого політичного лікбезу серед угорських політиків ще не склалося. І це зрозуміло: надто мало часу пройшло. На думку аналітиків, інтерес до нових форм навчання може природньо виникнути серед молодих людей. Навряд чи за парту погодяться сісти закоренілі в своїх поглядах на суспільство державні мужі, зауважують оглядачі. З іншого боку вони попереджають угорських читачів від надмірного ентузіазму, адже не завжди освічений і моральний керівник може довго втриматися на своїй посаді, якщо не проявлятиме достатньої політичної гнучкості. Так, за свою принциповість торік поплатився прем’єр-міністр Петер Меддьєші: маючи високий громадський рейтинг, він тим не менше отримав недовіру проурядових партій. Тому “добрий і розумний цар” не завжди може виправдати очікування підданих, вважають тутешні аналітики. Деякі з них радять поруч з підвищенням політичної грамоти керівників кріпити зворотній зв’язок з народом, тобто здійснювати жорсткий демократичний контроль за владою. За таких умов верхівка менше спокушуватиметься переступати закони, кажуть політологи.
Влаштувати такі курси в університеті м. Пейч групу викладачів підштовхнув невисокий рейтинг угорських політиків серед населення країни. Справа в тому, що згідно з соціологічними опитуваннями, поганої думки про них 84 відсотки респондентів. До речі, один психоаналітик і філософ, відомий на теренах посткомуністичного простору, якось зауважив, що роль сучасного політика нерідко зводиться до посередництва між вовками та вівцями. Першим він обіцяє, що ніколи не залишить їх голодними, а сам нишком по одному вбиває сіроманців; вівцям політик бреше, що захищатиме їх від вовків – насправді ж непомітно для отари підкормлює хижаків бараниною.
З 1989 року в угорських виборців назбиралось чимало претензій до рідних політиків. Водночас росте кількість громадян, які все менше довіряють державним мужам. Організатори курсів в Пейчському університеті вважають, що така ситуація склалася внаслідок того, що тутешні політики не обізнані з професійною грамотою, мовляв, через це деякі з них здатні за короткий час наколоти немало дров. Доцент Чаба Горват, керівник проекту, сказав, що в Пейчі передусім чекають на курси охочих з середовища угорських парламентарів та депутатів регіональних зборів. Водночас будуть раді займатися і з активом політичних партій Угорщини. Тримісячні курси включають теоретичні та практичні заняття. Серед інших навчальних дисциплін слухачі ближче ознайомляться з основним законом Угорщини, основами парламентаризму, місцевого самоврядування, веденням складного державного господарства, збиранням податків, політичною культурою та етикою, матимуть уяву про діяльність мас-медій, вивчатимуть інформатику та політичний маркетинг.
Чаба Горват заявляє про повний політичний нейтралітет викладачів курсів. Якщо експеримент матиме успіх, то такі навчання відбуватимуться в Пейчі на постійній основі а слухачі вчитимуться довше, наприклад, 2,5 року плюс заочне відділення, оптимістично повідомив доцент. Проте деяким скептикам нової справи одразу спали на думку колишні партійні школи, в яких кували кадри для райкомів і обкомів партії та радянських виконкомів. В Угорщині таких шкіл до 1989 року аж ніяк не бракувало. Деякі їхні випускники зараз обіймають солідні посади в ліво-центристських політичних об’єднаннях країни. Звичайно, єдиної думки щодо запровадження так званого політичного лікбезу серед угорських політиків ще не склалося. І це зрозуміло: надто мало часу пройшло. На думку аналітиків, інтерес до нових форм навчання може природньо виникнути серед молодих людей. Навряд чи за парту погодяться сісти закоренілі в своїх поглядах на суспільство державні мужі, зауважують оглядачі. З іншого боку вони попереджають угорських читачів від надмірного ентузіазму, адже не завжди освічений і моральний керівник може довго втриматися на своїй посаді, якщо не проявлятиме достатньої політичної гнучкості. Так, за свою принциповість торік поплатився прем’єр-міністр Петер Меддьєші: маючи високий громадський рейтинг, він тим не менше отримав недовіру проурядових партій. Тому “добрий і розумний цар” не завжди може виправдати очікування підданих, вважають тутешні аналітики. Деякі з них радять поруч з підвищенням політичної грамоти керівників кріпити зворотній зв’язок з народом, тобто здійснювати жорсткий демократичний контроль за владою. За таких умов верхівка менше спокушуватиметься переступати закони, кажуть політологи.