Останні 15 років у Львові триває відтік кадрів - талановитих і професійни х - у Київ. Натомість Львів стає дедалі сірішим і провінційнішим у всіх сферах життя.
Сьогодні я довідалась, що приятеля моєї родини, запрошують працювати у Київ, на престижну високооплачувану роботу. А ще 2 місяці тому він скаржився, що його “ доїдали” на чиновницькій роботі за активність, професійність, ініціативність, масу ділових контактів з відомими людьми у світі. Ця людина знає англійську і польську, має дві вищі освіти і упродовж останніх місяців була на межі щоденних звільнень, стресів і депресій, отримуючи зарплату 500 гривень. Відтак Львів позбувся ще однієї розумної і фахової людини.
Культуролог, головний редактор журналу ” Ї “ Тарас Возняк теж задихається у просторі безнадії і непрофесійності, провінційності і політичних маргіналів. Проте щоб підтримувати імідж столиці Галичини, організовує численні міжнародні конференції, запрошує світові імена, видає фахові номери “Ї” і сподівається, що Львів таки стане архітектурною перлиною і у прямому значенні, що містом керуватимуть не як радянським заводом, а культурним і туристичним центром, а прикордонний регіон таки привабить інвесторів своєю географією. За словами пана Возняка, проблема провінційності регіонів у тому, що нині витворилась держава Україна за російським зразком.
“Я пам’ятаю той час, коли політична столиця перемістилась зі Львова до Києва. Це були часи В’ячеслава Чорновола. Відбулись демократичні вибори, і усі лягли на крило і дружньо перелетіли з львівської адміністрації у Київ і відчувалась велика порожнеча. На мою думку, великою помилкою Чорновола було те, що він після себе не залишив тих людей у регіоні”.
Донеччина першою торік заявила про себе як про регіон з потужною політичною силою, яку фінансують місцеві олігархи, політичною фігурою – Януковичем. І це перший сигнал про невдоволення, які уже назрівають по областях, каже пан Возняк. На відміну від сходу, західна Україна, яка є найбіднішою за рівнем життя населення, залишилась на задвірках, її використовують як гарматне м”ясо на виборах, водночас забуваючи при розподілі бюджету. Проблема галичан - вони не мають жодної серйозної політичної сили, а відтак лідера, який би міг бути співрозмірним з Ющенком, Тимошенко, Януковичем. Цей дисбаланс, зазначив Тарас Возняк, мають виправити самі західняки, передусім піднявши власну гідність і утворивши виважену, спокійну, консервативну незалежну силу, яка відстоюватиме інтереси свого регіону.
Те, що на зустріч із Президентом України не був запрошений жоден бізнесмен із усієї західної України уже свідчить про те, що фінансова криза присутня в Галичині, що цей регіон не тільки ігнорують на рівні столиці, а й те, що він заслужив на таке ставлення, втративши власну позицію, переконаний культуролог. Втім, той факт, що більшість людей живуть не у Києві, а в провінції, не може ігнорувати нинішня влада, зазначив колишній львів’янин, а нині киянин - ведучий “5 каналу” Роман Чайка. За словами екс -львів’янина, це ненормальна ситуація, щоб уся країна працювала на відсоток людей у Києві аби ті собі жирували і заробляли належні гроші. Львів’яни не виняток, з усіх регіонів люди прагнуть до Києва.
“Інвестиційна привабливість Києва у кілька разів вища, тут крутяться більші гроші, прірва між столицею і регіонами поглиблюється щороку, збільшується спокуса сюди приїхати”.
Львів’яни осідають у державних і медійних структурах, оскільки знають українську мову, вміють пристосовуватись у будь - яких умовах. Натомість не навчились галичани триматись купи і створювати власне лобі, зазначили у розмові з кореспондентом журналісти, які виїхали до Києва.
Тележурналіст ІСТV Олег Гулик довгий час вагався щодо переїзду у столицю, рік тому таки, розчарувавшись у безнадійному стані телебачення на Львівщині, подався у Київ. За його словами, нині в регіоні не знайдеш людей, зацікавлених у розвиткові журналістики, а відтак її не фінансують.
“Навіть не про зарплати йдеться, а про розвиток , технічні можливості телебачення, вихід на столицю, на міжнародний рівень”.
Тетяна Крушельницька - доцент університету “Львівська політехніка”, вона походить з відомої галицької родини, її прадід засідав у австрійському парламенті.Пані Крушельницька називає природнім той факт, що львів’яни виїжджають розчарованими з міста. Оскільки особистості не поціновані, заважає клановість, яка присутня у владі, мистецтві, журналістиці.
“Найкраще було б, якби у нас поза втратами , яке відчуває міське середовище, був створений клімат, щоб кожен самородок міг засвітитись своїм блиском і був поцінований”.
А таке поцінування фахових і енергійних людей, знаючих і відданих, можливе за однієї умови: коли регіони отримають належний рівень самостійності, самоврядування, яке б давало їм свободу дій. А поки що Львів потерпає від інтелектуального виснаження.
