Аудіозапис програми. Перша частина: Аудіозапис програми. Друга частина:
Київ, 31 жовтня 2005 року.
Кирило Булкін
Ви слухаєте “Вечірню Свободу”, у студії ведучий Кирило Булкін, вітаю вас.
Сьогодні ми говоритимемо про українське село і державний бюджет. Чи знову це будуть крихти з міського столу?
Гостями студії є народні депутати України Іван Томич (фракція УНП) та Володимир Майстришин (фракція Народної партії).
Наш телефон 490-29-05, чекаємо на ваші дзвінки, шановні слухачі, після 20.30 год.
Отже, на цьому тижні у Верховні Раді очікується велика битва... ні, не за врожай, а за бюджет. Але до врожаю вона теж матиме прямий стосунок, адже одним з її фронтів, вочевидь, стане фінансування сільського господарства.
Якою мірою буде враховано потреби села? Чи вистачить коштів на те, щоб запобігти продовольчим катастрофам і руйнуванню аграрного сектору?
І взагалі, як склалося, що українське село й далі занепадає, хоча українська еліта, що майже суцільно саме з нього й вийшла, палко освідчується йому в любові, будує на малій батьківщині церкви та щиро переймається – принаймні, на словах – долею майбутнього врожаю та аграрного сектору взагалі?
Усі ці питання ми спробуємо з’ясувати з нашими шановними гостями, а на початку пропоную до вашої уваги матеріал Сергія Грабовського, який розмірковує над долею і перспективами українського села. Сергій Грабовський
Українське село – це не просто населений пункт з певною кількістю жителів, зайнятих головним чином у сільському господарстві. Це – насамперед – історично зумовлений певний спосіб життя, певний етос і певна складова національної культури.
Можливо, у словах, що українське село виступає підґрунтям існування української нації, наявне якесь перебільшення, проте не викликає заперечень, очевидно, інша теза: без постійного підживлення з боку села – з його традиціями, його історичною пам’яттю, ба, навіть забобонами й упередженнями, українське місто й українська культура набули б сьогодні якогось зовсім іншого вигляду.
На словах, очевидно, всі визнають справедливість щойно сказаного, але чи враховуються ці “нематеріальні” речі при ухваленні законів і розподілі державних фінансів? А чи превалює ставлення до села як до продуцента сільськогосподарської продукції, і не більше?
А тим часом село – це життєвий світ 16 мільйонів сучасних українських громадян. Чи переймається хтось збереженням і розвитком цього життєвого світу, належним станом усього селянського космосу в його розмаїтті та системності – від шосейних шляхів та телефонних ліній до ставків та громадських гаїв і левад? Але головне, мабуть, у тій перспективі, яку має українське село.
Щоб українське сільське господарство могло на рівних конкурувати на зовнішньому і внутрішньому ринку, воно має базуватися на великомасштабному товарному виробництві. Фермерство тут не дуже зарадить – адже основна маса фермерських господарств за своєю величиною належить до дрібного чи середнього бізнесу.
Справді ж велике товарне виробництво можливе лише на приватних латифундіях (назвемо їх так) чи у кооперативах, в яких об’єднані зусилля одного чи кількох сіл. Можливо, латифундії, до яких доклав руку серйозний іноземний чи український капітал, – це найбільш вигідний під суто економічним оглядом шлях розвитку села, коли частина селян перетворюється на найманих робітників, а частина – полишає домівки у пошуках роботи деінде.
Але чи найкращий це шлях, якщо брати до уваги не тільки обсяги ВВП і поточні розміри податкових надходжень, а ще й сільський життєвий світ та роль села у житті української нації?
Кирило Булкін
Отже, тепер переходжу, власне, до розмови з нашими гостями. Про деякі з проблем, порушених Сергієм Грабовським, ми поговоримо у ході подальшої бесіди, а на початку я би хотів попросити вас спробувати осмислити той шлях, який українське село пройшло за роки незалежності, зокрема, після скасування колгоспів.
Тож, прошу, шановні гості, дати короткий історичний огляд з іще коротшими оцінками: що було зроблено доброго, що поганого – а потім спробуємо розібратися, як можна добре закріпити, а погане виправити.
Володимир Майстришин
Є найголовніша проблема, з якою взагалі наша економіка стикнулася, це проблема децентралізації влади як такої.
Що стосується виділення фінансів на село. В радянські часи відповідні були установи політбюро, інші структури, які чітко визначалися, а який же потрібен об’єм для того, щоб село мало певну підтримку. Відповідно, знаєте, ще дідусь Сталін своїми тракторами розпочав роботу по вийманню урожаю з селян.
Але ж потім совєцька влада, скажемо так, дійшла до того, що людей потрібно якимось чином підтримувати, і ця підтримка була чітко розписана. І що таке клуб, що таке підтримання клубу, і що таке школа, і що таке відповідний розвиток.
Як би так не було, я зараз не перехвалюю радянські часи, але там було все чітко і зрозуміло: скільки ти отримуєш на гектар, скільки ти отримуєш на ту чи іншу культуру.
Кирило Булкін
Ви вважаєте, що це було втрачено?
Володимир Майстришин
Це було втрачено.
Кирило Булкін
Як же так? Є ж бюджет. Є все одно якісь регулятивні норми.
Володимир Майстришин
Знаєте, давайте згадаємо ті часи, коли в нас промисловість занепадала, і були серйозні пригноблюючі фактори, що стосується промисловості, як фактори, тобто джерела допомоги на село. І тоді була позиція прийнята - “рятуйся, хто може”.
Власне, потім вже, в 96-97 році, коли вже почали потихеньку виходити з цього промислового калапсу, вже почали розбудовувати відповідні програми. І вже стало зрозуміло, що село саме по собі не виживе, ми започаткували ринкові умови на селі, а село без державної підтримки, без централізованої, жорсткої підтримки не виживе, це однозначно.
Кирило Булкін
Пане Томич, а що ж сталося, коли скасували колгоспи? Власне кажучи, нібито були надії, що фермерське господарство, інші форми на селі будуть розвиватися. Але, очевидно, що сталося якось не так, зараз всі говорять про катастрофічний стан, про досить сумні перспективи.
Іван Томич
Повертаючись до 80-х років, це була частина мого життя, коли ще в 80-ті роки, бачачи кризу, яка тоді вже загрожувала продовольчій стабільності, я думаю, що значна частина наших слухачів пам’ятають ті роки, коли заговорили про продовольчу проблему, коли були довгі черги за продуктами харчування. Це на яву була проблема економіки та сільськогосподарського виробництва у тих умовах, які склалися.
Що змінилося за ці роки? Цілком зрозуміло, те, що Ви кажете, що ліквідована колгоспна система, та далеко ні. І ліквідовувати її не потрібно, а необхідна була трансформація, перехід з однієї до іншої. На жаль, 15 років ця дорога, яка була не визначена чітко, концептуально, ми так і не сформували реального власника, як і на землю, так і на засоби виробництва.
В цьому реальному власнику ми не дали структуру, в якій він повинен успішно вести свій аграрний бізнес. Ми не дали сигнали чіткі державної аграрної політики по відношенню.
І тут не потрібно говорити те, що село заборгувало чи місто заборгувало, сьогодні повинні економічні механізми бути адекватні. Протягом цих років далеко сільське господарство втрачало, втрачало за рахунок цінової політики, за рахунок інших економічних стимулів, які повинна була вирівнювати держава і давати можливість успішно розвиватись, а не розвалювати матеріально-технічну базу, яка на сьогодні, в значній мірі, як і розвалена матеріально-технічна база.
Це сьогодні біля 90% зношеність техніки сільськогосподарської, як трактори, так і комбайни, що призводить до неефективності сільськогосподарського виробництва. Не ефективна державна підтримка, зокрема, неефективні напрямки бюджетної політики на 2006 рік.
Кирило Булкін
А структурно що ми зараз маємо? Ви кажете, що колгоспну систему не можна сказати, що ліквідували, це просто під іншою назвою залишки того, що було, коли ми від чогось почали відходити, але до чогось нового так і не дійшли?
Іван Томич
Ви розумієте, що таке, як ліквідація – це філософські питання. Про ліквідацію можна говорити тоді, коли ми сутність, зміст, як і психологічний, так і професійний, змінимо. Коли структура виробництва зовсім інакша складеться.
На жаль, цього ще не відбулося. Якраз в такий перехідний період довго у невизначеності знаходиться сільське господарство. У більшій мірі йде якраз перетягування канату.
А все-таки що краще? Чи фермерські господарства, до речі, фермерські господарства за розміром і за суттю є різні, це кілька тисяч, кілька десятків гектарів. Чи це особисті господарства мають право на існування? Чи це повинні бути тільки на сотнях тисяч гектарів?
Розумієте, Україна має свої зони сільськогосподарського виробництва, трудових ресурсів, і виходячи з цих умов, повинна враховуватися специфіка кожного регіону, відповідно до спеціалізації трудових ресурсів. І цей перехідний період однозначно повинні враховувати всі форми.
На жаль, протистояння форм господарювання – це є основна проблематика, в чім опинилися сьогодні сільськогосподарські виробництва.
Кирило Булкін
Наші гості сьогодні виступили відповідно до своїх посад не за фракціями, а за комітетами. Адже пан Томич – голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Пан Майстришин – голова підкомітету з питань державного боргу, запозичень та інвестицій Комітету з питань бюджету.
Отже, це відповідає і темі нашої програми: українське село і державний бюджет.
Після того, як ми окреслили деякі з проблем, які стоять перед українським селом, перед стосунками села та держави, хочеться почути, на скільки реально вирішувати ці проблеми, якими можуть бути шляхи їх вирішення.
Пане Майстришин, Ви говорити про те, що втрачено систему якогось чіткого фінансування, можливо дотацій. Чи можна тепер в рамках нового бюджету сподіватися, що буде якось це відновлено. Якщо не наступного року, то коли?
Володимир Майстришин
Знаєте, наша фракція, раніше вона називалася аграрна фракція, сьогодні - це фракція Литвина, вона традиційно займалася тим, що по-доброму лобіювала інтереси селянина у ВР. І тут найголовніша проблема – це те, чим закінчився сьогоднішній рік, і що ми маємо сьогодні як базу наступного року. Я не маю на увазі конкретно цей рік, а роки.
Чи ми склали систему реальної допомоги? Коли ми говоримо про мільярди гривень, я собі розумію, нас зараз чують фермери, чують селяни, які бачать, що таке реальна державна підтримка, то вони у будь-якому спілкуванні з фермерами говорять про наступне.
Про що Ви говорите, Володимире Яковичу? Реально від тисячі гривень допомоги, яка прописана на мене, я отримував, в кращому випадку, 25-30%. Все решта йде в мене на відповідні заохочування, щоб мені виписали цю допомогу.
Кирило Булкін
Тобто та ж сама корупція?
Володимир Майстришин
Власне. Власне, може в іншій формі. І я не кажу, що це було тільки в цьому році. Це система. На жаль, ми не створили систему реальної допомоги.
Кирило Булкін
Це знову одна з проблем. А чи Ви бачите шляхи її вирішення?
Володимир Майстришин
Даруйте. Але я все-таки як член бюджетного комітету скажу, яка дискусія відбувається в бюджетному комітеті. Бюджет – це завжди наші побажання, наші можливості, і ти знаходиш певний компроміс.
І коли ти говориш, що давайте селу допоможемо в 10 чи 14 мільярдів, 12 мільярдів, відповідно кожен запитує, чи ви впевнені, що ці кошти доходять до селянина? Запропонуйте механізм реальної допомоги кінцевому споживачу.
От ми тут з паном Іваном якраз до студії вели дискусію: а що правильно робити, чи допомагати виробництву сільгосппродукції, чи допомагати зайнятості на селі.
Європа йде шляхом допомоги зайнятості на селі. Мені видається, на сьогоднішній день можна було б іти, як Польща йшла, для початку - виробництва продукції. Ну не гоже нашій країні сьогодні докуповувати цукор. Не гоже сьогодні докуповувати м’ясну продукцію.
Так от пропозиція, і моя в тому числі, полягає в тому, щоб сьогодні створити умови, що вал проданої продукції є джерелом чи показником допомоги.
Якщо я з такою формулою вийду, тобто продам продукції на відповідний мільйон гривень на рахунок - от тобі 8% допомоги як фактор, скажемо так, твоєї здатності виробництва.
Кирило Булкін
Пане Томич, а які Ваші рецепти і бачення майбутніх шляхів та виходу з тієї неприємної ситуації, де зараз українське село?
Іван Томич
На жаль, безумовно, неприємної ситуації. Але я хотів би перший крок відзначити. Бюджет не може вирішувати всі проблеми виробництва, бюджет повинен давати відповідь на стимулювання виробництва і стабільного його розвитку.
Виходячи до цього, ми маємо завершення 2005 року сільськогосподарського, який є одним з важких років незалежності в економічному плані для товаровиробників за 14 років.
В цьому році українські громадяни перетерпіли і цукрову, і м’ясну, і зернову кризи. Чи відповідь дає на ці питання і на стабільний розвиток бюджет 2006 року, проект, внесений до першого читання урядом?
Та далеко ні. 14 основних напрямків так званої прямої підтримки – це порядку 1,6 мільярда, я маю на увазі ще раз внесений урядом до першого читання, він не дає відповіді.
Кирило Булкін
Які потрібні цифри, на Вашу думку?
Іван Томич
Будь-який фермер, будь-яке сільгосппідприємство різного регіону в переважній дійсності кажуть: та яка бюджетна підтримка? Значна частина не отримують. Сьогодні факти свідчать, що в межах 8% тільки отримують державної підтримки.
Тому ефективність є? Ніколи вона не може бути, якщо тільки 8% отримують цієї підтримки. Тому необхідна, в першу чергу, зміна ідеології бюджетної підтримки.
І пан Володимир правильно говорить, ми дискутували. Пряма підтримка якою повинна бути: чи на гектар, чи на виробництво - це вже технологія.
Перш за все, треба докорінно змінити, відійти від тих принципів неефективних програм, де ті, хто наближений ближче до центру, отримують. А ті, хто може ефективніше працюють, але далі віддалені, не мають можливості до цих програм, вони не отримують.
І чи відповідь дає, саме основне перше питання, на продовольчу стабільність?
У нас сільгоспвиробники втрачають, наприклад, по оцінці цього року порядку 5-6 млрд. за рахунок коливання цін, коли пік цін на зерно знижується, так відповідно на цукор, відповідно до цього втрачається. То чи варто давати з бюджету 1,5-2 млрд. при від’ємних таких показниках?
Кирило Булкін
На Вашу думку, тут проблема не в цифрах недостатніх, а в структурі?
Іван Томич
Треба дати відповідь на стабільну цінову прогнозовану політику, щоб можна розпочинати бізнес на селі. Якщо цієї відповіді немає, то потім не варто лікувати всі наслідки, де розплачується в цілому суспільство, адже кожен громадянин, йдучи в магазин, купляючи продукти харчування платить надто дорого, а виробник продає свою продукцію, коли він має в наявності надто дешево. Тому відповідь у цьому плані. Це перший крок, який потрібно зробити.
Кирило Булкін
Чи є надія, пане Майстришин, такий крок зробити? Чи Ви бачите інакше?
Володимир Майстришин
По-перше, давайте налагодимо дисципліну. Коли я спілкуюся з міністром фінансів Пинзеником Віктором Михайловичем, то я задаю одне просте запитання: чому Ви сьогодні звітуєте про виконання бюджету на великому телевізорі, і його дивляться по всій Україні, 108% виконання бюджету, а чому сільськогосподарські програми виконуються на 25-30%? Що за дискримінація? Що таке бюджетна дисципліна в даному випадку?
Ви можете робити будь-які гарні програми. Якщо у вас не буде бюджетної дисципліни щодо виконання тих чи інших програм, то на цьому все закрилося. Відповідь дуже проста: вони ще не зробили програму, а там корупція, а там взяточництво. Чекайте, зробіть програму. Чого не вистачає сьогодні?!
Кирило Булкін
Хто має це робити?
Володимир Майстришин
Уряд, виконавча влада. Ми можемо тільки прийняти ті чи інші їхні побажання і закріпити це нормою закону, щоб змінити той пріоритет, про який говорить пан Іван.
Але я хотів би отут розкрити більш питання, що почав мій колега розкривати. Це питання ціноутворення. Ціноутворення – це найголовніший чинник, за яким повинна слідкувати держава. Це перше і головне завдання держави.
Фермер має знати, по якій ціні він продасть цей урожай на осінь. В який спосіб? Є аграрний фонд, є відповідні балансуючі механізми. Подивіться, сьогодні валютна біржа чітко управляється НБУ. Він тримає цю величину, ми фіксуємо в поданнях НБУ ціну валюти на наступний рік.
Чому ВР не приймає ціновий орієнтир тієї чи іншої зернової продукції? Чому уряд не відповідає за дотримання цього орієнтиру? Дуже просто, тому що сьогодні є певні інструменти, які ще невдосконалені. Тобто механізму до кінця не розроблено. Хто це повинен розробляти? Це задача виконавчої влади.
Я буду наполягати на тому, якщо ми допомагаємо відповідними цифрами в бюджеті, то будь ласка, зафіксуйте по якій ціні ви будете мати гарантовано продаж врожаю майбутнього року. Тоді буде зрозуміло, що ці кошти ви берете не просто так, щоб погратися в цінову позицію для власних інтересів.
Іван Томич
Ми професійно сходимося на погляді однаково. Я просто хотів один приклад провести. Відповідно до закону про державну підтримку сільськогосподарського виробництва, закону про зерно і ринок, сформований аграрний фонд.
На завершення сесії минулої пропонував комітет аграрний чітко і ясно відповідно до цих 2 законів виділити 900 млн. для інтервенцій, для стабільності на зерновому ринку. Що 900 млн. означало? В пік, коли селяни в серпні, вересні найбільше мають зерна, то вони тоді продають, бо потрібно завершувати інші збирання сільськогосподарських культур. За рахунок того, що не зняли і не утримали у межах 700 гривень продовольчу різницю, то селяни втратили 3,5-4 млрд. Легше було дати 900 млн. гривень, щоб селяни отримували стабільно.
Володимир Майстришин
З поверненням.
Іван Томич
Ці б гроші повернулися в 3 рази.
По-друге, за рахунок цього фонду ми б зараз у цій непростій ситуації, яка складається на посіві озимих, із сходами, з можливим урожаєм в 2006 році мали інтервенцію для стабільності, не для підняття ціни. А якщо ці не будуть вжиті, то зрозуміло, що ціни на зерно підуть вверх. Таким чином в другий раз заплатить споживач.
Виробник раз заплатив низькою ціною, а споживач до завершення урожаю 2006 року дорожчою ціною за хліб. Тому неефективність отаких механізмів призводить до того, що усі страждають. Окремі виграють спекулятивно, коли складається така ситуація. Вони або завозять зерно або продають, на цьому заробляють.
Володимир Майстришин
Я вас прошу, проаналізуйте таку цифру. Сьогодні, коли звітується, що бюджет у нас збільшився на 50% в порівнянні з 2004 роком, то в Літинському районі Вінницької області допомогу по сільськогосподарським програмам минулого року отримано 2,7 млн. гривень, в цьому році ця сума сягає ледь-ледь 700 тисяч.
Чекайте, ви збільшили бюджет, а про селян забули? Тому коли говорити про наслідки цієї роботи, то давайте аналізувати в комплексі. Ви не просто підняли зарплати і пенсії, ви повинні були ще попіклуватися про інших. Бюджет – це механізм, який дійсно повинен штовхати розвиток, а не просто натурально підтримувати.
Кирило Булкін
А зараз я хочу запропонувати до вашої уваги розмову з людиною, яка безпосередньо стикається з усіма практичними проблемами українського сільського виробника й намагається їх долати. Це – головний зоотехнік приватного сільськогосподарського підприємства "Лазірка", що на Полтавщині, Станіслав Стрілець. Він вважає своє підприємство успішним, хоча й зауважує, що це лише виняток. З паном Стрільцем розмовляла моя колега Марина Пирожук.
Станіслав Стрілець
Ми, можна сказати, острівок серед моря, а можливо навіть серед океану. По-перше, чому ми на плаву, бо у нас залишилися всі кадри, керівництво, залишилась земля. Наші землі не розбазарені. Ми всі паї зібрали. Одним словом, ми як працювали 20 років назад, так і працюємо. Оце наша перевага, що ми залишились в колективі.
Хто пішов по шляху демократизації, по шляху розпаювання, то просто вони сьогодні розбрелися, обнищали. Буквально всі села сьогодні занепадають самим прямим образом.
Марина Пирожук
А чому цей занепад відбувся, на Ваш погляд?
Станіслав Стрілець
Занепад відбувся, бо пішла прихватизація, розпаювання бездарне, землю роздали, тому немає ніяких коштів, щоб землю обробляти. Вона взагалі не потрібна людям. Це була просто дурниця. Це була уловка для того, щоб повністю землю розбазарити і забрати, приватизувати одним словом. Це моя думка.
Фермери слабі на сьогодні, дуже слабі без кредитів, без грошей, без тракторів і другої техніки. Ми просто пішли на розширення тваринництва, тобто на укріплення. У нас залишилось одне єдине, що ми збільшили поголів’я корів і збільшуємо надій.
Поки змін на селі ми не бачимо, пальне значно подорожчало. Ті дотації, які обіцяли, то їх не дають. Бюджет на наступний рік взагалі на половину. Сільське господарство тільки-но датується на словах, а на ділі в бюджет закладається коштів удвічі менше. Звісно при рості енергоносіїв і зменшення дотацій, то це просто мілким господарствам-фермерам “труба”, дуже тривожно.
Марина Пирожук
А який Ви бачите вихід з цієї ситуації? Що може посилити?
Станіслав Стрілець
Вихід один. В усіх державах світу сільське господарство датується. Саме головне, щоб була стабільність в цінах, щоб не було цих різких перепадів. Зерно, то до 1000 гривень, то знову до 200 гривень. В цьому році багато господарств не сіє озимих не через те, що погодні умови. Це все блеф.
Справа в тім, що сьогодні зерно нікому не потрібне. Сьогодні у нас завалені амбари хлібом, а пропозиції на нього немає, хоч усі пророкують, що наступного року буде неврожай.
Кирило Булкін
Є коментарі до того, що ми почули від наших гостей. Пане Томич, як Ви прореагуєте на це інтерв’ю?
Іван Томич
Як фахівець, пан Станіслав, підтвердив нашу розмову з початку, що основні питання, то це питання нашої цінової політики. Пов’язані реформи, які протягом 15 років йшли без будь-якої логіки, прорахунків, наслідків. Тільки на минулому тижні ВР вперше в історії України прийняла основні засади державної аграрної політики, де ми чітко і ясно дали концептуально, яким повинно бути сільське господарство. З цього повинно починатись, з 1991 року з основних засад. А потім ці основні засади програму. Тоді цілком зрозуміло, що ми б не мали отих дебрів, в які ми зайшли.
Володимир Майстришин
Єдине, що я хотів поправити Вас, що кажете, що не було прорахунків. Якраз все на прорахунках. В основному рахували, але не правильно.
Я ще раз переконаний в тому, що у нас немає 3 чітких інструментів на селі. Перше, ніхто не несе відповідальність за відповідний орієнтир ціни.
Друге, ніхто не несе відповідальність за те, що фермер має мати чіткий механізм отримання кредиту. Якщо сьогодні уряд пропонує відповідний механізм, то я хотів би бачити як цей механізм дасть можливість фермеру отримати кредит. Дайте сьогодні фермеру кредит на 5 років під 10%, крім фіксації ціни, то ви побачите, що підтримка та 70-80 гривень буде достатня, щоб конкурувати на європейському ринку в тому числі.
Третє, безвідповідальність виконання цих всіх наших напрямків. Хтось сказав, що жорсткість наших законів компенсується безвідповідальністю виконання.
Кирило Булкін
До нас додзвонилася пані Раїса з Києва. Будь ласка, Ви в ефірі.
Слухачка
Добрий вечір!
В мене таке запитання. Я ніяк не можу зрозуміти такої ситуації. Ось зібрали 36-37 тисяч тон зерна на Україні, це десь по 700 кілограм на одного жителя України. Селянам це не вигідно, селяни в програші. Люди в містах не зможуть наїстися хліба, тому що ціни високі. Чому ціни не падають? Що це за ситуація? Я не можу зрозуміти. Якщо не буде наступний рік урожаю, а в цьому році урожай, то чого його не закласти в резерви на 2-3 роки. В Чехословаччині кажуть, що якщо на рік у нас зерна не вистачає, то в них на 3-4 роки є запас.
Дякую!
Іван Томич
Я хочу сказати про ті інструменти, які законодавчо визнані. Дійсно 33 млн. тон урожай середній цього року, але він достатній для того, щоб частину на експорт, частину на внутрішні потреби. У повному обсязі можна використати цей урожай і відповідно мати стабільну цінову політику, про що ми вели мову.
Відповідь однозначна. Повинні дати сигнали відповідно до прийнятих законів і бюджетом 2006 року. Не можна вже більше так знущатись над нашими громадянами по ціновій політиці як для виробників, так і споживачів.
Адже сьогодні український громадянин, ідучи в магазин, платить дорожче, ніж в Польщі, Румунії, Болгарії, де економіка сільськогосподарських товаровиробників є набагато вищою. Це далеко не нормальна, тому відповідь на ці проблеми треба давати відповідно до законодавства в бюджеті 2006 року.
Володимир Майстришин
Не тільки в бюджеті 2006 року. Я думаю, що слухачка наша абсолютно чітко визначила проблему. Наступного року у нас буде проблема з зерновими. Вони сьогодні посіялись і не зійшли.
Якщо ми цього року терміново... Я бачив, що законопроект такий є, щодо закупівлі великого об’єму, принаймні такого, щоби можна було балансувати з неврожаєм наступного року. Сьогодні ця можливість поки що є в Україні, зерно поки що не виїхало до кінця. Якщо терміново цим інструментом уряд не скористається, то відповідальність за продовольчу кризу буде нести нинішній уряд, який не хоче цього зробити сьогодні. А всі можливості для цього є.
Кирило Булкін
А щодо запитання нашої слухачки, а саме, щодо створення запасів, коли більш урожайний рік?
Володимир Майстришин
Цей рік є визначальним в цьому плані. Цього року зерно зібрали у достатній кількості, а є всі перспективи, що наступного року зерна не буде.
Іван Томич
Про що ми вели мову ще в першій часті, що пропонувалося ще на минулій сесії виділити кошти відповідно до закону про державну підтримку, за рахунок яких зробити інтервенцію. Цю грошову інтервенцію треба було зробити під час збирання хліба у серпні-вересні. Не вдалося це зробити, тому що кошти не виділили.
Вже два місяці на розгляді у ВР є законопроект, який не розглядається.
Селяни зараз змушені вирішувати проблеми осінньо-польових робіт і будь-яким чином продавати зерно чи обмінювати, щоб завершити осінньо-польові роботи. Вийде у нас так, що ми перейдемо у наступний рік, а зерна вже й у сільгосппідприємств не буде. Ситуація буде дуже негативною, де ціни можуть підніматися різко на продовольче зерно.
В той же час стан озимих поганий, і зовнішні ринки є негативними. Прийдеться шукати, аби купити, як це було у 2003-му році, для того, щоб забезпечити виробництво хліба в Україні.
Кирило Булкін
Які будуть найочевидніші негативні наслідки, якщо це станеться, для села, для всіх українських громадян?
Володимир Майстришин
Поїдьте сьогодні на поля, і ви побачите незібраний урожай, в тому числі і зернові, тому що заїхати трактором і зібрати його комбайном коштує дорожче, ніж ти його продаси. А хто за це несе відповідальність?
Ціноутворення сьогодні кульгає на дві нозі, а для цього ті інструменти, які ми пропонуємо... До речі, уряд блокує прийняття цього законопроекту, авторами якого є пан Томич і В.Калинчук. Він не сприймає позицію створення продовольчого резерву. То там державні люди чи люди, які просто вирішують проблеми на зразок: бачу, то вирішую, не бачу, то й не вирішую.
Кирило Булкін
А у що це може вилитися наступного року?
Володимир Майстришин
Що у нас не буде зерна. Я вже не кажу, що ми розоримо вкрай наших фермерів. Нам треба купувати зерно закордоном.
Кирило Булкін
Пане Томич, у мене є повідомлення, в якому говориться, що українське зерно користується попитом в Йорданії, яка раніше закуповувала його в ЄС, країнах Причорномор’я, в Австралії, в Аргентині. В 2004-2005 році Україна поставила до Йорданії майже 34 тисячі тонн пшениці. Місцеві зернотрейдери дуже задоволені ціновою привабливістю цього зерна.
Як щодо цього напрямку? Можливо експорт варто ще розвивати в такі країни, як Йорданія, якщо є попит?
Іван Томич
Одне із важливих стратегічних завдань для сільського господарства, не тільки для сільського господарства, а й для економіки країни, - це експорт сільськогосподарської продукції, де в основі є хліб.
Аналізуючи цю ситуацію, у мене в Англії одного разу попала інформація 1888-го року, де на багатьох континентах були представлені торги з українським зерном. Це було через 27 років після відміни кріпосного ладу.
Сьогодні 21-ше століття і ми говоримо, чи ми повинні продавати зерно, чи ми повинні цукор продавати. Однозначно. Основною стратегією політики держави повинно бути продаж сільськогосподарської продукції. Це економіка, це виробництво, це робочі місця, це розвиток сільської місцевості, яка сьогодні занепадає.
Володимир Майстришин
На селі сьогодні виробляється 30% ВВП. Це є серйозний показник.
Щодо експорту, то сьогодні при Президенті була Політрада, яка визначалася як план. Проблема СОТ особливо для аграрного сектору – це вражаюча, тому що вона на перших два роки паралізує ефективне виробництво. Зазвичай, економіка виходить із цього колапсу десь на третій рік після вступу у СОТ.
Я нещодавно був у Вашингтоні на конференції і задавав питання. Якщо Україна відповідно вашими політологами покладається на певні завдання щодо розвитку демократії на Європейському континенті, в тому числі і пострадянському просторі, то будь ласка. Але допоможіть нам реально, тому що парламент розірвало по питанню СОТ, якраз по питанню курятини, яка йде з американської сторони.
Що для вас Україна в плані того, що ви відстоюєте тільки курятину в 0,4 євро за кожний кг, а по 0,6 ви вже не можете продавати свою курятину на нашій території? Підпишіть сьогодні з нами протокол 39 по списку (нам ще 96 треба підписувати), а тоді весь світ вишикується у чергу, щоби з нами підписати протокол.
А поки що американська позиція така: ми підпишемо протокол, але останніми.
Тому я не знаю, як ця позиція буде обговорюватися у ВР, але через вашу радіостанцію я закликаю щодо допомоги, реальної допомоги.
Іван Томич
Я прихильник вступу України у СОТ (тут наші позиції розходяться), але за комплексний підхід. Якщо ми сьогодні говоримо за ті параметри, які застосуються, підтримки сільського господарства європейських країн, не тільки виробництва, а й розвитку сільської місцевості, соціальних питань вирішення, то це в комплексі треба давати відповідь однозначно.
Ті параметри, стандарти підтримки і тоді можна успішно говорити про нашу конкурентоспроможність і входження на нові ринки, де не буде перешкод для багатьох видів сільськогосподарської продукції, не тільки сільськогосподарської.
Якщо ми будемо залишатися у тому самому оточенні, яке було, то цілком зрозуміло, що перспективи немає.
Кирило Булкін
У нас є слухач, пан Олекса з Вінницької області.
Добрий вечір!
Слухач
Добрий вечір!
Деякі посадовці і при Кравчукові, і при Кучмі, і деякі навіть при Ющенкові, судячи по Турбівському цукровому заводу і радгоспу, “викупили” у робітників і спеціалістів право на власність на майно, тобто акції. А чи вони не загонять село для того, щоби дочекатися закону про торгівлю землею і забрати землю у працівників сільського господарства?
Іван Томич
Щодо ринку землі, то це не просте питання. Цілком зрозуміло, що сільськогосподарський виробник повинен бути приватним власником як на засоби виробництва, так і на землю.
Але в цих економічних обставинах, коли за копійки чи за мішок зерна селянин буде змушений віддати пай, то цілком зрозуміло, що ВР справедливо долала вето колишнього Президента Кучми щодо введення мораторію. Пропозицій було декілька, і ВР підтвердила мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення до 1-го січня 2007-го року.
Поки немає гарантій, можливостей проаналізувати, що буде в результаті ринку землі, і що ринок землі буде ефективним засобом для підвищення ефективності виробництва, не можна приступати до купівлі-продажу землі.
Це питання, на жаль, неодноразово піднімається у ВР. Але така позиція домінує. Це сьогодні є дуже позитивним. Хоч відповідь на перспективу однозначно треба давати.
Кирило Булкін
А коли, на Вашу думку, може настати такий момент, коли можна буде давати?
Іван Томич
Коли ми будемо мати повністю сформовану законодавчу базу, коли ми видамо державні акти кожному селянину, де будуть на місцевості зрозумілі межі земельного паю, де буде зроблена реєстрація земельних ділянок, де селянин буде захищений від того, щоб він не був обдурений в черговий раз, як з великою приватизацією промисловості.
Кирило Булкін
Шановні гості, а які ваші прогнози щодо прийняття бюджету? Як будуть враховані, оцінені речі, які стосуються саме сільського господарства?
Володимир Майстришин
По-перше, щодо вступу у СОТ, то я є прихильником вступу. Але я повністю хотів би бачити шахматку, де ми втрачаємо, де ми заробляємо. Якщо я побачу, що плюс буде в цілому в економіці, тоді я абсолютно буду сам агітувати за вступ у СОТ.
На сьогодні в бюджеті прописана норма щодо скасування 0,2% за митнення товарів, і вже ми маємо мінус 900 мільйонів гривень. Ще не вступивши у СОТ. Це вимога СОТ. Тому наша фракція буде відстоювати, щоб ми про це знали цілком і в комплексі всі проблеми, які виникають.
Щодо завтрашнього голосування... Завтра будуть голосуватися висновки-пропозиції Бюджетного комітету. Завтра не буде розглядатися бюджет в поданні уряду. Це висновки-пропозиції Бюджетного комітету щодо тих статей, які виписані урядом, і то тільки в частині доходної частини.
Бюджет – це специфічний документ. В першому читанні приймається тільки доходна частина і дефіцит бюджету. Видатки, що стосується критики майбутньої, там щодо видатків на село і таке інше, розглядаються тільки в другому, третьому читанні.
Дай Боже, ми завтра проголосуємо, фракція блоку Литвина буде голосувати за те, щоби бюджет був прийнятий, і Литвин якраз висловив цю позицію, що ми маємо йти на вибори з прийнятим бюджетом, інакше нам не можна буде агітувати людей, мовляв, оберіть мене ще раз, тому що... А де ви відстоювали нашу позицію? Бюджет має бути прийнятий. Це позиція ВР в тому числі.
Після цього уряд на два тижні забирає цей документ на доопрацювання. Після того ми дивимося, які пропозиції по видатках вони врахували, тому що кожен нардеп дав свої пропозиції, відповідно і комітети дали свої пропозиції. А далі уряд вже буди визначатися в межах того об’єму фінансів, які у нього є.
Тобто, реальних результатів селянам треба чекати через три тижні, коли уряд подасть у Бюджетний комітет, а комітет подивиться, наскільки врахували і буде виносити на розгляд ВР на друге читання, коли буде визначено, які видатки, в тому числі і на село, будуть там враховані.
Іван Томич
Щодо проходження бюджету в цілому, то Комітет з питань аграрної політики і земельних відносин і УНП будуть підтримувати тільки в тому випадку, коли відповідь на основні проблеми стабільного розвитку сільського господарства буде у проекті бюджеті у другому читанні. Якщо не буде, то відповідно до сформованих наших пропозицій, відповідно до виконання законів, прийнятих ВР, постанов, ніколи підтримки не буде.
Кирило Булкін
Чи вдасться це добитися від уряду?
Іван Томич
Зобов’язані зробити, тим більше, що іншого варіанту вибору у нас немає. Я думаю, що і уряду, адже рік 2006 – це оголошений Президентом рік села. Якщо цих сигналів перших не буде через бюджет, то цілком зрозуміло, що розраховувати на стабільний розвиток безперспективно.
Кирило Булкін
Мені лишається нагадати, що тему сьогоднішньої “Вечірньої Свободи” обговорювали ведучий К.Булкін та гості програми: В.Майстришин, народний депутат (фракція Блоку Володимира Литвина), та І.Томич, народний депутат (фракція УНП).
Дякую вам, панове, за участь у розмові!
Дякую вам, шановні слухачі, всім, хто нам телефонував, і хто просто нас слухав!
Говорить радіо “Свобода”!
