Аудіозапис програми:
Прага, 4 листопада 2005 року.
Марія Щур
В ефірі “Європейська свобода”. З вами Марія Щур.
Новий польський президент називає пріоритети зовнішньої політики: Вашингтон, Ватикан, Брюссель і Київ.
Вперед до Європейського Союзу. Спираючись на підтримку США, американці з-посеред західних країн чи не найбільше роблять для євроінтеграції України.
Українці Латвії відкрили ще одну недільну школу, а в Італії українські заробітчани розпочали цілий рух за створення українських шкіл.
Вступу сусідів України до Європейського Союзу передувало долучення до Північноатлантичного оборонного союзу. Цим шляхом, здається, крокує і Україна. Майже двотижневий марафон зустрічей з представниками НАТО на найвищому та урядовому рівні завершили минулого тижня консультації НАТО-Україна, що відбулися у Вільнюсі, столиці країни, яка нещодавно стала новим членом Альянсу.
У вільнюських зустрічах взяли участь міністри оборони всіх країн-членів НАТО. Результатом цих неформальних переговорів став документ, який Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер назвав дорожньою картою подальших взаємин між Україною та Північноатлантичним альянсом.
Міністр оборони Анатолій Гриценко, у свою чергу, заявив, що є всі підстави вважати, що 2008-го року Україна остаточно буде готова вступити до НАТО. Більше про неформальні консультації в литовській столиці - Зиновій Фрис.
Зиновій Фрис
Спостерігачі відзначають, що Україна нарешті досягла свого: Північноатлантичний альянс готовий прийняти Україну. Міністр оборони України Анатолій Гриценко цю ж тезу висловив так: “Після зустрічі у Вільнюсі серед країн-членів НАТО вдалося розвіяти скептицизм, що існував досі по відношенню до України”.
За словами міністра, це свідчить про новий рівень відносин, що дає підставу говорити: Україна вже 2008 року остаточно буде готова вступити до альянсу". Щоправда, Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер попередив: "За кермом автомобіля, що їде до НАТО – Київ, а не Брюссель".
Та й у самому підсумковому документі мовиться, що Україні належить зробити ще чимало, аби членство в Північноатлантичному альянсі стало реальністю. Йдеться, зокрема, про докорінне реформування української армії, служби безпеки, міністерства з надзвичайних ситуацій та прикордонної служби.
До речі, Генсек НАТО заявив, що альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні всіх необхідних політичних і військових реформ.
Допомогу Києву пообіцяв і міністр оборони США Дональд Рамсфельд. Він відзначив поступ у реформуванні України і закликав інших членів НАТО допомогти Україні інтегруватися до альянсу.
Дональд Рамсфельд
Стосунки НАТО з Україною є дуже важливими, і Сполучені Штати цілком погоджуються з Литвою та іншими країнами НАТО у їхній зацікавленості у розвитку цих взаємин і допомозі Україні в реалізації реформ і прагненні України наблизитися до НАТО. Ми раді бути тут, брати участь у цьому процесі і співпрацювати з Україною у найближчі тижні і місяці.
Зиновій Фрис
Український міністр оборони Анатолій Гриценко на спільній з паном Рамсфельдом прес-конференції пояснив низький рівень підтримки вступу до НАТО в українському суспільстві застарілими стереотипами і браком поінформованості про альянс.
За словами міністра, громадськість почне більше довіряти своєму керівництву і активніше підтримає членство в НАТО, якщо уряд виконає обіцянку щодо політичної реформи, і коли в країні розпочнеться ріст економіки.
Марія Щур
Те, що міністр мав рацію, і в Україні досі панують негативні стереотипи щодо альянсу, підтвердило і голосування у ВР, яка у середу не ратифікувала меморандум про взаєморозуміння щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях і навчаннях НАТО. Йдеться, перш за все, про такі літаки як “Руслан” чи “Мрія”. Україна підписала цей меморандум в 2004 році ще за влади президента Леоніда Кучми.
За словами речника НАТО, українські літаки країни НАТО використовували і раніше, але це було за посередніми домовленостями окремих країн з Україною або з українськими фірмами.
Сама ж ідея домовленостей полягала в тому, щоб мати законодавчі рамки, які б діяли постійно, бо Україна є однією з небагатьох країн, яка взагалі має літаки такого класу.
Навіть через півтора роки після вступу Польщі до Європейського Союзу, головним партнером польські політики, незалежно від політичного спектру, вважають Вашингтон, а не Брюссель.
Спостерігачі очікують, що перемога правих сил під час останніх президентських та парламентських виборів лише посилить зв’язки з Америкою. Вони також побоюються, що разом з приходом нової влади збільшиться євроскептицизм та настороженість до дій Німеччини й Росії.
Про те, чому ж поляки більше покладаються на американців, а не на європейських сусідів, у Варшаві дізнавалася наша кореспондентка Єва Поштар.
Єва Поштар
Ставка на Європейський Союз чи США – питання, яке часто виникає у Польщі після перемоги на виборах правоцентристської партії “Закон і справедливість”. Проте цього разу заяви польського президента не потребують коментарів. Про напрями закордонної політики Польщі образно засвідчує те, що у свій перший офіційний візит новий президент Лех Качинський має поїхати до США.
Лех Качинський
Кожний візит вимагає згоди обох сторін. Але спершу я бажав би відвідати Вашингтон. Також сподіваюсь відвідати Ватикан, потім Брюссель, наших європейських партнерів та Київ.
Єва Поштар
Серед поляків Сполучені Штати користуються великою пошаною. Розподіли Польщі у 18-тому сторіччі, довголітнє перебування у зоні радянських інтересів - все це мало вплив на те, що поляки не схильні довіряти великим сусідам – Німеччині та Росії.
Також в силу історичних причин поляки дуже чутливі до питань незалежності й прав людини, в яких вони прекрасно розуміються зі Сполученими Штатами.
І саме у цій країні поляки вбачають гаранта своєї безпеки. Підтверджує це, до речі, останнє опитування, проведене впливовим польським щоденником "Ґазета виборча".
Результати цих досліджень для радіо “Свобода” коментує Александр Смоляр з фонду ім. Степана Баторія.
Олександр Смоляр
У сьогоднішньому світі Сполучені Штати - значно більший, вірогідніший гарант безпеки від ЄС. ЄС щойно пробує розвивати свою закордонну й оборонну політику. На ЄС не можна ще так до кінця покладатися.
Єва Поштар
Деякі європейські спостерігачі вважають, що очікуваний візит президента Качинського до Вашингтона Європа може сприйняти як свого роду рішення проти ЄС.
Проте, правлячі правоцентристи запевняють, що йдеться лише про суверенне право кожної з держав ЄС на власну закордонну політику. Говорить Марек Суський (Suski) - депутат від "Закону та справедливості".
Марек Суський
Польща як член ЄС має повне право вести свою закордонну політику. Тому того роду візит не повинен нікого дивувати. Хоча б тому, що ми - стратегічний партнер США, брали ми спільно участь у різних місіях.
Єва Поштар
Однак поляки не мають жодних сумнівів у тому, що Польща потребує ЄС. Хоча б для можливостей економічного росту країни та підвищення добробуту польського суспільства.
Марек Суський
Ми виростаємо з тих самих традиції. Можна сказати, що ми близькі під оглядом культури, економіки та географії.
Єва Поштар
Але також Польща потрібна ЄС. Хоча б для того, щоби вплинути на зміну політики щодо сусідів на східних рубежах ЄС. Поляки не забули нещодавнього німецько-російського порозуміння про проведення газопроводу побіч польської території і вважають, що без спільної східної політики Європейський Союз не зможе відстоювати інтересів усіх його членів.
Марек Суський
Європа дуже часто ухвалює стратегічні рішення, керуючись тільки досвідом своєї, тобто цієї старішої частини ЄС. А цей досвід зовсім відмінний від дійсності, яка є в нашій частині Європи.
Єва Поштар
Така позиція поляків знаходить повну підтримку її східноєвропейських сусідів, але все ще зустрічає роздратування на заході Європи. В Парижі та Берліні Польщу вже перестали називати американським “троянським ослом» в Європі, як це було тоді, коли поляки підтримали американців в Іраку. Але говорити на рівних з Варшавою стара Європа ще не готова.
Марія Щур
Впродовж багатьох років Сполучені Штати були чи не головною рушійною силою не лише Євроатлантичної, але і європейської інтеграції України.
За підтримки США в Україні працюють центри соціальних та економічних досліджень, які розробляють стратегію долучення до ЄС, проходять різні міжнародні ініціативи за участю сусідніх країн, які нещодавно стали членами Європейського Союзу.
Відбуваються міжнародні форуми, в яких українські, європейські та американські експерти і політики спільно шукають українське місце в європейській та євроатлантичній системі.
Про те, чому США зацікавлені у тому, щоб Україна наблизилася до європейських стандартів, я запитала Маркіяна Білинського, який у Києві очолює Американсько-українську фундацію, що з часу здобуття незалежності підтримує демократичний, ринковий та правовий розвиток України.
Маркіян Білинський
Сполучені Штати вже давно є з тією точкою зору, що коли країна є демократичною, коли економіка збудована на ринкових принципах, то це сприяє стабільності.
Після розвалу Радянського Союзу місце України в світі – це ключове питання як для Європи, так і для США. Інколи ті точки зору не співпадають у тактичних моментах, але взагалі не можна ігнорувати Україну.
Я думаю, що США зараз докладають зусилля, щоб перемогло бачення якомога ширше чи більше Європи, яке включає Україну як інтегральну частину.
Марія Щур
Вважає віце-президент Фундації США-Україна Маркіян Білинський.
На думку українського експерта з міжнародної політики Валерія Чалого з Центру Разумкова...
Валерій Чалий
Сполучені Штати є дійсно, мабуть, найбільш послідовний прибічник ідеї вступу України в ЄС. Ті питання, які зараз на порядку денному, Україно-американського діалогу, їх вирішення також буде сприяти нашому просуванню до ЄС.
Марія Щур
Коли нещодавно вирішувалася доля Туреччини, чи почне вона переговори про вступ в ЄС, чи не почне, одним з вирішальних чинників був дзвінок Кондолізи Райс. Наскільки така підтримка могла бути актуальною для України?
Валерій Чалий
По суті, така лобістська підтримка – сьогодні це не пріоритетна річ для України. Нам сьогодні найшвидше потрібно, щоб в нашому двосторонньому діалозі в США був серйозний прогрес.
Ви пам’ятаєте спільну заяву президентів у квітні місяці цього року після того, як Віктор Ющенко виступав на спільному засіданні двох палат конгресу, там мова йшла про надання з боку США Україні статусу країни з ринковою економікою, допуск на ринки США, підтримка вступу до СОТ.
Я думаю, що рішення в цих питаннях, скажімо, поправка Джексона-Веніка, її відміни, це найкраща буде допомога на цей час для України.
Плюс портфельні інвестиції з боку інвесторів США, плюс взаємодія у високотехнологічних галузях, адже ви знаєте, Єхануров підтвердив, що є зацікавленість в космічній галузі.
Звісно, все це буде спрямоване на євроінтеграційні устремління України. Тому що євроінтеграція для України – це сьогодні не питання вступу на сьогоднішній день, це питання проведення нашої внутрішньої трансформації і їх результату у відповідності до стандартів Європейського Союзу, політичних, економічних стандартів.
Тобто сьогодні допомога Україні може здійснюватися в рамках трансформації, побудови стабільної демократії, плюралістичного політичного режиму, надійного захисту тих завоювань, які були досягненні після Помаранчевої революції. Тобто свобода ЗМІ, судова реформа - це реальні речі, які в нас сьогодні потрібні. В цьому США нас підтримують.
Марія Щур
В інтерв''ю Радіо “Свобода” пояснює Валерій Чалий з Центру Економічних та Політичних Досліджень.
В ефірі “Європейська Свобода”. Далі в програмі про українців в Європі та про те, як вони намагаються не розчинитися у чужому морі, зберегти українську культуру для своїх дітей
Наша перша подорож – на північ Європи – до країни бурштину, соснових лісів і Балтійського моря. Йдеться про Латвію, яку дехто з українців пам’ятає ще з радянських часів, а для когось вона стала другою домівкою, як для нашої ризької кореспондентки Людмили Пилип. Її розповідь заведе нас у Лієпая, мальовниче портове містечко.
Людмила Пилип
В Латвії, окрім Юрмали, є ще одне місце, де можна відпочити на унікальному пляжі з мілким білим піском, вдихнути цілюще повітря з смоляним повівом сосен та морської води і безумовно знайти свій особистий сонячний камінь - бурштин.
Це Лієпая – чудове місто, яке знаходиться в південно-західній частині Латвії – Курземе - на узбережжі Балтійського моря.
Лієпая є третім за величиною містом Латвійської республіки з населенням 87 тисяч осіб. Це портове місто дуже добре знайоме українським суднобудівникам. І сьогодні в Лієпаї працюють фахівці цієї галузі з Одеси та Миколаєва.
Час лієпайчани звіряють за великим сонячним годинником, зробленим з бурштину. Він знаходиться на одному з улюбленіших місць відпочинку лієпайчан – променаді.
А ще, на думку директора Лієпайської 7 середньої школи Інеси Фенстере, одним із цікавих місць в Лієпаї є майдан троянд, який називають серцем міста.
Інесе Фенсете
В першу чергу, я порадила б подивитись море – це місце надає сили. Потім ознайомитись з центром, зокрема відвідати Майдан троянд та Пінічний форт. Головне - приїхати до Лієпаї.
Марія Щур
Лієпая - багатонаціональне місто, і українці, кількість яких сягає майже 5 тисяч, відіграють важливу роль в його громадському житті. Нещодавно культурно-просвітнє товариство українців Лієпаї “Родина” відзначило дві значні події: відкриття культурного центру та української недільної школи.
Людмила Пилип
В школі навчаються поки що 15 дітей, і не всі добре володіють українською мовою, але їм подобається вчитись. Зокрема, Івану Василенку.
Іван Василенко
Мені подобається навчатись в школі, бо знаю українську мову з дитинства, і я хочу її знати, щоб не забув.
Людмила Пилип
А Сашко Лієпіньш з цього приводу навіть прочитав декілька рядків з вірша.
Сашко Лієпіньш
Боже, для нас збережи Україну, Боже, для неї ти нас збережи.
Людмила Пилип
Вчителька української недільної школи Ірина Головань вважає учнів своїми дітьми і радіє їх успіхам.
Ніна Головань
Я хочу не тільки навчити дітей українській мові, такій щирій та чистій як пісня, але й хочу, щоб діти не забували свої корені.
Людмила Пилип
Значну допомогу у заснуванні недільної школи надала Лієпайська дума. Спеціаліст Департаменту громадських відносин мерії Даце Блутє наголосила, що, в першу чергу, ця подія сталася завдяки активності місцевих українців.
Даце Блутє
Я високо оцінюю те, що в Лієпаї відкрилась українська недільна школа, яка сприятиме збереженню національної ідентичності українців. Вони дуже активні і можуть слугувати прикладом для інших національних товариств.
Це вже друга українська недільна школа в Латвії. Перша знаходиться в Резекне. В столиці успішно діє Ризька українська середня школа. Перша хвиля заснування українських товариств та недільних шкіл пройшла в Латвії 15 років тому. Потім відбулося невеличке затишшя.
І ось підросли діти незалежності і приємно те, що їх батьки, а це, більшою частиною, досить молоді люди, які виїхали з України ще дітьми або взагалі народилися в Латвії, приводять їх до недільної школи з тим, щоб їх діти знали рідну мову.
Ми всі - одна сім’я, Єдина ми родина, У кожнім нашім “Я” – Частинка України.
Так співають діти разом з батьками, між тим, проживаючи біля далекого Балтійського моря.
(Звучить фрагмент пісні)
Марія Щур
Частинку України забрали із собою до берегів іншого далекого моря українці, що живуть в Італії. 4-та хвиля еміґрації українських заробітчан до Італії розпочалася 10 років тому, і зараз кількість лише легальних робітників з України становить тут, за різними підрахунками, від 300 до 400 тисяч осіб.
Той, хто поїхав працювати легально, міг взяти із собою і свою родину. До речі, українців у Італії вважають найбільш сімейною нацією, бо вони об’єднують найбільшу кількість родин.
А де родина - там діти. А відтак, рано чи пізно постає питання про освіту. Про те, як в Італії вирішують проблему української освіти, моїй колезі Людмилі Литовченко розповідає президент асоціації українських жінок-робітниць в Італії, головний редактор “Форуму” - єдиної україномовної газети в цій країні - Тетяна Кузик.
Тетяна Кузик
Вже два роки тому в Римі та Неаполі, а також в місті Джуліано, яке знаходиться біля Неаполя, це три міста, де є асоціації українських жінок, які започаткували рух утворення українських недільних шкіл.
В основному, це недільні та суботні школи, які працюють два або один день, в залежності від того, яка є кількість дітей. Ми в програму вкладаємо, в основному, українську літературу, мову, історію, географію України, а також українських традиції.
В цих українських школах ми також навчаємо дітей італійській мові. Вже є вчителі дипломовані наші українські, які українською мовою можуть пояснити їм італійську граматику, полегшити стан цих дітей тут, коли вони потрапляють підлітками після української школи в італійську школу.
Людмила Литовченко
Організатори української освіти в Італії дбають не лише про навчання дітей рідної мови, культури, історії та географії, а й про те, як дитина, вирвана з рідної домівки, без друзів і звичного оточення, входить в чужий світ.
Тетяна Кузик
Перш за все, метою ми ставимо психологічний стан дітей. Тому що коли дитина потрапляє разом з батьками на заробітки, вона не завжди є в умовах, які могли би допомогли їй вчитися. І найголовніше – їй важко знайти друзів, виразити себе в італійській школі.
Для того, щоб цього питання не виникало в батьків, щоб діти, скажемо, не плакали кожен день і не казали, що ми хочемо повернутися на Україну, ми й утворили ці школи.
У нас є психолог український, який допомагає дітям вирішити цю проблему. Але, в основному, вже після перших двох занять в недільній школі ця проблема зникає, тому що вони знаходять собі друзів і вже мають в цьому місці навіть клуб з інтересами, тому що вони проводять тут і шахові, і різні гуртки, і так далі.
Людмила Литовченко
Плани асоціації українських жінок-робітниць в Італії не обмежуються лише відкриттям суботніх та недільних українських шкіл. Вони звернулися до міністерств освіти Італії й України з проханням про відкриття цілоденних середніх загальноосвітніх українських шкіл в містах найбільшого скупчення українських заробітчан.
Тетяна Кузик
В міністерстві Італії мені сказали, що можуть допомогти тільки в приміщенні. Тобто проектом нашим є, звичайно, інтегрування в італійські школи. Італійська влада може надати приміщення, класи в різних італійських школах, в різних зонах міста.
Я думаю, що це оптимальне вирішення, тому що діти живуть в різних зонах міста, місто є дуже великим. Утворення цих класів при італійських школах є однією з вирішення цієї проблеми.
З української сторони маю сказати, що я говорила з депутатом Лілією Григорович в Києві в серпні 2005 року, яка сказала, що дійсно це реально – нести наше прохання до фінансового плану на 2006 рік.
А вчителів українських в Італії вже предостатньо.
Марія Щур
А у наступних передачах “Європейської свободи” ми плануємо розповісти і про інші європейські країни, де існують українські школи. Поцікавимося ми і тим, чому так важко це питання вирішується у сусідній Росії.
Слухайте “Європейську Свободу”, почувайтеся європейцями. З вами була Марія Щур.
Прага, 4 листопада 2005 року.
Марія Щур
В ефірі “Європейська свобода”. З вами Марія Щур.
Новий польський президент називає пріоритети зовнішньої політики: Вашингтон, Ватикан, Брюссель і Київ.
Вперед до Європейського Союзу. Спираючись на підтримку США, американці з-посеред західних країн чи не найбільше роблять для євроінтеграції України.
Українці Латвії відкрили ще одну недільну школу, а в Італії українські заробітчани розпочали цілий рух за створення українських шкіл.
Вступу сусідів України до Європейського Союзу передувало долучення до Північноатлантичного оборонного союзу. Цим шляхом, здається, крокує і Україна. Майже двотижневий марафон зустрічей з представниками НАТО на найвищому та урядовому рівні завершили минулого тижня консультації НАТО-Україна, що відбулися у Вільнюсі, столиці країни, яка нещодавно стала новим членом Альянсу.
У вільнюських зустрічах взяли участь міністри оборони всіх країн-членів НАТО. Результатом цих неформальних переговорів став документ, який Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер назвав дорожньою картою подальших взаємин між Україною та Північноатлантичним альянсом.
Міністр оборони Анатолій Гриценко, у свою чергу, заявив, що є всі підстави вважати, що 2008-го року Україна остаточно буде готова вступити до НАТО. Більше про неформальні консультації в литовській столиці - Зиновій Фрис.
Зиновій Фрис
Спостерігачі відзначають, що Україна нарешті досягла свого: Північноатлантичний альянс готовий прийняти Україну. Міністр оборони України Анатолій Гриценко цю ж тезу висловив так: “Після зустрічі у Вільнюсі серед країн-членів НАТО вдалося розвіяти скептицизм, що існував досі по відношенню до України”.
За словами міністра, це свідчить про новий рівень відносин, що дає підставу говорити: Україна вже 2008 року остаточно буде готова вступити до альянсу". Щоправда, Генеральний секретар НАТО Яап де Хооп Схеффер попередив: "За кермом автомобіля, що їде до НАТО – Київ, а не Брюссель".
Та й у самому підсумковому документі мовиться, що Україні належить зробити ще чимало, аби членство в Північноатлантичному альянсі стало реальністю. Йдеться, зокрема, про докорінне реформування української армії, служби безпеки, міністерства з надзвичайних ситуацій та прикордонної служби.
До речі, Генсек НАТО заявив, що альянс готовий надати Україні допомогу в здійсненні всіх необхідних політичних і військових реформ.
Допомогу Києву пообіцяв і міністр оборони США Дональд Рамсфельд. Він відзначив поступ у реформуванні України і закликав інших членів НАТО допомогти Україні інтегруватися до альянсу.
Дональд Рамсфельд
Стосунки НАТО з Україною є дуже важливими, і Сполучені Штати цілком погоджуються з Литвою та іншими країнами НАТО у їхній зацікавленості у розвитку цих взаємин і допомозі Україні в реалізації реформ і прагненні України наблизитися до НАТО. Ми раді бути тут, брати участь у цьому процесі і співпрацювати з Україною у найближчі тижні і місяці.
Зиновій Фрис
Український міністр оборони Анатолій Гриценко на спільній з паном Рамсфельдом прес-конференції пояснив низький рівень підтримки вступу до НАТО в українському суспільстві застарілими стереотипами і браком поінформованості про альянс.
За словами міністра, громадськість почне більше довіряти своєму керівництву і активніше підтримає членство в НАТО, якщо уряд виконає обіцянку щодо політичної реформи, і коли в країні розпочнеться ріст економіки.
Марія Щур
Те, що міністр мав рацію, і в Україні досі панують негативні стереотипи щодо альянсу, підтвердило і голосування у ВР, яка у середу не ратифікувала меморандум про взаєморозуміння щодо використання стратегічної транспортної авіації України в операціях і навчаннях НАТО. Йдеться, перш за все, про такі літаки як “Руслан” чи “Мрія”. Україна підписала цей меморандум в 2004 році ще за влади президента Леоніда Кучми.
За словами речника НАТО, українські літаки країни НАТО використовували і раніше, але це було за посередніми домовленостями окремих країн з Україною або з українськими фірмами.
Сама ж ідея домовленостей полягала в тому, щоб мати законодавчі рамки, які б діяли постійно, бо Україна є однією з небагатьох країн, яка взагалі має літаки такого класу.
Навіть через півтора роки після вступу Польщі до Європейського Союзу, головним партнером польські політики, незалежно від політичного спектру, вважають Вашингтон, а не Брюссель.
Спостерігачі очікують, що перемога правих сил під час останніх президентських та парламентських виборів лише посилить зв’язки з Америкою. Вони також побоюються, що разом з приходом нової влади збільшиться євроскептицизм та настороженість до дій Німеччини й Росії.
Про те, чому ж поляки більше покладаються на американців, а не на європейських сусідів, у Варшаві дізнавалася наша кореспондентка Єва Поштар.
Єва Поштар
Ставка на Європейський Союз чи США – питання, яке часто виникає у Польщі після перемоги на виборах правоцентристської партії “Закон і справедливість”. Проте цього разу заяви польського президента не потребують коментарів. Про напрями закордонної політики Польщі образно засвідчує те, що у свій перший офіційний візит новий президент Лех Качинський має поїхати до США.
Лех Качинський
Кожний візит вимагає згоди обох сторін. Але спершу я бажав би відвідати Вашингтон. Також сподіваюсь відвідати Ватикан, потім Брюссель, наших європейських партнерів та Київ.
Єва Поштар
Серед поляків Сполучені Штати користуються великою пошаною. Розподіли Польщі у 18-тому сторіччі, довголітнє перебування у зоні радянських інтересів - все це мало вплив на те, що поляки не схильні довіряти великим сусідам – Німеччині та Росії.
Також в силу історичних причин поляки дуже чутливі до питань незалежності й прав людини, в яких вони прекрасно розуміються зі Сполученими Штатами.
І саме у цій країні поляки вбачають гаранта своєї безпеки. Підтверджує це, до речі, останнє опитування, проведене впливовим польським щоденником "Ґазета виборча".
Результати цих досліджень для радіо “Свобода” коментує Александр Смоляр з фонду ім. Степана Баторія.
Олександр Смоляр
У сьогоднішньому світі Сполучені Штати - значно більший, вірогідніший гарант безпеки від ЄС. ЄС щойно пробує розвивати свою закордонну й оборонну політику. На ЄС не можна ще так до кінця покладатися.
Єва Поштар
Деякі європейські спостерігачі вважають, що очікуваний візит президента Качинського до Вашингтона Європа може сприйняти як свого роду рішення проти ЄС.
Проте, правлячі правоцентристи запевняють, що йдеться лише про суверенне право кожної з держав ЄС на власну закордонну політику. Говорить Марек Суський (Suski) - депутат від "Закону та справедливості".
Марек Суський
Польща як член ЄС має повне право вести свою закордонну політику. Тому того роду візит не повинен нікого дивувати. Хоча б тому, що ми - стратегічний партнер США, брали ми спільно участь у різних місіях.
Єва Поштар
Однак поляки не мають жодних сумнівів у тому, що Польща потребує ЄС. Хоча б для можливостей економічного росту країни та підвищення добробуту польського суспільства.
Марек Суський
Ми виростаємо з тих самих традиції. Можна сказати, що ми близькі під оглядом культури, економіки та географії.
Єва Поштар
Але також Польща потрібна ЄС. Хоча б для того, щоби вплинути на зміну політики щодо сусідів на східних рубежах ЄС. Поляки не забули нещодавнього німецько-російського порозуміння про проведення газопроводу побіч польської території і вважають, що без спільної східної політики Європейський Союз не зможе відстоювати інтересів усіх його членів.
Марек Суський
Європа дуже часто ухвалює стратегічні рішення, керуючись тільки досвідом своєї, тобто цієї старішої частини ЄС. А цей досвід зовсім відмінний від дійсності, яка є в нашій частині Європи.
Єва Поштар
Така позиція поляків знаходить повну підтримку її східноєвропейських сусідів, але все ще зустрічає роздратування на заході Європи. В Парижі та Берліні Польщу вже перестали називати американським “троянським ослом» в Європі, як це було тоді, коли поляки підтримали американців в Іраку. Але говорити на рівних з Варшавою стара Європа ще не готова.
Марія Щур
Впродовж багатьох років Сполучені Штати були чи не головною рушійною силою не лише Євроатлантичної, але і європейської інтеграції України.
За підтримки США в Україні працюють центри соціальних та економічних досліджень, які розробляють стратегію долучення до ЄС, проходять різні міжнародні ініціативи за участю сусідніх країн, які нещодавно стали членами Європейського Союзу.
Відбуваються міжнародні форуми, в яких українські, європейські та американські експерти і політики спільно шукають українське місце в європейській та євроатлантичній системі.
Про те, чому США зацікавлені у тому, щоб Україна наблизилася до європейських стандартів, я запитала Маркіяна Білинського, який у Києві очолює Американсько-українську фундацію, що з часу здобуття незалежності підтримує демократичний, ринковий та правовий розвиток України.
Маркіян Білинський
Сполучені Штати вже давно є з тією точкою зору, що коли країна є демократичною, коли економіка збудована на ринкових принципах, то це сприяє стабільності.
Після розвалу Радянського Союзу місце України в світі – це ключове питання як для Європи, так і для США. Інколи ті точки зору не співпадають у тактичних моментах, але взагалі не можна ігнорувати Україну.
Я думаю, що США зараз докладають зусилля, щоб перемогло бачення якомога ширше чи більше Європи, яке включає Україну як інтегральну частину.
Марія Щур
Вважає віце-президент Фундації США-Україна Маркіян Білинський.
На думку українського експерта з міжнародної політики Валерія Чалого з Центру Разумкова...
Валерій Чалий
Сполучені Штати є дійсно, мабуть, найбільш послідовний прибічник ідеї вступу України в ЄС. Ті питання, які зараз на порядку денному, Україно-американського діалогу, їх вирішення також буде сприяти нашому просуванню до ЄС.
Марія Щур
Коли нещодавно вирішувалася доля Туреччини, чи почне вона переговори про вступ в ЄС, чи не почне, одним з вирішальних чинників був дзвінок Кондолізи Райс. Наскільки така підтримка могла бути актуальною для України?
Валерій Чалий
По суті, така лобістська підтримка – сьогодні це не пріоритетна річ для України. Нам сьогодні найшвидше потрібно, щоб в нашому двосторонньому діалозі в США був серйозний прогрес.
Ви пам’ятаєте спільну заяву президентів у квітні місяці цього року після того, як Віктор Ющенко виступав на спільному засіданні двох палат конгресу, там мова йшла про надання з боку США Україні статусу країни з ринковою економікою, допуск на ринки США, підтримка вступу до СОТ.
Я думаю, що рішення в цих питаннях, скажімо, поправка Джексона-Веніка, її відміни, це найкраща буде допомога на цей час для України.
Плюс портфельні інвестиції з боку інвесторів США, плюс взаємодія у високотехнологічних галузях, адже ви знаєте, Єхануров підтвердив, що є зацікавленість в космічній галузі.
Звісно, все це буде спрямоване на євроінтеграційні устремління України. Тому що євроінтеграція для України – це сьогодні не питання вступу на сьогоднішній день, це питання проведення нашої внутрішньої трансформації і їх результату у відповідності до стандартів Європейського Союзу, політичних, економічних стандартів.
Тобто сьогодні допомога Україні може здійснюватися в рамках трансформації, побудови стабільної демократії, плюралістичного політичного режиму, надійного захисту тих завоювань, які були досягненні після Помаранчевої революції. Тобто свобода ЗМІ, судова реформа - це реальні речі, які в нас сьогодні потрібні. В цьому США нас підтримують.
Марія Щур
В інтерв''ю Радіо “Свобода” пояснює Валерій Чалий з Центру Економічних та Політичних Досліджень.
В ефірі “Європейська Свобода”. Далі в програмі про українців в Європі та про те, як вони намагаються не розчинитися у чужому морі, зберегти українську культуру для своїх дітей
Наша перша подорож – на північ Європи – до країни бурштину, соснових лісів і Балтійського моря. Йдеться про Латвію, яку дехто з українців пам’ятає ще з радянських часів, а для когось вона стала другою домівкою, як для нашої ризької кореспондентки Людмили Пилип. Її розповідь заведе нас у Лієпая, мальовниче портове містечко.
Людмила Пилип
В Латвії, окрім Юрмали, є ще одне місце, де можна відпочити на унікальному пляжі з мілким білим піском, вдихнути цілюще повітря з смоляним повівом сосен та морської води і безумовно знайти свій особистий сонячний камінь - бурштин.
Це Лієпая – чудове місто, яке знаходиться в південно-західній частині Латвії – Курземе - на узбережжі Балтійського моря.
Лієпая є третім за величиною містом Латвійської республіки з населенням 87 тисяч осіб. Це портове місто дуже добре знайоме українським суднобудівникам. І сьогодні в Лієпаї працюють фахівці цієї галузі з Одеси та Миколаєва.
Час лієпайчани звіряють за великим сонячним годинником, зробленим з бурштину. Він знаходиться на одному з улюбленіших місць відпочинку лієпайчан – променаді.
А ще, на думку директора Лієпайської 7 середньої школи Інеси Фенстере, одним із цікавих місць в Лієпаї є майдан троянд, який називають серцем міста.
Інесе Фенсете
В першу чергу, я порадила б подивитись море – це місце надає сили. Потім ознайомитись з центром, зокрема відвідати Майдан троянд та Пінічний форт. Головне - приїхати до Лієпаї.
Марія Щур
Лієпая - багатонаціональне місто, і українці, кількість яких сягає майже 5 тисяч, відіграють важливу роль в його громадському житті. Нещодавно культурно-просвітнє товариство українців Лієпаї “Родина” відзначило дві значні події: відкриття культурного центру та української недільної школи.
Людмила Пилип
В школі навчаються поки що 15 дітей, і не всі добре володіють українською мовою, але їм подобається вчитись. Зокрема, Івану Василенку.
Іван Василенко
Мені подобається навчатись в школі, бо знаю українську мову з дитинства, і я хочу її знати, щоб не забув.
Людмила Пилип
А Сашко Лієпіньш з цього приводу навіть прочитав декілька рядків з вірша.
Сашко Лієпіньш
Боже, для нас збережи Україну, Боже, для неї ти нас збережи.
Людмила Пилип
Вчителька української недільної школи Ірина Головань вважає учнів своїми дітьми і радіє їх успіхам.
Ніна Головань
Я хочу не тільки навчити дітей українській мові, такій щирій та чистій як пісня, але й хочу, щоб діти не забували свої корені.
Людмила Пилип
Значну допомогу у заснуванні недільної школи надала Лієпайська дума. Спеціаліст Департаменту громадських відносин мерії Даце Блутє наголосила, що, в першу чергу, ця подія сталася завдяки активності місцевих українців.
Даце Блутє
Я високо оцінюю те, що в Лієпаї відкрилась українська недільна школа, яка сприятиме збереженню національної ідентичності українців. Вони дуже активні і можуть слугувати прикладом для інших національних товариств.
Це вже друга українська недільна школа в Латвії. Перша знаходиться в Резекне. В столиці успішно діє Ризька українська середня школа. Перша хвиля заснування українських товариств та недільних шкіл пройшла в Латвії 15 років тому. Потім відбулося невеличке затишшя.
І ось підросли діти незалежності і приємно те, що їх батьки, а це, більшою частиною, досить молоді люди, які виїхали з України ще дітьми або взагалі народилися в Латвії, приводять їх до недільної школи з тим, щоб їх діти знали рідну мову.
Ми всі - одна сім’я, Єдина ми родина, У кожнім нашім “Я” – Частинка України.
Так співають діти разом з батьками, між тим, проживаючи біля далекого Балтійського моря.
(Звучить фрагмент пісні)
Марія Щур
Частинку України забрали із собою до берегів іншого далекого моря українці, що живуть в Італії. 4-та хвиля еміґрації українських заробітчан до Італії розпочалася 10 років тому, і зараз кількість лише легальних робітників з України становить тут, за різними підрахунками, від 300 до 400 тисяч осіб.
Той, хто поїхав працювати легально, міг взяти із собою і свою родину. До речі, українців у Італії вважають найбільш сімейною нацією, бо вони об’єднують найбільшу кількість родин.
А де родина - там діти. А відтак, рано чи пізно постає питання про освіту. Про те, як в Італії вирішують проблему української освіти, моїй колезі Людмилі Литовченко розповідає президент асоціації українських жінок-робітниць в Італії, головний редактор “Форуму” - єдиної україномовної газети в цій країні - Тетяна Кузик.
Тетяна Кузик
Вже два роки тому в Римі та Неаполі, а також в місті Джуліано, яке знаходиться біля Неаполя, це три міста, де є асоціації українських жінок, які започаткували рух утворення українських недільних шкіл.
В основному, це недільні та суботні школи, які працюють два або один день, в залежності від того, яка є кількість дітей. Ми в програму вкладаємо, в основному, українську літературу, мову, історію, географію України, а також українських традиції.
В цих українських школах ми також навчаємо дітей італійській мові. Вже є вчителі дипломовані наші українські, які українською мовою можуть пояснити їм італійську граматику, полегшити стан цих дітей тут, коли вони потрапляють підлітками після української школи в італійську школу.
Людмила Литовченко
Організатори української освіти в Італії дбають не лише про навчання дітей рідної мови, культури, історії та географії, а й про те, як дитина, вирвана з рідної домівки, без друзів і звичного оточення, входить в чужий світ.
Тетяна Кузик
Перш за все, метою ми ставимо психологічний стан дітей. Тому що коли дитина потрапляє разом з батьками на заробітки, вона не завжди є в умовах, які могли би допомогли їй вчитися. І найголовніше – їй важко знайти друзів, виразити себе в італійській школі.
Для того, щоб цього питання не виникало в батьків, щоб діти, скажемо, не плакали кожен день і не казали, що ми хочемо повернутися на Україну, ми й утворили ці школи.
У нас є психолог український, який допомагає дітям вирішити цю проблему. Але, в основному, вже після перших двох занять в недільній школі ця проблема зникає, тому що вони знаходять собі друзів і вже мають в цьому місці навіть клуб з інтересами, тому що вони проводять тут і шахові, і різні гуртки, і так далі.
Людмила Литовченко
Плани асоціації українських жінок-робітниць в Італії не обмежуються лише відкриттям суботніх та недільних українських шкіл. Вони звернулися до міністерств освіти Італії й України з проханням про відкриття цілоденних середніх загальноосвітніх українських шкіл в містах найбільшого скупчення українських заробітчан.
Тетяна Кузик
В міністерстві Італії мені сказали, що можуть допомогти тільки в приміщенні. Тобто проектом нашим є, звичайно, інтегрування в італійські школи. Італійська влада може надати приміщення, класи в різних італійських школах, в різних зонах міста.
Я думаю, що це оптимальне вирішення, тому що діти живуть в різних зонах міста, місто є дуже великим. Утворення цих класів при італійських школах є однією з вирішення цієї проблеми.
З української сторони маю сказати, що я говорила з депутатом Лілією Григорович в Києві в серпні 2005 року, яка сказала, що дійсно це реально – нести наше прохання до фінансового плану на 2006 рік.
А вчителів українських в Італії вже предостатньо.
Марія Щур
А у наступних передачах “Європейської свободи” ми плануємо розповісти і про інші європейські країни, де існують українські школи. Поцікавимося ми і тим, чому так важко це питання вирішується у сусідній Росії.
Слухайте “Європейську Свободу”, почувайтеся європейцями. З вами була Марія Щур.