Прага, 11 листопада 2005 року.
Аудіозапис програми:
Мар’яна Драч
В ефірі “Європейська Свобода”. І з вами я, Мар`яна Драч.
- Європейський Союз дав добро на початок переговорів з Україною про спрощення візового режиму. Коли вже українцям буде простіше подорожувати на Захід?
- 10 років у Раді Європи. Чи стала держава за цей час більш європейською?
- У Франції заворушення. Чому спалахнули протести? Про це говоритимуть провідні європейські експерти.
- Борщ – національна гордість українців. Чи треба захищати національний "бренд"?
З`явився реальний шанс, що незабаром українцям буде простіше подорожувати до Європейського Союзу. У понеділок міністри закордонних справ ЄС дали дозвіл на початок переговорів з Україною про спрощення процедури отримання віз. Ці переговори мають розпочатися до грудневого саміту Україна-ЄС.
Українські дипломати хочуть, щоб студентам, науковцям, журналістам, артистам і спортсменам давали багаторазові візи терміном до 5 років, щоб візи були безкоштовними для деяких категорій громадян. Та й загалом, щоб було простіше оформляти документи.
Більше про це сказав речник міністерства закордонних справ України Василь Філіпчук.
Василь Філіпчук
Ми очікуємо, що угода сприятиме встановленню єдиних спрощених процедур розгляду візових заяв для українських громадян консульськими установами держав членів ЄС, скорочення переліку супровідних документів для отримання віз, в тому числі скасування запрошень.
Ми хотіли б підвищити транспарентність розгляду подачі візових заяв, зокрема передбачити процедуру апеляції у випадку відмови посольства від видачі візи.
Мар’яна Драч
Якщо Україна цього тижня лише отримала добро на проведення візових консультацій з Європейським Союзом, то сусідня Росія такі переговори минулого місяця вже завершила, парафувавши відповідну угоду. Москва домовлялася Брюсселем 5 років.
Чи зможе України швидше пройти цей шлях? Коли конкретно українцям буде простіше їздити до ЄС? Про це я запитала в Олени Пристайко з Центру миру конверсії та зовнішньої політики в Києві.
Олена Пристайко
В кращому випадку угода може підписана десь влітку 2006-го року, а вже сам режим почне діяти, в кращому випадку, у 2007-му році.
Мар’яна Драч
Деякі експерти вважають, що не варто торкатися лише студентів, артистів, журналістів, а потрібно мати переговори для спрощення віз для усіх українців? Чому?
Олена Пристайко
Я з цим повністю погоджуюся. За нашими підрахунками, якщо буде введений саме такий підхід, то це буде торкатися лише 5-10% всього населення України.
Є технічна проблема, а яким чином ми будемо визначати, хто є бізнесмен, хто є студент, хто є журналіст?
Мар’яна Драч
Ви маєте на увазі, що є способи отримати фіктивні документи?
Олена Пристайко
Це також. Я ще не бачила чітких критеріїв, за якими буде проходити відбір. Якщо це студент, то він чи заочного відділення, чи він навчається на стаціонарі? Якщо це митці, то це якісь члени СПУ чи це ті, хто видає по 50 книжок в рік?
Мар’яна Драч
Чому Росія у візовому питанні змогла наразі обігнати Україну? Чому Росії вдалося домовитися із ЄС раніше, ніж Києву?
Олена Пристайко
Не будемо тут лукавити. Росія як партнер є важливішою для ЄС. Це і економічне питання, і значення газового потенціалу Росії.
Але я не стала б порівнювати цей процес Україна-Росія. Чому? Головна відмінність України і Росії у цьому питанні, що Україна першою пішла на те, щоби не вимагати віз громадян ЄС, коли вони їдуть до України, а Росія на це не пішла, тому Україна має всі підстави повністю вимагати набагато більше, ніж те, що отримала Росія.
Мар’яна Драч
Що саме отримала Росія?
Олена Пристайко
Якщо про спрощення, то це довгострокові візи по зниженій ціні. Плюс, наскільки мені відомо, вони наполягали на тому, щоб скоротити строк видачі візи до 10 днів.
Мар’яна Драч
А для того, щоб Київ зміг швидше домовитися з Брюсселем про візи, Україна ще має укласти угоду з Росією про реадмісію, тобто повернення нелегальних мігрантів.
Європейський Союз, зі свого боку, дає гроші Києву на міграційний проект. Близько 4 мільйонів євро підуть на створення в Україні двох центрів для нелегалів. Про це повідомив цього тижня заступник міністра внутрішніх справ України Геннадій Москаль.
Геннадій Москаль
Один пункт - це на західному кордоні України, недалеко від кордону з Польщею, це у Волинській області, і один пункт на кордоні з Росією і Білоруссю в Чернігівській області, це пункти на базі бувших військових містечок.
Мар’яна Драч
Ось уже другий тиждень Францію непокоїли вуличні заворушення. Вони спалахнули у передмісті Парижа, де живуть емігранти, а згодом поширились на інші міста.
Лише на 12 день протестів французький уряд дозволив місцевим радам запроваджувати режим надзвичайного стану і запроваджувати комендантську годину.
Що ж насправді відбувається у одній з найреспектабельніших європейських держав? Зиновій Фрис пропонує нам поміркувати над цим трохи глибше.
Зиновій Фрис
Австрія, Британія, Німеччина, Угорщина, а слідом за США та Росією не радять своїм громадянам нині подорожувати Францією, адже паризькі передміські бунти поширилися на сотні міських поселень. Бунтівники підпалили щонайменше 5 тисяч автомобілів, понищили крамниці.
Хто ж вони, французькі бунтівники? Це переважно емігранти з Північної і Західної Африки, мусульмани та їхні діти, громадяни Франції.
Через демографічний бум серед емігрантів та їхню ізольованість емігрантські квартали Парижа перетворювалися у своєрідні “гета”, де безробіття у три рази більше, ніж в середньому по Франції.
У Франції понад 5 мільйонів мусульман, тобто найбільше ісламське населення серед країн Західної Європи.
Нинішнє заворушення спричинив трагічний випадок 27-го жовтня, коли загинули двоє місцевих підлітків з емігрантських родин. Гадаючи, що їх переслідують жандарми, вони спробували сховатися на електропідстанції та загинули від удару електрострумом.
Маріу Жанпольськи, радниця неурядової організації “СОС-расизм” у розмові з радіо “Свобода” сказала, що причиною заворушень є соціальна та расова дискримінація.
Маріу Жанпольськи
Перша причина – це бідність, а друга – це расова приналежність. Якщо ви - чорношкірий або араб, то стає насправді дуже важко вгамувати своє невдоволення рівнем життя та повсякденною дискримінацією.
Зиновій Фрис
Французький дослідник соціальних питань Лоран Бліве сказав в інтерв’ю радіо “Свобода”, що французька влада закривала очі на проблеми з емігрантами і сподівалася, що вони або покинуть Францію, або самі інтегруються.
Лоран Блеві
У теперішній час, коли іноземні спостерігачі та журналісти говорять про еміграційні проблеми, французькі ЗМІ і далі наголошують на проблемах передмістя. Ми й далі соромимося говорити про справи, пов’язані з еміграцією.
Зиновій Фрис
У Франції існують сотні так званих чутливих міських зон, у яких безробіття сягає 20%, в два рази вище, ніж в середньому по країні, а зарплата майже у два рази нижча. Уряд де Вільпена обіцяв фінансову допомогу понад 5 тисячам учителів місцевих шкіл та 100 мільйонів євро неурядовим організаціям та асоціаціям, які працюють у цих кварталах.
Але урядові ще доведеться, можливо, долати й інші наслідки цих заворушень. Продовження безпорядків може відлякати інвесторів і зашкодити туризмові та послабити євро, яке вже почало падати у порівняні з доларом.
Мар’яна Драч
Зиновій Фрис розповідав про думки експертів, про те, що ж відбувається у Франції.
А як реагує французьке суспільство на ці події? Яка атмосфера на вулицях Парижа?
Про це моя колега Людмила Ваннек запитала по телефону українку Юлію Єфремову. Юлія мешкає в Парижі і ось що вона розповіла радіо “Свобода”.
Юлія Єфремова
Не можна сказати, що люди дуже занепокоєні, тобто всі продовжують працювати, але і в метро, і на вулицях, і в магазинах всі люди розмовляють про це.
Людмила Ванек
Ви виходити на вулицю, чи Ви боїтеся, що з Вами може щось статися? Чи це не в такій мірі, як ми бачимо по телебаченню?
Юлія Єфремова
Мені здається, що це не в такій мірі в Парижі і взагалі у Франції, бо я отримала дуже багато телефонних дзвінків від моїх друзів та родичів в Україні, які дуже занепокоєні. Вони розповідали, що йде мова про війну у Франції, а ми тут війни не відчуваємо.
Звичайно, у тих місцях, де відбуваються всі ці пожежі, там є патрулювання поліції, всю ніч літають гелікоптери, і є більше занепокоєння, ніж у містах, де спокійно.
Мар’яна Драч
Рівно десять років тому, 9 листопада 1995 року, Україна стала членом Ради Європи. Це одна з найстарших політичних організацій на континенті, яка нині нараховує 46 держав, а головним завданням вважає захист прав людини.
Який шлях пройшла Україна за цей час? Чи стала вона більш європейською? Спершу слово перехожим на вулицях Києва.
Респондент
10 років ніяк не відчувається, що ми там.
Респондент
Стало у нас більше різних підземних розважальних центрів. Прибутки ті ж лишилися, а ціни європейські.
Респондент
Я відчуваю, що я насправді у Європі, тому що Україна – це дійсно центр Європи. Доведено вже усім.
Респондент
Подивіться, які навколо європейські держави, який у них рівень розвитку, а який у нас рівень розвитку.
Респондент
Живемо, звичайно, ліпше, ніж жили. Чим ліпше? Що роботи більше з’явилося. Люди стали багатшими.
Респондент
У нас напридумують багато різних євростандартів. Насправді ж, я думаю, що ми маємо керувати світом.
Респондент
У них такої грязі немає, у них все чисто, все прибрано, все культурно. У нас такого я не бачу.
Мар’яна Драч
Саме Рада Європа допомагає Україні розчистити "політичне" сміття. У цьому переконаний народний депутат Борис Олійник, який очолює українську парламентську делегацію в цій міжнародній організації.
Тарас Марусик попросив Бориса Олійника нагадати, як Україна вступала до Ради Європи.
Борис Олійник
Ми подали заявку у липні 1992 року, а прийняли нас у жовтні 1995-го, а підняття стягу навпроти штаб-квартири Ради Європи відбулося у листопаді у присутності Є.К.Марчука, він якраз освячував наше входження.
Тарас Марусик
Оглядаючись назад, з Вашого погляду, що дало членство України в ПАРЄ? Чи, може, є інша думка з цього приводу?
Борис Олійник
Можна сказати, що це, як атестат зрілості на те, що ми прихилися до плюралістичної демократії і з нами можна мати справу. Здобутки серйозні: і в законодавстві, і ви знаєте, що ПАРЄ зупинила той плебісцит, який зробив Леонід Данилович стосовно своєї ролі в історії України. А Венеціанська комісія і ПАРЄ його дезавоювали.
Усі вибори, які відбувалися, особливо останні, президентські, були під наглядом цих демократичних структур і передовсім під наглядом ПАРЄ. Вони багато у чому допомогли не допустити фальсифікації волевиявлення нашого народу.
Тарас Марусик
Що ще Україна не виконала з узятих нею зобов’язань перед РЄ?
Борис Олійник
Зараз у нас лишилося всього кілька пунктів. З основних – це прийняття КПК, (слово незрозуміле) роботи прокуратури, зняття з неї наглядацької ролі і переведення пенітенціарної системи під крило Мінюсту. Все це у режимі виконання.
Єдине, що нас триматиме під наглядом, то це те, що ми прийняли основні європейські стандарти, але головне – їх виконання. Ми не завжди їх чесно виконуємо. Над нами висить ще й нерозкрита справа Г.Гонгадзе і Олександрова. Це я називаю тільки такі резонансні справи. Нікуди від цього не подінешся. Це треба виконувати.
Я, виступаючи на останній сесії, де нас розглядали, сказав, що мені гірко як українцеві, але я змушений визнати, що ми перед світовим співтовариством маємо не досить презентабельний вигляд саме по цих важких справах, оскільки обіцянки були найвищих коронованих осіб вже давно завершити.
Мар’яна Драч
Якраз напередодні 10-ти річного ювілею членства України у Раді Європи влада отримала серйозний ляпас зі Страсбурга. Європейський суд з прав людини визнав українську державу винною у справі Георгія Гонгадзе.
Суд задовольнив позов вдови журналіста Мирослави проти України і зобов’язав Київ виплатити їй 100,000 євро відшкодування.
Сім суддів, які розглядали цю справу, одноголосно вирішили, що Україна, що не зробила достатньо, щоб захистити життя Георгія Гонгадзе, й неадекватно розслідувала цю справу.
Вдова журналіста Мирослава Ґонґадзе сказала радіо "Свобода," що рішення Страсбурзького суду має значення для всіх українців.
Мирослава Гонгадзе
Я вважаю, що це рішення історичне, справді відображає ставлення української влади до свої громадян. Воно також є прецедентом для інших, таких людей як я, які постраждали від української влади. Це показує, що ми можемо вигравати і це навчить українську владу справді поважати своїх громадян.
Відверто кажучи, в моєму позові до Європейського суду я не просила про жодну фінансову компенсацію. Рішення про суму визначив сам Європейський суд.
Я залишаю за собою право подавати наступний позов, якщо не будуть притягнуті до відповідальності замовники цього злочину.
Мар’яна Драч
Далі у програмі:
Латвія півтора роки у Європейському Союзі. Чи задоволені цим пересічні латвійці?
Борщ – національна гордість українців. Чи треба захищати національний "бренд"?
1 листопада виповнилося півтора року відтоді як Латвія приєдналася до Євросоюзу. За цей час офіційний Брюссель виділив Латвії зі структурних фондів ЄС майже мільярд євро на поліпшення інфраструктури, розвиток бізнесу, освітніх програм.
Втім, поки що зарано говорити про значні здобутки або, навпаки, втрати для держави. А цей період для жителів Латвії кореспондентка радіо “Свобода” в Ризі називає євроадаптацією.
Далі Людмила Пилип.
Людмила Пилип
Мешканець Риги Генадійс вважає позитивним аспектом членства в ЄС лише можливість вільного перетину кордонів в інші держави Євросоюзу, іншим він не задоволений.
Генайдіс, мешканець Риги
Мені не подобається те, що ми увійшли до ЄС. Ціни ростуть, рівень життя подає. Єдине подобається, що під час подорожування країнами ЄС не потрібно оформлювати візи.
Людмила Пилип
За даними дослідження, яке провела компанія Eurobarometer, у мешканців Латвії Євросоюз передовсім асоціюється з можливістю вільного пересування, роботи та навчання.
Однак вільних рух робочої сили спричинив і до її відтоку з Латвії. З держави за останній рік, за різними підрахунками, виїхало від 20 до 50 тисяч осіб. Через це відчуваються брак фахівців у будівництві, торгівлі, риболовлі. Вже сьогодні 80% учнів останніх класів ризьких шкіл хочуть виїхати після закінчення школи за межі Латвії.
Нові можливості роботи на Європейському ринку поки що для латвійських підприємців обернулися труднощами. Зокрема, для латвійської компанії Laval un partneri, яка виграла конкурс на участь в будівництві у швецькому місті Ваксхолмі, однак стала банкрутом. Це сталося через те, що шведська влада з подачі шведських профспілок заборонила їй проводити будівельні роботи, оскільки латвійським будівельникам платили менше, ніж шведським.
Водночас число єврооптимістів в Латвії поволі зростає. За даними дослідження проведеного в жовтні цього року Центром громадської думки SKDS, позитивно оцінюють членство Латвії в ЄС майже 30 % респондентів, стільки ж і критиків. Нейтральну позицію замають 40 відсотків опитаних. Тобто, латвійці ще визначаються.
Мар’яна Драч
Європейський суд нещодавно вирішив, що лише Греція має патент на сир типу „фета”, який виготовляють і в інших державах. Можливо, настав час, щоби Україна перед вступом до Світової торговельної організації й згодом до Євросоюзу захистила патентом деякі свої продукти, в тому числі й традиційні національні страви?
В жорсткій конкуренції на світовому ринку більші шанси мають ті марки чи, як сьогодні кажуть, „бренди,” назва котрих є гарантією як місця виготовлення, так і якості.
Це треба робити завчасно, поки хтось інший не здогадався привласнити деякі типово українські продукти. Серби, наприклад, марно вихваляються своєю сливовицею, оскільки в Європі патент на горілку зі слив зареєстрували словенці.
Одним з таких „брендів” обов’язково мав би стати український борщ.
Кореспондент радіо “Свобода” на Балканах Михайло Рамач розповість про особливий рецепт борщу, який варять українці в сербському краю Воєводина.
Михайло Рамач
Чи знаєте, що таке борщ? Сербські кухарки, котрим ми поставили таке запитання, найчастіше знизували плечима.
Кухарка
Борщ я не бачила ніколи в житті, ані нечула про нього.
Михайло Рамач
Лише деякі відповіли, що це російський, польский, український або просто буряковий суп.
Кухарка
Коли я була в Україні, там їла червоний суп. Сказали, що він з борщу. Припускаю, що це якийсь вид овочів, як у нас червоний буряк, з якого варять суп.
Михайло Рамач
А борщ - це не суп, і готують його не лише з бурякiв.
Український борщ, як i всi нацiональнi страви, результат творчостi багатьох поколiнь. Однi додавали се, iншi те, залежно вiд обставин, тобто дарiв Господнiх з нивки, городку, стайнi, пташарнi.
Хоч би з яких продуктiв приготували борщ, він повинен зберегти здоровий колiр, який дають буряки, тобто рослина вiдома пiд науковою назвою Chaerophyllum aromatum.
Не обійтися без капусти, картоплі, цибулі, квасолі, моркви, петрушки, перцю солодкого, часнику та лаврового листу. Звичайно, кiлька шматочків копченого сала нiкому не завадять. Солi, цукру й чорного перцю додамо саме у мiру.
Тут запропонований борщ вариться на помiрному вогнi вiд трьох до п’яти годин.
Отож, треба правильно розподiлити вiдповiдну кiлькість холодної горiлки або перцiвки. Для натхнення можна додати пиво, не забуваючи, що треба втриматися на ногах до кiнця.
У разi, якщо варите кiлька видів м’яса, треба мати на увазi, що їх не можна класти в казанок одночасно. Навiть початкiвцi повиннi знати, що яловичина вимагає набагато бiльше часу, нiж кролятина. А розварене м’ясо – це грiх проти кухарської честi.
Варiння борщу – не гонки з бiгу. Поки він собi кипить, а гостi наливають склянки, не лiнуймося. Приготуймо закуску з баклажанiв, грибiв та оселедця.
Щоправда, немає достовiрних доказiв, що запорозькi козаки мали в розпорядженнi усi згаданi продукти.
До речi, їхнi нащадки, яких недоля закинула через Карпати, а Тиса згодом принесла до берегiв Дунаю у Воєводину, не завжди мають пiд рукою усе, чого вимагає справжнiй борщ.
Все-ж якийсь внутрiшнiй голос змушує їх разом з героїчним духом предкiв зберiгати вишиванi сорочки й iншi здобутки, з-помiж котрих дуже важливим є і вмiння готувати страви.
Правду кажучи, упродовж двох з половиною столiть переселенцi дещо забули, а дещо пререйняли вiд iнших народiв, з якими переплелася їхня доля. Через це воєводинський борщ вiдрiзняється як вiд закарпатського, так i вiд iнших, що готуються на давнiй батькiвщинi. Проте, все-таки це борщ, а не якийсь там “суп буряковий”.
Коли товариство, яке нетерпляче чекає бiля вогню, притомилося, головний кухар повiльно бере дерев’яну ложку, ще повiльнiше сьорбає, пiднiмає очi до зiрок й промовисто вимовляє: “Ммм!”
Смачного!
Мар’яна Драч
Свого не цураймося і чужого научаймося!
З вами була “Європейська Свобода” і я, Мар’яна Драч.
Аудіозапис програми:
Мар’яна Драч
В ефірі “Європейська Свобода”. І з вами я, Мар`яна Драч.
- Європейський Союз дав добро на початок переговорів з Україною про спрощення візового режиму. Коли вже українцям буде простіше подорожувати на Захід?
- 10 років у Раді Європи. Чи стала держава за цей час більш європейською?
- У Франції заворушення. Чому спалахнули протести? Про це говоритимуть провідні європейські експерти.
- Борщ – національна гордість українців. Чи треба захищати національний "бренд"?
З`явився реальний шанс, що незабаром українцям буде простіше подорожувати до Європейського Союзу. У понеділок міністри закордонних справ ЄС дали дозвіл на початок переговорів з Україною про спрощення процедури отримання віз. Ці переговори мають розпочатися до грудневого саміту Україна-ЄС.
Українські дипломати хочуть, щоб студентам, науковцям, журналістам, артистам і спортсменам давали багаторазові візи терміном до 5 років, щоб візи були безкоштовними для деяких категорій громадян. Та й загалом, щоб було простіше оформляти документи.
Більше про це сказав речник міністерства закордонних справ України Василь Філіпчук.
Василь Філіпчук
Ми очікуємо, що угода сприятиме встановленню єдиних спрощених процедур розгляду візових заяв для українських громадян консульськими установами держав членів ЄС, скорочення переліку супровідних документів для отримання віз, в тому числі скасування запрошень.
Ми хотіли б підвищити транспарентність розгляду подачі візових заяв, зокрема передбачити процедуру апеляції у випадку відмови посольства від видачі візи.
Мар’яна Драч
Якщо Україна цього тижня лише отримала добро на проведення візових консультацій з Європейським Союзом, то сусідня Росія такі переговори минулого місяця вже завершила, парафувавши відповідну угоду. Москва домовлялася Брюсселем 5 років.
Чи зможе України швидше пройти цей шлях? Коли конкретно українцям буде простіше їздити до ЄС? Про це я запитала в Олени Пристайко з Центру миру конверсії та зовнішньої політики в Києві.
Олена Пристайко
В кращому випадку угода може підписана десь влітку 2006-го року, а вже сам режим почне діяти, в кращому випадку, у 2007-му році.
Мар’яна Драч
Деякі експерти вважають, що не варто торкатися лише студентів, артистів, журналістів, а потрібно мати переговори для спрощення віз для усіх українців? Чому?
Олена Пристайко
Я з цим повністю погоджуюся. За нашими підрахунками, якщо буде введений саме такий підхід, то це буде торкатися лише 5-10% всього населення України.
Є технічна проблема, а яким чином ми будемо визначати, хто є бізнесмен, хто є студент, хто є журналіст?
Мар’яна Драч
Ви маєте на увазі, що є способи отримати фіктивні документи?
Олена Пристайко
Це також. Я ще не бачила чітких критеріїв, за якими буде проходити відбір. Якщо це студент, то він чи заочного відділення, чи він навчається на стаціонарі? Якщо це митці, то це якісь члени СПУ чи це ті, хто видає по 50 книжок в рік?
Мар’яна Драч
Чому Росія у візовому питанні змогла наразі обігнати Україну? Чому Росії вдалося домовитися із ЄС раніше, ніж Києву?
Олена Пристайко
Не будемо тут лукавити. Росія як партнер є важливішою для ЄС. Це і економічне питання, і значення газового потенціалу Росії.
Але я не стала б порівнювати цей процес Україна-Росія. Чому? Головна відмінність України і Росії у цьому питанні, що Україна першою пішла на те, щоби не вимагати віз громадян ЄС, коли вони їдуть до України, а Росія на це не пішла, тому Україна має всі підстави повністю вимагати набагато більше, ніж те, що отримала Росія.
Мар’яна Драч
Що саме отримала Росія?
Олена Пристайко
Якщо про спрощення, то це довгострокові візи по зниженій ціні. Плюс, наскільки мені відомо, вони наполягали на тому, щоб скоротити строк видачі візи до 10 днів.
Мар’яна Драч
А для того, щоб Київ зміг швидше домовитися з Брюсселем про візи, Україна ще має укласти угоду з Росією про реадмісію, тобто повернення нелегальних мігрантів.
Європейський Союз, зі свого боку, дає гроші Києву на міграційний проект. Близько 4 мільйонів євро підуть на створення в Україні двох центрів для нелегалів. Про це повідомив цього тижня заступник міністра внутрішніх справ України Геннадій Москаль.
Геннадій Москаль
Один пункт - це на західному кордоні України, недалеко від кордону з Польщею, це у Волинській області, і один пункт на кордоні з Росією і Білоруссю в Чернігівській області, це пункти на базі бувших військових містечок.
Мар’яна Драч
Ось уже другий тиждень Францію непокоїли вуличні заворушення. Вони спалахнули у передмісті Парижа, де живуть емігранти, а згодом поширились на інші міста.
Лише на 12 день протестів французький уряд дозволив місцевим радам запроваджувати режим надзвичайного стану і запроваджувати комендантську годину.
Що ж насправді відбувається у одній з найреспектабельніших європейських держав? Зиновій Фрис пропонує нам поміркувати над цим трохи глибше.
Зиновій Фрис
Австрія, Британія, Німеччина, Угорщина, а слідом за США та Росією не радять своїм громадянам нині подорожувати Францією, адже паризькі передміські бунти поширилися на сотні міських поселень. Бунтівники підпалили щонайменше 5 тисяч автомобілів, понищили крамниці.
Хто ж вони, французькі бунтівники? Це переважно емігранти з Північної і Західної Африки, мусульмани та їхні діти, громадяни Франції.
Через демографічний бум серед емігрантів та їхню ізольованість емігрантські квартали Парижа перетворювалися у своєрідні “гета”, де безробіття у три рази більше, ніж в середньому по Франції.
У Франції понад 5 мільйонів мусульман, тобто найбільше ісламське населення серед країн Західної Європи.
Нинішнє заворушення спричинив трагічний випадок 27-го жовтня, коли загинули двоє місцевих підлітків з емігрантських родин. Гадаючи, що їх переслідують жандарми, вони спробували сховатися на електропідстанції та загинули від удару електрострумом.
Маріу Жанпольськи, радниця неурядової організації “СОС-расизм” у розмові з радіо “Свобода” сказала, що причиною заворушень є соціальна та расова дискримінація.
Маріу Жанпольськи
Перша причина – це бідність, а друга – це расова приналежність. Якщо ви - чорношкірий або араб, то стає насправді дуже важко вгамувати своє невдоволення рівнем життя та повсякденною дискримінацією.
Зиновій Фрис
Французький дослідник соціальних питань Лоран Бліве сказав в інтерв’ю радіо “Свобода”, що французька влада закривала очі на проблеми з емігрантами і сподівалася, що вони або покинуть Францію, або самі інтегруються.
Лоран Блеві
У теперішній час, коли іноземні спостерігачі та журналісти говорять про еміграційні проблеми, французькі ЗМІ і далі наголошують на проблемах передмістя. Ми й далі соромимося говорити про справи, пов’язані з еміграцією.
Зиновій Фрис
У Франції існують сотні так званих чутливих міських зон, у яких безробіття сягає 20%, в два рази вище, ніж в середньому по країні, а зарплата майже у два рази нижча. Уряд де Вільпена обіцяв фінансову допомогу понад 5 тисячам учителів місцевих шкіл та 100 мільйонів євро неурядовим організаціям та асоціаціям, які працюють у цих кварталах.
Але урядові ще доведеться, можливо, долати й інші наслідки цих заворушень. Продовження безпорядків може відлякати інвесторів і зашкодити туризмові та послабити євро, яке вже почало падати у порівняні з доларом.
Мар’яна Драч
Зиновій Фрис розповідав про думки експертів, про те, що ж відбувається у Франції.
А як реагує французьке суспільство на ці події? Яка атмосфера на вулицях Парижа?
Про це моя колега Людмила Ваннек запитала по телефону українку Юлію Єфремову. Юлія мешкає в Парижі і ось що вона розповіла радіо “Свобода”.
Юлія Єфремова
Не можна сказати, що люди дуже занепокоєні, тобто всі продовжують працювати, але і в метро, і на вулицях, і в магазинах всі люди розмовляють про це.
Людмила Ванек
Ви виходити на вулицю, чи Ви боїтеся, що з Вами може щось статися? Чи це не в такій мірі, як ми бачимо по телебаченню?
Юлія Єфремова
Мені здається, що це не в такій мірі в Парижі і взагалі у Франції, бо я отримала дуже багато телефонних дзвінків від моїх друзів та родичів в Україні, які дуже занепокоєні. Вони розповідали, що йде мова про війну у Франції, а ми тут війни не відчуваємо.
Звичайно, у тих місцях, де відбуваються всі ці пожежі, там є патрулювання поліції, всю ніч літають гелікоптери, і є більше занепокоєння, ніж у містах, де спокійно.
Мар’яна Драч
Рівно десять років тому, 9 листопада 1995 року, Україна стала членом Ради Європи. Це одна з найстарших політичних організацій на континенті, яка нині нараховує 46 держав, а головним завданням вважає захист прав людини.
Який шлях пройшла Україна за цей час? Чи стала вона більш європейською? Спершу слово перехожим на вулицях Києва.
Респондент
10 років ніяк не відчувається, що ми там.
Респондент
Стало у нас більше різних підземних розважальних центрів. Прибутки ті ж лишилися, а ціни європейські.
Респондент
Я відчуваю, що я насправді у Європі, тому що Україна – це дійсно центр Європи. Доведено вже усім.
Респондент
Подивіться, які навколо європейські держави, який у них рівень розвитку, а який у нас рівень розвитку.
Респондент
Живемо, звичайно, ліпше, ніж жили. Чим ліпше? Що роботи більше з’явилося. Люди стали багатшими.
Респондент
У нас напридумують багато різних євростандартів. Насправді ж, я думаю, що ми маємо керувати світом.
Респондент
У них такої грязі немає, у них все чисто, все прибрано, все культурно. У нас такого я не бачу.
Мар’яна Драч
Саме Рада Європа допомагає Україні розчистити "політичне" сміття. У цьому переконаний народний депутат Борис Олійник, який очолює українську парламентську делегацію в цій міжнародній організації.
Тарас Марусик попросив Бориса Олійника нагадати, як Україна вступала до Ради Європи.
Борис Олійник
Ми подали заявку у липні 1992 року, а прийняли нас у жовтні 1995-го, а підняття стягу навпроти штаб-квартири Ради Європи відбулося у листопаді у присутності Є.К.Марчука, він якраз освячував наше входження.
Тарас Марусик
Оглядаючись назад, з Вашого погляду, що дало членство України в ПАРЄ? Чи, може, є інша думка з цього приводу?
Борис Олійник
Можна сказати, що це, як атестат зрілості на те, що ми прихилися до плюралістичної демократії і з нами можна мати справу. Здобутки серйозні: і в законодавстві, і ви знаєте, що ПАРЄ зупинила той плебісцит, який зробив Леонід Данилович стосовно своєї ролі в історії України. А Венеціанська комісія і ПАРЄ його дезавоювали.
Усі вибори, які відбувалися, особливо останні, президентські, були під наглядом цих демократичних структур і передовсім під наглядом ПАРЄ. Вони багато у чому допомогли не допустити фальсифікації волевиявлення нашого народу.
Тарас Марусик
Що ще Україна не виконала з узятих нею зобов’язань перед РЄ?
Борис Олійник
Зараз у нас лишилося всього кілька пунктів. З основних – це прийняття КПК, (слово незрозуміле) роботи прокуратури, зняття з неї наглядацької ролі і переведення пенітенціарної системи під крило Мінюсту. Все це у режимі виконання.
Єдине, що нас триматиме під наглядом, то це те, що ми прийняли основні європейські стандарти, але головне – їх виконання. Ми не завжди їх чесно виконуємо. Над нами висить ще й нерозкрита справа Г.Гонгадзе і Олександрова. Це я називаю тільки такі резонансні справи. Нікуди від цього не подінешся. Це треба виконувати.
Я, виступаючи на останній сесії, де нас розглядали, сказав, що мені гірко як українцеві, але я змушений визнати, що ми перед світовим співтовариством маємо не досить презентабельний вигляд саме по цих важких справах, оскільки обіцянки були найвищих коронованих осіб вже давно завершити.
Мар’яна Драч
Якраз напередодні 10-ти річного ювілею членства України у Раді Європи влада отримала серйозний ляпас зі Страсбурга. Європейський суд з прав людини визнав українську державу винною у справі Георгія Гонгадзе.
Суд задовольнив позов вдови журналіста Мирослави проти України і зобов’язав Київ виплатити їй 100,000 євро відшкодування.
Сім суддів, які розглядали цю справу, одноголосно вирішили, що Україна, що не зробила достатньо, щоб захистити життя Георгія Гонгадзе, й неадекватно розслідувала цю справу.
Вдова журналіста Мирослава Ґонґадзе сказала радіо "Свобода," що рішення Страсбурзького суду має значення для всіх українців.
Мирослава Гонгадзе
Я вважаю, що це рішення історичне, справді відображає ставлення української влади до свої громадян. Воно також є прецедентом для інших, таких людей як я, які постраждали від української влади. Це показує, що ми можемо вигравати і це навчить українську владу справді поважати своїх громадян.
Відверто кажучи, в моєму позові до Європейського суду я не просила про жодну фінансову компенсацію. Рішення про суму визначив сам Європейський суд.
Я залишаю за собою право подавати наступний позов, якщо не будуть притягнуті до відповідальності замовники цього злочину.
Мар’яна Драч
Далі у програмі:
Латвія півтора роки у Європейському Союзі. Чи задоволені цим пересічні латвійці?
Борщ – національна гордість українців. Чи треба захищати національний "бренд"?
1 листопада виповнилося півтора року відтоді як Латвія приєдналася до Євросоюзу. За цей час офіційний Брюссель виділив Латвії зі структурних фондів ЄС майже мільярд євро на поліпшення інфраструктури, розвиток бізнесу, освітніх програм.
Втім, поки що зарано говорити про значні здобутки або, навпаки, втрати для держави. А цей період для жителів Латвії кореспондентка радіо “Свобода” в Ризі називає євроадаптацією.
Далі Людмила Пилип.
Людмила Пилип
Мешканець Риги Генадійс вважає позитивним аспектом членства в ЄС лише можливість вільного перетину кордонів в інші держави Євросоюзу, іншим він не задоволений.
Генайдіс, мешканець Риги
Мені не подобається те, що ми увійшли до ЄС. Ціни ростуть, рівень життя подає. Єдине подобається, що під час подорожування країнами ЄС не потрібно оформлювати візи.
Людмила Пилип
За даними дослідження, яке провела компанія Eurobarometer, у мешканців Латвії Євросоюз передовсім асоціюється з можливістю вільного пересування, роботи та навчання.
Однак вільних рух робочої сили спричинив і до її відтоку з Латвії. З держави за останній рік, за різними підрахунками, виїхало від 20 до 50 тисяч осіб. Через це відчуваються брак фахівців у будівництві, торгівлі, риболовлі. Вже сьогодні 80% учнів останніх класів ризьких шкіл хочуть виїхати після закінчення школи за межі Латвії.
Нові можливості роботи на Європейському ринку поки що для латвійських підприємців обернулися труднощами. Зокрема, для латвійської компанії Laval un partneri, яка виграла конкурс на участь в будівництві у швецькому місті Ваксхолмі, однак стала банкрутом. Це сталося через те, що шведська влада з подачі шведських профспілок заборонила їй проводити будівельні роботи, оскільки латвійським будівельникам платили менше, ніж шведським.
Водночас число єврооптимістів в Латвії поволі зростає. За даними дослідження проведеного в жовтні цього року Центром громадської думки SKDS, позитивно оцінюють членство Латвії в ЄС майже 30 % респондентів, стільки ж і критиків. Нейтральну позицію замають 40 відсотків опитаних. Тобто, латвійці ще визначаються.
Мар’яна Драч
Європейський суд нещодавно вирішив, що лише Греція має патент на сир типу „фета”, який виготовляють і в інших державах. Можливо, настав час, щоби Україна перед вступом до Світової торговельної організації й згодом до Євросоюзу захистила патентом деякі свої продукти, в тому числі й традиційні національні страви?
В жорсткій конкуренції на світовому ринку більші шанси мають ті марки чи, як сьогодні кажуть, „бренди,” назва котрих є гарантією як місця виготовлення, так і якості.
Це треба робити завчасно, поки хтось інший не здогадався привласнити деякі типово українські продукти. Серби, наприклад, марно вихваляються своєю сливовицею, оскільки в Європі патент на горілку зі слив зареєстрували словенці.
Одним з таких „брендів” обов’язково мав би стати український борщ.
Кореспондент радіо “Свобода” на Балканах Михайло Рамач розповість про особливий рецепт борщу, який варять українці в сербському краю Воєводина.
Михайло Рамач
Чи знаєте, що таке борщ? Сербські кухарки, котрим ми поставили таке запитання, найчастіше знизували плечима.
Кухарка
Борщ я не бачила ніколи в житті, ані нечула про нього.
Михайло Рамач
Лише деякі відповіли, що це російський, польский, український або просто буряковий суп.
Кухарка
Коли я була в Україні, там їла червоний суп. Сказали, що він з борщу. Припускаю, що це якийсь вид овочів, як у нас червоний буряк, з якого варять суп.
Михайло Рамач
А борщ - це не суп, і готують його не лише з бурякiв.
Український борщ, як i всi нацiональнi страви, результат творчостi багатьох поколiнь. Однi додавали се, iншi те, залежно вiд обставин, тобто дарiв Господнiх з нивки, городку, стайнi, пташарнi.
Хоч би з яких продуктiв приготували борщ, він повинен зберегти здоровий колiр, який дають буряки, тобто рослина вiдома пiд науковою назвою Chaerophyllum aromatum.
Не обійтися без капусти, картоплі, цибулі, квасолі, моркви, петрушки, перцю солодкого, часнику та лаврового листу. Звичайно, кiлька шматочків копченого сала нiкому не завадять. Солi, цукру й чорного перцю додамо саме у мiру.
Тут запропонований борщ вариться на помiрному вогнi вiд трьох до п’яти годин.
Отож, треба правильно розподiлити вiдповiдну кiлькість холодної горiлки або перцiвки. Для натхнення можна додати пиво, не забуваючи, що треба втриматися на ногах до кiнця.
У разi, якщо варите кiлька видів м’яса, треба мати на увазi, що їх не можна класти в казанок одночасно. Навiть початкiвцi повиннi знати, що яловичина вимагає набагато бiльше часу, нiж кролятина. А розварене м’ясо – це грiх проти кухарської честi.
Варiння борщу – не гонки з бiгу. Поки він собi кипить, а гостi наливають склянки, не лiнуймося. Приготуймо закуску з баклажанiв, грибiв та оселедця.
Щоправда, немає достовiрних доказiв, що запорозькi козаки мали в розпорядженнi усi згаданi продукти.
До речi, їхнi нащадки, яких недоля закинула через Карпати, а Тиса згодом принесла до берегiв Дунаю у Воєводину, не завжди мають пiд рукою усе, чого вимагає справжнiй борщ.
Все-ж якийсь внутрiшнiй голос змушує їх разом з героїчним духом предкiв зберiгати вишиванi сорочки й iншi здобутки, з-помiж котрих дуже важливим є і вмiння готувати страви.
Правду кажучи, упродовж двох з половиною столiть переселенцi дещо забули, а дещо пререйняли вiд iнших народiв, з якими переплелася їхня доля. Через це воєводинський борщ вiдрiзняється як вiд закарпатського, так i вiд iнших, що готуються на давнiй батькiвщинi. Проте, все-таки це борщ, а не якийсь там “суп буряковий”.
Коли товариство, яке нетерпляче чекає бiля вогню, притомилося, головний кухар повiльно бере дерев’яну ложку, ще повiльнiше сьорбає, пiднiмає очi до зiрок й промовисто вимовляє: “Ммм!”
Смачного!
Мар’яна Драч
Свого не цураймося і чужого научаймося!
З вами була “Європейська Свобода” і я, Мар’яна Драч.