Гостро публіцистичний твір “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, написаний в 1965 році, відносився до найбільш антирадянських праць. Поширюючись у рукописі, вона нерідко була підставою для арештів. Але саме ця праця стала ґрунтом для подальшого спротиву насильницькій русифікації. Це визнали всі, хто виступав на київській презентації випущеної у видавничому домі “Києво-Могилянська академія” книжки.
Поет і народний депутат України Іван Драч каже, що навіть порівнюючи з 1990 роком, праця Дзюби не втратила своєї актуальности:
“Зрозуміло, що навіть Верховна Рада теперішня, вона не може прийняти той закон про мови, який ухвалила Верховна Рада Української Радянської соціалістичної республіки. Тоді було на такому піднесенні, але це піднесення було великою мірою зумовлене і роботою Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, через те що він відкрив очі дуже багатьом, і в тому числі радянським чиновникам, які, хоч і виконували справно свою роль у трансмісіях більшовицької системи, але коли пройшли події 1991 року, то вони все робили для того, щоб незалежна Україна з’явилася”.
Я попросив кількох осіб дати прогноз – скільки ще буде актуальним твір “Інтернаціоналізм чи русифікація?”.
Поетеса Ліна Костенко: “Я знаю, що як факт історії духовного розвитку України вона завжди буде актуальною. А як її актуальність, відповідність до нинішньої ситуації, я боюся, що це ще дуже довго буде актуальним, тому що всі балакають, ніхто, фактично, нічого не робить. Дехто тут сьогодні виступав і казав: “Треба щось робити”. А при Президенті України, тому, була Рада з питань мови? Була. Де вона? А чому вона ліквідована? Тому що вони або дуже мало, або нічого не робили. Ліквідувать те, що працює, неможливо. І ніякий Кучма їх не ліквідував би. Через те у мене дуже-дуже... Ну, я не хочу поганого прогнозу, але ж я не можу Вам також збрехати!”
Іван Драч: “Я думаю, що вона ще довгий час буде актуальною, тому що ті кроки, реальні кроки, особливо кадрові, які робить наш Президент (ідеться і про призначення президента Національної телекомпанії), свідчить, що це перемішування різних сил в Україні ще буде дуже довго тривати”.
Тоді виникає запитання, а яка ж різниця між тією політикою, яку провадив Кучма-Кравчук, і тією політикою, яку провадить Ющенко?
Іван Драч: “Різниці у теоретичних постулатах є багато, але в реальній політиці – дуже мало”.
На запитання, коли він був більшим песимістом - 40 років тому чи тепер, Іван Дзюба сказав:
“Зараз більший, тому що тоді здавалося, що все попереду і все можна змінити, а зараз – хтозна”.
Ви бачите вихід?
Іван Дзюба: “Якби я його бачив, то я б, мабуть, був, не знаю, чи Президентом України, чи пророком. Не бачу виходу. Є в мене певне бачення, яке я міг би запропонувати, але певності, що це є кардинальне вирішення, в мене немає”.
Поет і народний депутат України Іван Драч каже, що навіть порівнюючи з 1990 роком, праця Дзюби не втратила своєї актуальности:
“Зрозуміло, що навіть Верховна Рада теперішня, вона не може прийняти той закон про мови, який ухвалила Верховна Рада Української Радянської соціалістичної республіки. Тоді було на такому піднесенні, але це піднесення було великою мірою зумовлене і роботою Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”, через те що він відкрив очі дуже багатьом, і в тому числі радянським чиновникам, які, хоч і виконували справно свою роль у трансмісіях більшовицької системи, але коли пройшли події 1991 року, то вони все робили для того, щоб незалежна Україна з’явилася”.
Я попросив кількох осіб дати прогноз – скільки ще буде актуальним твір “Інтернаціоналізм чи русифікація?”.
Поетеса Ліна Костенко: “Я знаю, що як факт історії духовного розвитку України вона завжди буде актуальною. А як її актуальність, відповідність до нинішньої ситуації, я боюся, що це ще дуже довго буде актуальним, тому що всі балакають, ніхто, фактично, нічого не робить. Дехто тут сьогодні виступав і казав: “Треба щось робити”. А при Президенті України, тому, була Рада з питань мови? Була. Де вона? А чому вона ліквідована? Тому що вони або дуже мало, або нічого не робили. Ліквідувать те, що працює, неможливо. І ніякий Кучма їх не ліквідував би. Через те у мене дуже-дуже... Ну, я не хочу поганого прогнозу, але ж я не можу Вам також збрехати!”
Іван Драч: “Я думаю, що вона ще довгий час буде актуальною, тому що ті кроки, реальні кроки, особливо кадрові, які робить наш Президент (ідеться і про призначення президента Національної телекомпанії), свідчить, що це перемішування різних сил в Україні ще буде дуже довго тривати”.
Тоді виникає запитання, а яка ж різниця між тією політикою, яку провадив Кучма-Кравчук, і тією політикою, яку провадить Ющенко?
Іван Драч: “Різниці у теоретичних постулатах є багато, але в реальній політиці – дуже мало”.
На запитання, коли він був більшим песимістом - 40 років тому чи тепер, Іван Дзюба сказав:
“Зараз більший, тому що тоді здавалося, що все попереду і все можна змінити, а зараз – хтозна”.
Ви бачите вихід?
Іван Дзюба: “Якби я його бачив, то я б, мабуть, був, не знаю, чи Президентом України, чи пророком. Не бачу виходу. Є в мене певне бачення, яке я міг би запропонувати, але певності, що це є кардинальне вирішення, в мене немає”.