На конференції “Нова європейська хвиля визволення: демократія та трансформація” президенти Грузії, Естонії, Румунії та України говорили про здобутки і втрати своїх країн.
Так Віктор Ющенко зазначив, що його мета – це покращити життя не соратників по революції, а простих людей, які рік тому на майдані виборювали його перемогу.
Стосовно економічних проблем, то під час дискусії він зазначив, що після організації режиму вільної торгівлі України та Грузії варто перейти до уніфікації транзитної і тарифної політики. Український Президент переконаний, що на цих трьох речах базується розвиток економічних відносин усіх країн, які прагнуть бути новітніми. Віктор Ющенко зазначив, що за останні кілька тижнів Україна і Грузія впритул підійшли до створення зони вільної торгівлі, і досягли необхідних домовленостей на міжнародному рівні. “Другий етап – спільна тарифна політика”, - підкреслив Президент України, щоправда потім додав, що поки що не знайшли спільної позиції з даного питання.
Цікаво, що головував на конференції відомий ізраїльський державний діяч, ще більш відомий радянський дисидент, колишній донеччанин Натан Щаранський.
Після обіду Президенти урочисто заклали капсулу в наріжний камінь монументу Свободи. Як повідомляють колеги з грузинської редакції Радіо “Свобода”, Віктор Ющенко найвправніше володів кельмою, і найдовше кидав розчин цементу в фундамент майбутньої споруди. На початку церемонії глави держав підписали документ-послання майбутнім поколінням, який потім заклали в капсулу.
Церемонія відбувалася в супроводі грузинського національного співу, а монумент матиме вигляд колони з фігурою Святого Георгія зверху.
Щоправда не усі грузини задоволені, що автором Статуї “Свободи” є архітектор Зураб Церетелі. Вони вважають аморальним, коли одна і таж особа в радянські часи будує монумент приєднання Грузії до Росії, а в часи незалежності проектує Монумент Свободи.
Увечері в Тбілісі відбувся святковий концерт за участі найвідоміших артистів Грузії. А на будівлю парламенту проектували революційну хроніку 2002 року. Проте, знову ж таки за інформацією грузинських колег, на концерт потрапили лише обрані, тобто ті, хто мав запрошення. Простий народ, який два роки тому і зробив “революція троянд”, залишався за кадром.
Так Віктор Ющенко зазначив, що його мета – це покращити життя не соратників по революції, а простих людей, які рік тому на майдані виборювали його перемогу.
Стосовно економічних проблем, то під час дискусії він зазначив, що після організації режиму вільної торгівлі України та Грузії варто перейти до уніфікації транзитної і тарифної політики. Український Президент переконаний, що на цих трьох речах базується розвиток економічних відносин усіх країн, які прагнуть бути новітніми. Віктор Ющенко зазначив, що за останні кілька тижнів Україна і Грузія впритул підійшли до створення зони вільної торгівлі, і досягли необхідних домовленостей на міжнародному рівні. “Другий етап – спільна тарифна політика”, - підкреслив Президент України, щоправда потім додав, що поки що не знайшли спільної позиції з даного питання.
Цікаво, що головував на конференції відомий ізраїльський державний діяч, ще більш відомий радянський дисидент, колишній донеччанин Натан Щаранський.
Після обіду Президенти урочисто заклали капсулу в наріжний камінь монументу Свободи. Як повідомляють колеги з грузинської редакції Радіо “Свобода”, Віктор Ющенко найвправніше володів кельмою, і найдовше кидав розчин цементу в фундамент майбутньої споруди. На початку церемонії глави держав підписали документ-послання майбутнім поколінням, який потім заклали в капсулу.
Церемонія відбувалася в супроводі грузинського національного співу, а монумент матиме вигляд колони з фігурою Святого Георгія зверху.
Щоправда не усі грузини задоволені, що автором Статуї “Свободи” є архітектор Зураб Церетелі. Вони вважають аморальним, коли одна і таж особа в радянські часи будує монумент приєднання Грузії до Росії, а в часи незалежності проектує Монумент Свободи.
Увечері в Тбілісі відбувся святковий концерт за участі найвідоміших артистів Грузії. А на будівлю парламенту проектували революційну хроніку 2002 року. Проте, знову ж таки за інформацією грузинських колег, на концерт потрапили лише обрані, тобто ті, хто мав запрошення. Простий народ, який два роки тому і зробив “революція троянд”, залишався за кадром.
