У сентиментальному дев’ятнадцятому столітті було прийнято розповідати різдвяні історії. Людина двадцять першого століття – істота раціональна, прагматична і аж ніяк не сентиментальна. Але в глибині душі ми так само потребуємо казки. Щоправда, в ролі казкаря тепер здебільшого виступає всюдисуще телебачення, де у цей новорічно-різдвяний час можна знайти святочні історії на будь-який смак і вік.
Та найпривабливіші казки нині нам обіцяє великий екран. Це і черговий „Гаррі Поттер”, і рімейк знаменитого „Кін Конга”, і екранізація дивовижних „Хронік Нарнії” Клайва Льюїса. Звичайно, більша частина подібних фільмів призначена для дітей і підлітків. Але, зізнаюся, я й сама не втрималася від спокуси подивитися „Хроніки Нарнії”. Адже просякнуті християнським духом і символікою казкові повісті оксфордського професора - одна з найкращих дитячих книжок у світі, тож і фільм викликає неабияку цікавість. Втім, його оцінку лишимо кінокритикам. Але на перегляді мене вразила одна деталь: дорослих глядачів було анітрохи не менше, ніж дітлахів. Подібну картину можна спостерігати і на інших подібних фільмах. Можливо на нас так впливають свята, відпочинок, надлишок вільного часу?
На думку науковців, справа не лише в цьому. Виявляється, сучасні дорослі просто полюбляють казки. Зарубіжні дослідники з’ясували, що на заході близько сорока відсотків читачів „Гаррі Поттера” – цілком дорослі люди. Для них навіть друкують спеціальні видання – без картинок і яскравих обкладинок. Чимало дорослих шанувальників казок і на наших теренах. Цікаво, що раніше книжки, написані для дорослих, нерідко з роками ставали дитячими. Згадаймо хоча б „Робінзона Крузо”, романи Майн Ріда, Конан Дойля чи Герберта Велса. Нині спостерігається зворотнє явище: книжки і фільми, призначені начебто для дітей, все більше „споживаються” дорослими. Сучасне суспільство просто не хоче дорослішати. Прикметно, що більшість таких „дорослих дітей” - чоловіки 35-40 років, жінкам залишатися дітьми заважають родинні обов’язки. Головна причина цього феномену, вважають психологи, - у тому, що в дитинстві цих людей не було таких книжок та іграшок, як у їхніх власних нащадків. Певною компенсацією цього є і захоплення комп’ютерними іграми, і жанром фентезі в літературі, і відверто казковими фільмами.
Можна по-різному оцінювати таку інфантилізацію сучасного світу. У багатьох сферах життя інфантильні дорослі – явище доволі прикре. Але, гадаю, дитинна любов до казки – зовсім не найгірша людська риса...
Та найпривабливіші казки нині нам обіцяє великий екран. Це і черговий „Гаррі Поттер”, і рімейк знаменитого „Кін Конга”, і екранізація дивовижних „Хронік Нарнії” Клайва Льюїса. Звичайно, більша частина подібних фільмів призначена для дітей і підлітків. Але, зізнаюся, я й сама не втрималася від спокуси подивитися „Хроніки Нарнії”. Адже просякнуті християнським духом і символікою казкові повісті оксфордського професора - одна з найкращих дитячих книжок у світі, тож і фільм викликає неабияку цікавість. Втім, його оцінку лишимо кінокритикам. Але на перегляді мене вразила одна деталь: дорослих глядачів було анітрохи не менше, ніж дітлахів. Подібну картину можна спостерігати і на інших подібних фільмах. Можливо на нас так впливають свята, відпочинок, надлишок вільного часу?
На думку науковців, справа не лише в цьому. Виявляється, сучасні дорослі просто полюбляють казки. Зарубіжні дослідники з’ясували, що на заході близько сорока відсотків читачів „Гаррі Поттера” – цілком дорослі люди. Для них навіть друкують спеціальні видання – без картинок і яскравих обкладинок. Чимало дорослих шанувальників казок і на наших теренах. Цікаво, що раніше книжки, написані для дорослих, нерідко з роками ставали дитячими. Згадаймо хоча б „Робінзона Крузо”, романи Майн Ріда, Конан Дойля чи Герберта Велса. Нині спостерігається зворотнє явище: книжки і фільми, призначені начебто для дітей, все більше „споживаються” дорослими. Сучасне суспільство просто не хоче дорослішати. Прикметно, що більшість таких „дорослих дітей” - чоловіки 35-40 років, жінкам залишатися дітьми заважають родинні обов’язки. Головна причина цього феномену, вважають психологи, - у тому, що в дитинстві цих людей не було таких книжок та іграшок, як у їхніх власних нащадків. Певною компенсацією цього є і захоплення комп’ютерними іграми, і жанром фентезі в літературі, і відверто казковими фільмами.
Можна по-різному оцінювати таку інфантилізацію сучасного світу. У багатьох сферах життя інфантильні дорослі – явище доволі прикре. Але, гадаю, дитинна любов до казки – зовсім не найгірша людська риса...