“В рамках цього ґранту зробимо врешті так, щоб наше пожежне обладнання було ідентичним із українським, так щоб у випадку пожежі чи інших загроз ми могли собі взаємно допомагати технікою, перекачувати воду пожежними шлангами, навіть не перетинаючи державного кордону.
Але існують інші, набагато складніші бюрократичні перешкоди у прикордонній співпраці із партнерами у Жовкві та Сокалі. Про них розповів розповів радіо “Свобода” голова районної (повітової) адміністрації в Томашеві Люблінському Едвард Жук.
“У рамках співпраці наші пожежники вирішили передати своїм колегам у Жовкві спеціалізовану автомашину. Вона стоїть у нас уже рік, і ми не можемо її передати в Україну. Виникли проблеми із її переданням. Це юридично - бюрократичні перепони, яких ми зовсім не розуміємо, бо я виходжу із міркування: як хтось комусь щось дає, тоді, за приказкою, від прибутку не болить голова, треба брати дарунок, оскільки це машина готова до дії”.
Голова адміністрації в Томашеві Едвард Жук звертався до українського консульства в Люблині і просив допомогти подолати бюрократичний Гордієвий вузол, але нічого з цього не вийшло.
Радіо “Свобода” також звернулося до українського консула Івана Грицака. Ми попросили його пояснити, чому вже довше ніж рік пожежники з Жовкви не можуть отримати спеціалізовану машину, яку їм подарували колеги-поляки. Ось як це пояснив пан Грицак:
“Ця гуманітарна допомога повинна передаватися через оформлення документів жовківською райдержадміністрацією - зверненням до Комісії з розподілу гуманітарної допомоги при Кабінеті міністрів”.
Видається, що ця ситуація свідчить про те, що в Україні слід провести адміністративну реформу за європейськими стандартами. Більші повноваження для місцевих органів влади полегшать життя жителів регіонів, і такі питання як передання пожежної машини буде вирішувати місцева влада, а не Кабінет міністрів України. Адже з Києва не завжди добре видно проблеми українсько-польського пограниччя.