Відповідаючи на запитання радіо “Свобода” про згадану постанову, віце-прем''єр-міністр України з гуманітарних питань В’ячеслав Кириленко сказав:
“Немає позиції віце-прем''єра чи когось окремо з міністрів, а є вже консолідована позиція уряду, оскільки уряд ще 16 січня ухвалив відповідну постанову, яка стосується дуже простих і зрозумілих речей. Це – реакція на те, що довгі роки наш український глядач у жодному кінотеатрі України, в будь-якому місті, на жаль, не може побачити жодного фільму, дубльованого українською мовою. І така ситуація потребує реагування. Вона визначена законодавчо: закон “Про кінематографію” передбачає дублювання фільмів українською мовою, обов’язковість такого дублювання. Але на рівні урядових рішень був відсутній механізм застосування цієї норми. От нарешті такий механізм з’явився, введений він, на мою думку, дуже помірковано, і передбачає поетапність”. Нагадаю: поки що мова не йде про повний, 100-вiдсотковий перехід кінотеатрів на українську мову. З 1 вересня має бути лише 20% копій, з 1 січня 2007 року – 50%, а з 1 липня того ж року – 70%:
“Отже, права і тих, хто хотітиме дивитись фільми, дубльовані українською мовою, будуть нарешті застережені, чого немає зараз, і права тих, хто хотів би продовжувати дивитися фільми, дубльовані російською, також будуть застережені”. Цікаво, що ще в законі “Про мови в Українській РСР” 1989 року сказано (цитую статтю 32-у): “Українська РСР забезпечує... переклади українською мовою і публічну демонстрацію фільмів та інших аудіовізуальних творів”, а також “розвиток україномовного кіно”. Як відомо, Українська РСР не забезпечила. Не забезпечує досі і незалежна Україна.
Незважаючи на такі залізні аргументи, деякі кінодистриб''ютори, які взяли участь у “круглому столі”, намагалися довести В’ячеславу Кириленку, що постанова Кабміну, яка зобов''язує дистриб''юторів дублювати, озвучувати чи субтитрувати фільми українською мовою, є передчасною, дискримінаційною і такою, що не відповідає чинному законодавству.
А президент асоціації сприяння розвитку кінематографу Михайло Соколов сказав (цитую): “Ми не проти державної політики на підтримку української мови, але ми не розуміємо, чого ми повинні оплачувати цю програму... Ми підрахували, що “ціна питання” — 50 мільйонів гривень. Стільки грошей потрібно на українізацію фільмів на рік. Нехай держава їх і виділить під цю програму”.
В кінорежисера Олеся Саніна – кардинально інша думка: “Якби я був бізнесменом, а не режисером, я б ще вчора створив студію з озвучення, тому що це величезний ринок... Чи є інтерес представників російських дистриб''юторських компаній озвучувати фільми українською мовою? Немає. Це територія Росії, це паразити на території України, точно так само, як на території всього СНД... Це політична ситуація і це позиція частини партій, які хочуть введення російської мови”.
За словами народного депутата України Леся Танюка, деякі представники компаній, що займаються розповсюдженням фільмів, зібралися для опротестування постанови Кабміну.
“Якщо ви не знайдете спільної мови з українським народом, у нас будуть інші дистриб''ютори, — сказав він, звертаючись до цих представників. На його думку, “основна їхня проблема, все-таки, негативна і полягає в тому, що вони ставляться до українського народу, як до клієнтів, які, значить, потребують, щоб їх обслуговували”.
“Немає позиції віце-прем''єра чи когось окремо з міністрів, а є вже консолідована позиція уряду, оскільки уряд ще 16 січня ухвалив відповідну постанову, яка стосується дуже простих і зрозумілих речей. Це – реакція на те, що довгі роки наш український глядач у жодному кінотеатрі України, в будь-якому місті, на жаль, не може побачити жодного фільму, дубльованого українською мовою. І така ситуація потребує реагування. Вона визначена законодавчо: закон “Про кінематографію” передбачає дублювання фільмів українською мовою, обов’язковість такого дублювання. Але на рівні урядових рішень був відсутній механізм застосування цієї норми. От нарешті такий механізм з’явився, введений він, на мою думку, дуже помірковано, і передбачає поетапність”. Нагадаю: поки що мова не йде про повний, 100-вiдсотковий перехід кінотеатрів на українську мову. З 1 вересня має бути лише 20% копій, з 1 січня 2007 року – 50%, а з 1 липня того ж року – 70%:
“Отже, права і тих, хто хотітиме дивитись фільми, дубльовані українською мовою, будуть нарешті застережені, чого немає зараз, і права тих, хто хотів би продовжувати дивитися фільми, дубльовані російською, також будуть застережені”. Цікаво, що ще в законі “Про мови в Українській РСР” 1989 року сказано (цитую статтю 32-у): “Українська РСР забезпечує... переклади українською мовою і публічну демонстрацію фільмів та інших аудіовізуальних творів”, а також “розвиток україномовного кіно”. Як відомо, Українська РСР не забезпечила. Не забезпечує досі і незалежна Україна.
Незважаючи на такі залізні аргументи, деякі кінодистриб''ютори, які взяли участь у “круглому столі”, намагалися довести В’ячеславу Кириленку, що постанова Кабміну, яка зобов''язує дистриб''юторів дублювати, озвучувати чи субтитрувати фільми українською мовою, є передчасною, дискримінаційною і такою, що не відповідає чинному законодавству.
А президент асоціації сприяння розвитку кінематографу Михайло Соколов сказав (цитую): “Ми не проти державної політики на підтримку української мови, але ми не розуміємо, чого ми повинні оплачувати цю програму... Ми підрахували, що “ціна питання” — 50 мільйонів гривень. Стільки грошей потрібно на українізацію фільмів на рік. Нехай держава їх і виділить під цю програму”.
В кінорежисера Олеся Саніна – кардинально інша думка: “Якби я був бізнесменом, а не режисером, я б ще вчора створив студію з озвучення, тому що це величезний ринок... Чи є інтерес представників російських дистриб''юторських компаній озвучувати фільми українською мовою? Немає. Це територія Росії, це паразити на території України, точно так само, як на території всього СНД... Це політична ситуація і це позиція частини партій, які хочуть введення російської мови”.
За словами народного депутата України Леся Танюка, деякі представники компаній, що займаються розповсюдженням фільмів, зібралися для опротестування постанови Кабміну.
“Якщо ви не знайдете спільної мови з українським народом, у нас будуть інші дистриб''ютори, — сказав він, звертаючись до цих представників. На його думку, “основна їхня проблема, все-таки, негативна і полягає в тому, що вони ставляться до українського народу, як до клієнтів, які, значить, потребують, щоб їх обслуговували”.