Не зважаючи на те, що президент і головний редактор «Франс Суар» Жак Лефран передрукував карикатури на пророка Мухаммеда з датської газети «Юлландс Постен» із дотриманням балансу, бо до згаданих вже карикатур на мусульманського пророка редактора французького видання додав кілька «веселих малюнків» на християнського, юдейського та буддистського богів, котрі сидять на хмарах разом з Мухаммедом, а Христос іще й каже до пророка: «Не скаржся, Мухаммед, нас тут всіх намалювали в смішному вигляді», це не допомогло Лефрану. У середу він був звільнений з посад у «Франс Суар» власником видання Раймоном Лака, котрий, до речі, є франко-єгипетського походження. Лака додав, що таким кроком він «продемонстрував повагу до віруючих і до внутрішніх переконань кожної людини».
Представник же французького уряду Жан-Франсуа Копе у офіційній заяві сказав наступне: «свобода слова має реалізовуватися у дусі терпимості і поважання вірувань кожного». Голова французької ради мусульманських релігій Даліл Бубакер був більш критичний в заяві на сторінках тієї ж «Франс Суар», а також у розмові з журналістами в четвер. Він, зокрема, сказав:
«Свободі висловлювань – так, коли ви журналіст, ви вільні писати так далеко, як ви переконані, що пишете чесно і правдиво. Але казати , що пророк ісламу терорист – не правдиво. Ви не маєте права казати, що пророк Мухаммед, за яким стоїть цілий світ , якому ми поклоняємося кожної хвилини і кожного дня, створив релігію терористів».
Тим часом «Репортери без кордонів» занепокоєні реакцією арабських країн на публікації карикатур із «смішними зображеннями» пророка Мухаммеда. Бо це, на переконання журналістів, загрожує свободі слова у світі. Зокрема, представниця згаданої журналістської організації Аннабелла Аркі зауважила:
«Загрожувати людям і обвинувачувати країни тому, що газета опублікувала якісь карикатури чи якусь інформацію – таке можна зрозуміти, як наступ однієї групи людей на іншу і це повністю не доречно».
А відомий дослідник теми богохульства на Заході англійський доктор Девід Неш сказав у інтерв’ю радіо Свобода з приводу дієвості європейських законів щодо богохульників наступне:
«Найбільше відоме цим Об’єднане Королівство але й законодавство проти богохульства існує й в інших країнах у більш прихованому вигляді. Чимало з цих законів проти релігійної ненависті є діючими у цьому напрямку й сьогодні. Характерною була нещодавня судова справа у Франції щодо Майкла Гуеллбека, котрий критикував Іслам, та був обвинувачений у цьому судом. Та більш дієвим є щодо богохульства все ж закон у Об’єднаному Королівстві, хоча я зауважив що й Греція намагається внести свій вклад у цю справу в останні 18 місяців. Багато правових висновків було узагальнено рішеннями Європейського Суду. Одне з яких в 90-х роках стосовно австрійського Інституту Отто Премінґа. Те, що виніс Європейський Суд у цій справі було явним обмеженням свободи висловлювань і воно дуже відрізняється від першої поправки до Білля про права в Америці».
Неш також сказав у цьому інтерв’ю, що «більшість європейських держав з одного боку намагаються підтримувати свободу слова, а з другого - захищати меншини від атак і цей нестійкий та небезпечний баланс характерний для західного світу».
Представник же французького уряду Жан-Франсуа Копе у офіційній заяві сказав наступне: «свобода слова має реалізовуватися у дусі терпимості і поважання вірувань кожного». Голова французької ради мусульманських релігій Даліл Бубакер був більш критичний в заяві на сторінках тієї ж «Франс Суар», а також у розмові з журналістами в четвер. Він, зокрема, сказав:
«Свободі висловлювань – так, коли ви журналіст, ви вільні писати так далеко, як ви переконані, що пишете чесно і правдиво. Але казати , що пророк ісламу терорист – не правдиво. Ви не маєте права казати, що пророк Мухаммед, за яким стоїть цілий світ , якому ми поклоняємося кожної хвилини і кожного дня, створив релігію терористів».
Тим часом «Репортери без кордонів» занепокоєні реакцією арабських країн на публікації карикатур із «смішними зображеннями» пророка Мухаммеда. Бо це, на переконання журналістів, загрожує свободі слова у світі. Зокрема, представниця згаданої журналістської організації Аннабелла Аркі зауважила:
«Загрожувати людям і обвинувачувати країни тому, що газета опублікувала якісь карикатури чи якусь інформацію – таке можна зрозуміти, як наступ однієї групи людей на іншу і це повністю не доречно».
А відомий дослідник теми богохульства на Заході англійський доктор Девід Неш сказав у інтерв’ю радіо Свобода з приводу дієвості європейських законів щодо богохульників наступне:
«Найбільше відоме цим Об’єднане Королівство але й законодавство проти богохульства існує й в інших країнах у більш прихованому вигляді. Чимало з цих законів проти релігійної ненависті є діючими у цьому напрямку й сьогодні. Характерною була нещодавня судова справа у Франції щодо Майкла Гуеллбека, котрий критикував Іслам, та був обвинувачений у цьому судом. Та більш дієвим є щодо богохульства все ж закон у Об’єднаному Королівстві, хоча я зауважив що й Греція намагається внести свій вклад у цю справу в останні 18 місяців. Багато правових висновків було узагальнено рішеннями Європейського Суду. Одне з яких в 90-х роках стосовно австрійського Інституту Отто Премінґа. Те, що виніс Європейський Суд у цій справі було явним обмеженням свободи висловлювань і воно дуже відрізняється від першої поправки до Білля про права в Америці».
Неш також сказав у цьому інтерв’ю, що «більшість європейських держав з одного боку намагаються підтримувати свободу слова, а з другого - захищати меншини від атак і цей нестійкий та небезпечний баланс характерний для західного світу».