Відкриття виставки художниці Розалії Рабинович супроводжувала музика Леоніда Утьосова. Вона наче озвучувала стилістику її робіт і відтворювала звукову атмосферу 20-30-х років минулого століття. Тоді літературу, живопис, музику захопили революційні течії. Символізм і впливи конструктивізму, урбаністичного напряму, прийоми дадаїзму і плакатної декоративності – все це складалося в авангардну естетику, що стала невід’ємною частиною тодішнього радянського мистецтва. Нині твори Розалії Рабинович вважаються яскравою сторінкою історії авангарду.
Але 70 років вони пролежали у безвісті. Власне, картинами їх назвати можна умовно. На представлених плакатно-декоративних композиціях викладена мозаїка з серпів і молотів, п’ятикутних зірок, різноманітних букв та словоутворень, абстрактних геометричних форм. Художниця наче бавиться з усім цим, виконуючи замовлення на створення ідеологічних плакатів, з котрих звертаються із закликами піонери, робітники, червоноармійці, колгоспники, комсомольці. Для старшого покоління плакати Розалії Рабинович, можливо, викликають ностальгію, а для молодшого можуть стати наочним підручником із радянського суспільствознавства. Художниця, яка народилася в Києві, отримала блискучу освіту - у відомого українського живописця Олександра Мурашка, українського майстра сценографії і живопису Анатоля Петрицького та московського художника Рафаїла Фалька. У переважанні золотої барви в роботах Розалії Рабинович мистецтвознавець Дмитро Горбачов вбачає впливи українського іконопису, а домінанті червоно-чорної гами – відгуки народної вишивки і, водночас, японського декору. На запитання про зв’язки художниці з Києвом директор музею Ірина Горбачова відповіла:
„З Києвом вона безумовно пов’язана. І коли ми дивимось на її роботи, то відчувається така українсько-єврейська декоративність, яку вона використовує у своїх роботах. І це несподіваний прояв авангарду, в 30-і роки, вже коли буйним квітом розквітав соцреалізм”.
Ліричні пейзажі художниці зберігаються в Третяковській галереї та музеї імені Пушкіна в Москві, у музейних зібраннях Челябінська, Тбілісі. Але київська виставка вперше демонструє невідому частину її творчості. Виставка триватиме до 4 березня.
Але 70 років вони пролежали у безвісті. Власне, картинами їх назвати можна умовно. На представлених плакатно-декоративних композиціях викладена мозаїка з серпів і молотів, п’ятикутних зірок, різноманітних букв та словоутворень, абстрактних геометричних форм. Художниця наче бавиться з усім цим, виконуючи замовлення на створення ідеологічних плакатів, з котрих звертаються із закликами піонери, робітники, червоноармійці, колгоспники, комсомольці. Для старшого покоління плакати Розалії Рабинович, можливо, викликають ностальгію, а для молодшого можуть стати наочним підручником із радянського суспільствознавства. Художниця, яка народилася в Києві, отримала блискучу освіту - у відомого українського живописця Олександра Мурашка, українського майстра сценографії і живопису Анатоля Петрицького та московського художника Рафаїла Фалька. У переважанні золотої барви в роботах Розалії Рабинович мистецтвознавець Дмитро Горбачов вбачає впливи українського іконопису, а домінанті червоно-чорної гами – відгуки народної вишивки і, водночас, японського декору. На запитання про зв’язки художниці з Києвом директор музею Ірина Горбачова відповіла:
„З Києвом вона безумовно пов’язана. І коли ми дивимось на її роботи, то відчувається така українсько-єврейська декоративність, яку вона використовує у своїх роботах. І це несподіваний прояв авангарду, в 30-і роки, вже коли буйним квітом розквітав соцреалізм”.
Ліричні пейзажі художниці зберігаються в Третяковській галереї та музеї імені Пушкіна в Москві, у музейних зібраннях Челябінська, Тбілісі. Але київська виставка вперше демонструє невідому частину її творчості. Виставка триватиме до 4 березня.