Вранці 5 березня 1950 року в бою загинув командир Української Повстанської Армії, генерал-хорунжий Роман Шухевич, більше відомий під псевдонімом «Тарас Чупринка». Розповідає Віталій Пономарьов.Віталій Пономарьов: - Чи пам’ятають кияни, хто такий Роман Шухевич?
Перехожа 1: - Ой, не знаю я, хто це і що це.
Перехожий: - Шухевич? Для мене? Дуже нехороша людина.
Перехожа 2: - Не знаю.
Перехожа 3: - Не знаю.
Віталій Пономарьов: Роман Шухевич народився 99 років тому у містечку Краковці на Львівщині. Він навчався у філії Академічної гімназії, у Політехнічному інституті у Данцигу та у Львівській політехніці, 2 роки відслужив у польському війську. Шістнадцяти років Шухевич вступив до Української Військової Організації, а після створення Організації Українських Націоналістів став її активістом і невдовзі очолив бойову референтуру ОУН. Після вбивства націоналістами міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького польська влада заарештувала Шухевича. Він провів більше року у концтаборі Береза Картузька та 3 роки у в’язниці, звідки був звільнений за амністією. Згодом Шухевич був заступником начальника штабу Карпатської Січі і боронив Карпатську Україну від угорського війська. Після розколу ОУН він приєднався до її бандерівського крила. Від початку німецько-радянської війни Шухевич командував українським батальйоном «Нахтігаль» і воював проти Червоної армії на Вінничині та проти радянських партизан у Білорусі. Говорить історик Владислав Гриневич.
Владислав Гриневич: Це один з п’ятірки тих, які взагалі стояли і у витоків, і у керівництві цього руху. Тому, коли ми говоримо про ОУН і УПА, постать Романа Шухевича проглядається дуже виразно. Це військовий і політичний керівник, це кадровий військовий і керівник Повстанської армії, який утримував і дисципліну, і військовий чин цієї організації. І вже одне це свідчить про нього як про чудового керівника. Безумовно, його треба розглядати як непересічного керівника і водночас як людину свого віку.
Віталій Пономарьов: Коли нацисти роззброїли «Нахтігаль» та заарештували його старшин, Шухевич зміг утекти. Він був обраний головою бюро проводу ОУН і командувачем Української Повстанської Армії.
«Не боятися більше українському народові ні винищування у газових камерах, ні масових розстрілів цілих десятків сіл озвірілими гестапівцями. Західний варвар не буде вже панувати на українській землі. Великий вклад у перемогу над Німеччиною внесли і Ви, Українські Повстанці. У боротьбі з Німеччиною наша Українська Повстанча Армія зорганізувалася і пройшла першу бойову школу».
За 9 місяців до завершення війни Шухевич був обраний до Української Головної Визвольної Ради, очолив її Генеральний Секретаріат і став генеральним секретарем військових справ.
«Невиданий в історії людства терор, провокації мають остаточно перетопити в російським горнилі український народ, що має назавжди забути, що він був самостійним, і погодитися бути вічним наймитом “старшого брата” – новітньої великої Росії».
Роман Шухевич загинув 56 років тому у бою з радянським підрозділом держбезпеки у селі Білогорща поблизу Львова. Говорить професор Станіслав Кульчицький.
Станіслав Кульчицький: Роман Шухевич – це найбільш успішний з командирів Української Повстанської Армії. Очолював він її понад 6 років. В 43–44-му роках боролися з Армією Крайовою, з німецькими окупаційними силами, а далі – це боротьба проти сталінського міністерства державної безпеки і міністерства внутрішніх справ. Саме через те, що це була боротьба проти радянізації, проти колгоспів перш за все, вона і могла тривати впродовж майже десятка років – без будь-якої допомоги ззовні, тільки спираючись на підтримку населення.
«Українські Повстанці! Революційні рухи поневолених народів та протиріччя між західними державами і СРСР зростають. Це все створює сприятливі умови для нашої дальшої боротьби і наближає момент розвалу СРСР. Дотримати зброю до тієї хвилини і станути на чолі воюючих проти Сталіна мас – Ваше священне завдання».