Ця історія почалася у 2000-му році, коли Наталлі Еванс почала лікуватися від безплідності. Медики виявили у неї передраковий стан і були змушені видалити жінці яєчники. Але перед операцією Наталлі Еванс пройшла процедуру штучного запліднення яйцеклітини разом зі своїм партнером Говардом Джонстоном. Процедура була успішною і в результаті було заморожено 6 зародків, які поклали на зберігання. Але згодом пара розійшлася. Наталлі вирішила сама стати матір''ю, проте Говард був проти. Він не захотів дитини, якої б не виховував.
Європейський суд з прав людини у вівторок постановив, що ніхто у Британії не порушив прав жінки, коли суди відмовляли їй у праві на материнство.
Промовляючи після вердикту страсбурзького суду, Наталлі Еванс була розчарована і звернулася до свого колишнього хлопця:
"Я лише хочу, щоб він змінив свою думку і намагався подумати про наслідки. Я знаю, що він думає про наслідки для себе, але про наслідки для мене також. Він зможе мати своїх власних генетичних дітей, а я - ні."
Наталлі Еванс каже, що була готова прийняти будь-який вердикт: щоб її колишній партнер не мав жодних юридичних чи фінансових зобов`язань щодо дитини, але за умови, що матиме право використати заморожений зародок.
Чи можливо тут знайти якесь Соломонове рішення , щоб нікого не травмувати? Доктор Дікінсон Кован – провідний британський експерт з питань штучного запліднення. На його думку, суд мав рацію. Хоча Наталлі Еванс вважає зародки своїми, насправді вони спільні, зауважує експерт.
Чому ж тоді медичні клініки не зберігають окремо заморожені яйцеклітини жінок і сперму їхніх партнерів? Доктор Дікінсон Кован пояснює, що наука до цього не зовсім дійшла, бо зародки зберігаються краще ніж незапліднені яйцеклітини: "Уявімо, що одинокій жінці видалили яєчники, чи в неї рак і вона хоче зберегти яйцеклітини на майбутнє. Так справді було би простіше. Але, на жаль, такі процедури дуже, дуже неуспішні. Про них пишуть в газетах так, ніби це роблять щодня. Але ні. За останні 25 років дуже мало жінок завагітніли за допомогою заморожених яйцеклітин, фактично такі випадки можна порахувати на пальцях однієї руки."
Якщо Наталлі Еванс не зможе домовитися зі своїм партнером, то заморожені зародки їхніх дітей мають знищити у жовтні. Британка каже, що вірогідно звернеться до останньої європейської інстанції - Палати Європейського суду з прав людини, яка все ще може розглянути цю справу.
Європейський суд з прав людини у вівторок постановив, що ніхто у Британії не порушив прав жінки, коли суди відмовляли їй у праві на материнство.
Промовляючи після вердикту страсбурзького суду, Наталлі Еванс була розчарована і звернулася до свого колишнього хлопця:
"Я лише хочу, щоб він змінив свою думку і намагався подумати про наслідки. Я знаю, що він думає про наслідки для себе, але про наслідки для мене також. Він зможе мати своїх власних генетичних дітей, а я - ні."
Наталлі Еванс каже, що була готова прийняти будь-який вердикт: щоб її колишній партнер не мав жодних юридичних чи фінансових зобов`язань щодо дитини, але за умови, що матиме право використати заморожений зародок.
Чи можливо тут знайти якесь Соломонове рішення , щоб нікого не травмувати? Доктор Дікінсон Кован – провідний британський експерт з питань штучного запліднення. На його думку, суд мав рацію. Хоча Наталлі Еванс вважає зародки своїми, насправді вони спільні, зауважує експерт.
Чому ж тоді медичні клініки не зберігають окремо заморожені яйцеклітини жінок і сперму їхніх партнерів? Доктор Дікінсон Кован пояснює, що наука до цього не зовсім дійшла, бо зародки зберігаються краще ніж незапліднені яйцеклітини: "Уявімо, що одинокій жінці видалили яєчники, чи в неї рак і вона хоче зберегти яйцеклітини на майбутнє. Так справді було би простіше. Але, на жаль, такі процедури дуже, дуже неуспішні. Про них пишуть в газетах так, ніби це роблять щодня. Але ні. За останні 25 років дуже мало жінок завагітніли за допомогою заморожених яйцеклітин, фактично такі випадки можна порахувати на пальцях однієї руки."
Якщо Наталлі Еванс не зможе домовитися зі своїм партнером, то заморожені зародки їхніх дітей мають знищити у жовтні. Британка каже, що вірогідно звернеться до останньої європейської інстанції - Палати Європейського суду з прав людини, яка все ще може розглянути цю справу.
