За Маґдебурзьким правом, мешканці українських міст обирали магістрат у складі дванадцяти райців та лавників, а ті серед себе вибирали війта, присягнувши зробити це (цитата) «не з приязні, не з боязні, не для здобуття ласки і не заради дарів». Послів до Сейму шляхта обирала на сеймиках земель. На Запоріжжі кошового обирало козацьке Коло, причому виборці вигукували прізвиська кандидатів, а загальна згода часом досягалася кулаками.
Гетьмана обирала козацька Рада, як тоді казали, «вільними голосами», часто – в урочищі Маслів Став над річкою Росавою між Каневом та Кагарликом. Вихована в європейській політичній традиції, козацька старшина сприймала вибори як укладання угоди між правителем та його виборцями. Вперше таку угоду зафіксував Пилип Орлик у своїй «Конституції». Натомість вибори гетьманів, налаштованих на підпорядкування царю, нерідко відбувалися в оточенні московських полків.
Під час виборів до Галицького сейму 130 років тому голосування теж було усним і відкритим – виборець мав уголос, не користуючись записами, назвати перед виборчою комісією ім’я та прізвище свого кандидата. До участі у виборах не допускалися особи, в минулому засуджені за кримінальні злочини. Жінка могла голосувати тільки через довірену особу чоловічої статі, натомість про її право бути обраною виборчий закон не говорив нічого. Скориставшись тим, львів’янка Марія Дулембянка виставила свою кандидатуру і набрала 511 голосів, проте виборча комісія визнала їх недійсними.
Щоб не допустити до голосування небажану частину електорату, місцеві урядовці крали посвідчення виборців і засекречували час виборів. За один голос платили від одного до ста злотих, виборців пригощали горілкою та ковбасою. Окремим кандидатам відмовляли у наданні приміщень для зустрічей з виборцями, не надавали відпустку для поїздки до виборчого округу. За фальсифікації під час чергових виборів до Галицького Сейму студент Мирослав Січинський застрелив у Львові намісника Галичини Анджея Потоцького.
Гетьмана обирала козацька Рада, як тоді казали, «вільними голосами», часто – в урочищі Маслів Став над річкою Росавою між Каневом та Кагарликом. Вихована в європейській політичній традиції, козацька старшина сприймала вибори як укладання угоди між правителем та його виборцями. Вперше таку угоду зафіксував Пилип Орлик у своїй «Конституції». Натомість вибори гетьманів, налаштованих на підпорядкування царю, нерідко відбувалися в оточенні московських полків.
Під час виборів до Галицького сейму 130 років тому голосування теж було усним і відкритим – виборець мав уголос, не користуючись записами, назвати перед виборчою комісією ім’я та прізвище свого кандидата. До участі у виборах не допускалися особи, в минулому засуджені за кримінальні злочини. Жінка могла голосувати тільки через довірену особу чоловічої статі, натомість про її право бути обраною виборчий закон не говорив нічого. Скориставшись тим, львів’янка Марія Дулембянка виставила свою кандидатуру і набрала 511 голосів, проте виборча комісія визнала їх недійсними.
Щоб не допустити до голосування небажану частину електорату, місцеві урядовці крали посвідчення виборців і засекречували час виборів. За один голос платили від одного до ста злотих, виборців пригощали горілкою та ковбасою. Окремим кандидатам відмовляли у наданні приміщень для зустрічей з виборцями, не надавали відпустку для поїздки до виборчого округу. За фальсифікації під час чергових виборів до Галицького Сейму студент Мирослав Січинський застрелив у Львові намісника Галичини Анджея Потоцького.