Проект архітектурного заповідника в селі Бартне передбачає збереження старовинних лемківських церков, хат, цвинтарів, капличок. У зв’язку з цим в майбутньому у цій околиці нове будівництво буде заборонене. Мешканці цього бескидського села - це здебільшого лемки, їх тут 90% місцевого населення. Їхнє село стало відомим у 90-их роках завдяки популярній мистецькій акції "Лемківська Ватра".
Лемки села Бартне свідомі своєї тотожності, тому сьогодні дискусія про заповідник означає не заперечення рідної традиції, але шанс на гідне життя по-сучасному. Ось як голова сільради Адам Кузяк, лемко за походженням, виклав цю проблему в розмові із РС :
- Кожен із нас хоче в певнім сенсі жити ліпше. Хоче мати і самохід, но тепер ніхто конем не буде їздити. Мусимо іти зі світом в тім місці. А культури, знаєте, ми абсолютно не хочемо нищити. Нам батьки переказали, щоби ми її зберігали. Нам впоювали: чи ти будеш багатий, чи буде тобі тяжко жити,- тут є твоє місце і тут маєш жити.
Жителі Бартного пропонують, щоб місцева влада створили архітектурні лемківські заповідники в сусідніх селах, які залишилися пустими ще від часів Другої світової війни. В тих порожніх селах також багато архітектурних пам’яток, зруйнованих цвинтарів і церков.
Сьогодні Бартне - це живе активне село. Лемківські фермери тримають корови, постачають молоко до місцевого молочного комбінату. Заборона сучасного будівництва доведе їх до економічного краху і примусить їх, стверджують місцеві лемки, так як доля змусила їхніх дідів, емігрувати, скажімо, в Америку. Агротуризм, на їхню думку, тут не виплатиться. Пан Кузяк наголошує ще на одному: місцева влада, створюючи заповідник, не дає лемкам ні копійки на опіку і збереження лемківських архітектурних пам"яток. Про цю проблему згадала також в розмові із РС секретар Ради гміни (району) в селі Сенкова Малгожата Малух:
- Додатковим аспектом цієї справи є те, що, на жаль, реставратор архітектурних пам"яток не має грошей на збереження архітектури, яка охороняється законом. Якби були б у бюджеті реставратора архітектури хоч малі гроші на ремонт тих об"єктів, тоді підхід до справи жителів був би інший. Тепер утримання тих пам"яток у сто відсотків припадає на власника.
У найближчих днях відбудеться зустріч представників місцевої влади з жителями села Бартне. Відомо, що колись вози лемківських "мазярів", тобто продавців дьогтю, яким змащували колеса, їздили і до Гданська та й навіть до Києва. Лемки - народ, який цінує і оберігає свої культурні традиції. Треба надіятись, обидві сторони знайдуть компромісне рішення, яке не лише збереже віковічну лемківську архітектуру, а й водночас сприятиму традиційному лемківському хисту до економічної активності.
Лемки села Бартне свідомі своєї тотожності, тому сьогодні дискусія про заповідник означає не заперечення рідної традиції, але шанс на гідне життя по-сучасному. Ось як голова сільради Адам Кузяк, лемко за походженням, виклав цю проблему в розмові із РС :
- Кожен із нас хоче в певнім сенсі жити ліпше. Хоче мати і самохід, но тепер ніхто конем не буде їздити. Мусимо іти зі світом в тім місці. А культури, знаєте, ми абсолютно не хочемо нищити. Нам батьки переказали, щоби ми її зберігали. Нам впоювали: чи ти будеш багатий, чи буде тобі тяжко жити,- тут є твоє місце і тут маєш жити.
Жителі Бартного пропонують, щоб місцева влада створили архітектурні лемківські заповідники в сусідніх селах, які залишилися пустими ще від часів Другої світової війни. В тих порожніх селах також багато архітектурних пам’яток, зруйнованих цвинтарів і церков.
Сьогодні Бартне - це живе активне село. Лемківські фермери тримають корови, постачають молоко до місцевого молочного комбінату. Заборона сучасного будівництва доведе їх до економічного краху і примусить їх, стверджують місцеві лемки, так як доля змусила їхніх дідів, емігрувати, скажімо, в Америку. Агротуризм, на їхню думку, тут не виплатиться. Пан Кузяк наголошує ще на одному: місцева влада, створюючи заповідник, не дає лемкам ні копійки на опіку і збереження лемківських архітектурних пам"яток. Про цю проблему згадала також в розмові із РС секретар Ради гміни (району) в селі Сенкова Малгожата Малух:
- Додатковим аспектом цієї справи є те, що, на жаль, реставратор архітектурних пам"яток не має грошей на збереження архітектури, яка охороняється законом. Якби були б у бюджеті реставратора архітектури хоч малі гроші на ремонт тих об"єктів, тоді підхід до справи жителів був би інший. Тепер утримання тих пам"яток у сто відсотків припадає на власника.
У найближчих днях відбудеться зустріч представників місцевої влади з жителями села Бартне. Відомо, що колись вози лемківських "мазярів", тобто продавців дьогтю, яким змащували колеса, їздили і до Гданська та й навіть до Києва. Лемки - народ, який цінує і оберігає свої культурні традиції. Треба надіятись, обидві сторони знайдуть компромісне рішення, яке не лише збереже віковічну лемківську архітектуру, а й водночас сприятиму традиційному лемківському хисту до економічної активності.
