Суперечка розгорілася навколо гарантій, які Німеччина надасть концерну „Газпром”, якщо той захоче взяти кредит для фінансування будівництва частини Північноєвропейського газопроводу. Варто зауважити, що нічого особливого в такій практиці немає. Впродовж от уже сорока років Німеччина надає подібні гарантії, якщо йдеться про задоволення особливих державних інтересів. Ґерхард Шрьодер потрапив під вогонь критики, оскільки він надавав політичну підтримку проекту з будівництва нового газопроповоду, перебуваючи на посаді канцлера, а тепер очолює раду кредиторів дочірнього підприємства „Газпрому”. До того ж, рішення про надання державних гарантій ухвалили на засіданні „міжміністерської комісії” в останні тижні червоно-зеленого уряду - тобто, вже після парламентських виборів. Шрьодер відкидає будь-яку критику на свою адресу:
„Я не маю стосунку до рішення про надання цих гарантій, яке було ухвалене в жовтні минулого року. Я навіть нічого не знав про це. Крім того, мені відомо, що „Газпром” не має наміру брати кредит. А там, де немає кредиту, немає й гарантій”.
Таке пояснення екс-глави уряду не задовольнило німецьку опозицію. До найжорсткіших критиків колишнього канцлера належить лідер Вільної демократичної партії Німеччини Ґідо Вестервеллє. Він закликав Шрьодера якомога швидше відмовитися від посади голови ради акціонерів „Газпрому”, за яку той, до речі, отримуватиме 250 тисяч євро щорічно.
“Вся ця афера смердить до самого неба, і її слід розслідувати. При необхідності ми наполягатимемо на скликанні в німецькому Бундестазі парламентської слідчої комісії”, - сказав Вестервеллє.
Лідер лібералів звернув увагу на те, що Шрьодер тепер заробляє великі гроші „на посаді, якої без його діяльності як канцлера ніколи б не було”. Щоправда, земельний суд Гамбурга в понеділок заборонив Вестервеллє повторювати певні критичні зауваження на адресу Шрьодера в контексті його діяльності для „Газпрому”, в яких той деякі припущення представляє як факти. Тим часом Шрьодера піддали критиці й „зелені”. „Той факт, що головний промоутер Північноєвропейського газопроводу тепер з милості „Газпрому” обіймає посаду голови ради акціонерів, викликає неприємні враження”, - зауважив лідер партії „Союз-90/Зелені” Фріц Кун. Вимоги розібратися можна було почути і з лав християнських демократів, а саме від нижньосаксонського прем”єр-міністра Крістіана Вульфа.
Оглядачі вказують на те, що Шрьодер не перший німецький політик, який, полишивши державну посаду, пішов у бізнес за досить суперечливих обставин. Кілька років тому на перші шпальти газет потрапило прізвище ліберала Мартіна Банґеманна. Склавши із себе повноваження міністра економіки Німеччини, він тривалий час пропрацював комісаром ЄС з питань промисловості і відповідав за лібералізацію телекомунікаційного ринку. 2000-го року Банґеманн очолив наглядову раду іспанського телекомунікаційного концерну „Телефоніка”.
„Я не маю стосунку до рішення про надання цих гарантій, яке було ухвалене в жовтні минулого року. Я навіть нічого не знав про це. Крім того, мені відомо, що „Газпром” не має наміру брати кредит. А там, де немає кредиту, немає й гарантій”.
Таке пояснення екс-глави уряду не задовольнило німецьку опозицію. До найжорсткіших критиків колишнього канцлера належить лідер Вільної демократичної партії Німеччини Ґідо Вестервеллє. Він закликав Шрьодера якомога швидше відмовитися від посади голови ради акціонерів „Газпрому”, за яку той, до речі, отримуватиме 250 тисяч євро щорічно.
“Вся ця афера смердить до самого неба, і її слід розслідувати. При необхідності ми наполягатимемо на скликанні в німецькому Бундестазі парламентської слідчої комісії”, - сказав Вестервеллє.
Лідер лібералів звернув увагу на те, що Шрьодер тепер заробляє великі гроші „на посаді, якої без його діяльності як канцлера ніколи б не було”. Щоправда, земельний суд Гамбурга в понеділок заборонив Вестервеллє повторювати певні критичні зауваження на адресу Шрьодера в контексті його діяльності для „Газпрому”, в яких той деякі припущення представляє як факти. Тим часом Шрьодера піддали критиці й „зелені”. „Той факт, що головний промоутер Північноєвропейського газопроводу тепер з милості „Газпрому” обіймає посаду голови ради акціонерів, викликає неприємні враження”, - зауважив лідер партії „Союз-90/Зелені” Фріц Кун. Вимоги розібратися можна було почути і з лав християнських демократів, а саме від нижньосаксонського прем”єр-міністра Крістіана Вульфа.
Оглядачі вказують на те, що Шрьодер не перший німецький політик, який, полишивши державну посаду, пішов у бізнес за досить суперечливих обставин. Кілька років тому на перші шпальти газет потрапило прізвище ліберала Мартіна Банґеманна. Склавши із себе повноваження міністра економіки Німеччини, він тривалий час пропрацював комісаром ЄС з питань промисловості і відповідав за лібералізацію телекомунікаційного ринку. 2000-го року Банґеманн очолив наглядову раду іспанського телекомунікаційного концерну „Телефоніка”.