З часу затримання десяти громадян Узбекистану в Криму до висилки їх за межі України пройшов лише тиждень. На початку лютого вони подали відповідні прохання до міграційних служб щодо дозволу на притулок, 7 числа їх затримали, 13 – Управління міграції відмовило їм у наданні статусу біженця, а 14 лютого суд у Сімферополі ухвалив рішення про їхнє примусове виселення. І того ж дня їх примусово повернули узбецькій стороні.
Після кількох днів мовчання представники кримського главку Служби безпеки України повідомили, що узбецьких громадян затримали під час планових оперативно-пошукових заходів, що проводилися в рамках боротьби з нелегальною міграцією. Силовики також спростували інформацію правозахисників, що ця операція проводилася за запитом спецслужб Узбекистану, які підозрюють затриманих у причетності до минулорічних заворушень в Андижані. Потім джерела в СБУ додали, що усі депортовані, начебто, були активістами радикальних ісламістських угруповань, і це стало головною причиною їхньої депортації.
Місцеві ж правозахисники висловлюють серйозний сумнів щодо останнього. Голова Ліги кримськотатарських юристів “Ініціум” Еміне Авамілєва каже, що українська сторона порушила головні права людини, оскільки Київ не дав часу депортованим оскаржити рішення суду першої інстранції. За її словами, узбеки, коли просили притулку, просто злякалися назвати причину – політичні і релігійні переслідування на батьківщині: “Адже представники нашої міграційної служби і, взагалі, чиновники як у Києві, так і в Криму добре знають про ситуацію в Узбекистані, знають, чому ці люди звідти втікають, чому вони бояться назвати справжні причини. Як правозахиснику мені здається, що на співробітників міграційної служби, м’яко кажучи, просто чинили тиск, щоб ті відмовили узбекам у визнанні їх біженцями ”.
Інший правозахисник, президент Фонду корінних народів Криму Надир Бекиров каже, що його турбує в цій ситуації ще один аспект: “Цей випадок з вихідцями з Узбекистану отримав розголос. Але це постійна практика щодо вихідців із Чечні. І мій досвід адвоката показує, що українські правоохоронні органи дуже часто висилають чеченських біженців з Криму, бо в Україні Чечня не визнана зоною бойових дій, звідки можуть бути біженці. Тобто, що б з людиною там не сталося, тут він вважається нелегальним мігрантом і все ”.
Після кількох днів мовчання представники кримського главку Служби безпеки України повідомили, що узбецьких громадян затримали під час планових оперативно-пошукових заходів, що проводилися в рамках боротьби з нелегальною міграцією. Силовики також спростували інформацію правозахисників, що ця операція проводилася за запитом спецслужб Узбекистану, які підозрюють затриманих у причетності до минулорічних заворушень в Андижані. Потім джерела в СБУ додали, що усі депортовані, начебто, були активістами радикальних ісламістських угруповань, і це стало головною причиною їхньої депортації.
Місцеві ж правозахисники висловлюють серйозний сумнів щодо останнього. Голова Ліги кримськотатарських юристів “Ініціум” Еміне Авамілєва каже, що українська сторона порушила головні права людини, оскільки Київ не дав часу депортованим оскаржити рішення суду першої інстранції. За її словами, узбеки, коли просили притулку, просто злякалися назвати причину – політичні і релігійні переслідування на батьківщині: “Адже представники нашої міграційної служби і, взагалі, чиновники як у Києві, так і в Криму добре знають про ситуацію в Узбекистані, знають, чому ці люди звідти втікають, чому вони бояться назвати справжні причини. Як правозахиснику мені здається, що на співробітників міграційної служби, м’яко кажучи, просто чинили тиск, щоб ті відмовили узбекам у визнанні їх біженцями ”.
Інший правозахисник, президент Фонду корінних народів Криму Надир Бекиров каже, що його турбує в цій ситуації ще один аспект: “Цей випадок з вихідцями з Узбекистану отримав розголос. Але це постійна практика щодо вихідців із Чечні. І мій досвід адвоката показує, що українські правоохоронні органи дуже часто висилають чеченських біженців з Криму, бо в Україні Чечня не визнана зоною бойових дій, звідки можуть бути біженці. Тобто, що б з людиною там не сталося, тут він вважається нелегальним мігрантом і все ”.