Візит до України Президента Грузії Михаїла Саакашвілі, який анонсувався спочатку на кінець лютого і був перенесений на квітень, а потім плануввався на початок квітня, знову переноситься. Дата візиту вбуде уточнена пізніше.
Пригадаймо, як усе починалося – мов у пісні про човни, які “будувались” і “човни ті звались – віра, надія, любов”... “Саакашвілі везе в Україну рік Грузії” – повідомляли ЗМІ. Обидва Президенти – України – Віктор Ющенко та Грузії – Михаїл Саакашвіллі – зробили врочисте відкриття Року Грузії в Україні минулорічного 25 березня незабутнім. На святковому концерті в Національній опері глави держав говорили про глибокі історичні й культурні взаємини між українським і грузинським народами. Президент Грузії тепло згадував час, проведений ним в Україні, коли навчався тут, додавши, що третина Уряду грузії складається з випускників українськиї вищих навчальних закладів. Було обговорено програми культурного обміну, напрями майбутньої співпраці в усіх галузях, зокрема економічній та політичній... Виглядало, що й справді, “Добрий початок є половиною всього”, як мовив ще Піфогор.
За рік збігло багато води і в Дніпрі, і в Курі. Численних заходів, які відбувалися у рамках проведення Року Грузії в Україні, не перелічити. Принаймні, у сфері культури. – Всілякого року виставки книг, документів, наприклад, у держархіві, фотовиставки – скажімо, Гоги Чанадірі, грузинського фотомистця , акція Всеукраїнської громадської організації “Країна” з ініціативою відвідувати місця-символи дружби обох народів, автопробіг, у якому взяли участь 120 осіб, у тому числі бізнесмени, культурні діячі й навіть священики, книжково-інформаційні виставки – як у Національній бібліотеці імені Вернадського, фестивалі та багато іншого. Музичною кульмінацією Року Грузії в Україні став фестиваль сучасної грузинської музичної культури “Живий звук “Боржомі”, проведений за сприяння Посольства Грузії в Україні. А “останнім акордом” Року було названо фестиваль “Нове грузинське кіно”, який підтвердив давній інтерес українського глядача до грузинського кіно, підсилений новим “диханням” цього кіно після “Революції роз”.
У столиці України навіть з”явилася перша православна грузинська парафія, її відкриття ознаменувалося урочистим богослужінням у київському храмі Різдва Христового над Дніпром у січні цього року.
Окрім того, у минулому році Президент України Віктор Ющенко та Президент Грузії Михаїл Саакашвілі підписали Боржомську декларацію, дали старт утворенню співтовариства демократичного вибору країн Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону. Знаковим вважався цей рік і в сфері економічного співробітництва – порівняно з 2004роком, українсько-грузинський товарообіг збільшився на 53%. Динаміка тим більше себе не вичерпала, як вважають експерти.
Перші голоси про підбиття підсумків року Грузії в Україні почали лунати ще в січні цього року.
Тоді Секретар РНБО України Анатолій Кінах сказав, що Україна і Грузія вийшли на високий рівень політичної довіри і що їхні стратегічні цілі збігаються. (– Прозвучав цей коментар у Тбілісі, в час тодішніх переговорів із Прем”єр-міністром Грузії Зурабом Ногаіделі).
Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Григол Катамадзе, ще коли говорив про підбиття підсумків Року Грузії, яке мало відбутися в лютому цього року, сказав, що “Рік Грузії в уУкраїні урочисто завершиться наприкінці лютого. А вже у квітні 2006 року почнеться рік України у Грузії”. – “Я дуже задоволений підсумками минулого року. Дуже важливо, що за цей час наші країни заявили про своє бажання стати повноправними членами євроатлантичної спільноти...”.
Отже, підбивати підсумки Року Грузії в Україні обидва президенти – і України – Віктор Ющенко, і Грузії – Михаїл Саакашвілі - не будуть. Урочисто, в національній опері, де проголошувався цей Рік. – Чи свято від цього стає меншим? І хіба це свято не триватиме – вже в новому витку – в майбутньому Році України у Грузії?
Ці питання швидше риторичні. Хоч вони чомусь навіюють думки про присмак ввічливості, яка ще недавно успішно присмачувала певні заходи – відкриття й закриття – різних подій - у пріснопам”ятнім СРСР. За алгоритмом “відкрили – закрили”. І ще пригадуються відомі слова Шекспіра про те, що коли слабне й остигає полум”я дружби, то треба рятуватися флером чемності.
Пригадаймо, як усе починалося – мов у пісні про човни, які “будувались” і “човни ті звались – віра, надія, любов”... “Саакашвілі везе в Україну рік Грузії” – повідомляли ЗМІ. Обидва Президенти – України – Віктор Ющенко та Грузії – Михаїл Саакашвіллі – зробили врочисте відкриття Року Грузії в Україні минулорічного 25 березня незабутнім. На святковому концерті в Національній опері глави держав говорили про глибокі історичні й культурні взаємини між українським і грузинським народами. Президент Грузії тепло згадував час, проведений ним в Україні, коли навчався тут, додавши, що третина Уряду грузії складається з випускників українськиї вищих навчальних закладів. Було обговорено програми культурного обміну, напрями майбутньої співпраці в усіх галузях, зокрема економічній та політичній... Виглядало, що й справді, “Добрий початок є половиною всього”, як мовив ще Піфогор.
За рік збігло багато води і в Дніпрі, і в Курі. Численних заходів, які відбувалися у рамках проведення Року Грузії в Україні, не перелічити. Принаймні, у сфері культури. – Всілякого року виставки книг, документів, наприклад, у держархіві, фотовиставки – скажімо, Гоги Чанадірі, грузинського фотомистця , акція Всеукраїнської громадської організації “Країна” з ініціативою відвідувати місця-символи дружби обох народів, автопробіг, у якому взяли участь 120 осіб, у тому числі бізнесмени, культурні діячі й навіть священики, книжково-інформаційні виставки – як у Національній бібліотеці імені Вернадського, фестивалі та багато іншого. Музичною кульмінацією Року Грузії в Україні став фестиваль сучасної грузинської музичної культури “Живий звук “Боржомі”, проведений за сприяння Посольства Грузії в Україні. А “останнім акордом” Року було названо фестиваль “Нове грузинське кіно”, який підтвердив давній інтерес українського глядача до грузинського кіно, підсилений новим “диханням” цього кіно після “Революції роз”.
У столиці України навіть з”явилася перша православна грузинська парафія, її відкриття ознаменувалося урочистим богослужінням у київському храмі Різдва Христового над Дніпром у січні цього року.
Окрім того, у минулому році Президент України Віктор Ющенко та Президент Грузії Михаїл Саакашвілі підписали Боржомську декларацію, дали старт утворенню співтовариства демократичного вибору країн Балто-Чорноморсько-Каспійського регіону. Знаковим вважався цей рік і в сфері економічного співробітництва – порівняно з 2004роком, українсько-грузинський товарообіг збільшився на 53%. Динаміка тим більше себе не вичерпала, як вважають експерти.
Перші голоси про підбиття підсумків року Грузії в Україні почали лунати ще в січні цього року.
Тоді Секретар РНБО України Анатолій Кінах сказав, що Україна і Грузія вийшли на високий рівень політичної довіри і що їхні стратегічні цілі збігаються. (– Прозвучав цей коментар у Тбілісі, в час тодішніх переговорів із Прем”єр-міністром Грузії Зурабом Ногаіделі).
Надзвичайний і Повноважний Посол Грузії в Україні Григол Катамадзе, ще коли говорив про підбиття підсумків Року Грузії, яке мало відбутися в лютому цього року, сказав, що “Рік Грузії в уУкраїні урочисто завершиться наприкінці лютого. А вже у квітні 2006 року почнеться рік України у Грузії”. – “Я дуже задоволений підсумками минулого року. Дуже важливо, що за цей час наші країни заявили про своє бажання стати повноправними членами євроатлантичної спільноти...”.
Отже, підбивати підсумки Року Грузії в Україні обидва президенти – і України – Віктор Ющенко, і Грузії – Михаїл Саакашвілі - не будуть. Урочисто, в національній опері, де проголошувався цей Рік. – Чи свято від цього стає меншим? І хіба це свято не триватиме – вже в новому витку – в майбутньому Році України у Грузії?
Ці питання швидше риторичні. Хоч вони чомусь навіюють думки про присмак ввічливості, яка ще недавно успішно присмачувала певні заходи – відкриття й закриття – різних подій - у пріснопам”ятнім СРСР. За алгоритмом “відкрили – закрили”. І ще пригадуються відомі слова Шекспіра про те, що коли слабне й остигає полум”я дружби, то треба рятуватися флером чемності.