Слово Броніславу Коморовському:
- На моє переконання, Україна перейшла Рубікон. Так сталося зокрема у зовнішних відносинах, передусім з Росією. Але це стосується також вутрішніх реформ. Українці не підтримують жодної російської ініціативи, яка мала б заохотити, чи примусити Україну до інтеграції зі Сходом. Певно для цього є багато причин. Найосновніша та, що українці, також усі реальні політичні сили в Україні в принципі схвалили прозахідній вектор. Навіть Партія регіонів після виборів висловилася за європейську інтеграцію, хоч, можливо, що робила вона це в рамках самореклами і побудови надій на урядову коаліцію.
Це трохи нагадує 90 роки у Польщі. Тоді було невідомо, як поведеться керівництво лівих, що походило з комуністів, чи сприймуть прозахідній щлях Польщі. У 1993 році навіть ті сили, яких ототожнювали із комуністичним минулим, змінили погляди. Сьогодні польська лівиця так само прозахідна, як правиця. Я думаю, що подібне відбувається і в Україні.
- Роками Польща є адвокатом України коли йдеться про її інтеграцію з європейськими структурами. Які Ви бачите реальні наслідки цієї підтримки?
Прогрес України в інтеграції з західнім світом, є очевидний. Є дорожня карта, є визнання України державою із ринковою економікою. Польща не вирішує самотужки питання входу до ЄС, але вона може бути адвокатом українських справ в Європі. Вона виконує це: успішно, доброзичливо і послідовно. Тут ще є багато роботи. Бо багато країн старого ЄС не хоче взагалі жодного розширення на нові країни. Вони побоюються того, що це стане надто великим тягарем.
Поволі йдуть зміни і в Україні : економічні, правової системи. Україні ще далеко, до стандартів, які б можна було демонструвати як козир, аргумент в розмовах із країнами ЄС, про готовність України до вступу. Після Помаранчевої революції в Україні і далі ще є великі проблеми з корупцією, з браком правової держави. Для цього була об’єктивні причини, бо політичні партії зосередилися на виконанні обіцянок з Майдану, які в дійсності затримували зміни в економіці України, чи бюджеті. Тож поки що Україна дає ще занадто багато аргументів противникам її вступу.
Але я вірю в повільну інтеграцію. Вона триває весь час. Україна змінюється, це позитивне явище. Процес, хоч і повільного, але наближення до стандартів ЄС, триває.
- На моє переконання, Україна перейшла Рубікон. Так сталося зокрема у зовнішних відносинах, передусім з Росією. Але це стосується також вутрішніх реформ. Українці не підтримують жодної російської ініціативи, яка мала б заохотити, чи примусити Україну до інтеграції зі Сходом. Певно для цього є багато причин. Найосновніша та, що українці, також усі реальні політичні сили в Україні в принципі схвалили прозахідній вектор. Навіть Партія регіонів після виборів висловилася за європейську інтеграцію, хоч, можливо, що робила вона це в рамках самореклами і побудови надій на урядову коаліцію.
Це трохи нагадує 90 роки у Польщі. Тоді було невідомо, як поведеться керівництво лівих, що походило з комуністів, чи сприймуть прозахідній щлях Польщі. У 1993 році навіть ті сили, яких ототожнювали із комуністичним минулим, змінили погляди. Сьогодні польська лівиця так само прозахідна, як правиця. Я думаю, що подібне відбувається і в Україні.
- Роками Польща є адвокатом України коли йдеться про її інтеграцію з європейськими структурами. Які Ви бачите реальні наслідки цієї підтримки?
Прогрес України в інтеграції з західнім світом, є очевидний. Є дорожня карта, є визнання України державою із ринковою економікою. Польща не вирішує самотужки питання входу до ЄС, але вона може бути адвокатом українських справ в Європі. Вона виконує це: успішно, доброзичливо і послідовно. Тут ще є багато роботи. Бо багато країн старого ЄС не хоче взагалі жодного розширення на нові країни. Вони побоюються того, що це стане надто великим тягарем.
Поволі йдуть зміни і в Україні : економічні, правової системи. Україні ще далеко, до стандартів, які б можна було демонструвати як козир, аргумент в розмовах із країнами ЄС, про готовність України до вступу. Після Помаранчевої революції в Україні і далі ще є великі проблеми з корупцією, з браком правової держави. Для цього була об’єктивні причини, бо політичні партії зосередилися на виконанні обіцянок з Майдану, які в дійсності затримували зміни в економіці України, чи бюджеті. Тож поки що Україна дає ще занадто багато аргументів противникам її вступу.
Але я вірю в повільну інтеграцію. Вона триває весь час. Україна змінюється, це позитивне явище. Процес, хоч і повільного, але наближення до стандартів ЄС, триває.