У середині квітня 1657 року вже важко хворий Богдан Хмельницький скликав у Чигирині старшинську Раду і з її згоди передав булаву своєму середньому синові – шістнадцятирічному Юрію. Після смерті Богдана Рада до повноліття Хмельниченка призначила регентом генерального писаря Івана Виговського, а Юрась продовжив своє навчання у Києво-Могилянській академії.
У вересні 1659 року Рада у Білій Церкві обрала вісімнадцятилітнього Юрія гетьманом. Невдовзі московський воєвода Олексій Трубецькой змусив його підписати у Переяславі договір, що значно обмежував суверенітет України. А вже через рік у селі Слободищах на Житомирщині Хмельниченко підписав з представниками короля трактат, який скасовував Переяславську угоду.
Проти Хмельницького виступив його рідний дядько Яким Сомко, що у Переяславі присягнув на вірність царю і був проголошений наказним гетьманом. Юрій двічі намагався розгромити лівобережну опозицію, однак навпроти Канева зазнав поразки від московської армії та козаків Сомка і ледве утік до Чигирина. Врешті-решт, Хмельниченко скликав у Корсуні старшинську Раду і повернув їй булаву. У Корсунському Онуфріївському монастирі Київський митрополит Діонісій Балабан постриг Юрія у ченці під іменем Ґедеона.
За обмовою гетьмана Правобережжя Павла Тетері польська влада 3 роки тримала Хмельницького в ув’язненні у фортеці Мальборк. Повернувшись до України, він знову претендував на булаву, проте під Уманню був захоплений татарами і перевезений до Стамбула, де 5 років пробув у в’язниці Єдикуле. Коли ж турецьке військо вирушило на Подніпров’я, Юрась отримав титул «князя Сарматії» і під татарським конвоєм був доставлений до України.
Останні два роки свого життя він мешкав у передмісті Немирова Вискидках і формально правив окупованими турецькою армією Поділлям та Київщиною, проявляючи при цьому несподівану жорстокість. Нарешті, 1685 року розправа Хмельницького над родиною багатого купця-єврея нібито за несплату ним мита спричинила скаргу до султана. Турецький суд у Кам’янці-Подільському виніс Юрію Хмельницькому смертний вирок, і він був страчений просто на мосту, що і досі з’єднує цитадель з містом.
У вересні 1659 року Рада у Білій Церкві обрала вісімнадцятилітнього Юрія гетьманом. Невдовзі московський воєвода Олексій Трубецькой змусив його підписати у Переяславі договір, що значно обмежував суверенітет України. А вже через рік у селі Слободищах на Житомирщині Хмельниченко підписав з представниками короля трактат, який скасовував Переяславську угоду.
Проти Хмельницького виступив його рідний дядько Яким Сомко, що у Переяславі присягнув на вірність царю і був проголошений наказним гетьманом. Юрій двічі намагався розгромити лівобережну опозицію, однак навпроти Канева зазнав поразки від московської армії та козаків Сомка і ледве утік до Чигирина. Врешті-решт, Хмельниченко скликав у Корсуні старшинську Раду і повернув їй булаву. У Корсунському Онуфріївському монастирі Київський митрополит Діонісій Балабан постриг Юрія у ченці під іменем Ґедеона.
За обмовою гетьмана Правобережжя Павла Тетері польська влада 3 роки тримала Хмельницького в ув’язненні у фортеці Мальборк. Повернувшись до України, він знову претендував на булаву, проте під Уманню був захоплений татарами і перевезений до Стамбула, де 5 років пробув у в’язниці Єдикуле. Коли ж турецьке військо вирушило на Подніпров’я, Юрась отримав титул «князя Сарматії» і під татарським конвоєм був доставлений до України.
Останні два роки свого життя він мешкав у передмісті Немирова Вискидках і формально правив окупованими турецькою армією Поділлям та Київщиною, проявляючи при цьому несподівану жорстокість. Нарешті, 1685 року розправа Хмельницького над родиною багатого купця-єврея нібито за несплату ним мита спричинила скаргу до султана. Турецький суд у Кам’янці-Подільському виніс Юрію Хмельницькому смертний вирок, і він був страчений просто на мосту, що і досі з’єднує цитадель з містом.