Не було великим секретом., що часів президентства Леоніда Кучми багато мас-медіа працювали за темниками, які надсилали з Адміністрації Президента. Тепер темників немає, однак і журналісти, і медіа-експерти кажуть, що повністю вільними ЗМІ і сьогодні не є.
За останніх півтора роки ситуація зі свободою слова на УТ-1 стала значно кращою. Так вважає головний редактор транспортної програми “Фаза” Роман Яненко:
“Я працював в ефірі, ми виходили економічним блоком після звичайних новин, тому я мав з чим порівнювати. Звісно, разюче змінилася ситуація. Зараз набагато простіше зробити сюжет, ніхто його особливо не контролює. Зрозуміло, що цензура залишається, тепер вона має дещо інший вигляд. Але настільки різкий стрибок... Я думаю, що найближчим часом навпаки буде відкат назад. Тому що свободи стало занадто багато”.
А журналістка урядового видання “Урядовий Кур’єр” Галина Іщенко говорить, що не відчула абсолютно ніяких змін щодо свободи слова протягом останнього часу:
“Як завжди є політика газети. Вона відповідно зберігається. Немає такого, щоб владні структури якось нас цензурували. Але повної свободи слова немає, а часткова є. Ти можеш щось сказати, проте не повністю. По-перше, не завжди можна відкривати джерела. Люди ще й досі чомусь бояться сказати правду. По-друге, не хочуть щоб називали їхні посади”.
Не надто оптимістично оцінює зміни зі свободою слова і голова незалежної медіа профспілки Сергій Гузь. Особливо гостро це питання стоїть у регіональних не комерційних мас-медіа:
“Ми не повинні тішити себе ілюзіями, що після президентських виборів щось змінилося. Насправді, системно нічого практично не змінилося. Єдине що змінилося – це зник центр з якого розсилали колись темники. Але таких центрів є тисячі в регіонах. Кожен чиновник вважає себе центром інформації. Вони продовжують регулювати всю місцеву пресу”.
Разом з тим Сергій Гузь, позитивно оцінює зміни у комерційних засобах масової інформації, які, за його словами, дедалі більше коштів отримують не від власників, а від реклами.
За останніх півтора роки ситуація зі свободою слова на УТ-1 стала значно кращою. Так вважає головний редактор транспортної програми “Фаза” Роман Яненко:
“Я працював в ефірі, ми виходили економічним блоком після звичайних новин, тому я мав з чим порівнювати. Звісно, разюче змінилася ситуація. Зараз набагато простіше зробити сюжет, ніхто його особливо не контролює. Зрозуміло, що цензура залишається, тепер вона має дещо інший вигляд. Але настільки різкий стрибок... Я думаю, що найближчим часом навпаки буде відкат назад. Тому що свободи стало занадто багато”.
А журналістка урядового видання “Урядовий Кур’єр” Галина Іщенко говорить, що не відчула абсолютно ніяких змін щодо свободи слова протягом останнього часу:
“Як завжди є політика газети. Вона відповідно зберігається. Немає такого, щоб владні структури якось нас цензурували. Але повної свободи слова немає, а часткова є. Ти можеш щось сказати, проте не повністю. По-перше, не завжди можна відкривати джерела. Люди ще й досі чомусь бояться сказати правду. По-друге, не хочуть щоб називали їхні посади”.
Не надто оптимістично оцінює зміни зі свободою слова і голова незалежної медіа профспілки Сергій Гузь. Особливо гостро це питання стоїть у регіональних не комерційних мас-медіа:
“Ми не повинні тішити себе ілюзіями, що після президентських виборів щось змінилося. Насправді, системно нічого практично не змінилося. Єдине що змінилося – це зник центр з якого розсилали колись темники. Але таких центрів є тисячі в регіонах. Кожен чиновник вважає себе центром інформації. Вони продовжують регулювати всю місцеву пресу”.
Разом з тим Сергій Гузь, позитивно оцінює зміни у комерційних засобах масової інформації, які, за його словами, дедалі більше коштів отримують не від власників, а від реклами.