Юлія Жмакіна: Доброго ранку, Маріє!
Марія Бурмака: Привіт! (сміється)
ЮЖ: Які найсолодші ранки були у твоєму житті – дитячі, дівочі чи нинішні, зрілі ранки?
МБ: Все абсолютно по-різному. Я пам’ятаю в дитинстві, коли відкриваєш очі і бачиш, те, що ти бачиш все дитинство у вікні... Чому я так люблю приїжджати додому, до батьків у Харків? Я лягаю на своє ліжко, дивлюсь у вікно... Я люблю так прокидатися. Взагалі ж, якщо ти спитаєш про солодкі ранки, то я люблю прокинутися від запаху свіжозвареної кави. Звичайно. Яка зварена спеціально для мене.
ЮЖ: Звареної власноруч?
МБ: О, ні! Ну, коли ще очі закриті, ти у ліжку і ти раптом відчуваєш, що от, кава тут, поряд. Треба прокидатися. Це такі пробудження, знаєш, такі... Та, взагалі, кожен ранок я намагаюся зустрічати з радістю. Я люблю прокидатися раніше, ніж моя донька, хоча б на півгодини раніше. Щоб, ну хоча б самій зварити собі каву, випити її, подивитися у вікно, вийти на балкон, поглянути, як люди поспішають на роботу... і тоді вже будити Яринку.
ЮЖ: А чи пишуться зранку пісні? Чи приходять ідеї пісень?
МБ: Взагалі, я пишу вночі. І якщо період написання у мене затягується 5-ї, 6-ї,7-ї, т тоді...
ЮЖ: ...можна вважати це ранком ...
МБ: ...так, то можна вважати, що вранці я пишу пісні. А так, взагалі, ні. Тому що я сова, я люблю поспати вранці. Це, як правило, мені не вдається. І так, щоб мене хтось за гітару посадив вранці?! Пісні – це ж почуття, це роздуми, це ж те, коли починаєш самокопатися, згадувати, що було... а могло бути інакше... страждати... Ну хіба вранці є для цього час?!
ЮЖ: У тебе великий досвід був і на телебаченні як журналіста і ведучої, ти намагалася зробити наукову кар’єру. Чим нині, крім написання і виконання пісень, ти займаєшся?
МБ: Я так звикла займатися багато чим, що мене цікавить... дисертацію захистила 2 роки тому. Це у мене є. Випустила візитки: кандидат філологічних наук. Я хотіла цього. Я цього досягла. Телебачення страшенно люблю. Журналістську роботу страшенно люблю. Мені подобається от саме відчуття прямого ефіру.
Але зараз музика перемогла. І вона перемогла настільки... От мені часто ставили запитання: що найголовніше журналістика (мене частіше бачили як ведучу на екрані) чи співи. То зараз музика забирає весь час. Тому що – це не тільки концертні виступи. Це репетиції, написання пісень, зйомки кліпів... Велика машина. Дуже багато людей зі мною працюють. І, на жаль, телебаченням я зараз не займаюся. А, взагалі, у мене буде багато інтересів крім цього. Я люблю вишивати бісером, наприклад. У нас вдома це називається “Бурмака-дизайн”. Я люблю робити ікебани якісь. Таким чином, можливо, у недалекому майбутньому ви зустрінетесь з такою вивіскою – “Бурмака-дизайн”.
ЮЖ: Нічого дивного. Ти якраз і вирізнялася з-поміж інших українських співаків саме тим, що не казала: “тільки співатиму, бо більше нічого не хочу і не вмію робити так фантастично!” Я не можу утриматися все ж від маленького політичного запитання. Ти отримала велику кількість дивідендів, симпатій і шани під час Помаранчевої революції як співачка Майдану. От за цей період від того часу ти щось радикально переглянула у своєму житті і житті країни?
МБ: Знаєш, у мене є така філософія, моя філософія. От повертаючись до твого попереднього запитання, я не можу сказати, наприклад, що я займаюся музикою. Я живу нею. Музика – це частина мого життя. І я ніколи не ставила на карту щось одне. Може, навіть я десь не дотягнула. А треба було більше музикою займатися. Але, оскільки у моєму житті відбула валися тоді якісь бурхливі події, то я жила. І врешті решт, цей період стає темою для якихось наступних пісень. Що ж стосується моєї участі у подіях Помаранчевої революції, які ми переживали півтора роки тому, то я завжди казала, що це для мене був не стільки політичний, скільки моральний вибір. Я, чесно кажучи, ніколи себе не вважала ані політичною, ані політично спрямованою співачкою.
ЮЖ: Але так виходило...
МБ: Але так виходило весь час. Ну ти ж розумієш, жити у суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. Звичайно, мене турбують питання добра і зла. Звичайно, була написана пісня не бійся жити. Була більш як 10 років тому написана пісня “Не бійся жити”. Є якісь речі, які хвилюють і турбують мене як людину. І це я переживаю і про це співаю. Що стосується не просто морального вибору, а політичного вибору... ну от тис питала – що я отримала багато дивідендів, довіру людей... І, до речі, хочу сказати, що це були одні з найщасливіших моментів мого життя: коли я виходила на сцену і бачила, що ці люди розуміють, чому я тут, вони співають разом зі мною...
ЮЖ: Була мотивація?
МБ: Була сильна однакова мотивація. І я досі не відчувала, що такої уваги. Тобто це було одне серце одна душа навпроти мене. Хоча це були сотні тисяч людей.
ЮЖ: А розчарування за цей час прийшло? Тому що багато людей як по один бік сцени Майдану, так і по інший відчувають нині саме розчарування. Ти можеш цим словом, цим поняттям охарактеризувати цей рік?
МБ: Ні, я не можу такого казати. Я сподіваюся, що я своїм шляхом після цієї революції теж не розчарувала тих людей, які бачили мене на сцені. Знаєш, я деколи читаю гостьову книгу на своєму сайті в Інтернеті. І там одна людина дуже гарно написала (я не знаю хто це), але я їй дуже вдячна. Там було написано: це політики переходять з одного табору в інший, створюють коаліції, підписують меморандуми, вони рухаються, а Марія просто стоїть на своєму місці. Я, власне, відчуваю, що так і є, бо моя участь у Помаранчевій революції абсолютно свідомо не вилилася, скажімо, в отримання якихось звань, отримання якихось привілеїв... Я жодного разу не була, скажімо, у Секретаріаті Президента України.
ЮЖ:А гонорари твої підвищилися після тих подій?
МБ: Все, що відбувалося на Майдані – відбувалося безкоштовно. А зарік в якійсь мірі мої гонорари підвищилися. Але тут роль зіграла не революція, а зіграло роль те, що за півтора роки було зняті два (і ось вже зараз третій) кліп. Я абсолютно плідно працювала, мене бачать люди і відповідно запрошують і якщо я відмовляюся від якихось концертів, то лише тому. Що маю інші якісь концерти. І в якійсь мірі підвищення гонорарів артиста – це свідчення його наполегливої праці. От так. А що стосується політики, то я, дійсно, сподіваюся, що, принаймні, у мені не розчарувалися люди.
ЮЖ: Тоді швиденько вертаємось до творчості. Ти щойно відзнялася у кліпі, який ще абсолютно ніхто не бачив, бо він, мабуть, ще й не змонтований. Тоді я пропоную тобі зараз виступити у жанрі “Розкажи кліп по радіо”.
МБ: Зробити це буде дуже складно, тому що навіть у наших з тобою фантазіях я не могла б нафантазувати, що я буду виглядати так... Я ось це “так” виокремлюю. Тому що, сподіваюся, ні у кого не виникає сумнівів, що я жінка. Правда? Сподіваюся, мало у кого виникають сумніви, що я досить приваблива жінка... Але, щоб це вийшов “а-ля “Основний інстинкт-2”...
ЮЖ: Думаю, що все ж ще лише “Основний інстинкт-1”... До другого ще далеко...
МБ: На це не міг сподіватися ніхто. Навіть режисер Вітя Скуратівський. Знято дуже цікаво. Мені зараз дуже важко судити, що це знімалося близько 20 годин... Я навіть не на всіх фрагментах була присутня. Мені самій хочеться побачити. Але багато хто з тих, хто випадково заходив на знімальний майданчик коли бачив мене, казав: “Вау!”
ЮЖ: Я сподіваюся, що слухачі Радіо Свобода, коли побачать твій новий кліп на пісню “Пробач”, згадають нашу цю розмову і скажуть: “Вау!”
МБ: Юлю, я хочу сказати ще головне (режисеру кліпу я це сказала на майданчику після зйомки епізоду біля дзеркала) – мені здається, що ось цей Він, про кого я писала цю пісню “Пробач”, коли побачить цей кліп, дуже жорстоко пошкодує, що так сталося у нашому житті. Там у пісні такі слова: “Пробач, хай непомітні сльози, Це було так непросто спалювати мости, Пробач, може я у тому винна, бо я хотіла бути вільна і ти мене відпустив”.
ЮЖ: Я пропоную наприкінці нашого інтерв’ю невеличке бліц-опитування. Отже, відповіді у 2-3 словах. Ти реалізувалася як жінка?
МБ: Так.
ЮЖ: Що частіше ти приховувала у своєму житті – вік чи вагу?
МБ: Три слова – не буду відповідати на запитання.
ЮЖ: Ти могла б взяти участь у Євробаченні і яку б пісню на ньому ти заспівала?
МБ: Напевно, не могла б. Не мій формат.
ЮЖ: А якби Батьківщина покликала???
МБ: Можливо, пісню “Я можу розбити скло” англійською мовою. Бо я думала над цим.
ЮЖ: Чому ти не стала політиком у цю виборчу кампанію? І чи плануєш стати політиком?
МБ: Я не стала політиком у цю виборчу кампанію, тому що сподіваюся, що буде багато ще виборчих кампаній попереду. Зараз я намагаюся якнайбільше реалізуватися як жінка (див. відповідь на перше запитання). І ще так десь пару каденцій у мене є фора. А потім будемо говорити про політичну кар’єру.
Марія Бурмака: Привіт! (сміється)
ЮЖ: Які найсолодші ранки були у твоєму житті – дитячі, дівочі чи нинішні, зрілі ранки?
МБ: Все абсолютно по-різному. Я пам’ятаю в дитинстві, коли відкриваєш очі і бачиш, те, що ти бачиш все дитинство у вікні... Чому я так люблю приїжджати додому, до батьків у Харків? Я лягаю на своє ліжко, дивлюсь у вікно... Я люблю так прокидатися. Взагалі ж, якщо ти спитаєш про солодкі ранки, то я люблю прокинутися від запаху свіжозвареної кави. Звичайно. Яка зварена спеціально для мене.
ЮЖ: Звареної власноруч?
МБ: О, ні! Ну, коли ще очі закриті, ти у ліжку і ти раптом відчуваєш, що от, кава тут, поряд. Треба прокидатися. Це такі пробудження, знаєш, такі... Та, взагалі, кожен ранок я намагаюся зустрічати з радістю. Я люблю прокидатися раніше, ніж моя донька, хоча б на півгодини раніше. Щоб, ну хоча б самій зварити собі каву, випити її, подивитися у вікно, вийти на балкон, поглянути, як люди поспішають на роботу... і тоді вже будити Яринку.
ЮЖ: А чи пишуться зранку пісні? Чи приходять ідеї пісень?
МБ: Взагалі, я пишу вночі. І якщо період написання у мене затягується 5-ї, 6-ї,7-ї, т тоді...
ЮЖ: ...можна вважати це ранком ...
МБ: ...так, то можна вважати, що вранці я пишу пісні. А так, взагалі, ні. Тому що я сова, я люблю поспати вранці. Це, як правило, мені не вдається. І так, щоб мене хтось за гітару посадив вранці?! Пісні – це ж почуття, це роздуми, це ж те, коли починаєш самокопатися, згадувати, що було... а могло бути інакше... страждати... Ну хіба вранці є для цього час?!
ЮЖ: У тебе великий досвід був і на телебаченні як журналіста і ведучої, ти намагалася зробити наукову кар’єру. Чим нині, крім написання і виконання пісень, ти займаєшся?
МБ: Я так звикла займатися багато чим, що мене цікавить... дисертацію захистила 2 роки тому. Це у мене є. Випустила візитки: кандидат філологічних наук. Я хотіла цього. Я цього досягла. Телебачення страшенно люблю. Журналістську роботу страшенно люблю. Мені подобається от саме відчуття прямого ефіру.
Але зараз музика перемогла. І вона перемогла настільки... От мені часто ставили запитання: що найголовніше журналістика (мене частіше бачили як ведучу на екрані) чи співи. То зараз музика забирає весь час. Тому що – це не тільки концертні виступи. Це репетиції, написання пісень, зйомки кліпів... Велика машина. Дуже багато людей зі мною працюють. І, на жаль, телебаченням я зараз не займаюся. А, взагалі, у мене буде багато інтересів крім цього. Я люблю вишивати бісером, наприклад. У нас вдома це називається “Бурмака-дизайн”. Я люблю робити ікебани якісь. Таким чином, можливо, у недалекому майбутньому ви зустрінетесь з такою вивіскою – “Бурмака-дизайн”.
ЮЖ: Нічого дивного. Ти якраз і вирізнялася з-поміж інших українських співаків саме тим, що не казала: “тільки співатиму, бо більше нічого не хочу і не вмію робити так фантастично!” Я не можу утриматися все ж від маленького політичного запитання. Ти отримала велику кількість дивідендів, симпатій і шани під час Помаранчевої революції як співачка Майдану. От за цей період від того часу ти щось радикально переглянула у своєму житті і житті країни?
МБ: Знаєш, у мене є така філософія, моя філософія. От повертаючись до твого попереднього запитання, я не можу сказати, наприклад, що я займаюся музикою. Я живу нею. Музика – це частина мого життя. І я ніколи не ставила на карту щось одне. Може, навіть я десь не дотягнула. А треба було більше музикою займатися. Але, оскільки у моєму житті відбула валися тоді якісь бурхливі події, то я жила. І врешті решт, цей період стає темою для якихось наступних пісень. Що ж стосується моєї участі у подіях Помаранчевої революції, які ми переживали півтора роки тому, то я завжди казала, що це для мене був не стільки політичний, скільки моральний вибір. Я, чесно кажучи, ніколи себе не вважала ані політичною, ані політично спрямованою співачкою.
ЮЖ: Але так виходило...
МБ: Але так виходило весь час. Ну ти ж розумієш, жити у суспільстві і бути вільним від суспільства не можна. Звичайно, мене турбують питання добра і зла. Звичайно, була написана пісня не бійся жити. Була більш як 10 років тому написана пісня “Не бійся жити”. Є якісь речі, які хвилюють і турбують мене як людину. І це я переживаю і про це співаю. Що стосується не просто морального вибору, а політичного вибору... ну от тис питала – що я отримала багато дивідендів, довіру людей... І, до речі, хочу сказати, що це були одні з найщасливіших моментів мого життя: коли я виходила на сцену і бачила, що ці люди розуміють, чому я тут, вони співають разом зі мною...
ЮЖ: Була мотивація?
МБ: Була сильна однакова мотивація. І я досі не відчувала, що такої уваги. Тобто це було одне серце одна душа навпроти мене. Хоча це були сотні тисяч людей.
ЮЖ: А розчарування за цей час прийшло? Тому що багато людей як по один бік сцени Майдану, так і по інший відчувають нині саме розчарування. Ти можеш цим словом, цим поняттям охарактеризувати цей рік?
МБ: Ні, я не можу такого казати. Я сподіваюся, що я своїм шляхом після цієї революції теж не розчарувала тих людей, які бачили мене на сцені. Знаєш, я деколи читаю гостьову книгу на своєму сайті в Інтернеті. І там одна людина дуже гарно написала (я не знаю хто це), але я їй дуже вдячна. Там було написано: це політики переходять з одного табору в інший, створюють коаліції, підписують меморандуми, вони рухаються, а Марія просто стоїть на своєму місці. Я, власне, відчуваю, що так і є, бо моя участь у Помаранчевій революції абсолютно свідомо не вилилася, скажімо, в отримання якихось звань, отримання якихось привілеїв... Я жодного разу не була, скажімо, у Секретаріаті Президента України.
ЮЖ:А гонорари твої підвищилися після тих подій?
МБ: Все, що відбувалося на Майдані – відбувалося безкоштовно. А зарік в якійсь мірі мої гонорари підвищилися. Але тут роль зіграла не революція, а зіграло роль те, що за півтора роки було зняті два (і ось вже зараз третій) кліп. Я абсолютно плідно працювала, мене бачать люди і відповідно запрошують і якщо я відмовляюся від якихось концертів, то лише тому. Що маю інші якісь концерти. І в якійсь мірі підвищення гонорарів артиста – це свідчення його наполегливої праці. От так. А що стосується політики, то я, дійсно, сподіваюся, що, принаймні, у мені не розчарувалися люди.
ЮЖ: Тоді швиденько вертаємось до творчості. Ти щойно відзнялася у кліпі, який ще абсолютно ніхто не бачив, бо він, мабуть, ще й не змонтований. Тоді я пропоную тобі зараз виступити у жанрі “Розкажи кліп по радіо”.
МБ: Зробити це буде дуже складно, тому що навіть у наших з тобою фантазіях я не могла б нафантазувати, що я буду виглядати так... Я ось це “так” виокремлюю. Тому що, сподіваюся, ні у кого не виникає сумнівів, що я жінка. Правда? Сподіваюся, мало у кого виникають сумніви, що я досить приваблива жінка... Але, щоб це вийшов “а-ля “Основний інстинкт-2”...
ЮЖ: Думаю, що все ж ще лише “Основний інстинкт-1”... До другого ще далеко...
МБ: На це не міг сподіватися ніхто. Навіть режисер Вітя Скуратівський. Знято дуже цікаво. Мені зараз дуже важко судити, що це знімалося близько 20 годин... Я навіть не на всіх фрагментах була присутня. Мені самій хочеться побачити. Але багато хто з тих, хто випадково заходив на знімальний майданчик коли бачив мене, казав: “Вау!”
ЮЖ: Я сподіваюся, що слухачі Радіо Свобода, коли побачать твій новий кліп на пісню “Пробач”, згадають нашу цю розмову і скажуть: “Вау!”
МБ: Юлю, я хочу сказати ще головне (режисеру кліпу я це сказала на майданчику після зйомки епізоду біля дзеркала) – мені здається, що ось цей Він, про кого я писала цю пісню “Пробач”, коли побачить цей кліп, дуже жорстоко пошкодує, що так сталося у нашому житті. Там у пісні такі слова: “Пробач, хай непомітні сльози, Це було так непросто спалювати мости, Пробач, може я у тому винна, бо я хотіла бути вільна і ти мене відпустив”.
ЮЖ: Я пропоную наприкінці нашого інтерв’ю невеличке бліц-опитування. Отже, відповіді у 2-3 словах. Ти реалізувалася як жінка?
МБ: Так.
ЮЖ: Що частіше ти приховувала у своєму житті – вік чи вагу?
МБ: Три слова – не буду відповідати на запитання.
ЮЖ: Ти могла б взяти участь у Євробаченні і яку б пісню на ньому ти заспівала?
МБ: Напевно, не могла б. Не мій формат.
ЮЖ: А якби Батьківщина покликала???
МБ: Можливо, пісню “Я можу розбити скло” англійською мовою. Бо я думала над цим.
ЮЖ: Чому ти не стала політиком у цю виборчу кампанію? І чи плануєш стати політиком?
МБ: Я не стала політиком у цю виборчу кампанію, тому що сподіваюся, що буде багато ще виборчих кампаній попереду. Зараз я намагаюся якнайбільше реалізуватися як жінка (див. відповідь на перше запитання). І ще так десь пару каденцій у мене є фора. А потім будемо говорити про політичну кар’єру.