Богдане, які ранки у Вашому житті найсолодші?
Я не можу сказати, як мужчина... Тому що кожен мужчина знає, як ранок добре починається. Це, коли ти прокинувся, а в ліжку виявляється ще хтось з тобою... Я тобі, жінці, не буду цього пояснювати :). Але ж слухачі “Свободи” (мужчини) знають, що це таке. Тоді ранок гарний, тоді день добрий.
А який Ваш ранковий напій?
Зранку я п’ю лише чай. Тільки чай. Бо, хоч у мене є дуже добра кава (бо кум мій займається кавою) і дуже добра кавоварка, я дозволяю собі пити каву в обідню пору і ввечері. Отакий у мене графік. Це пов’язано із дивною спадковістю гіпертонії.
Богдане, а що робиться у творчості? Ви сильно її покинули у той час, як пішли трохи займатися політикою в останню парламентську кампанію?
Я думаю, що жоден політик ніколи не покидав своєї основної роботи. І навпаки. Я не вірю, що є чисті гравці-політикани. Якби вони займалися лише самою політикою, то у них би “стріха” поїхала. От є наш Президент, який політикою займається у першу чергу... Але все одно він має бджоли, господарство якесь... Все одно він має те, від чого у нього душа відпочиває. Купу дітей...
Ви шкодуєте, що Ви не потрапили до парламенту? (прим. Радіо Свобода - Богдан Бенюк в останню кампанію входив до п’ятірки виборчого блоку націоналістичного спрямування “Свобода”)
Я не шкодую. Я просто зробив для себе висновки і зрозумів, що ідеї націоналізму в Україні поки що у зародковому стані. Треба буде максимум зусиль докласти для того, щоб на наступну каденцію наші ідеї націоналізму пройшли.
А як Ви самі у собі пов’язуєте ідеї націоналізму і театру? Адже театр все-таки інтернаціональна за своєю глибинною суттю штука, демократична...
Інтернаціоналізм з’являється тільки тоді, коли є націоналізм – от вам і пов’язка. Якщо є національний театр, то він виростає до інтернаціонального масштабу.
Розкажіть про Ваші стосунки із театром імені Франка, Богданом Ступкою. (прим. Радіо Свобода – після Помаранчевої революції провідні актори Національного театру імені Івана Франка Богдан Бенюк та Анатолій Хостікоєв опинилися у конфронтації з керівником театру, відомим актором Богданом Ступкою)
Я думаю, що зранку слухати про ці ситуативні речі не має ніякого сенсу...
Тож Ви граєте зараз у театрі імені Франка?
А чого ж не грати? Я думаю, що слухачі Радіо Свобода, напевно, на відміну від тебе :), Юлю, ходять до театру Франка і бачать, хто і що там грає :)...
Вибачте, я чомусь частіше Вас бачу у національному театрі російської драми імені Лесі Українки :)... Тоді розкажіть, чому Ви зранку сидите у ньому і п’єте чай?
Тому що кафе починається на букву “б” і воно знаходиться біля театру Російської драми... Тож це кафе називається “Бергон’є”, а Бенюк тягнеться до всього, що на букву “б” :). Мушу Вам сказати, що усі люди, у яких прізвище починається на “б” – вони дуже талановиті і мудрі, починаючи від Бріджит Бардо і закінчуючи Богданом Бенюком :).
Готуєте якійсь новий проект в антрепризі? (прим.– Богдан Бенюк разом зі своїм кумом, актором Анатолієм Хостікоєвим є засновниками компанії, що займається постановкою і прокатом вистав).
Я тут чекаю на українця Мирослава Гринишина (прим. Радіо Свобода – продюсер антрепризи) та великого єврея Віталія Малахова (прим. Радіо Свобода – відомий театральний режисер). Ми думаємо про наступний проект і зараз будемо його обговорювати, фінансові можливості.
А що це за проект?
Що??? Щоб я Вам зараз це сказав?!?! :)
А швидко шукаються зараз гроші саме на театральні проекти?
Швидко. Якщо хочеш – все знайдеш, тільки треба хотіти.
Ви вважаєте успішними Ваші саме антрепризні проекти у компанії “Хостікоєв і Бенюк”?
Чесно скажу, що так. Тому що, судячи з того, як живуть наші вистави і що вони мають продовження - вони не закриваються на першій хвилині першого тайму :), мають глядача повні зали, все це говорить про те, що ми попадаємо туди, куди треба і слава Богу! І тільки йому дякуємо!
Велика конкуренція для театру зараз – це кіно, телебачення... Як Ви гадаєте, чи зможе конкурувати з ним театр український і надалі? Чи почне пропонувати якісь свіжі ідеї за рішеннями, за формою? От, скажімо, Ваші діти будуть ходити до театру? (прим. Радіо Свобода –Богдан Бенюк – батько трьох дітей).
Я мушу тобі сказати, що ніякої конкуренції немає. Про неї лише говорять! Телебачення це ніяка не конкуренція, бо не виготовляє українського продукту. Воно таке українське, як я... араб! Але, я думаю, що рано чи пізно повинні усі ці гострі кути привести до того, що держава Україна буде мати набір усіх тих аксесуарів (перепрошую за таке лайливе слово :)), але вони складають державність і народ держави.
Півтора роки минуло після Помаранчевої революції, і духом ми окріпли. Нам вже неважливо, хто нами керує. Ми відчули, що є великою нацією. Дивіться, яка велика палітра Шевченків: від генія нашого до футболіста Шевченка. От і уяви: яка ця широка палітра і розуміння у свідомості українця – від генія Шевченка до футболіста Шевченка! Вона, оця палітра якраз і існує у нас. А от куди ми припливемо, то вже, як кажуть, справа весляра...:)
Ви задоволені своїм життям?
Я ніколи не скаржився і не скаржуся. Я кожен день починаю з того, що я посміхаюся. Я у прекрасному настрої. Я ніколи пальцем у носі не довбаюся... Я роблю те, що має робити світлий чоловік, який працює на свій народ. От і все :).
Я не можу сказати, як мужчина... Тому що кожен мужчина знає, як ранок добре починається. Це, коли ти прокинувся, а в ліжку виявляється ще хтось з тобою... Я тобі, жінці, не буду цього пояснювати :). Але ж слухачі “Свободи” (мужчини) знають, що це таке. Тоді ранок гарний, тоді день добрий.
А який Ваш ранковий напій?
Зранку я п’ю лише чай. Тільки чай. Бо, хоч у мене є дуже добра кава (бо кум мій займається кавою) і дуже добра кавоварка, я дозволяю собі пити каву в обідню пору і ввечері. Отакий у мене графік. Це пов’язано із дивною спадковістю гіпертонії.
Богдане, а що робиться у творчості? Ви сильно її покинули у той час, як пішли трохи займатися політикою в останню парламентську кампанію?
Я думаю, що жоден політик ніколи не покидав своєї основної роботи. І навпаки. Я не вірю, що є чисті гравці-політикани. Якби вони займалися лише самою політикою, то у них би “стріха” поїхала. От є наш Президент, який політикою займається у першу чергу... Але все одно він має бджоли, господарство якесь... Все одно він має те, від чого у нього душа відпочиває. Купу дітей...
Ви шкодуєте, що Ви не потрапили до парламенту? (прим. Радіо Свобода - Богдан Бенюк в останню кампанію входив до п’ятірки виборчого блоку націоналістичного спрямування “Свобода”)
Я не шкодую. Я просто зробив для себе висновки і зрозумів, що ідеї націоналізму в Україні поки що у зародковому стані. Треба буде максимум зусиль докласти для того, щоб на наступну каденцію наші ідеї націоналізму пройшли.
А як Ви самі у собі пов’язуєте ідеї націоналізму і театру? Адже театр все-таки інтернаціональна за своєю глибинною суттю штука, демократична...
Інтернаціоналізм з’являється тільки тоді, коли є націоналізм – от вам і пов’язка. Якщо є національний театр, то він виростає до інтернаціонального масштабу.
Розкажіть про Ваші стосунки із театром імені Франка, Богданом Ступкою. (прим. Радіо Свобода – після Помаранчевої революції провідні актори Національного театру імені Івана Франка Богдан Бенюк та Анатолій Хостікоєв опинилися у конфронтації з керівником театру, відомим актором Богданом Ступкою)
Я думаю, що зранку слухати про ці ситуативні речі не має ніякого сенсу...
Тож Ви граєте зараз у театрі імені Франка?
А чого ж не грати? Я думаю, що слухачі Радіо Свобода, напевно, на відміну від тебе :), Юлю, ходять до театру Франка і бачать, хто і що там грає :)...
Вибачте, я чомусь частіше Вас бачу у національному театрі російської драми імені Лесі Українки :)... Тоді розкажіть, чому Ви зранку сидите у ньому і п’єте чай?
Тому що кафе починається на букву “б” і воно знаходиться біля театру Російської драми... Тож це кафе називається “Бергон’є”, а Бенюк тягнеться до всього, що на букву “б” :). Мушу Вам сказати, що усі люди, у яких прізвище починається на “б” – вони дуже талановиті і мудрі, починаючи від Бріджит Бардо і закінчуючи Богданом Бенюком :).
Готуєте якійсь новий проект в антрепризі? (прим.– Богдан Бенюк разом зі своїм кумом, актором Анатолієм Хостікоєвим є засновниками компанії, що займається постановкою і прокатом вистав).
Я тут чекаю на українця Мирослава Гринишина (прим. Радіо Свобода – продюсер антрепризи) та великого єврея Віталія Малахова (прим. Радіо Свобода – відомий театральний режисер). Ми думаємо про наступний проект і зараз будемо його обговорювати, фінансові можливості.
А що це за проект?
Що??? Щоб я Вам зараз це сказав?!?! :)
А швидко шукаються зараз гроші саме на театральні проекти?
Швидко. Якщо хочеш – все знайдеш, тільки треба хотіти.
Ви вважаєте успішними Ваші саме антрепризні проекти у компанії “Хостікоєв і Бенюк”?
Чесно скажу, що так. Тому що, судячи з того, як живуть наші вистави і що вони мають продовження - вони не закриваються на першій хвилині першого тайму :), мають глядача повні зали, все це говорить про те, що ми попадаємо туди, куди треба і слава Богу! І тільки йому дякуємо!
Велика конкуренція для театру зараз – це кіно, телебачення... Як Ви гадаєте, чи зможе конкурувати з ним театр український і надалі? Чи почне пропонувати якісь свіжі ідеї за рішеннями, за формою? От, скажімо, Ваші діти будуть ходити до театру? (прим. Радіо Свобода –Богдан Бенюк – батько трьох дітей).
Я мушу тобі сказати, що ніякої конкуренції немає. Про неї лише говорять! Телебачення це ніяка не конкуренція, бо не виготовляє українського продукту. Воно таке українське, як я... араб! Але, я думаю, що рано чи пізно повинні усі ці гострі кути привести до того, що держава Україна буде мати набір усіх тих аксесуарів (перепрошую за таке лайливе слово :)), але вони складають державність і народ держави.
Півтора роки минуло після Помаранчевої революції, і духом ми окріпли. Нам вже неважливо, хто нами керує. Ми відчули, що є великою нацією. Дивіться, яка велика палітра Шевченків: від генія нашого до футболіста Шевченка. От і уяви: яка ця широка палітра і розуміння у свідомості українця – від генія Шевченка до футболіста Шевченка! Вона, оця палітра якраз і існує у нас. А от куди ми припливемо, то вже, як кажуть, справа весляра...:)
Ви задоволені своїм життям?
Я ніколи не скаржився і не скаржуся. Я кожен день починаю з того, що я посміхаюся. Я у прекрасному настрої. Я ніколи пальцем у носі не довбаюся... Я роблю те, що має робити світлий чоловік, який працює на свій народ. От і все :).