У березні 1709 року до війська гетьмана Івана Мазепи, який повстав проти російської влади, приєдналася Запорозька Січ. 6 квітня 8 тисяч запорожців на чолі з кошовим Костем Гордієнком, розгромивши по дорозі кілька підрозділів царської армії, прибули до ставки гетьмана біля Диканьки. Союзник Мазепи шведський король Карл Дванадцятий заявив, що бере Військо Запорозьке під опіку та підтвердив свої попередні ґарантії прав і вольностей Козацької держави.
У відповідь на це наприкінці квітня на Запорозьку Січ вирушив двохтисячний московський полк під командуванням полковника Яковлєва. Спустившись по Дніпру, росіяни захопили та зруйнували козацьке містечко Келеберду. Нижче впадіння Ворскли у Дніпро солдати Яковлєва взяли козацьку фортецю Переволочну, знищили понад тисячу її мешканців і спалили січову флотилію, що стояла на переправі.
8 травня полк Яковлєва підійшов до укріплень Чортомлицької Січі, де перебувало 300 запорожців. Компанійський полковник Гнат Ґалаґан від імені царя Петра Першого ґарантував недоторканність Січі. Проте, зайнявши без бою Січ, солдати Яковлєва захопили в полон і одразу стратили всіх запорожців. Солдати також учинили наругу над тілами похованих на січовому цвинтарі: за словами очевидця, «мертвих з гробів багатьох не тільки товариства, а і чернців відкопувано, голови їм утинано, шкури луплено і вішано». Яковлєв захопив 36 січових гармат, 13 прапорів та інші військові клейноди.
Зруйнувавши січові укріплення, солдати Яковлєва рушили вниз по Дніпру. По дорозі вони виловлювали та вбивали тих запорожців, які перебували на хуторах та зимівниках і взагалі не знали про перехід Січі на бік Мазепи. Дізнавшись про зруйнування Січі, Петро Перший писав: «Полковник Яковлєв заволодів цим клятим кублом і вирізав усю наволочь».
Запорожці, які врятувалися від каральної експедиції Яковлєва, заснували нову Січ на ріці Кам’янці. Через 2 роки вони перейшли у пониззя Дніпра, яким тоді володіло Кримське ханство, і біля впадіння Інгульця у Дніпро заснували Олешківську Січ на місці нинішнього міста Цюрюпинська на Херсонщині.
У відповідь на це наприкінці квітня на Запорозьку Січ вирушив двохтисячний московський полк під командуванням полковника Яковлєва. Спустившись по Дніпру, росіяни захопили та зруйнували козацьке містечко Келеберду. Нижче впадіння Ворскли у Дніпро солдати Яковлєва взяли козацьку фортецю Переволочну, знищили понад тисячу її мешканців і спалили січову флотилію, що стояла на переправі.
8 травня полк Яковлєва підійшов до укріплень Чортомлицької Січі, де перебувало 300 запорожців. Компанійський полковник Гнат Ґалаґан від імені царя Петра Першого ґарантував недоторканність Січі. Проте, зайнявши без бою Січ, солдати Яковлєва захопили в полон і одразу стратили всіх запорожців. Солдати також учинили наругу над тілами похованих на січовому цвинтарі: за словами очевидця, «мертвих з гробів багатьох не тільки товариства, а і чернців відкопувано, голови їм утинано, шкури луплено і вішано». Яковлєв захопив 36 січових гармат, 13 прапорів та інші військові клейноди.
Зруйнувавши січові укріплення, солдати Яковлєва рушили вниз по Дніпру. По дорозі вони виловлювали та вбивали тих запорожців, які перебували на хуторах та зимівниках і взагалі не знали про перехід Січі на бік Мазепи. Дізнавшись про зруйнування Січі, Петро Перший писав: «Полковник Яковлєв заволодів цим клятим кублом і вирізав усю наволочь».
Запорожці, які врятувалися від каральної експедиції Яковлєва, заснували нову Січ на ріці Кам’янці. Через 2 роки вони перейшли у пониззя Дніпра, яким тоді володіло Кримське ханство, і біля впадіння Інгульця у Дніпро заснували Олешківську Січ на місці нинішнього міста Цюрюпинська на Херсонщині.