…Як розповів міський голова Острога Тарас Пустовіт, свого часу рішення про зняття табло, котре показувало радіаційний фон у центрі Острога (сусіда Хмельницької АЕС) зняли через те, що воно показувало рівень радіації
Голос1: «Немає такої довіри щодо відсутності небезпечних явищ…»
Голос2: «Якщо починає боліти голова – одразу шукають причину, що це якийсь викид на атомній станції…»
Голос3: «Трішки страшно(жити) між двома атомними, дуже близько…»
Голос4: «Нам телефонують знайомі з Польщі, і починають розказувати, що там щось трапилося…Будь-яка інформація, яка не є доступною для наседлення, починає домислюватись, і виходять просто жахливі картини…»
Голос5: «Кожен момент відключення обладнання або навіть якоїсь пожежі в підсобці – це все відображається на психіці людей…»
Голос 6: «Такого стенду, щоб постійно стежити за фоном радіаційним. У Рівному немає. Я намагаюсь про це не думати, бо стає страшно…»
А тим часом роботу Рівненської АЕС щогодини, а за необхідності і щохвилини упродовж майже десяти років «моніторили» на 27-и автоматизованих постах спостереження фахівці з обласного управління екології і природних ресурсів. Інформація в режимі реального часу надходила у навколишні села, до управління екології у Рівному, кризового центру в столиці та Національного центру системи радіаційного спостереження та раннього оповіщення про радіаційну аварію «Gamma-1», розташованого у Харкові. Свого часу на встановлення і роботу трьох подібних систем, з яких найпотужнішою була Рівненська, Євросоюз виділив більше п’яти мільйонів доларів – розповідає заступник начальника обласного управління екології і природних ресурсів Володимир Хабаров.
Хабаров: - Саме Європейське співтовариство хотіло отримати таку систему для захисту населення Європи від можливого радіаційного впливу під час аварій, тобто, щоб упередити цей вплив на людей. Система сама була надійною – спроектована так, щоб на неї жодним чином не впливали атмосферні явища та інші чинники. Упродовж трьох років німецька фірма «Хьорман», з якою Єврокомісія уклала угоду, брала на себе всі витрати, пов’язані з ремонтом, налагодженням, супроводженням і роботою цієї системи. Потім зобов’язання підтримки системи взяло на себе тодішнє Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України – не можна сказати, щоб не фінансували, в міру можливості, але ми дофінансовували, перерозподіляючи власні кошти в Управлінні. Ми зверталися кілька разів до обласної влади щодо до фінансування цієї системи, але отримали відмову…
Оскільки у 2004 році коштами Міністерства був поновлений сервер, нині для злагодженої роботи стаціонарних і мобільних постів «Gamma-1» необхідні не такі уже й великі кошти – тридцять тисяч гривень на рік. Основні витрати, пов’язані з її експлуатацією – це ціна електроенергії. Оскільки влада в області змінилася, екологи чекають від неї розуміння і сприяння.
5 червня – Міжнародний день охорони навколишнього природного середовища
тільки до певної цифри і ні на мікрорентген більше. Нині ні в Острозі, ні в Рівному подібних табло немає. Тому що навколо Хмельницької АЕС, як, до речі, і Південноукраїнської АЕС, очікувану «Gamma-3» так і не ввели, а обладнання Рівненської безпричинно простоює. Люди не схильні стовідсотково вірити даним, зафіксованим відомчою автоматичною системою Енергоатому АСКРО:Голос1: «Немає такої довіри щодо відсутності небезпечних явищ…»
Голос2: «Якщо починає боліти голова – одразу шукають причину, що це якийсь викид на атомній станції…»
Голос3: «Трішки страшно(жити) між двома атомними, дуже близько…»
Голос4: «Нам телефонують знайомі з Польщі, і починають розказувати, що там щось трапилося…Будь-яка інформація, яка не є доступною для наседлення, починає домислюватись, і виходять просто жахливі картини…»
Голос5: «Кожен момент відключення обладнання або навіть якоїсь пожежі в підсобці – це все відображається на психіці людей…»
Голос 6: «Такого стенду, щоб постійно стежити за фоном радіаційним. У Рівному немає. Я намагаюсь про це не думати, бо стає страшно…»
А тим часом роботу Рівненської АЕС щогодини, а за необхідності і щохвилини упродовж майже десяти років «моніторили» на 27-и автоматизованих постах спостереження фахівці з обласного управління екології і природних ресурсів. Інформація в режимі реального часу надходила у навколишні села, до управління екології у Рівному, кризового центру в столиці та Національного центру системи радіаційного спостереження та раннього оповіщення про радіаційну аварію «Gamma-1», розташованого у Харкові. Свого часу на встановлення і роботу трьох подібних систем, з яких найпотужнішою була Рівненська, Євросоюз виділив більше п’яти мільйонів доларів – розповідає заступник начальника обласного управління екології і природних ресурсів Володимир Хабаров.
Хабаров: - Саме Європейське співтовариство хотіло отримати таку систему для захисту населення Європи від можливого радіаційного впливу під час аварій, тобто, щоб упередити цей вплив на людей. Система сама була надійною – спроектована так, щоб на неї жодним чином не впливали атмосферні явища та інші чинники. Упродовж трьох років німецька фірма «Хьорман», з якою Єврокомісія уклала угоду, брала на себе всі витрати, пов’язані з ремонтом, налагодженням, супроводженням і роботою цієї системи. Потім зобов’язання підтримки системи взяло на себе тодішнє Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України – не можна сказати, щоб не фінансували, в міру можливості, але ми дофінансовували, перерозподіляючи власні кошти в Управлінні. Ми зверталися кілька разів до обласної влади щодо до фінансування цієї системи, але отримали відмову…
Оскільки у 2004 році коштами Міністерства був поновлений сервер, нині для злагодженої роботи стаціонарних і мобільних постів «Gamma-1» необхідні не такі уже й великі кошти – тридцять тисяч гривень на рік. Основні витрати, пов’язані з її експлуатацією – це ціна електроенергії. Оскільки влада в області змінилася, екологи чекають від неї розуміння і сприяння.