Явище емоційного вигоряння було вперше помічено у 70-их роках минулого століття. Найчастіше йому підпадають ті професіонали, які змушені під час виконання своїх обов’язків багато спілкуватися з людьми: медики, вчителі, соціальні працівники, навіть самі психологи. Але від нього не застраховані й фахівці інших професій, а окремі прояви цього синдрому знайомі, мабуть, кожному з нас.
Емоційне вигоряння - це стан фізичного, розумового, емоційного виснаження. Характерним для нього є почуття байдужості, перевтоми, емоційної спустошеності, непрИязні та негативного ставлення до пацієнтів, учнів, клієнтів. А, врешті решт, і до самого себе, незадоволення собою.
На думку психологів, емоційне вигоряння – це своєрідний механізм захисту від стресу. Воно дозволяє людині економніше витрачати свої енергетичні ресурси, але негативно впливає на ефективність її праці та стосунки з людьми. Адже „вигоряюча” особистість втрачає інтерес до своєї праці. Вона виключає емоції з професійної сфери, нездатна співчувати і співпереживати, працює як робот. В результаті – дратівливість, різкість, грубість, порушення професійної етики і дисципліни, конфлікти з колегами і в родині, фізичні та нервові розлади, зловживання алкоголем.
Головною причиною емоційного вигоряння вчені називають працю в умовах надмірної емоційної напруженості. Адже, звертаючись до фахівців так званих допоміжних професій, ми очікуємо від них уваги, співчуття, терпіння, бажання зрозуміти і допомогти. Самі ж можемо дозволити собі будь-який тон, роздратування, прискіпливість. Багато хто просто не витримує цієї постійної напруги та емоційної насиченості. Вигорянню сприяє також необхідність працювати в суворо нормованих, одноманітних умовах, погана організація праці та атмосфера в колективі, відсутність достойної матеріальної винагороди і перспектив зростання. Втім, багато вважить і просте суспільне визнання важливості „допоміжних” професій.
Останнім часом від емоційного вигоряння страждає все більше людей у світі. Цей синдром небезпечний також і тим, що має здатність прогресувати, і зупигити його зовсім не просто. Психологи вважають, що якщо в колективі є працівники, уражені вигорянням, вони поширюють свій негативізм і цинізм, „інфікують” інших. Проте, якщо є отрута, завжди знайдеться протиотрута, - стверджують медики. Тож про методи профілактики і подолання емоційного вигоряння ми обов’язково поговоримо наступного разу.
Емоційне вигоряння - це стан фізичного, розумового, емоційного виснаження. Характерним для нього є почуття байдужості, перевтоми, емоційної спустошеності, непрИязні та негативного ставлення до пацієнтів, учнів, клієнтів. А, врешті решт, і до самого себе, незадоволення собою.
На думку психологів, емоційне вигоряння – це своєрідний механізм захисту від стресу. Воно дозволяє людині економніше витрачати свої енергетичні ресурси, але негативно впливає на ефективність її праці та стосунки з людьми. Адже „вигоряюча” особистість втрачає інтерес до своєї праці. Вона виключає емоції з професійної сфери, нездатна співчувати і співпереживати, працює як робот. В результаті – дратівливість, різкість, грубість, порушення професійної етики і дисципліни, конфлікти з колегами і в родині, фізичні та нервові розлади, зловживання алкоголем.
Головною причиною емоційного вигоряння вчені називають працю в умовах надмірної емоційної напруженості. Адже, звертаючись до фахівців так званих допоміжних професій, ми очікуємо від них уваги, співчуття, терпіння, бажання зрозуміти і допомогти. Самі ж можемо дозволити собі будь-який тон, роздратування, прискіпливість. Багато хто просто не витримує цієї постійної напруги та емоційної насиченості. Вигорянню сприяє також необхідність працювати в суворо нормованих, одноманітних умовах, погана організація праці та атмосфера в колективі, відсутність достойної матеріальної винагороди і перспектив зростання. Втім, багато вважить і просте суспільне визнання важливості „допоміжних” професій.
Останнім часом від емоційного вигоряння страждає все більше людей у світі. Цей синдром небезпечний також і тим, що має здатність прогресувати, і зупигити його зовсім не просто. Психологи вважають, що якщо в колективі є працівники, уражені вигорянням, вони поширюють свій негативізм і цинізм, „інфікують” інших. Проте, якщо є отрута, завжди знайдеться протиотрута, - стверджують медики. Тож про методи профілактики і подолання емоційного вигоряння ми обов’язково поговоримо наступного разу.