На початку 1947 року, ймовірно з рук Української повстанської армії, гине польський міністр оборони генерал Кароль Свєрчевський. Польські комуністи, які раніше вже говорили про потребу депортації українців, тепер знайшли виправдання для їх переселення із південно-східної Польщі на північні й західні польські землі.
Пам''ять подій 47 року надалі жива серед українців Польщі. Про переселення села Верхрата Любачівського повіту розповіла Радіо Свобода Ольга Щерба, яка зараз проживає в місті Ольштин на півночі Польщі.
- Обступили село, впали до хати три, чи чотири особи із автоматами. Це було військо. Казали скоро вдягатися, брати щонайважніше із собою, класти на воза . Люди плакали і виносили те все, що хто мав. Була ціла ватага фір. Фіра за фірою.
Українців перевозили спершу до найближчої залізничної станції. Звідти їх везли у товарних вагонах сотні кілометрів на північ і захід Польщі. Підполковник Генрик Грабовський брав участь у переселеннях у червні 1947 року як вояк польського народного війська. Він розповів про це для Радіо Свобода.
- Вони мали кілька годин щоб зібрати майно. Військо їх не било, нічого подібного. Хай вони не плетуть нісенітниць.
Інший колишній вояк Польської народної республіки, полковник Чеслав Пакульнєвіч, як і всі його товориші, вважає, що операція "Вісла" була повністю оправдана.
- Банди мали підтримку з боку українського населення. Бандити з УПА не тільки сиділи у лісі, але і діяли серед населення. Такий у день робив у полі, а в ночі вони збиралися і робили напади.
Однак з такими і подібними аргументами, на які часто відгукувалися польські комуністи, не погоджуються польські історики молодшого покоління. Коментар для Радіо Свобода люблінського історика, доктора Гжегожа Мотики.
- Усі польські історики є одностайні в тодішній потребі ліквідації Української повстанської армії на території Польщі, але вважаю не було необхідності цілковитого виселення цивільної людності із усієї території, на якій діяла УПА.
Підполковник Генрик Грабовський, учасник червневих подій 1947 року в районі Томашова Люблінського, сьогодні проживає у містечку Грубешів, неподалік державного кордону з Україною. На питання Радіо Свобода про уроки історії українсько- польських відносин, після хвилини мовчання, підполковник відповідає:
- Поєднання. Який ще може бути інший урок?
Пам''ять подій 47 року надалі жива серед українців Польщі. Про переселення села Верхрата Любачівського повіту розповіла Радіо Свобода Ольга Щерба, яка зараз проживає в місті Ольштин на півночі Польщі.
- Обступили село, впали до хати три, чи чотири особи із автоматами. Це було військо. Казали скоро вдягатися, брати щонайважніше із собою, класти на воза . Люди плакали і виносили те все, що хто мав. Була ціла ватага фір. Фіра за фірою.
Українців перевозили спершу до найближчої залізничної станції. Звідти їх везли у товарних вагонах сотні кілометрів на північ і захід Польщі. Підполковник Генрик Грабовський брав участь у переселеннях у червні 1947 року як вояк польського народного війська. Він розповів про це для Радіо Свобода.
- Вони мали кілька годин щоб зібрати майно. Військо їх не било, нічого подібного. Хай вони не плетуть нісенітниць.
Інший колишній вояк Польської народної республіки, полковник Чеслав Пакульнєвіч, як і всі його товориші, вважає, що операція "Вісла" була повністю оправдана.
- Банди мали підтримку з боку українського населення. Бандити з УПА не тільки сиділи у лісі, але і діяли серед населення. Такий у день робив у полі, а в ночі вони збиралися і робили напади.
Однак з такими і подібними аргументами, на які часто відгукувалися польські комуністи, не погоджуються польські історики молодшого покоління. Коментар для Радіо Свобода люблінського історика, доктора Гжегожа Мотики.
- Усі польські історики є одностайні в тодішній потребі ліквідації Української повстанської армії на території Польщі, але вважаю не було необхідності цілковитого виселення цивільної людності із усієї території, на якій діяла УПА.
Підполковник Генрик Грабовський, учасник червневих подій 1947 року в районі Томашова Люблінського, сьогодні проживає у містечку Грубешів, неподалік державного кордону з Україною. На питання Радіо Свобода про уроки історії українсько- польських відносин, після хвилини мовчання, підполковник відповідає:
- Поєднання. Який ще може бути інший урок?