Аудіозапис програми:
Київ, 23 червня 2006 року.
Надія Степула: “Ви знаєте, як липа шелестить у місячні липневі ночі?” – допитувався ліричний Тичина.
Поети оспівали літній час, прозаїки увічнили не одне літо у романах. Сонячні теплі дні, зоряні ночі, росяні долини, солоні хвилі, далекі дороги, щасливі люди – все це літо!
Про літо для всіх новий випуск “Вимірів життя”.
Вітаю вас, дорогі слухачі, на хвилі “Свободи”!
З вами автор і ведуча Надія Степула.
Стомлені працею, навчанням і просто буттям люди, малі й дорослі, очікують літа (канікул, відпустки, відпочинку) заради нових вражень і сил задля того, щоб іти далі.
Видів літнього відпочинку більш, ніж досить: на річці в рідному селі, у місті біля найближчої водойми, на морі, вдома чи за кордоном, у горах, долинах, фантастично красивих місцинах, яких на землі, виявляється, безліч.
Кожен обирає собі достойний відпочинок. Не таємниця, що якісний день на курорті разом із квитками на дорогу доступний не всім. Види відпочинку залежать і від віку, і від соціального статусу, і від багато чого ще.
Живописне село Березова Рудка на Полтавщині колись було маєтком гетьмана І.Скоропадського, згодом перейшло до надвірного радника Г.Закревського. Саме тут писав свою поему “Кавказ” Тарас Шевченко, який навідувався до Закревських. Тут зберігся дивної краси лісопарк з рідкісними кущами і давніми деревами. Окремі дуби та акації мають понад сто літ. Збережена досі й альтанка, у якій відпочивав Кобзар, над тихими плесами ставка. Саме неподалік ловлять нині рибу кілька рибалок, які діляться думками про свій відпочинок.
Розказуйте, як відпочивають у вас? Їздять кудись: у Єгипет, на Чорне море, у Туреччину, у Німеччину чи тут десь їздять?
Рибалка: Тільки із нашими (слово незрозуміле) відпочивати, а більш нічого. Їм тільки можна відпочивати, як тисячі отримують...
Рибалка: Навіщо в ту Туреччину їхати?
Рибалка: ...а тут як 300 гривень отримаєш, то не знаєш, куди їх дівати.
Надія Степула: А Ви працюєте чи вже пенсіонер?
Рибалка: Так.
Надія Степула: Молодий пенсіонер.
Рибалка: Як молодий? 62 роки. Це хіба молодий?
Надія Степула: Пенсією Ви задоволені чи не дуже?
Рибалка: Якби був би задоволений пенсією, то не робив би вже два роки. А за що жити?
Надія Степула: Ви куди-небудь їздили за своє життя, на курорт, скажімо?
Рибалка: Ні, ні разу.
Надія Степула: Чому? Тільки тому, що не вистачало коштів?
Рибалка: Звичайно.
Рибалка: Я колись сидів день і нічого не впіймав. Під’їхав на автостанцію і по 10 гривень купив 2 кг.
Надія Степула: Барвиста зграйка дівчаток бавиться на лузі перед маєтком Закревських, поряд із екзотичною капличкою у вигляді маленької єгипетської піраміди, збудованої господарем ще 1899 року. За іронією долі, сам він помер у 1906 році в Каїрі, де піраміди справжні...
З подвір’я маєтку, де тепер аграрний технікум, дивиться на дівчат увічнений в камені Тарас Шевченко. Як дітям відпочивається?
Дівчинка: Ми граємо в різні ігри. Коли починався табір, то ми грали, в нас було дві команди: миші і Леопольд.
Надія Степула: І хто виграв?
Дівчинка: Леопольд.
Дівчинка: Виграв Леопольд, а потім дружба виграла.
Надія Степула: А що вам найбільше подобається, коли ви відпочиваєте?
Дівчинка: Ми ходили у столову і їли солодке: цукерки, морозиво.
Надія Степула: А ще що сподобалося?
Дівчинка: Подобалося, що там дуже добре варять.
Надія Степула: Невже смачніше, ніж вдома?
Дівчинка: Смачніше.
Дівчинка: Ми ходили спочатку на екскурсії, а тепер будемо ходити у табір.
Надія Степула: А вас там ще чогось вчать, чи просто ви відпочиваєте? Як ви відпочиваєте? У вас є там ліжечка спати чи просто приходите, а потім йдете додому спати?
Дівчинка: Ні, ми приходимо і різні ігри граємо. Нам там подобається дуже.
Надія Степула: Це тут, у Рудці Березовій, чи десь тут поряд?
Дівчинка: Тут.
Надія Степула: А ви знаєте про те, що це за парк навпроти чи ні?
Дівчинка: Там стоїть стара будівля, де жив пан Закревський.
Надія Степула: А ви знаєте, що до нього у гості приїжджав Т.Шевченко?
Дівчинка: Знаємо.
Надія Степула: А хто вам розказував про це?
Дівчинка: На уроках вчителі.
Дівчинка: Поруч з цією будівлею є ще один дім, де зберігаються всякі стародавні речі. Ми туди ходимо, і нам там розказують про Т.Г.Шевченка. Надія Степула: А ви хотіли б поїхати на море, ще кудись?
Дівчинка: Так.
Надія Степула: Батьки ваші їздять чи ні?
Дівчинка: Їздять.
Надія Степула: А вас не беруть з собою?
Дівчинка: Беруть.
Надія Степула: А хто їздив?
Дівчинка: Я не їздила, а мої батьки казали, що цього літа поїдемо на море.
Дівчинка: Я теж скоро поїду на море, буду там купатися.
Дівчинка: Я не знаю, мама мені казала, що, може, й на те літо поїдемо, а може, й на це літо поїдемо на море. Але я дуже хочу на море. Я ніколи туди не їздила.
Надія Степула: Організувати літній відпочинок дітей проблема немаленька. Не завжди батьки можуть дозволити собі відпочинок, який би збігся зі шкільними канікулами.
Стихійне купання у водоймах може бути небезпечним: хтось не вміє плавати, а береться разом з однолітками; десь у ніжному теплі води завелася кишкова інфекція чи й лептоспіроз, а закриту ту водойму не встигли. Тому організований відпочинок у різного роду таборах для дітей – це велике благо і самим дітям, і їхнім батькам.
Звичайно, в Артек, де один день проживання коштує 133 гривні, потрапить не кожен. Є прекрасні літні табори відпочинку в Карпатах, але не всім і вони по кишені. У закарпатському “Водограї”, наприклад, три тижні відпочинку коштує 900 гривень, трускавецька “Конвалія” пропонує те ж саме за 1200, дитячий табір в турецькій Анталії два тижні теплого літа продає за 4, 5 тисячі гривень.
Тому чимало дітлахів проводять літо у бабусь на селі, витрачають літо перед телевізором і комп’ютером або ж вештаються вулицями міста.
Альтернативу цьому намагаються запропонувати різноманітні молодіжні громадські організації та церква. Упродовж літа волонтери проводять літні школи у Львові, а також на виїздах, у Карпатах.
Організація «Пласт» теж організовує пластові табори. Про одну із альтернатив проведення літніх канікул розповідає Галина Терещук.
Галина Терещук: Телевізор, комп’ютер і вулиця – так проводить свої літні канікули переважна більшість міських школярів.
Марта Пригода – мама 4 дітей. Троє з них відвідують літню школу.
Марта Пригода: Наша старша вже 3 рік приймає участь в літній школі. Її там дуже подобається, бо дуже цікаво.
Першого разу у літній школі була тема “Пізнай місто”. Було надзвичайно цікаво, тому що дитина за такий короткий час, фактично 3 години на день, мала стільки вражень: були і на ратуші, і в музеї, і проводили ігри. Дитина з радістю пішла і на наступний рік.
В мене 4 дітей. Приходить такий період, коли починається червень, і дітей треба чимось зацікавити.
Пані Олена: Вже від самого початку діти зацікавлені. Путівки дуже дорогі, табори не працюють, при школах немає можливостей, тому що все зліквідоване як таке, умов немає, батьки не хочуть таких великих грошей платити, по 30 гривень, тому кожен так, як може. Бабця на селі задурно. І там знову дитина без догляду.
Галина Терещук: Пані Олена працює вчителькою і привела свою онучку вже другий рік поспіль у літню школу.
Цього разу під час щоденних занять і розваг дітлахи пізнають Європу, дізнаються про її історично-культурну і архітектурну спадщину. На презентацію прийшли кілька десятків учнів та їхніх батьків.
Волонтери вже з першої хвилини зацікавили своїх вихованців. Як результат, галас було чути на увесь навчальний заклад.
У літній дитячій школі насамперед створюється невимушена і доброзичлива атмосфера, яка і приваблює дітей відвідувати цікаві заняття.
Дитина: Ми ходимо на екскурсії цікаві.
Дитина: Тут можна знайти багато друзів, займатися, пізнавати світ. Минулого року, наприклад, ми так само пізнавали Львів, ходили на багато екскурсій. Тут дуже гарні вихователі.
Галина Терещук: Власне, подібні літні школи і є альтернативою вулиці, телевізору і комп’ютерним клубам. Проводять їх як при Українському католицькому університеті, так і при багатьох церквах у Львові та області.
Надія Степула: У столиці на час літнього відпочинку робочий ритм майже не змінюється. Здається, тут ніхто ніколи не відпочиває. Насправді велика кількість людей їде звідси на моря-океани, в рідні села та дорогий, але свій Крим.
Проте у великому вулику міста це не надто помітно. Залишаються працювати ті, хто про свій відпочинок тільки мріє.
Павло Вольвач розпитував киян і гостей столиці на вулицях та в офісах про їхній літній відпочинок.
Павло Вольвач: Скажіть, будь-ласка, де Ви цього літа будете відпочивати, якщо будете?
Журналіст: Вдома. Оскільки я з Феодосії, з курортного прекрасного міста, якщо все буде гаразд, то поїду відпочивати додому.
Павло Вольвач: А загалом, де Ви відпочиваєте, як правило?
Журналіст: Вдома. Оскільки мені немає сенсу нікуди їхати. Феодосія, я вважаю, - це найкраще місто в світі. Є з чим порівняти, наприклад, з Лазуровим берегом у Франції, то наш Крим нічим не гірше.
Павло Вольвач: Ви цього літа будете десь відпочивати?
Фотожурналіст: Ні, ні! Ніколи не відпочиваю. І взагалі, я відпочиваю тим, що я роблю. Я фотожурналіст. Знімаю, знімаю, й знімаю. Життя міняється, а я все знімаю.
Павло Вольвач: Як вас звуть?
Фотожурналіст: Олександр Макарович Білодуб.
Павло Вольвач: Олександре Макаровичу, ну, а хіба ніколи не хочеться завалитися десь на пісочок, під сонце або, навпаки, взимку з лижами під пахвою та в гори?
Фотожурналіст: Буває й таке. Але це дуже випадково і це теж я працюю.
Павло Вольвач: Цим літом не плануєте кудись виїхати, десь так в Ніццу?
Фотожурналіст: На жаль, ні. В Ніццу я не збираюся, тому що в Ніццу з Бессарабки не їде літак, розумієте? Якби з Бессарабки оце літав, то я зразу сів би й поїхав у Ніццу.
Я знаю, мій товариш сидить в Мюнхені, то він сів в електричку і поїхав у Париж собі зранку, походив по Парижу, відпочив трошки, поспілкувався з парижанами і приїхав додому.
Коментатор: Це літо я хочу присвятити роботі. На благо нашої рідної України.
Павло Вольвач: Все ж таки на пляж іноді, на річку треба ж сходити? В гори?
Коментатор: Взимку. Тільки взимку. В Карпатах або біля вуликів.
Павло Вольвач: Представтеся, будь-ласка.
Коментатор: Петро Осадчук, коментатор.
Павло Вольвач: Скажіть, будь-ласка, цього літа Ви буде відпочивати чи, можливо, вже відпочивали? Як взагалі Ви відпочиваєте?
Наладчик КПІ: Пізніше. Єсть річка Рось. І Кароліна-Бугаз.
Павло Вольвач: Екзотичний такий набір. Всі прагнуть кудись на море, в Крим...
Наладчик КПІ: Ну, я там уже віддихаю років 15. Мені сподобалось. Там рибалка. І діти навіть заінтересовані. Там можна відпочити дійсно.
Секретар: Я планую поїхати в Коктебель, а потім в Судак.
Павло Вольвач: Як Ви зазвичай відпочиваєте? Що вас більше приваблює: море, гори, літній відпочинок, зимовий?
Секретар: Літній – це море і бажано, щоб десь ближче до гір, щоб можна було полазити.
Павло Вольвач: То ви романтик...
А перейдімо від романтики до більш прозаїчного. Як фінансова складова цього питання?
Секретар: Протягом усього року намагаюся відкладати невеличкі суми грошей, щоб літом було на все вистачало.
Павло Вольвач: Виходить?
Секретар: Поки що вдається.
Павло Вольвач: Як вас звуть?
Секретар: Марина. Надія Степула: Літо для всіх – то не тільки тихі плеса, ясні зорі, сонячні моря та пляжі, росяні стежки. Літо для всіх – то також і стихійні ринки в селах, містах, при дорогах, якими їдуть на відпочинок спраглі сонечка і чистої хвилі, то також і безпритульні діти, котрі продовжують мити автомобілі на сонячних вулицях міст або просто канючать гроші в перехожих, то і розпечений асфальт, і засмічені галявини в лісах... І багато чого іншого. Доброго і не дуже.
Як і все на світі, літо для всіх теж має “два боки одної медалі”: комусь воно солодке, як перший “Пломбір”, комусь веселе, як бразильський фестиваль, а комусь просто клопітний час, прожитий у пошуку хліба насущного. Кожен проживає своє літо, як може і вміє. Чи може воно бути прекрасним для кожного? Це залежить, напевно, від кожного зокрема.
Виміри життя відзвучали. Дорогі слухачі, дякуємо! З вами були автор і ведуча Надія Степула та звукорежисер Наталя Антоненко.
Радійте життю і залишайтеся зі “Свободою”!
Київ, 23 червня 2006 року.
Надія Степула: “Ви знаєте, як липа шелестить у місячні липневі ночі?” – допитувався ліричний Тичина.
Поети оспівали літній час, прозаїки увічнили не одне літо у романах. Сонячні теплі дні, зоряні ночі, росяні долини, солоні хвилі, далекі дороги, щасливі люди – все це літо!
Про літо для всіх новий випуск “Вимірів життя”.
Вітаю вас, дорогі слухачі, на хвилі “Свободи”!
З вами автор і ведуча Надія Степула.
Стомлені працею, навчанням і просто буттям люди, малі й дорослі, очікують літа (канікул, відпустки, відпочинку) заради нових вражень і сил задля того, щоб іти далі.
Видів літнього відпочинку більш, ніж досить: на річці в рідному селі, у місті біля найближчої водойми, на морі, вдома чи за кордоном, у горах, долинах, фантастично красивих місцинах, яких на землі, виявляється, безліч.
Кожен обирає собі достойний відпочинок. Не таємниця, що якісний день на курорті разом із квитками на дорогу доступний не всім. Види відпочинку залежать і від віку, і від соціального статусу, і від багато чого ще.
Живописне село Березова Рудка на Полтавщині колись було маєтком гетьмана І.Скоропадського, згодом перейшло до надвірного радника Г.Закревського. Саме тут писав свою поему “Кавказ” Тарас Шевченко, який навідувався до Закревських. Тут зберігся дивної краси лісопарк з рідкісними кущами і давніми деревами. Окремі дуби та акації мають понад сто літ. Збережена досі й альтанка, у якій відпочивав Кобзар, над тихими плесами ставка. Саме неподалік ловлять нині рибу кілька рибалок, які діляться думками про свій відпочинок.
Розказуйте, як відпочивають у вас? Їздять кудись: у Єгипет, на Чорне море, у Туреччину, у Німеччину чи тут десь їздять?
Рибалка: Тільки із нашими (слово незрозуміле) відпочивати, а більш нічого. Їм тільки можна відпочивати, як тисячі отримують...
Рибалка: Навіщо в ту Туреччину їхати?
Рибалка: ...а тут як 300 гривень отримаєш, то не знаєш, куди їх дівати.
Надія Степула: А Ви працюєте чи вже пенсіонер?
Рибалка: Так.
Надія Степула: Молодий пенсіонер.
Рибалка: Як молодий? 62 роки. Це хіба молодий?
Надія Степула: Пенсією Ви задоволені чи не дуже?
Рибалка: Якби був би задоволений пенсією, то не робив би вже два роки. А за що жити?
Надія Степула: Ви куди-небудь їздили за своє життя, на курорт, скажімо?
Рибалка: Ні, ні разу.
Надія Степула: Чому? Тільки тому, що не вистачало коштів?
Рибалка: Звичайно.
Рибалка: Я колись сидів день і нічого не впіймав. Під’їхав на автостанцію і по 10 гривень купив 2 кг.
Надія Степула: Барвиста зграйка дівчаток бавиться на лузі перед маєтком Закревських, поряд із екзотичною капличкою у вигляді маленької єгипетської піраміди, збудованої господарем ще 1899 року. За іронією долі, сам він помер у 1906 році в Каїрі, де піраміди справжні...
З подвір’я маєтку, де тепер аграрний технікум, дивиться на дівчат увічнений в камені Тарас Шевченко. Як дітям відпочивається?
Дівчинка: Ми граємо в різні ігри. Коли починався табір, то ми грали, в нас було дві команди: миші і Леопольд.
Надія Степула: І хто виграв?
Дівчинка: Леопольд.
Дівчинка: Виграв Леопольд, а потім дружба виграла.
Надія Степула: А що вам найбільше подобається, коли ви відпочиваєте?
Дівчинка: Ми ходили у столову і їли солодке: цукерки, морозиво.
Надія Степула: А ще що сподобалося?
Дівчинка: Подобалося, що там дуже добре варять.
Надія Степула: Невже смачніше, ніж вдома?
Дівчинка: Смачніше.
Дівчинка: Ми ходили спочатку на екскурсії, а тепер будемо ходити у табір.
Надія Степула: А вас там ще чогось вчать, чи просто ви відпочиваєте? Як ви відпочиваєте? У вас є там ліжечка спати чи просто приходите, а потім йдете додому спати?
Дівчинка: Ні, ми приходимо і різні ігри граємо. Нам там подобається дуже.
Надія Степула: Це тут, у Рудці Березовій, чи десь тут поряд?
Дівчинка: Тут.
Надія Степула: А ви знаєте про те, що це за парк навпроти чи ні?
Дівчинка: Там стоїть стара будівля, де жив пан Закревський.
Надія Степула: А ви знаєте, що до нього у гості приїжджав Т.Шевченко?
Дівчинка: Знаємо.
Надія Степула: А хто вам розказував про це?
Дівчинка: На уроках вчителі.
Дівчинка: Поруч з цією будівлею є ще один дім, де зберігаються всякі стародавні речі. Ми туди ходимо, і нам там розказують про Т.Г.Шевченка. Надія Степула: А ви хотіли б поїхати на море, ще кудись?
Дівчинка: Так.
Надія Степула: Батьки ваші їздять чи ні?
Дівчинка: Їздять.
Надія Степула: А вас не беруть з собою?
Дівчинка: Беруть.
Надія Степула: А хто їздив?
Дівчинка: Я не їздила, а мої батьки казали, що цього літа поїдемо на море.
Дівчинка: Я теж скоро поїду на море, буду там купатися.
Дівчинка: Я не знаю, мама мені казала, що, може, й на те літо поїдемо, а може, й на це літо поїдемо на море. Але я дуже хочу на море. Я ніколи туди не їздила.
Надія Степула: Організувати літній відпочинок дітей проблема немаленька. Не завжди батьки можуть дозволити собі відпочинок, який би збігся зі шкільними канікулами.
Стихійне купання у водоймах може бути небезпечним: хтось не вміє плавати, а береться разом з однолітками; десь у ніжному теплі води завелася кишкова інфекція чи й лептоспіроз, а закриту ту водойму не встигли. Тому організований відпочинок у різного роду таборах для дітей – це велике благо і самим дітям, і їхнім батькам.
Звичайно, в Артек, де один день проживання коштує 133 гривні, потрапить не кожен. Є прекрасні літні табори відпочинку в Карпатах, але не всім і вони по кишені. У закарпатському “Водограї”, наприклад, три тижні відпочинку коштує 900 гривень, трускавецька “Конвалія” пропонує те ж саме за 1200, дитячий табір в турецькій Анталії два тижні теплого літа продає за 4, 5 тисячі гривень.
Тому чимало дітлахів проводять літо у бабусь на селі, витрачають літо перед телевізором і комп’ютером або ж вештаються вулицями міста.
Альтернативу цьому намагаються запропонувати різноманітні молодіжні громадські організації та церква. Упродовж літа волонтери проводять літні школи у Львові, а також на виїздах, у Карпатах.
Організація «Пласт» теж організовує пластові табори. Про одну із альтернатив проведення літніх канікул розповідає Галина Терещук.
Галина Терещук: Телевізор, комп’ютер і вулиця – так проводить свої літні канікули переважна більшість міських школярів.
Марта Пригода – мама 4 дітей. Троє з них відвідують літню школу.
Марта Пригода: Наша старша вже 3 рік приймає участь в літній школі. Її там дуже подобається, бо дуже цікаво.
Першого разу у літній школі була тема “Пізнай місто”. Було надзвичайно цікаво, тому що дитина за такий короткий час, фактично 3 години на день, мала стільки вражень: були і на ратуші, і в музеї, і проводили ігри. Дитина з радістю пішла і на наступний рік.
В мене 4 дітей. Приходить такий період, коли починається червень, і дітей треба чимось зацікавити.
Пані Олена: Вже від самого початку діти зацікавлені. Путівки дуже дорогі, табори не працюють, при школах немає можливостей, тому що все зліквідоване як таке, умов немає, батьки не хочуть таких великих грошей платити, по 30 гривень, тому кожен так, як може. Бабця на селі задурно. І там знову дитина без догляду.
Галина Терещук: Пані Олена працює вчителькою і привела свою онучку вже другий рік поспіль у літню школу.
Цього разу під час щоденних занять і розваг дітлахи пізнають Європу, дізнаються про її історично-культурну і архітектурну спадщину. На презентацію прийшли кілька десятків учнів та їхніх батьків.
Волонтери вже з першої хвилини зацікавили своїх вихованців. Як результат, галас було чути на увесь навчальний заклад.
У літній дитячій школі насамперед створюється невимушена і доброзичлива атмосфера, яка і приваблює дітей відвідувати цікаві заняття.
Дитина: Ми ходимо на екскурсії цікаві.
Дитина: Тут можна знайти багато друзів, займатися, пізнавати світ. Минулого року, наприклад, ми так само пізнавали Львів, ходили на багато екскурсій. Тут дуже гарні вихователі.
Галина Терещук: Власне, подібні літні школи і є альтернативою вулиці, телевізору і комп’ютерним клубам. Проводять їх як при Українському католицькому університеті, так і при багатьох церквах у Львові та області.
Надія Степула: У столиці на час літнього відпочинку робочий ритм майже не змінюється. Здається, тут ніхто ніколи не відпочиває. Насправді велика кількість людей їде звідси на моря-океани, в рідні села та дорогий, але свій Крим.
Проте у великому вулику міста це не надто помітно. Залишаються працювати ті, хто про свій відпочинок тільки мріє.
Павло Вольвач розпитував киян і гостей столиці на вулицях та в офісах про їхній літній відпочинок.
Павло Вольвач: Скажіть, будь-ласка, де Ви цього літа будете відпочивати, якщо будете?
Журналіст: Вдома. Оскільки я з Феодосії, з курортного прекрасного міста, якщо все буде гаразд, то поїду відпочивати додому.
Павло Вольвач: А загалом, де Ви відпочиваєте, як правило?
Журналіст: Вдома. Оскільки мені немає сенсу нікуди їхати. Феодосія, я вважаю, - це найкраще місто в світі. Є з чим порівняти, наприклад, з Лазуровим берегом у Франції, то наш Крим нічим не гірше.
Павло Вольвач: Ви цього літа будете десь відпочивати?
Фотожурналіст: Ні, ні! Ніколи не відпочиваю. І взагалі, я відпочиваю тим, що я роблю. Я фотожурналіст. Знімаю, знімаю, й знімаю. Життя міняється, а я все знімаю.
Павло Вольвач: Як вас звуть?
Фотожурналіст: Олександр Макарович Білодуб.
Павло Вольвач: Олександре Макаровичу, ну, а хіба ніколи не хочеться завалитися десь на пісочок, під сонце або, навпаки, взимку з лижами під пахвою та в гори?
Фотожурналіст: Буває й таке. Але це дуже випадково і це теж я працюю.
Павло Вольвач: Цим літом не плануєте кудись виїхати, десь так в Ніццу?
Фотожурналіст: На жаль, ні. В Ніццу я не збираюся, тому що в Ніццу з Бессарабки не їде літак, розумієте? Якби з Бессарабки оце літав, то я зразу сів би й поїхав у Ніццу.
Я знаю, мій товариш сидить в Мюнхені, то він сів в електричку і поїхав у Париж собі зранку, походив по Парижу, відпочив трошки, поспілкувався з парижанами і приїхав додому.
Коментатор: Це літо я хочу присвятити роботі. На благо нашої рідної України.
Павло Вольвач: Все ж таки на пляж іноді, на річку треба ж сходити? В гори?
Коментатор: Взимку. Тільки взимку. В Карпатах або біля вуликів.
Павло Вольвач: Представтеся, будь-ласка.
Коментатор: Петро Осадчук, коментатор.
Павло Вольвач: Скажіть, будь-ласка, цього літа Ви буде відпочивати чи, можливо, вже відпочивали? Як взагалі Ви відпочиваєте?
Наладчик КПІ: Пізніше. Єсть річка Рось. І Кароліна-Бугаз.
Павло Вольвач: Екзотичний такий набір. Всі прагнуть кудись на море, в Крим...
Наладчик КПІ: Ну, я там уже віддихаю років 15. Мені сподобалось. Там рибалка. І діти навіть заінтересовані. Там можна відпочити дійсно.
Секретар: Я планую поїхати в Коктебель, а потім в Судак.
Павло Вольвач: Як Ви зазвичай відпочиваєте? Що вас більше приваблює: море, гори, літній відпочинок, зимовий?
Секретар: Літній – це море і бажано, щоб десь ближче до гір, щоб можна було полазити.
Павло Вольвач: То ви романтик...
А перейдімо від романтики до більш прозаїчного. Як фінансова складова цього питання?
Секретар: Протягом усього року намагаюся відкладати невеличкі суми грошей, щоб літом було на все вистачало.
Павло Вольвач: Виходить?
Секретар: Поки що вдається.
Павло Вольвач: Як вас звуть?
Секретар: Марина. Надія Степула: Літо для всіх – то не тільки тихі плеса, ясні зорі, сонячні моря та пляжі, росяні стежки. Літо для всіх – то також і стихійні ринки в селах, містах, при дорогах, якими їдуть на відпочинок спраглі сонечка і чистої хвилі, то також і безпритульні діти, котрі продовжують мити автомобілі на сонячних вулицях міст або просто канючать гроші в перехожих, то і розпечений асфальт, і засмічені галявини в лісах... І багато чого іншого. Доброго і не дуже.
Як і все на світі, літо для всіх теж має “два боки одної медалі”: комусь воно солодке, як перший “Пломбір”, комусь веселе, як бразильський фестиваль, а комусь просто клопітний час, прожитий у пошуку хліба насущного. Кожен проживає своє літо, як може і вміє. Чи може воно бути прекрасним для кожного? Це залежить, напевно, від кожного зокрема.
Виміри життя відзвучали. Дорогі слухачі, дякуємо! З вами були автор і ведуча Надія Степула та звукорежисер Наталя Антоненко.
Радійте життю і залишайтеся зі “Свободою”!
